Олександр Пушкін увійшов у історію як видатний російський поет. Проте сучасникам генія довелося побачити його і в інших ролях. Він прославився як картяр, гульвіса, дуелянт і, звичайно ж, завойовник жіночих сердець. Непоказна зовнішність не заважала спокушати прекрасну стать. Були серед них і три полтавки, що залишили слід в житті та творчості Пушкіна.
Перша любов прийшла до Олександра в 14-річному віці, коли його увагу привернула ровесниця Наталія Кочубей (1800-1854). Вона дочка одного із найближчих сподвижників Олександра І Віктора Павловича Кочубея. Князь Кочубей збудував новий палац у Диканці, а в 1820 році на честь приїзду царя Олександра І – Тріумфальну арку, яка і сьогодні радує око відвідувачів. Наталія виросла в Диканці.
Знайомство і зустрічі Пушкіна з Н. Кочубей відносяться до перших років навчання його в ліцеї (на той час вона проживала з батьками в Царському селі). З першого погляду йому сподобалося в ній все, починаючи від посмішки і закінчуючи ходою. Швидше за все, враховуючи вік обраниці і юного прихильника, їхній роман був лише шкільним захопленням. Поет оспівав Наталію Кочубей під ім'ям прекрасної Єлени. Цілком очевидно, що у вірші відображено не швидкоплинне "сезонне" відчуття, а історія довгої ("поетична" хронологія охоплює принаймні два роки) боротьби з пристрастю до "гордої Єлени". Зради визнані безплідними ліками від любові, і ліричний герой відчуває себе приреченим на самотність. Мабуть, відчуття підігрівалося і тим, що в Наталію Кочубей були закохані деякі інші ліцеїсти, наприклад Іван Пущін.
Все миновалось!
Мимо промчалось
Время любви.
Страсти мученья!
В мраке забвенья
Скрылися вы.
Так я измены
Сладость вкусил,
Гордой Елены
Цепи забыл.
У 1820 році Н. Кочубей за наказом батька вийшла заміж за графа О. Строганова, її зустрічі з поетом стали рідкісними.
Як і багато інших жінок Пушкіна, Наташа була згадана в одному з його творів. Вважається, що саме про неї згадав геній в "Євгенії Онєгіні", коли написав:
Она была нетороплива,
Не холодна, не говорлива,
Без взора наглого для всех,
Без притязаний на успех.
Почуття поета до юної дівчини відтворились у поезіях "Зрада" і "Спогадом сп'янілий". Пристрасть тривала недовго, але відклалася у пам'яті поета як перше сильне почуття.
В останні роки життя Пушкін зустрічався з Наталією у Карамзіних. Після смерті поета княжна Кочубей пристрасно захищала Пушкіна від злих язиків.
Іншою полтавкою в житті Пушкіна була Анна Петрівна Керн. Народилася 22 лютого 1800 в сім'ї поміщика Петра Полторацького. Її дитинство пройшло в невеликому містечку Лубни та в садибі Бернове, що належить дідові по матері І. П. Вульфу, колишньому в той період орловським губернатором. Анні було всього 17 років, коли батько видав її заміж за 52-річного генерала Єрмолая Федоровича Керна. Сімейне життя відразу ж не склалося. Анна навіть записала в щоденнику: "Його неможливо любити – мені навіть не дано розради поважати його-скажу прямо – я майже ненавиджу його".
Анна – безперечна красуня, яка привертала до себе увагу багатьох бравих офіцерів, часто гостювали в їх будинку. Як жінка вона була дуже веселою і чарівною в спілкуванні, що нищівно на них діяло.
Вперше Пушкін з'явився "на горизонті" Анни в 1819 році. Сталося це в Петербурзі в будинку її тітоньки Є. М. Олениною. Ось як вона згодом описала цю зустріч: "На одному з вечорів у Оленіних я зустріла Пушкіна і не помітила його: моя увага була поглинена шарадами, які тоді розігрувалися і в яких брали участь Крилов, Плещеєв та інші ... За вечерею Пушкін сів із братом моїм позаду мене і намагався звернути на себе мою увагу улесливими вигуками, як, наприклад: "Чи можна бути такою гарненькою!". Тоді поет на Анну враження не справив, а за деякими відомостями, вона йому навіть нагрубила і обізвала мавпою.
Анна і поет знову зустрілися, коли Олександра Сергійовича відправили на заслання в рідний маєток Михайлівське. Це був самий нудний і самотній для нього час, після галасливої Одеси він був роздратований і морально розчавлений. "Поезія врятувала мене, я воскрес душею", – напише він згодом. Саме в цей час в один з липневих днів 1825 року в Тригорське приїхала погостювати до своїх родичів Анна Керн. Пушкін цього був невимовно радий, вона стала для нього на деякий час променем світла. До того часу Анна вже була великою прихильницею поета, вона хотіла бути з ним зустрічі і знову вразила його своєю красою.
