БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

пʼятниця, 29 вересня 2023 р.

ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ КРАЮ

29 вересня бібліотекарка сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара Юлія Новоселецька провела захід в межах проєкту «Краєзнавчий ліцей»: караван історій «Життя видатних особистостей краю» у гімназії № 18 Полтавської міської ради. Учні п’ятого та восьмого класів уважно слухали запропонований матеріал, залюбки відповідали на запитання, а також ставили свої, поринувши в часи козацтва, в події, які розгорталися на теренах рідного краю.

четвер, 28 вересня 2023 р.

САМІЙЛЕНКО Степан Сергійович

ЗНАЙ НАШИХ

Народився Степан Сергійович (15.12.1896, село Валки Прилуцького повіту Полтавської губернії, тепер Чер­нігівської область - помер 20.04.1990, США).
Вій­ськовий і гро­мадський діяч, педагог, інженер: комендант автопанцерника "Гайда­мака" 1-го автопанцерного дивізіо­ну військ Центральної Ради (з осені 1917), командир кулеметної сотні Богданівського куреня Запорозького за­гону (10.02.1918), командир кулеметної сотні 1-го Запорозького полку (з 12.03.1918), командир кулеметної сотні та куреня (1919) 4-го Запорозького полку ім. Богдана Хмельницького, командир кулеметної сотні 1-го кінного Чорних запорожців (1920-1923), начальник школи підстаршин кінно­го полку Чорних запорожців (т. Вадовиці, 1921). 
Звання - підполковник Армії УНР, полковник (24.04.1950). Лицар Залізного хреста Армії УНР.

вівторок, 26 вересня 2023 р.

СЕРДЮК Да­нило Дмитро­вич

ЗНАЙ НАШИХ
Народився Да­нило Дмитро­вич (9.12.1898, с. Бреусівка, Кобеляцького повіту Полтавської губернії, бувший Козельщинський р-н (нині Кременчуцький) Полтавської області - 6.05.1971, м. Трентон, шт. Нью-Джерсі, США).
Військовий, освітній і плас­товий діяч, просвітянин, інженер-агроном (21.05.1927), лектор-бібліотекар та інструктор позашкільної освіти культурно-освітнього відді­лу Кобеляцької земської управи (до 08.1919), звання - хорунжий арти­лерії Армії УНР, поручник (на емі­грації).
Закінчив агрономічний відділ агр.-ліс. ф-ту УГА в Подєбрадах (21.05.1927).

понеділок, 25 вересня 2023 р.

КУКУРУДЗЯНІ ДИВА

25 вересня у секторі краєзнавчої літератури та бібліографії відбувся майстер-клас з виготовлення ангела з листя кукурудзи, який провела завідувачка сектору Тетяна Базир. У дружньому колі та з гарним настроєм, розпочали роботу. Виявляється, для того щоб створити автентичну іграшку потрібно зовсім небагато часу: листя кукурудзи, ножиці, нитки, і, найголовніше – бажання та фантазію.
Краєзнавчий майстер-клас був цікавий та приніс багато задоволення для всіх. Прикраси зроблені своїми руками, вийшли дуже милі та зворушливі. 
Долучайтеся!

ЦИТАТА ТИЖНЯ. РЕЙ БРЕДБЕРІ


 

неділя, 24 вересня 2023 р.

ГОВІННЯ ВИШЕНЬ

23 вересня у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені О. Гончара в межах універсальної книжкової виставки-ярмарку «Пошук» відбулася презентація десятої збірки Юлії Манойленко «Говіння вишень». Модератором заходу був молодий вчений, літератор Олександр Лук’яненко. Творчий діалог, невимушене спілкування і читання віршів заполонило гостей заходу, тож час сплинув непомітно. Поезія і рідне слово в ці нелегкі часи гуртує та підіймає дух.

До нових зустрічей у нашій бібліотеці!

КОВПАК СИДІР АРТЕМОВИЧ

Кровопролитні бої за визволення Котелевського району тримали майже місяць. Тут гітлерівці намагалися взяти реванш за поразку на Курській дузі, кинувши проти військ відібрані есесівські дивізії. П’ять тисяч визволителів полягли на котелевській землі.
Значний внесок у боротьбу проти окупантів зробили місцеві жителі, які повідомляли партизанам про чергове вивезення людей, награбованого майна до Німеччини.
Старожили пам’ятають, як у жовтні 1941 року на поле поблизу села Михайлівка, де люди збирали врожай, несподівано приземлився підбитий літак. Коли селяни підійшли ближче, то побачили в кабіні непритомного пілота. Вони сховали льотчика від ворожого ока. Прийшовши до свідомості, чоловік назвався грузином Захарієм Хіталішвілі. Марно поліцаї шукали пораненого, ніхто не виказав місця його перебування, хоча знали про нього чимало людей. За два тижні, одужавши, Захарій Хіталішвілі перейшов лінію фронту і повернувся у рідний полк. Війну боєць закінчив Героєм Радянського Союзу. А через 20 років, у 1961 році, після довгих пошуків він знайшов котелевську родину, яка врятувала йому життя, підтримував із нею теплі стосунки. Поле, де приземлився літак, і досі називають Захаровим.
Прославленим ватажком народних месників у роки Великої Вітчизняної війни став Сидір Артемович Ковпак. Виходець із багатодітної селянської родини, він воював іще на фронтах Першої світової, брав участь у Брусиловському прориві. Тоді за мужність розвідника Ковпака нагородили двома Георгіївськими хрестами.
Коли почалася Друга світова війна, 55-річний Сидір Ковпак працював головою райради, згодом очолив загін борців із окупантами. Перші значні бої провели 19 жовтня й 1 грудня 1941 року: було знищено понад 200 солдатів і офіцерів загарбників, захоплено три танки. Згодом ковпаківці провели сотні боїв, пройшли тисячі кілометрів у тилах ворога, завдали йому великих втрат живої сили, техніки і майна.
За успішні бойові операції у 1942 році Ковпаку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Взірцем партизанського бойового мистецтва ковпаківців стала операція "Сарненський хрест". Під час цього рейду на Правобережну Україну партизани підірвали п’ять залізничних мостів, вивели з ладу Сарненський залізничний вузол та розгромили ворожий гарнізон у Лельчицях.
У грудні 1943 року партизанський генерал після поранення був направлений на лікування до Києва, а його з’єднання переформувалося у Першу Українську партизанську дивізію імені вже двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака. Після війни Сидір Артемович двадцять років працював заступником голови Президії Верховної Ради УРСР.
На знак пам’яті про перший виступ загону Ковпака щороку 22 вересня Україна святкує День партизанської слави. Погруддя Сидора Ковпака встановлене що за його життя у центрі Котельви.
22 вересня щорічно в Україні відзначається День партизанської слави. Раніше в це свято згадували в основному партизанів Другої світової війни. Але з 2014 року і в 2023 році в багато партизан з'явилося серед наших сучасників. Ці хоробрі люди протистоять озброєним солдатам на тимчасово окупованих Росією територіях.

четвер, 21 вересня 2023 р.

ОНЛАЙН СЕРВІСИ

Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва імені Євгена Маланюка проводила 20-21 вересня 2023 р. обласний семінар-практикум "Бібліотека і молодь – працюємо на майбутнє". В якому взяла участь завідувачка сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара Тетяна Базир з виступом-консультацією "Захоплююче краєзнавство: практика використання онлайн сервісів".

середа, 20 вересня 2023 р.

УРОЧИЩЕ ШУМЕЙКОВЕ

Один із найвідоміших – меморіальний комплекс загиблим воїнам Південно-Західного фронту в урочищі Шумейкове.
20 вересня 1941 року німці оточили війська Південно-Західного фронту на чолі з командуючим, генерал-полковником Михайлом Кирпоносом за 15 кілометрів південніше Лохвиці, неподалік села Дрюківщина, у глибокому яру, відомому як Шумейкове урочище. Три доби тривали відчайдушні спроби вирватися з оточення. 20 вересня відбувся останній нерівний бій.
Вони були атаковані головними силами німецької 3-ї танкової дивізії. Втративши декілька гармат і бронемашин, залишки колони відійшли в урочище Шумейкове, поблизу села Ісківці (Полтавська область). До рук супротивника потрапив командувач артилерією 5-ї армії генерал В. М. Сотенський разом з усім своїм штабом. У групі залишалося не більше тисячі осіб, з них близько 800 командирів, зокрема, командувач фронтом Кирпонос, члени Військової ради Бурмистенко, Риков, начальник штабу Тупіков, генерали управління фронту Добикін, Данилов, Панюхов, командувач 5-ї армії Потапов, члени Військової ради армії Никішев, Кальченко, начальник штабу армії Писаревський. Транспорт і люди розосереджувалися кромкою яру, що перетинав гай, бронемашини зайняли позиції на узліссі.
Німецькі танки і піхота атакували гай з трьох сторін. Спочатку вони увірвалися на східне узлісся. У рукопашній сутичці брали участь всі – від солдата до командувача фронтом. Кирпоноса спочатку ранило в ногу, а незабаром осколки міни зрешетили його груди. Бій продовжувався 5 годин. У непритомному стані був узятий у полон командувач 5-ї армії Потапов. Загинули Тупіков і Писаревський.
Загинуло, лише за офіційними даними, понад 800 наших воїнів, серед них – і генерал-полковник Михайло Кирпонос.
У 1976 році тут було відкрито Меморіальний комплекс воїнам Південно-Західного фронту (автори –  народний художник УРСР А. Ю. Білостоцький, скульптор В. П. Вінайкін, архітектори К. О. Сидоров і Т. Г. Довженко).
ЛІТЕРАТУРА
  • Безвиненко Л. Генерал, який стримав наступ "Вермахту" задовго до переможних салютів : [про генерал-полковника Михайла Петровича Кирпоноса] / Л. Безвиненко // Лубенщина. – 2021. – 22 жовт. – С. 7.
  • Волкова Г. "Запроданців і зрадників Батьківщини ми не приймаємо! Йосип Сталін" - такі відмови отримували колишні військовополонені, які опинилися на чужині і просилися повернутися на Батьківщину / Г. Волкова // Вечірня Полтава. – 2015. – 29 квіт. – С. 7.
  • Кревська Г. Шумейкове урочище – 80 років потому : [у вересні минуло рівно 80 років від початку трагічної дати – оточення штабу генерала Кирпоноса в Шумейковому урочищі] / Г. Кревська // Вісник. – 2021. – 29 верес. – С. 4.
  • Москаленко О. Таємниці Шумейкового урочища / О. Москаленко // Зоря Полтавщини. – 2018. – 22 черв. – С. 1, 13.
  • Москаленко О. Шумейкове урочище нагадує / О. Москаленко // Зоря Полтавщини. – 2007. – 28 верес. – С. 4.
  • Скирда О. Герої Посульського краю : [події 1941 р. в краї. Оточення армій Південно-Західного фронту, втрати рад. воїнів] / О. Скирда // Край. – 2012. – № 100. - С. 8-9.

неділя, 17 вересня 2023 р.

ТАТАРУЛЯ (ТАТАРУЛІВ, ТАТАРУЛЬЄВ) Ми­кола Іванович

ЗНАЙ НАШИХ

Народився Микола Іванович (14.12.1884, Крюків Кременчуць­кого повіту Пол­тавської губернії, тепер у межах м. Кременчу­ка Полтавської області - 03.12.1936, Шатобло, Франція).
Військовий і громадський діяч: помічник начальника мо­білізаційно-призовного відділу (19.03.1920), начальник 1-го відділу Мо­білізаційного управління Головного мо­білізаційно-персонального управління Військового міністерства (1921), уповноважений Товариства бувших воя­ків Армії УНР та керівник філії в м. Шалетті (Франція), член редакції журналу "Гуртуймося", звання - полковник Армії УНР (24.06.1920).
Його ім’я є на збірному пам’ятникові україн­ським емігрантам у м. Візент-Шателі на православному цвинтарі.

вівторок, 12 вересня 2023 р.

ЛОХВИЦЬКИЙ КРАЙ

В історичних джерелах вперше про Лохвицю згадується у 1320 році у зв'язку зі входженням її території до складу Великого князівства Литовського. Але точні дані про заснування цього давньоруського міста невідомі. Добре знаємо лише те, що входило воно до складу Переяславського князівства і відігравало помітну роль як укріплення Посульськоі оборонної лінії.
Цілком очевидно, що це сотенне місто, яке згодом стало центром Лохвицького повіту, а пізніше – Лохвицького району, своєю сивою давниною сягає ще більш далеких часів, ніж ті, що зафіксовані в історичних хроніках. Як нині пише у своїх розвідках "Мала енциклопедія Лохвиччини" дослідник Олександр Панченко, "є досить імовірним, що фортеця при злитті річок Лохвиці та Сули була заснована в XI столітті й служила оборонним форпостом проти половців і печенігів які намагалися дістати й захопити Київ якраз через південну течію Сули, або ще частіше в її обхід, через межиріччя, що його створювали русла річок Сейм і Сула".
Кажуть, що сама назва "Лохвиця" походить від слов'янського "локва" – калюжа, болітце. За іншими легендами, – від стародавньої назви "лохина", куща з родини брусничних, або "лох" – дикої маслини.
Наприкінці XV століття територія краю належала Сіверо-Сульській вотчині великого землевласника Богдана Глинського. У 70-х роках XVI століття польський уряд передав ці землі у володіння Вишневецьких. Польську шляхту приваблювали ці землі великими багатствами – родючими грунтами, звіриними та рибними ловами, зручними місцями для пасік і водяних млинів.
У першій половині XVII століття місто отримало Магдебурзьке право і герб – замкові брами з білого каменю з трьома баштами і голубими флюгерами на золотому фоні французького щита.
У 1648-1658 роках Лохвиця – сотенне містечко Миргородського, а в 1658-1781 роках – Лубенського полку. Під час війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі війська Богдана Хмельницького активно воювала в битвах за незалежність України.
Після ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця – повітовий центр Чернігівської губернії, позаштатне місто Малоруської губернії, Полтавської губернії.
На кінець XVIII століття Лохвиця – один із центрів ремесла й торгівлі на Лівобережній Україні. З 1802-го по 1923 роки місто – центр Лохвицького повіту Полтавської губернії.
Місто багато разів потерпало від нападів різних ворогуючих сторін: половців – на початку XII століття чи нашестя танків Гудеріяна – під час Другої світової війни. Лохвиця потерпала від пожеж, які знищували її мало не до тла, але вона знову відбудовувалася з роси й води.
Саме місто – осередок надцікавої історії, присутності видатних постатей, які так чи інакше пов'язані з ним. Так, наприклад, під час Північної війни у місті зберігалася казна Івана Мазепи. Лохвицькими шляхами мандру-вали філософ Григорій Сковорода та великий український поет Тарас Шевченко. Лохвицька земля подарувала Україні й світу цілу плеяду визначних діячів науки, літератури та мистецтва. Край – батьківщина Архипа Юхимовича Тесленка. У селі Харківцях народився й Олекса Коломієць, автор надзвичайно популярної у свій час п’єси "Фараони".
Тут народилися видатний організатор вищої ветеринарної освіти в Росії Я. К. Кайданов (1779-1855), винахідник у галузі електротехніки Ф. А. Троцький (1845-1898), юрист, академік АН УРСР В. М. Гордон (1871-1926), офтальмолог, заслужений діяч науки УРСР А. Г. Васютинський (1875-1946), скульптор Г. Л. Пивоваров (1908-1942), винахідник і письменник-фантаст В. Д. Охотников (1905-1964), письменник Д. І. Каневський (1916-1944), поет М. Є. Петренко, композитор, заслужений артист УРСР О. М. Радченко (1894-1975).
За часів незалежності України було відновлено славні імена та досягнення лохвичан, які багато років незаслужено замовчувалися. Це, зокрема, імена скульптора В. Ф. Молодченка, доктора біологічних наук, професора М. М. Ротмістрова, винахідника першого в Росії трамвая Ф. А. Піроцького.
У селі Ісківцях народився письменник-сценарист М. І. Матяш (1890-1949), у Сенчі – письменник М. О. Гозін (1907-1942), у Токарях – етнограф і фольклорист В. П. Милорадович, у Яхниках – поет В. М. Ярошенко, у Христанівці – народна поетеса, бандуристка Христина Литвиненко-Волторніст (1883-1978).
Незабутній слід залишив по собі визначний український вчений, професор, поет (виступав під псевдонімом Поль Половецький) Полікарп Порфирович Плюйко (1903-1979), який у 1923 році закінчив Лохвицьку реальну школу. В селі Бодакві у 1892 році народився видатний український діяч Дмитро Андрієвський (1892-1976).
Із Лохвицею пов'язані імена Анни Керн, батько якої мав маєток у Лохвицькому повіті, Марка Кропивницького, який ставив п'єси на сцені місцевого театру, Маріуса Петіпа (1818-1910), видатного балетмейстера. 

понеділок, 11 вересня 2023 р.

Googlе сервіс

ПРАКТИЧНИЙ РЕЦЕПТ ВІД КРАЄЗНАВЦІВ
Створення презентації або інтерактивного плакату за допомогою Google сервісів.
Більшість знайомі з Google завдяки пошуковій системі та поштовому сервісу. Однак в арсеналі компанії є сотні менш відомих, але в той же час корисних продуктів.
З чого вам потрібно розпочати, це зайти в свій "Аккаунт Google"

Заходимо  "Додатки Google"


Вибираємо додаток "Диск"

Потім вибираємо "Створити"



Вибираємо "Google Презентації"

ЦИТАТА ТИЖНЯ. АНАТОЛІЙ ДІМАРОВ

неділя, 10 вересня 2023 р.

КРОСВОРД "ХУДОЖНИКИ ПОЛТАВЩИНИ"

НЕГАСНУЧІ ЗОРІ

Ця книга про людей, які спалахнули справжніми зірками на небозводі Полтавського краю, і той відсвіт заяскравів далеко за його межами. Гадаємо, що віршована розповідь про них у певній мірі посприяє ближньому знайомству читача з життям і творчістю художниць Марії Башкирцевої та Саші Путрі, всесвітньо відомого письменника Миколи Гоголя та подвигом юної партизанки Марії Маленко.
Пройдуть іще роки, за ними - вік за віком, зітруться на порох наші скорботи й жалі, а людство все одно пам'ятатиме - по рисочці, по малюнку, по рядку - своїх земних провідників, стражденників і подвижників, бо не буде без них, без їхніх полум'яних сердець дивовижного добра - для всіх. 
Автор, не відступаючи від наявних фактів, прагнув у художній формі відтворити долю і внутрішній світ наших дивовижних земляків. Наскільки це йому вдалося, судити тобі, дорогий читачу.
Нечитайло І. Негаснучі зорі : віршована повість, поеми / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2011. – 316 с.
Читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали бодай однієї сторінки книжечки! Запам’ятайте: "Книга – наш друг"! Це наш помічник, це відповідь на всі наші запитання. Пізнавайте нове через книги! Це ж так цікаво і корисно!
Будемо раді зустрічати вас кожен день у нашій бібліотеці. Приходьте до нас, беріть книги, читайте їх, пірнайте у світ героїв книг, проживайте з ними їхню історію.

четвер, 7 вересня 2023 р.

КНИГИ ОЛЕНИ ПЕЧОРНОЇ

Олена Печорна – письменниця, книги якої читаються на одному подиху.
Печорна О. Химерниця : роман / О. Печорна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 384 с.
Анотація
Микола  очільник провінційного містечка, місцевий "князьок", улюбленець долі. Та що він робить тут, у хаті старої відьми Шептулихи? Вона  його остання надія на порятунок доньки. Двоє найближчих друзів Миколи вже втратили найдорожчих. Тепер його черга. Але замість старої його зустрічає дивне дівча  химерниця, "що думки читає". Звідки вона взялася? Доля не знає випадковостей. Колись Микола та його друзі вчинили страшну наругу. Вони забрали те, що їм не належало. І час поновлювати рівновагу. Час віддавати. Тільки щира жертва врятує доньку. Чим заплатить батько за власні гріхи? І ким насправді є та, яку потайки називають химерницею?..

Печорна О. У затінку земної жінки : роман / О. Печорна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 272 с.
Анотація
Ще місяць тому Жанна працювала журналісткою в столичному глянцевому журналі. Та через фінансові труднощі вони з чоловіком вимушені були переїхати у село, до батьків Максима. Жанна почувалася там чужинкою, що лишилася сам на сам із власними сумнівами. Раптова пропозиція роботи спрямовує її в невеличке село Горбове. Багато років тому доля привела сюди ще одну жінку. Тоді, у спалахах Першої світової, уроджена австрійка Франциска закохалася в українського полоненого Захара і згодом вирушила разом з ним до далекого, чужого краю. Як виявилося, назустріч пеклу Другої світової та нелюдським випробуванням. А одного дня ця чужинка, "німка", стала спасителькою та берегинею Горбового...Чи допоможе Жанні історія незламної і чуйної Франциски вийти на світло із затінку власних сумнівів? Щоб не опустити руки та знайти оте загадкове жіноче щастя, про яке мріє кожна земна жінка...

Печорна О. Фортеця для серця : роман / О. Печорна. - 2-ге вид. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 368 с.

Анотація
Зворушлива історія про життя сирітки Лесі Райської. У ранньому віці дівчинка залишилась без батьків: тато загинув, а мати зникла в невідомому напрямку. Росла Леся в селі Бувальці, з бабусею. Дівчинка протягом усього життя чекала свою маму. Життя кидало важкі випробування на долю юної художниці. Неймовірний талант до малювання вражав усіх, картини були немов живі. Деякі односельці вважали Лесю відьмою, але для неї це не було дивним. Вона відмовилась від заміжжя з перспективним кавалером заради своєї мрії...

Печорна О. Кола на 
: роман / О. Печорна. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2013. – 288 с.
Анотація
Життям Анатолія керує єдине бажання – помститись звірові-маніяку за смерть своєї маленької донечки. Він упевнений, що тільки древній закон "кров за кров" зможе вилікувати його зранену душу. А вода озера, в якому була втоплена дівчинка, наче магніт притягує згорьованого батька. Одного разу вона незбагненним чином здійснить його прагнення – затягне злочинця у свої глибини.

середа, 6 вересня 2023 р.

КОНДРАТЮК ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

ЗНАЙ НАШИХ
Іменем конструктора названо кратер на Місяці. Федерація космонавтів України заснувала медаль імені Ю. Кондратюка (заслуги одного з найвидатніших піонерів практичної космонавтики Ю. Кондратюка-Шаргея не відзначені належно ні офіційними, ні громадськими структурами України та інших країн – В. А.).
Піонер космонавтики, конструктор. Навчався у Петроградському політехнічному інституті, Петроградській військовій школі.
Перші дослідницькі праці з теорії міжпланетних польотів О. Шаргей розпочав ще у гімназичні роки. В Петроградському політехнічному інституті його професором був видатний вчений у галузі механіки й математики І. Мещерський. Його основні наукові дослідження, присвячені механіці тіл змінної маси, стали теоретичною основою розробок визначальних проблем, реактивної техніки та небесної механіки. Праці професора мали значний вплив на студента: зміцнили у ньому віру в ідеї, що захоплювали його протягом усього життя.
Навчання було перерване початком першої світової війни: О. Шаргей потрапив до військової школи прапорщиків, а звідти на Кавказький фронт. Після розпаду Російської імперії повернувся в Полтаву. Мобілізований до Добровольчої армії.
Після громадянської війни в Росії був вимушений часто змінювати місце проживання та роботи (від України до Сибіру), боячись бути заарештованим радянськими спецслужбами як колишній білогвардійський офіцер. Страх переслідування гіперболізувався спадковими хворобами родин аристократів Шліппенбахів та Шаргеїв, нащадком яких був видатний першопроходець вивчення Всесвіту.
1921 року Олександр Шаргей змінив прізвище й став Юрієм Кондратюком.
Всі ці роки, сповнені тривог й життєвої безнадії, майбутній автор "траси Кондратюка", котра стала основою для програми польоту на Місяць "Аполлон" (США, реалізація 1961 року), ніколи не розставався зі своїми зошитами, вести які почав ще в Полтавській гімназії. Частина цих зшитків виявлена в архіві видатного американського ракетника В. фон Брауна і породжує безліч версій щодо дати смерті Ю. Кондратюка. Загадкових епізодів у життєписі Шаргея-Кондратюка немало. Пояснень їм досі немає.
1925 Ю. Кондратюк надіслав до Головнауки у Москву рукопис "Про міжпланетні подорожі". 1929 у Новосибірську побачила світ книга "Завоювання міжпланетних просторів". Обидві праці офіційною Москвою та столичними науковими колами були проігноровані. Винятком стали схвальні оцінки їх теоретиком радянської космонавтики К. Ціолковським та вченим у галузі аеродинаміки та повітроплавання В. Вєтчинкіним.
У 1930 Ю. Кондратюка арештували і направили працювати в одну із "шарашок" – конструкторське бюро Об’єднаного державного політичного управління, згодом перетвореного на Комітет державної безпеки СРСР.
1933-1934 працював у Харкові в Інституті променергетики над реалізацією свого проекту Кримської вітроелектростанції, у 1939 очолив відділ проектно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві. Після смерті С. Орджонікідзе спорудження Кримської станції було припинене. через півстоліття за проєктом Ю. Кондратюка була споруджена Останкінська телевежа, хоча авторство об’єкта приписується іншим.
А потім була війна і загадкове зникнення Ю. Кондратюка…
Через чверть століття американські астронавти Нейл Армстронг та Едвін Олдрин висадилися на Місяці і популярний журнал "Life" ("Життя") опублікував інтерв’ю з провідним інженером програми "Аполлон" Джоном Хуболтом, котрий заявив, що програма польоту ґрунтована на розрахунках, які належать Юрію Кондратюку (власне йшлося про використання ідеї так званої "траси Кондратюка").
Використали американці й інші деталі Місячного проєкту Ю. Кондратюка (наприклад, про кількісний склад екіпажу Місячного модуля – саме три астронавти: один залишається на місячній орбіті, а двоє опускаються на Місяць).
Після зникнення Ю. Кондратюка почалося друге життя геніального винахідника й теоретика освоєння космосу. Це життя – вічне, оскільки повне загадок і таємниць, розгадок яким, очевидно, не буде. Взяти хоча б згаданий вище факт виявлення в архіві американського конструктора В. фон Брауна рукопису Ю. Кондратюка-Шаргея. Пояснення, що, мовляв, зошит знайшов німецький солдат і передав своєму командиру – це фантазії дослідників. Факт смерті Ю. Кондратюка теж не підтверджений – досі не виявлені ні місце його загибелі, ні могила.
Однак у матеріалах, опублікованих у США, вказується, що Ю. Кондратюк помер 1952 року, тобто через десять років після свого зникнення на Орловщині.
Як кажуть у таких випадках – таємницю зберігають архіви. У всякому разі доступу до

субота, 2 вересня 2023 р.

БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ

Більське городище – значний економічний, політичний і культурний центр скіфської доби кінець VІІІ початок ІІІ ст. до н. е. – визнане вченими одним із найбільших поселень Європи доби раннього залізного віку. Площа величної фортеці становить майже 5 тисяч га. Вона оточена глибокими ровами та високими валами, протяжністю понад 36 км. За науковими гіпотезами, понад 2500 років тому сучасник Більська – Вавилон – за розмірами був у п’ять разів менший.
Уже багато років на території городища ведуться археологічні дослідження. Щороку знаходять нові докази колишнього існування Гелона – міста, яке згадував давньогрецький історик Геродот. Під час археологічних розкопок виявлені залишки вуличної забудови, храми, жертовники, численні поховання у курганах, грунтових некрополях. Відкриті на території та в околицях Більського городища і виразні старожитності інших епох української та європейської історії – стоянки мисливців і рибалок доби мезоліту та неоліту, поселення бронзового віку, ранньослов’янські та давньоруські селища, фортифікаційні споруди XVII ст.
На сьогодні Більське городище – це пам’ятка археології національного значення, на території якої розташовано чимало природних об’єктів із рідкісним із рослинним світом та історичними ландшафтами. Серед них – Ковпаківський дендропарк, Барвінкова гора, дуб Г. Сковороди, Більське джерело і Більське озеро.
Література
  • Супруненко О. Кілька знахідок з округи Більського городища. Розкопки в Абазівці під Полтавою / О. Супруненко // Край. – 2013. – № 105. – С. 13-15.
  • Коротя О. Селітроварницький комплекс в урочищі Скоробір / О. Коротя // Край. – 2013. – №114. – С. 14-15.
  • Корост Т. Нове наукове видання про Більське городище : ["Феномен Більського городища - 2014" (К., 2014, 144 с.)] / Т. Корост // Край. – 2014. – № 122. – С. 9.
  • Кулатова І. Більське городище у дослідницькій діяльності полтавського центру охорони та досліджень пам'яток археології / І. Кулатова // Край. – 2015. – № 138. – С. 14-18.
  • Кравченко О. Мандрівник та художник про Більське городище / О. Кравченко // Край. – 2015. – № 139. – С. 6.
  • У Більську знайшли близько тридцяти золотих виборів скіфів // Коло. – 2016. – 4-10 серп. – С. 5.
  • Волкова Г. Золото Більського городища / Г. Волкова // Зоря Полтавщини. – 2016. – 5 серп. – С. 4.
  • Передерій Л. Скіфське золото віком 27 століть знайшли в давньому мегаполісі на Котелевщині / Л. Передерій // Вечірня Полтава. – 2016. – 3 серп. – С. 1, 13.
  • Корнєва В. Ігор Корост: "Більське городище перевершує славнозвісті Херсонес і Ольвію, але про нього туристи знають набагато менше" / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2016. – 13 груд. – С. 1, 4.
  • Корнєва В. Півтисячі артефактів і Гелон з висоти пташиного польоту / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2017. – 13 черв. – С. 1, 4.
  • Корнєва В. Крізь браму часу, або Таємниці Більського городища / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2017. – 4 лип. – С. 5.
  • Волкова Г. "Золото скіфів учених хвилює найменше. Головне - інформація про устрій життя древніх людей, яку можна отримати з розритих могил, тому нам набагато цікавіше відкопати кістки собаки з... намистом на шиї" / Г. Волкова // Вечірня Полтава. – 2017. – 26 лип. – С. 1.
  • Левчук М. Історія, якій 2600 років: унікальні знахідки скіфського часу виявили археологи на Полтавщині / М. Левчук // Коло. – 2017. – 27 лип. - 2 серп. – С. 3.
  • Цись С. На Полтавщині археологи знайшли скіфське золото / С. Цись // Полтавська Думка. – 2017. – 27 лип. – С. 3.
  • Петренко Т. Золоті прикраси, унікальні амфори та інші артефакти знайшли на Більському городищі / Т. Петренко // Зоря Полтавщини. - 2017. – 28 лип. – С. 1, 3.
  • Данилець О. Сучасні симфонії для стародавнього Гелона : на Більському городищі відбудеться фестиваль класичної музики / О. Данилець // Урядовий кур'єр. – 2017. – 9 серп. – С. 1, 4.

пʼятниця, 1 вересня 2023 р.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...