СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА

На Полтавщині чимало чудових куточків, самим Богом призначених для споглядання тихої краси української природи. А якщо в цю природу вписується храм чи садиба – виникає дивовижне сполучення небесного та земного світів. Це сполучення – надзвичайно декоративне. І саме декоративність становить одну з найприкметніших ознак українського художнього мислення. Уміння прикрашати світ дароване українцям Творцем, і вони повною мірою виправдали Його сподівання…

Спасо-Преображенську церкву у Великих Сорочинцях спорудили з цілком земної нагоди. Так подякував Всевишньому миргородський полковник Данило Апостол, коли після довгого очікування нарешті здобув гетьманську булаву. На ознаменування свого тріумфу ясновельможний володар напівавтономної України у тому ж 1727 році заклав у своєму родовому маєтку величний дев’ятидільний храм. Два останні роки свого життя старий і хворий гетьман не виїздив із Сорочинців, наглядаючи за довершенням будівництва й оздоблення церкви, в якій готувалася і усипальниця для нього. 1734 року Данило Апостол опочив, а Спасо-Преображенський собор розпочав своє славне життя.

Храм дійсно вийшов на славу. І в самому Києві, навіть на тлі Святої Софії і Києво-Печерської лаври, він би анітрохи не загубився. Унікальність церкви видно неозброєним оком. 

По-перше, вона підкреслено пірамідальна, отже буквально рветься в лагідне полтавське небо. По-друге, її архітектурні об’єми начебто грають, перетікають одне в одне, надаючи споруді вигляду ледь не живої істоти.

 По-третє, своєрідний зовнішній декор, виконаний у так званому «рушниковому» стилі. Настінна ліпнина увібрала в себе кращі здобутки українського бароко. Здається, усі українські квіти зібрані на стінах церкви – від скромних нагідок до розкішних мальв та соняхів.

Спочатку храм був дев’ятибанним та після пожежі 1800 року, коли у храм влучила блискавка, чотири маленькі бані розібрали й залишилося всього п’ять. Чи то смаки у нащадків були вже інші, чи грошей не вистачило не відомо.

24 липня 1732 р. у Великих Сорочинцах на Полтавщині почала діяти Спасо-Преображенська церква, побудована відомим архітектором Степаном Ковніром у стилі українського бароко на замовлення Данила та Уляни Апостолів. Храм має унікальний іконостас: висотою 17 м сягає купола, шириною 20 м із сотнею живописних полотен.

Церква відома як усипальня родини Апостолів. 5 лютого 1734 р. київським митрополитом Рафаїлом (Заборовським) у склепі було поховано Гетьмана Данила Апостола. Там же знаходились прах гетьманової дружини Уляни, його сина – Миргородського полковника Павла Апостола, дочок, фельдмаршала П. Лассі.

22 березня (3 квітня) 1809 р. у Спасо-Преображенській церкві був охрещений Микола Гоголь. Хрещеним батьком був полковник М. М. Трохимовський, син лікаря М. Я. Трохимовського, який приймав пологи у матері Гоголя.