БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

вівторок, 19 лютого 2019 р.

ДЕНЬ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

18 лютого 2019 року до бібліотеки завітали вчителі світової літератури області, які проходять проблемне навчання в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського.
Для них був влаштований відкритий перегляд романів, повістей, оповідань класиків зарубіжної літератури, які вивчаються в шкільній програмі та літературних портретів, есе, художньо-документальних творів про них. 
Про ювілеї видатних письменників світу у 2019 році, полтавський слід у їх житті і творчості, відображення матеріалів у бібліографічних джерелах йшлося в інформаційному огляді, який провела провідний бібліограф-краєзнавець Н. М. Требіна. Нею була представлена бібліографічна продукція сектору краєзнавчої літератури та бібліографії, присвячена зв'язкам О. С. Пушкіна, М. В. Гоголя, І. О. Буніна , інших літераторів з Полтавщиною.
Провідний бібліотекар відділу читальних залів О. О. Поліщук напередодні ювілею М. В. Гоголя зацікавила присутніх дослідженням доктора філософії, професора Національного університету "Острозька академія" П. М. Кралюка "Таємний агент М. Гоголь або про що розповідає "Тарас Бульба"" та проінформувала філологів про нові фахові видання. 
Провідний бібліотекар відділу обслуговування користувачів О. О. Матвєєва цікаво, з гумором розповіла про книжковий фонд відділу, особливості нових надходжень книг зі світової класики та сучасних авторів, презентувала книжкові виставки та відкриті перегляди літератури у структурному підрозділі. 
Вчителі були вражені кількістю та якістю фахових періодичних видань, отримуваних бібліотекою, про які йшлося в інформаційному огляді провідного бібліотекаря сектору періодики та документів іноземними мовами Г. В. Гайдученко. 
Долучилася зі своєю інформацією для вчителів і провідний бібліотекар відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів Т. В. Нестулова.
Наші гості отримали рекламну продукцію бібліотеки та візитки, фотографували те, що їх цікавило і були дуже вдячні бібліотечним працівникам.

понеділок, 18 лютого 2019 р.

СЛАВИ КОЗАЦЬКОЇ ПІСНЯР

Володимир Кирилович Малик (справжнє прізвище Сиченко) (1921-1988) з 1953 року жив і працював у м. Лубни. Він – визнаний майстер слова, у творчому доробку якого твори для дітей, історична проза про далеке минуле України і буремне ХХ століття. У своїх творах він одержимо і талановито підкреслив багатовіковий досвід українців, багатий і повчальний як на суспільні змагання, так і на високу духовність.
Письменник був також вдумливим і об'єктивним критиком, мудрим і тактовним наставником. Важко переоцінити його вклад і у справу вшанування класиків вітчизняної літератури й письменників-земляків, чий життєвий і творчий шлях був нерозривно пов'язаний з Полтавщиною.
У 2001 році, вшановуючи пам'ять письменника-земляка і на честь його 80-річчя від дня народження, була заснована премія імені Володимира Малика. Заснували її Лубенська міська рада та редакція газети "Лубенщина" за пропозицією Фонду імені В. Малика "Слово", почесним головою якого є син письменника Олександр Сиченко. Премією відзначаються письменники, літератори, науковці, журналісти, працівники освіти, культури, ділові люди, громадські і державні діячі за творчі здобутки у популяризації культури та історії України і рідного краю, які були опубліковані та оприлюднені протягом останніх двох років. Присуджується щороку за такими номінаціями: "Література і публіцистика"; "Краєзнавство і народна творчість"; "Мистецтво і монументальна скульптура".

Малик, В. Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім [Текст] : романи / В. К. Малик. - К. : Український Центр духовної культури, 1999. - 416 с.

Роман «Князь Ігор» присвячений історичному походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича на половців 1185 року. Герої роману потрапляють у самий вир трагічних подій, де на них чекають і тяготи походу, і криваві сутички з ворогом, полон і втеча з нього. Випробування долі ще більш зміцнили в усіх — від князів до простих людей — прагнення жити вільно на своїх землях і відстоювати цю свободу. До видання також увійшло «Слово о полку Ігоревім», перекладене та реконструйоване В. Маликом.

середа, 13 лютого 2019 р.

РЕЦЕНЗІЯ ЄЩЕНКО МАРИНИ НА РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ЗБІРНИК БІБЛІОГРАФІЧНОГО ВИДАННЯ "З ВІНКА ШАНИ ОЛЕСЕВІ ГОНЧАРУ"

Рецензія


З вінка шани Олесеві Гончару. До 100-річчя від дня народження: ретроспективний збірник бібліографічних видань (2003–2018 рр.) / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; упорядник Н. М. Требіна. – Полтава : ТОВ «АСМІ», 2018. – 123 с.

Якось мимоволі впала мені в око книжка «З вінка шани Олесеві Гончару». Не змогла пройти повз неї з кількох причин. По-перше, Олесь Гончар – мій земляк, свого часу я перемагала в обласному конкурсі «Собори душ своїх бережіть» і їздила до його будинку в село Суха Кобеляцького району. По-друге, він належить до авторів, творчість яких подобалася ще зі школи. Це і «Собор», і «Прапороносці», і «Земля гуде». По-третє, пропрацювала тривалий час у бібліотеці у Києві, тож було цікаво, що випустили бібліотекарі з Полтавщини. Тож засіла читати.

У вступі викладена коротка аргументація появи книжки. Далі теж коротко подана біографія Олеся Терентійовича. Сподобалося, що автори не обтяжували масивом інформації, адже ті, кого він цікавить, і так його знайдуть. Іншим же вистачить і цього.

Далі подана бібліографічна розвідка 2003 року. Автори розповідають про важливі віхи життя письменника, про вихід його книжок. Діляться думками Івана Драча, Бориса Олійника, Максима Рильського, Дмитра Павличка. Вказують на внесок Олеся Терентійовича в літературу, в розвиток української нації, української держави. У бібліографічній розвідці 2008 року описано, як письменник, будучи студентом, потрапляє на фронт, як загинуло більшість студентів, як він потім писав книги про цю страшну війну, щоб увіковічнити побратимів… Вдало використані його щоденникові записи, які розкривають усі труднощі війни, полону. Описано, як народжувалися антивоєнні твори, як з’являлися герої… Подано враження українських письменників про прозу Гончара. Бібліографічна розвідка 2013 року розповідає про університетську дружбу, про кохання Олеся Гончара, перекреслені воєнними буднями.

У статті «Послана долею дівчина» розповідається про кохання Олеся Гончара до дружини Валентини. Подані її спогади, його листи до університетського і фронтового товариша. У них він розповідає про своє кохання, ділиться планами одружитися. «Поруч – кохана дружина» – вже оповідь про дружину Валентину, про її важливу допомогу письменнику.

«Фреска про любов» розповідає, як письменник написав оповідання про кохання словачки й українця, як його за це критикували, що він навіть готовий був покінчити життя самогубством. Зупинило його лише кохання до Валентини, яка відповідала взаємністю. На захист став Павло Тичина. І як порятунок вийшов роман «Альпи».

«Різні… мови – почуття одні» – розповідь про новелу Гончара про двадцятирічного фронтовика, який закохався в угорку, вбив її чоловіка, через що мав зазнати покарання. Описано, як згрубіла душа фронтовика розквітає від кохання, і він дивиться на світ уже інакше, ніж раніше. В іншій новелі автор зображує кохання свого двадцятирічного друга-фронтовика до мадярської дівчини. Герой був окрилений коханням, його душа сіяла поезію, чим і приваблювала дівчину… Та він загинув на фронті, про що дівчина так ніколи і не дізнається.

У статті «Душа твоя повна світла…» йдеться про вставну новелу-притчу з роману «Берег любові».

Окремо висвітлені афоризми Олеся Гончара. На жаль, зібрано їх дуже мало, але, все ж, чудово, що цьому приділили увагу.

Далі подано бібліографічні списки публікацій Олеся Гончара. Спочатку подано списки видань українською мовою, потім перекладів російською мовою, публікацій творів у збірниках та періодичних виданнях, щоденникових записів, його статей про культуру, про відомих людей, інтерв’ю, виступів, статей про мову. Окремо подано списки літератури про Олеся Гончара: книг, статей; про його біографію, спогади про нього, листування. Перераховані статті про Олеся Гончара і Полтавщину. Також згадана література про творчість Олеся Гончара. Зроблений поділ праць про окремі книги, щоденники. Вибрані уривки з віршів про Олеся Гончара, цитати з наукових й публіцистичних праць. Перераховані статті про премії його імені, статті про пам’ятники й музеї імені Олеся Гончара, художні твори, йому присвячені.

Потім мова йде про Міжнародну недержавну українсько-німецьку премію Олеся Гончара. Перераховані всі лауреати цієї премії з Полтавщини за 2001-2014 роки.

Сподобалося, що книга має безпосередній стосунок до Полтавщини. Це і детальний опис життя Гончара на Полтавщині, і опис лауреатів його премії із Полтавщини. Книга підійде, передовсім, тим, хто досліджуватиме його життєвий шлях, хто вивчатиме його творчість. Також цінна для бібліотек, бо подає бібліографічні списки літератури про нього, його творчість, листування. Така книга, без перебільшення, має бути в кожній бібліотеці. 

Для пересічних читачів книга важлива тим, що переглянувши декілька сторінок, виникне бажання познайомитися як із самим автором, так із його творчістю.


Письменниця Марина Єщенко

субота, 9 лютого 2019 р.

КІНО ЯКЕ ЗАПИСУВАЛИ В ПОЛТАВІ

Автор музики кіношлягерів, Максим Дунаєвський, народився і жив у Москві. Але все ж таки доля привела його на батьківщину свого батька, Ісака Дунаєвського… В 70-80 роки Леонід Сорокін вважався одним із кращих, авторитетних звукорежисерів Радянського Союзу. Живучи в Полтаві, примудрився записати музику до кінофільмів, які знімалися на "Мосфільмі", "Ленфільмі", "Беларусьфільмі", Одеській кіностудії, серед яких були найпопулярніші: "Д’Артаньян і три мушкетери" та "Мері Поппінс, до побачення".
Фільм "Д’Артаньян і три мушкетери" був задуманий як музичний. Але навіть неперевершеного таланту композитора Максима Дунаєвського було недостатньо, щоб фільм вдався. Музику до кінофільму, так як хотілося композитору, не змогли записати ні на фірмі "Мелодія", ні на "Мосфільмі".
Композитор був у відчаю. Де записувати? В якій Полтаві? У якогось нікому невідомого звукорежисера, який працює на обласному радіо? Пропозицію учасників ансамблю "Фестиваль", які озвучували фільм, Максим Дунаєвський спочатку серйозно не сприйняв. Але більше нічого не залишалось. Картину потрібно було рятувати. І тоді Дунаєвський зателефонував у Полтаву. Першу, пробну пісню Сорокін записав за одну ніч.
Режисер Юнгвальд-Хількевич затвердив її зразу ж, після першого прослуховування. Пізніше, Дунаєвський і Сорокін зняли ще десять фільмів і до цього часу залишаються добрими друзями. Леонід Сорокін згадує, як однієї з ночей працювали над "По-ра-пора-порадуемся". І вже тоді стало відомо, що це шлягер. Радіо знаходиться у Полтаві на вулиці Рози Люксембург. Ночі були спекотними, тож відчиняли вікна – музику було чутно на чималу відстань. А коли зробили перерву, то просто були шокованими. Знадвору із парку коло школи №3 лунав спів "Пора-пора-порадуємся" – молодь щовечора там гуляла й на слух вивчила слова пісні, про яку широкий загал ще не знав. Так "Пора-пора-порадуємся" у Полтаві стала шлягером задовго до виходу на екрани.
"Черный пруд" (з к/ф "Д’Артаньян и три мушкетёра")
Веніамін Смєхов, який зіграв роль Атоса, довгий час отримував листи від прихильників з окремою подякою за проникливе виконання пісні "Черный пруд". І ніхто навіть не здогадувався, що її виконав зовсім не актор.
Пісню створив Максим Дунаєвський. До її запису Смєхов приходив нього додому репетирувати. Максим грав на роялі свого батька Ісаака Дунаєвського. Композитор планував запросити Олександра Градського для тренувань з Атосом, але не вистачило часу, і Смєхову прийшлося їхати на запис до Полтави таким, яким є. В перший раз Смєхов сфальшивив, довелося перезаписувати. Врешті решт записали на студії перший куплет і відправили співака додому, пообіцявши перезаписати пізніше. Але так і не записали нову версію – в фільмі звучить голос Трофімова Геннадія.
*****
Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення / Укладачі: Лобач О. О., канд. пед. наук., доцент кафедри музики Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка; Халецька Л. Л., методист Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського. – Полтава: ПОІППО, 2009. – 360 с.

пʼятниця, 8 лютого 2019 р.

РЕЦЕНЗІЯ ОКСАНИ ЗЕЛІК НА РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ЗБІРНИК БІБЛІОГРАФІЧНИХ ВИДАНЬ (2003-2018) "З ВІНКА ШАНИ ОЛЕСЕВІ ГОНЧАРУ"


                               Рецензія на збірник : 
Постать Олеся Гончара важко переоцінити у культурному полі Полтавщини. Інтерес науковців різних галузей засвідчує не лише важливість Гончаревих творів, а й бажання дослідників актуалізувати творчість Олеся Терентійовича у сучасному соціокомунікативному просторі. 
Ювілейні дати традиційно активізують як дослідницькі пошуки, так і різноманітні заходи на вшанування постаті митця. Саме на важливості ювілейних практик для науки, культури, освіти, виховання, формування культурної ідентичності наголошує упорядниця ретроспективного збірника бібліографічних видань Надія Требіна. У своїй роботі бібліограф звернула увагу саме на наукові, методичні, науково-популярні дослідження, видання, підготовлені до ювілеїв письменника за останні 15 років. Власне і сам збірник бібліографічних видань вийшов друком до 100-річчя від дня народження Олеся Гончара, ім'я якого носить бібліотека. 
Відзначимо вдалу структурну організацію видання. Рецензована праця знайомить читачів із основними датами життя і творчості письменника, пропонує біобібліографічні розвідки про митця, знайомить із сучасними виданнями творів О. Гончара, систематизує літературу про митця і про його творчість, спогади про письменника, листування. Окремий розділ упорядниця присвятила публікаціям, у яких йдеться про увічнення пам’яті Олеся Терентійовича. Пропоновані рубрики створюють сприятливі контексти для широко ознайомлення із творчістю Олеся Гончара. 
У ретроспективному збірнику подаються видання, які засвідчують різноаспектне прочитання сучасною наукою творів українського класика. 
Цікавою особливістю роботи є дайджест про Міжнародну недержавну українсько-німецьку літературну премію імені Олеся Гончара і короткі відомості про полтавців – лауреатів премії. 
Пропонований збірник – цілісне системне дослідження ювілейної літератури, присвяченої Олесеві Гончару. Видання є цінним і актуальним як з точки зору збору і систематизації матеріалу, так і комемораційних практик. 
Аналіз ретроспективного збірника бібліографічних видань переконує у важливості і значущості такого видання, адже воно знайомить широке коло читачів із ювілейною літературою і формує спадковість культурних традицій. Упорядковані матеріали – ґрунтовний науково-практичний доробок, який сприятиме актуалізації інтересу до творчості Олеся Гончара, стане у нагоді молодим і знаним дослідникам української літератури. 


Зелік Оксана Андріївна, 
старший викладач кафедри журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка

вівторок, 5 лютого 2019 р.

РІЗНИК ІЗ ГОРОДОЦЬКОЇ

Кокотюха А. Різник із Городоцької: роман / Андрій Кокотюха; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. – Харків: Бібколектор, 2016. – 250 с.
Львів, 1913 рік. Напередодні Різдва жорстоко вбито кількох дівчат легкої поведінки. Газети дали невловимому вбивці прізвисько – Різник із Городоцької. Але кримінальна хроніка та інші сенсації більше не цікавлять уже відомого читачеві львівського адвоката Клима Кошового. У нього життя налагоджується: він має адвокатську практику, заможну клієнтуру, повагу в суспільстві й наречену – відому акторку театру і кіно. Та захищати хворого юнака, якого підозрюють у жорстоких вбивствах, Кошовий усе ж таки погоджується. Програти він не може, а перемога — це додаткова й гучна реклама. Але щойно невинний виходить на волю, на Клима починається справжнє полювання. Щоб урятувати своє життя, йому треба якнайшвидше знайти Різника. Так починаються пошуки, котрі приводять Кошового та його друга Йозефа Шацького в стіни психіатричної лікарні, відкривають світ львівських повій і таємниці хворих душ. Клим не знає, як Різник змінить його життя. І тим більше не уявляє, що ця справа підніме завісу над однією з таємниць впливової красуні Магди Богданович...
ЦІКАВО? ПРИХОДЬТЕ!

пʼятниця, 1 лютого 2019 р.

ЛИСТИ

Жанр листів виглядає архаїчним і забутим. Але ще якихось п'ятнадцять років тому ми з нетерпінням чекали нову пошту, сподіваючись на листа від рідних, знайомих, друзів. Сьогодні обмежуємо себе електронною поштою, "Skype", дзвінком із мобільного чи "есемескою". 
Листи письменників залишаються не тільки естетичною втіхою, історичним документом, літературним творінням, – вони просто залишаються свідками часу і життя. Іншими вже не будуть, і в цій архаїчній місії їхнє виправдання і їхня конечна потреба. Бо це теж шар культури, без якого годі уявити собі національний простір. 
  • В обіймах часу : [листи Григора Тютюнника до О. Ф. Черненко, дружини брата Григорія] // Шкільна бібліотека. – 2011. –№ 11. – С. 25-26. 
  • Галян, Г. Історія колекційного фонду мистецької родини Кричевських / Г. Галян // Полтавський краєзнавчий музей: збірник наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона пам'яток. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – С. 391-402. 
  • Листи Григора Тютюнника до Феодосія Рогового // Зоря Полтавщини. – 2006. – 24 жовт. – С. 3. 
  • Листування Т. Г. Шевченка з полтавцями // Ротач П. П. Полтавська Шевченкіана: спроба обл. (крайової) Шевченківської енциклопедії: у 2-х кн. - Полтава, 2009. – Кн. 2: Л - Я. – С. 36. 
  • Мовчан, Р. "Найкращий твір кожної людини – лист" : [листи Григорія Тютюнника] / Р. Мовчан // Дивослово. – 2010. – № 5. – С. 55-59. 
  • Неживий, О. "...Повітря холодне й чисте, як криничка вода з полтавських околиць" : [Петро Ротач та брати Тютюнники, є листування] / О. Неживий // Зоря Полтавщини. – 2017. – 3 жовт. – С. 4. 
  • Панасюк, С. Збереглися унікальні листи художника-кераміста Михайла Денисенка до відомої гончарки Олександри Селюченко / С. Панасюк // Вечірня Полтава. – 2018. – 12 груд. – С. 20. 
  • Степаненко, М. Листи Василя Бережного до Олеся Гончара (1946-1986) / М. Степаненко // Рідний край. – 2012. – № 2 (27). – С. 264-276. 
  • Ткач, Л. Листи Юрія Шевельова до Дмитра Нитченка / Л. Ткач // Березіль. – 2018. – № 1-3. – С. 174-191. 
  • Третяченко, Т. Михайло Петрович Драгоманов у листах до Олени Пчілки / Т. Третяченко // Рідний край. – 2012. – № 2 (27). - С. 261-264. 
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...