3 березня 1979, с. Коритня Монастирищенського району Черкаської області. Співачка. Заслужена артистка України.
В рідному селі проживала з батьками до 1983 року. Пізніше сім’я змінює своє місцепроживання на живописне село Ісківці Лубенського району Полтавської області. Там через два роки вона йде до школи. В 1988 році сім’я Білоконів знову переїздить вже в Гребінківський район до села Ульянівки, де проживають донині.
З дитинства Олена мріяла про сцену, щоб вийти на неї сольною виконавицею і відтоді аж до закінчення школи була переможницею серед солістів-вокалістів як на районних оглядах і конкурсах, так і на обласних. Гарно співаючи, вона зайняла перше місце в конкурсі: "Таланти твої Україно". Доволі часто Оленку запрошували виступати вдвох з мамою. Першим справжнім успіхом став виступ на сцені палацу "Україна" на фольклорному святі, тоді творчий дует посів почесне ІІІ місце в Україні.
Після закінчення школи Олена навчалася при студії хору імені Вірьовки, згодом пішла працювати в пісенно-танцювальний ансамбль "Полтава", Полтавської обласної філармонії. Вона нагороджувалася почесними грамотами від управління культури за вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва, високу професійну майстерність. У 1997 році в числі кращих вокалістів пiсенно-танцювального ансамблю "Полтава" їздила до Варшави і Рави Руської, м. Февiзано, що в Iталiї та в Австрiю, де Олена мала рідкісну можливість доторкнутися до джерел народної пісні, познайомитися з талановитими виконавцями та подарувати власну пісенну майстерність глядачам.
У березнi 2008 року, в Полтавському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя, відбувся перший творчий вечір "Від серця до серця", лейтмотивом якого стали слова: «Взяла пісні я з маминого серця, тепер їх людям роздаю». В тому ж році закінчила "Міжрегіональну академію управ- 35 ління персоналом" за фахом – політолог. А ще цього ж року доля подарувала справжнє диво – чарівну донечку Лесю.
14 вересня 2009 року указом Президента Білоконь Олені Олексіївні присвоєне звання "Заслужена артистка України". 15 вересня в Національному палаці мистецтв "Україна", на заключному етапі Фестивалю мистецтв: "Слава роду Полтавського", було вручено нагрудний знак та посвідчення.
2010 року творче життя стає ще бурхливішим, знімаються два її музичні кліпи: "Дві матері", "Найрідніше". Артистка бере участь в 3-му фестивалі української та польської культур – "Пирятин-Fest", прикрашає своїм співом інші концертні зали різних міст та сіл.
Література про автора
- Голобородько Т. Олена Білоконь: "Мрію заспівати найкращу пісню" / Т. Голобородько // Полтавський вісник. – 2008. – 23 трав. – С. 5.
- Зелень М. Олена Білоконь: "Несу пісню людям, щоб її почули душею" / М. Зелень // Село Полтавське. – 2019. – 3 жовт. – С. 8.
- Передерій Л. Олена Білоконь: "Пісня – це унікальна можливість донести до кожної душі те, що переживаєш сам" / Л. Передерій // Вечірня Полтава. – 2015. – 27 трав. – С. 14.
Немає коментарів:
Дописати коментар