ВІД СКОВОРОДИ ДО СЬОГОДЕННЯ

Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою.

Продовжуємо серію публікацій, присвячених письменникам та їхнім творам, що увійшли до ТОП-100 та які є в нашій бібліотеці. Це книги українською мовою, які формують уявлення про культуру, цінності, людські почуття й історичні події.

Запрошуємо вас у захопливу подорож сторінками безсмертних творів.

Матіос Марія народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки, Чернівецька область в родині гуцулів.

Перші вірші надрукувала у 15 років.

1982 року закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету, відділення української мови та літератури та була серед тих, хто домігся присвоєння цьому університету імені Юрія Федьковича

Працювала бібліотекарем університетської бібліотеки. 8 років – на Чернівецькому машинобудівному заводі.

Була заступником голови Чернівецької обласної організації Спілки письменників України, відповідальним секретарем «Буковинського журналу».

З 1997 року мешкає в Києві. Працювала помічником секретаря РНБО України. З 2003 року – заступник голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Прозою дебютувала 1992 року в журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр’яна і Довгопол». Передмову до публікації написав Володимир Дрозд.

2011 – член журі літературного конкурсу «Юне слово».

Цікаві факти про Марію Матіос

Має неофіційний титул «найпліднішої письменниці України».

Одружена, має сина.

Дослідила свій родовід до 1790 року

Цікавиться психологією, етнографією, городництвом та квітникарством.

З часу виходу роману «Солодка Даруся» (2004) книжка витримала 6 видань загальним накладом понад 200 тисяч.

Книга «Солодка Даруся» визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбільше вплинула на українців.

За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п’ятірки сучасних письменників, яких читають і знають в Україні.

Входить до сотні найбільш впливових жінок України.

Книга письменниці «Майже ніколи не навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація».

Кращі книги – «Армагедон уже відбувся», «Чотири пори життя», «Нація. Одкровення».

СОЛОДКА ДАРУСЯ

Матіос М. Солодка Даруся / М. В. Матіос. – 8-ме вид. – Львів : ПІРАМІДА, 2019. – 188 с. : м.

Сімейна сага про випробування історичними трагедіями сім’ї Дарусі в різні періоди ХХ століття на Буковині. Твір досить сильний за своєю натурою починається легко з поволі наростаючою напругою, описуючи важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби десь у 1970-х роках. У селі її вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Даруся живе сама у хаті своїх батьків й дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються, чи то її, чи то власних гріхів.

Місцева радянська влада навіть не намагалася надати якусь лікарську допомогу Дарусі. Напрочуд дивним видається те, що коли доля усміхнулася до Дарусі й вона стала видужувати, влада (ті ж самі сільські люди) боячись чогось воліють повернути усе як було.

Роман, який розійшовся накладом понад 200 тисяч примірників і який показав, що українці не перестають кохатися в сентименталізмі й сюжетах, де героям по-справжньому трагічно й погано.

Мельничук Тарас. Поет-дисидент.

Шевченківська премія 1992 року за збірку поезій «Князь роси».

Народився 20 серпня 1938 року (за іншими даними 1939 року) у с. Уторопи Косівського повіту Станіславського воєводства (тепер Косівський район Івано-Франківської області).

Освіта: Чернівецький державний університет (1958-1961 рр.), заочне відділення Московського літературного інституту (1967-1972 рр.).

Життєпис: Після закінчення десятирічки працював коректором районної газети «Радянська Гуцульщина», далі – в Комі АРСР лісорубом, валовідбійником на Донбасі, служив у лавах Радянської армії. На третьому курсі Чернівецького державного університету припинив навчання і поїхав за комсомольською путівкою на будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату. Далі впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю. У 1964 році поновився в університеті, з якого через півтора року був відрахований за вільнодумство. Працював у редакціях районних газет Глибокої, Хотина, Косова, Верховини, Івано-Франківська. У 1967 році у видавництві «Карпати» вийшла його перша збірка віршів «Несімо любов планеті». На початку 70-х здав рукопис збірки віршів «Чага» у видавництва «Карпати» та «Радянський письменник», що стало причиною його арешту24 січня1972 року під час масових репресій проти української інтелігенції. Відбував покарання у Пермських таборах, звідки вийшов на волю у березні 1975 року. Перебував під наглядом органів радянської держбезпеки. У квітні 1979 року через спровокований КДБ інцидент, за «вчинення опору працівникові міліції» (а насправді за антирадянську діяльність) Тарас Мельничук був арештований і засуджений на 4 роки. Після відбуття терміну ув’язнення перебував кілька років під адміністративним наглядом, поневірявся у пошуках роботи. У 1982 році у видавництві «Смолоскип» у Торонто без відома автора вийшла збірка його віршів «Із-за ґрат». У 1990 році вийшли збірки «Строфи із Голгофи» (Велика Британія) та «Князь роси» (Київ). Останні роки мешкав у Коломиї. У 1994 році побачила світ збірка поезій «Чага».

29 березня 1995 року Тараса Мельничука не стало. Похований на місці колишнього рідного обійстя в Уторопах.

Мельничук Т. Князь роси : вибране / Т. Мельничук. – [Київ] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2012]. – 288 с. : тв. – (Українська поетична антологія).

У своїй поезії, частина якої ввійшла до збірки «Князь роси», Тарас Мельничук промацує культурний код української нації, намагаючись відчути архетипи, притаманні саме цьому народові. У своєму «дослідженні» автор посилається на міфологічні, фольклорні образи, Євангеліє та концепти фройдизму. Поет-дисидент, який після чотирирічного арешту почав сильно пити – через це потрапив на кілька років до психічної лікарні. Після звільнення він продовжив писати поезію, яку високо оцінювали сучасники й пізніші покоління. Іван Малкович, наприклад, так висловився про його творчість: «Вражає діапазон поетової екзистенції, чи, власне, болю: від щонайніжнішого (тичинного) до вкрай ненатлого (шевченківського) бунтарства».

ВАЛЕРІЙ ПУЗІК

Ветеранська література. Валерій Пузік «Ким ми були?»

Чесна й болісно-прекрасна книжка про людей на війні, написана через призму власного досвіду. Валерій Пузік поєднує документальну точність і художню чутливість, збираючи голоси, імена, позивні, сни, марення й розмови, що народилися серед вибухів та нічних чергувань. Це військова мемуаристика, яка не просто розповідає про сучасну російсько-українську війну, а фіксує моменти того, яким чином вона змінює людей, міста й саму реальність. Книжка стає спробою відповісти на запитання, ким ми були до війни, ким стали у її вирі та найголовніше – чи зможемо ми повернути собі себе.

Пузік В. Ким ми були / В. Пузік. – Харків : Vivat, 2025. – 272 с. : тв. – (Художня література).

Це художньо-документальний текст про досвід війни, втрату колишнього себе й болісну трансформацію людини в умовах насильства та смерті. Автор пише про війну не як про подію, а як про процес внутрішніх змін, у якому людина поступово прощається зі своїм мирним минулим.

Події книги описують період російського вторгнення з часів Майдану, початку своєї служби і до сьогодення.

Текст побудований на фрагментах пам’яті, відчуттях, спостереженнях – це не лінійна розповідь, а мозаїка станів і думок. Неначе автор веде діалог сам із собою, де відчутно, як автор готує все що згадує про людей на війні з ким доводилось служити, неначе боїться, що ці спогаді зітруться чи забудуться.

Книга народилася з потреби зафіксувати досвід покоління, яке війна змусила подорослішати, втратити і переосмислити себе. «Ми всі взяли до рук зброю, бо не мали іншого вибору. Але всередині залишилися тими самими творчими людьми… І наша місія – не лише боронити, а й фіксувати правду, ділитися відчуттями, пам’яттю, щоб ніхто не забув, через що ми пройшли» – так говорив про творчість і війну автор в одному з інтервʼю.

Автор не шукає героїзації – навпаки, він чесно говорить про страх, виснаження, мовчання і внутрішню порожнечу. Але й дуже відчувається в його історіях людяність, особливо про тих, кого вже не має з нами. В цій книзі автор говорить не стільки про війну, скільки про людей на війні.

Це спроба відповісти на запитання: ким ми були до війни, ким були під час цієї довгої війни і ким уже ніколи не зможемо бути знову.

Чому варто прочитати книжку «Ким ми були»?

• Присвячена пам'яті українського поета і письменника, військовослужбовця Максима «Далі» Кривцова, який загинув 7 січня 2024 року на Харківщині під час бойових дій.
• Автор фіксує реальні події, але подає їх як цілісну літературну оповідь – з метафорами, образами й внутрішніми діалогами.
• У центрі книжки – конкретні обличчя, голоси, характери, вона зберігає імена тих, хто воював, жартував, мріяв і тих, хто вже не повернеться.
• Показує, як змінюється людина, яка проходить шлях від романтизованого уявлення про фронт до щоденної реальності втрат, втоми та постійної небезпеки.
• Книжка чесно говорить про страх, травму і посттравматичний досвід, водночас пропонуючи спосіб проговорити біль і не залишитися з ним наодинці.
• Видано за підтримки Стипендійної програми від Норвезької асоціації авторів і перекладачів нонфікшн-літератури та PEN Ukraine.
• Містить чорно-білі ілюстрації авторства Валерія Пузіка.

Валерій Пузік – український художник, письменник, режисер, військовослужбовець.

Учасник Революції Гідності, з січня 2015 пішов на фронт добровольцем; брав участь у бойових діях на Донбасі у складі ДУК ПС переважно як мінометник. В 2016 році мобілізувався. У березні 2022 автор знову долучився до лав ЗСУ.

Народився в селі Теліжинці Старосинявського району Хмельницької області. За освітою художник-дизайнер. Був активним учасником виставок живопису та графіки в Україні та за кордоном. Працював журналістом для декількох інтернет-ресурсів і паперових видань, а також в книгарні-кав’ярі Видавництва Старого Лева в Одесі.

Автор 17 прозових і поетичних книг, переважно темою цих книг є війна, вірніше людина на війні. Також співавтор 8 збірок прози та поезії. А ще Валерій Пузік написав дві книги у жанрі фентезі для дітей і підлітків – «Делфі та чарівники» та «Макгі та Чорний дракон».

Активний учасник сучасного кінематографа України, він автор чисельних робіт, де він виступає переважно сценаристом та режисером. В доробку автора 14 документальних та ігрових фільмів, та один міні-серіал «Бліндаж», найбільш відомі з яких – «Наші котки», «War Note». Окрім документального та ігрового кіно автор створив декілька кліпів та відеопоезію.

Новела автора «На 42 кілометрі дороги життя» стала основою короткометражного ігрового фільму «Шлях», 2021.

Автор не тільки фільмує та пише, а ще й є чудовим художником. За його художніми роботами відбувались виставки, а також перебуваючи у війську, автор малював картини на ящиках від набоїв. В 2025 році у видавництві Фоліо вийшла книга «Південний пейзаж. Нотатки на полях війни», в якій поєднались військова проза та живопис автора, які були написані впродовж крайніх трьох років служби в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях. Багато своїх робіт автор виставляє на аукціони, кошти з яких йдуть на допомогу ЗСУ.

За свою літературну діяльність автор має велику чисельність нагород у літературних, кінематографічних конкурсах. Зокрема у 2025 році отримав премію імені Богдана Хмельницького в номінації «Літературні твори військової тематики» за книгу «З любов’ю – тато!», у 2024-му увійшов до сотні українців, які роблять найбільший внесок в незалежність та майбутнє України рейтингу «УП 100. Поза межами можливого» видання «Українська правда».

Окремі твори автора перекладені німецькою, англійською, польською, італійською, також книги автора були видані в Словаччині, Польщі та Великій Британії.

Одружений, виховує сина. В одному інтервʼю автор говорить про свою творчість: «Любов до дитини – це не гучні слова. Це коли ти просто хочеш, щоб він жив у нормальному світі. І якщо для цього треба пройти через війну – ти йдеш», «Коли в тебе є син, війна перестає бути абстракцією. Ти дуже чітко розумієш, за що воюєш. Не за слова, не за гасла – за те, щоб він жив у світі, де не стріляють».

Книга є в фонді бібліотеки. Запрошуємо до читання!

МЕРІ ШЕЛЛІ

Справжня історія Франкенштейна

1818 рік – Мері Шеллі випускає свій роман «Франкенштайн, або Сучасний Прометей». 2025 рік – на Netflix виходить «Франкенштайн» Ґільєрмо дель Торо. А у 2026-му кінотеатри крутили «Наречену!» Меґґі Джилленгол. Минає понад 200 років з моменту публікації, а інтерес до історії про оживленого трупа та його творця не згасає. Як виник міф про Франкенштайна? І яким було життя Істоти в літературі, кіно та коміксах?

Мері Шеллі – англійська письменниця перш за все відома, як авторка роману – «Франкенштейн, або Сучасний Прометей».

Вона народилася 30 серпня 1791 року. Мері була дочкою письменника і філософа У. Годвіна і письменниці Мері Уолстонкрафт. У 1814 році вона стала цивільною дружиною поета П. Б. Шеллі. У 1818 році після смерті першої дружини Шеллі, вони узаконили свої відносини церковним шлюбом. У 1822 році поет трагічно загинув, а Мері присвятила все своє життя редагуванню його публікацій і вихованню їхнього єдиного сина. Усе своє життя вона заробляла літературною працею.

Мері Шеллі написала сім романів: «Франкенштейн, або Сучасний Прометей», «Матильда», «Вальперга, або Життя і пригоди Каструччо, князя Лукки», «Остання людина», «Доля Перкина Уорбека», «Лодор» та «Фолкнер» шість з яких були випущені за її життя, а останній був виданий в 1859 році.

Одного разу, Мері приснився блідий чоловік, який схилився над якоюсь істотою і щось шепотів їй на вухо, це було страхітливе видовище. Після того, як вона прокинулася, то відразу почала записувати, те що побачила у сні. Саме цей сон і спонукав англійську письменницю написати свій перший роман – «Франкенштейн, або Сучасний Прометей», який був виданий у 1818 році, авторці тоді було 19 років. Саме історія про Франкенштейна і його створіння принесла авторці найбільшу славу і визнання. А сам роман вважається класичним твором він поєднує в собі елементи готичного роману, поезії романтизму і просвітницького реалізму. Роман описує велике звершення і фатальну помилку людського генія. Швейцарський вчений Франкенштейн, вивчивши досягнення сучасної медицини та секрети алхімії, проникає в таємниці життя. Намагаючись перемогти смерть, він створює гігантську людиноподібну потворну істоту.

Філософська ідея Мері Шеллі полягала в незбагненності таємниць світобудови і небезпеки втручання людини в закони природи. У 20 столітті монстр Франкенштейн стоїть поруч з відомим вампіром Дракулою і стає одним з найважливіших символів в міфології Заходу.

Мері Шеллі померла в Лондоні 1 лютого 1851 року.

«Франкенштейн, або Сучасний Прометей» українською мовою був виданий у трьох різних видавництвах. Українські читачі позитивно відгукуються про книги Мері Шеллі, про що свідчать їхні відгуки.

Однієї прохолодної та дощової літньої ночі 1816 року група друзів зібралася на віллі Діодаті на березі Женевського озера. «Кожен з нас напише історію про привидів», – оголосив лорд Байрон присутнім, серед яких були лікар Джон Полідорі, поет Персі Шеллі та 18-річна Мері Волстонкрафт Ґодвін (пізніше Шеллі).

«Я стала вигадувати історію, – писала вона. – Таку, яка б говорила про таємничі страхи нашої природи та пробуджувала жах».

Її оповідь стала романом, який опублікували через два роки під довгою назвою: «Франкенштейн, або Сучасний Прометей, історія Віктора Франкенштейна, молодого студента-натураліста, який, палаючи шаленими амбіціями, оживляє тіло, але з жахом та огидою відкидає створену ним жахливу істоту».

«Франкенштейн» – це одночасно перший науково-фантастичний роман, готичний жах, трагічний роман і притча, і все це "зшито" в одне величне тіло.

Його центральні трагедії – небезпека "гри в Бога" з одного боку, батьківське відторгнення і суспільне неприйняття з іншого – актуальні сьогодні, як і завжди.

Чому ж справжній сенс роману Мері Шеллі 1818 року все ще затьмарений його успіхом, навіть через понад два століття після його появи? І чи є інші вигадані персонажі, які настільки ж міцно закріпилися в народній уяві, як два центральні архетипи, втілені Мері Шеллі в життя, – "істота" та надмірно амбітний "божевільний вчений"?

«Франкенштейн» породив численні інтерпретації та пародії, починаючи з жахливого короткометражного фільму Томаса Едісона 1910 року і до Шоу жахів Роккі Горрора.

Є італійські та японські «Франкенштейни». Мел Брукс, Кеннет Брана та Тім Бертон також мають свої власні версії.

Персонажі чи теми «Франценштейна» надихали на комікси, відеоігри, спін-оффи романів, телесеріали та пісні таких різних виконавців, включно із Metallica.

Роман використовували як аргумент як за, так і проти рабства та революції, вівісекції та імперії, а також як діалог між історією та прогресом, релігією та атеїзмом.

Префікс "Франкен-" процвітає в сучасному лексиконі як синонім будь-якої тривоги щодо науки, вчених та людського тіла.

Його також використовували для формування занепокоєння щодо атомної бомби, генномодифікованих культур, дивних продуктів, досліджень стовбурових клітин, а також для характеристики та заспокоєння побоювань щодо штучного інтелекту.

2025 рік – на Netflix виходить «Франкенштайн» Ґільєрмо дель Торо.

Майстер науково-фантастичних фільмів жахів Ґільєрмо дель Торо нарешті здійснив свою дитячу мрію – екранізувати «Франкенштейна».

Стрічка розповідає історію Віктора Франкенштейна, який створює Істоту з частин тіл померлих, але відразу відвертається від неї, накликаючи на себе її гнів. У новій інтерпретації режисер робить акцент на людській драмі та сімейних травмах, намагаючись, за його словами, показати "недосконалих персонажів".Дель Торо довгі роки мріяв екранізувати цей роман. Зйомки тривали чотири місяці, а бюджет сягнув 120 мільйонів доларів. Режисер наполіг на створенні справжніх декорацій замість використання комп'ютерної графіки – для фільму побудували, зокрема, лабораторію Франкенштейна та корабель.

Критики високо оцінили візуальну складову, гру акторів, атмосферу горору й сюжетні повороти. Рейтинг стрічки на Rotten Tomatoes становить 85% "свіжості", а глядацька оцінка досягла 95%.

Найкращим вибором для знайомства з історією у коміксному форматі є розкішний графічний роман «Франкенштейн» (адаптація класичного твору Мері Шеллі) від французького майстра Жоржа Бесса Франкенштейн (графічний роман Жоржа Бесса) - Книгарня Є. Це атмосферне чорно-біле видання у твердій палітурці передає всю готичну моторошність та філософську глибину першоджерела Франкенштейн. Графічний роман – Cosmic Shop.Комікс можна придбати за ціною близько 765–850 грн у різних українських книжкових та спеціалізованих магазинах, таких як Cosmic Shop, Geekach або Книгарня "Є". Крім класичної адаптації, є й інші популярні серії та формати:«Frankenstein: Junji Ito Story Collection»: манґа-адаптація від визнаного майстра жахів Джюнджі Іто (доступна мовою оригіналу) Frankenstein: Junji Ito Story Collection - yakaboo.«Я, Франкенштейн: Зародження»: серія коміксів Кевіна Грев'є у жанрі міського фентезі та супергероїки Я, Франкенштейн. Зарождение – Cosmic Shop.

Шеллі М. Франкенштейн, або Сучасний Прометей : романи / М. Шеллі. Дивна історія доктора Джекіля і містера Хайда / Р. Стівенсон. Портрет Доріана Грея / О. Вайльд : романи . – Київ : Школа, 2006. – 489 с. : тв. – (Б-ка пригод).

Франкенштайн – наріжний образ сучасної попкультури. Про нього знають, мабуть, усі: навіть ті, хто не читав першоджерела й не бачив жодної з екранізацій. З імені слово перетворилося на загальну назву: так тепер називають будь-яку недолугу компіляцію. На гелловінських вечірках серед вампірів та відьом завжди можна запримітити людей із зеленою шкірою та масивними, вкрученими в шию болтами. Однак усе це не має практично ніякого стосунку до роману Мері Шеллі. Проблеми в інтерпретаціях виникають вже на стадії назви: у масовій свідомості Франкенштайн – це монстр, хоча в романі так називають його творця, і підназва «Сучасний Прометей» апелює до одного з міфів про бунтівного титана, згідно з яким той не лише дарував людям вогонь, а й цих самих людей створив. На превеликий жаль усіх філологів, не література обезсмертила Франкенштайна, а кінематограф. Майже все, що ми знаємо про цю історію, зародилося й розвинулося у XX столітті. Про що ж тоді писала Мері Шеллі? Дещо про інше.

Оригінальний роман говорить про честолюбство піонера від науки і його неготовність брати відповідальність за вчинені дії. Текст зосереджується на людських почуттях і страхах, повністю нехтуючи «видовищною» стороною історії. Сюжет рясніє драматичними, а іноді й відверто мелодраматичними поворотами. Історія в романі подається у суб’єктивному, ретроспективно-епістолярному форматі: читач знайомиться з героями, коли все, що могло статися (за мінімальними винятками), вже сталося.

Кінець XVIII століття. Англійський капітан Роберт Волтон веде свій корабель на північ, натхненний сміливою метою дослідити Північний полюс. Серед арктичних льодів він натрапляє на щось дивне — гігантську істоту, яка торує свій шлях крізь холодну пустку. Згодом екіпаж знаходить напівмертвого чоловіка, який оповідає історію свого падіння. Звуть його Віктор Франкенштайн, і колись він був амбітним студентом, що хотів розгадати таємницю життя і здолати смерть. Врешті-решт, він оживляє гротескну подобу людини, але мусить заплатити за своє відкриття жахну ціну. Обраний формат оповіді дозволяє авторці вправно обходити гострі кути, лишаючи багато чого на відкуп читацькій уяві.

Мері Шеллі змогла витворити морально неоднозначних персонажів: нещасний Віктор – лицемір і боягуз, який заради приховування своєї таємниці готовий пожертвувати життями інших людей, а кровожерлива Істота – лиха не за своєю природою, а через жорстоке ставлення до неї й відсутність батьківської підтримки.

Вчинки монстра неможливо виправдати, але зрозуміти його можна. Авторка вивчає поняття людяності, намагаючись зрозуміти, що відрізняє людину від монстра і де проходить тонка грань між одним та іншим.

Книга є в фонді нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання!

АНДРІЙ КОКОТЮХА

Серед сучасних українських письменників особливе місце посідає уродженець Ніжина Андрій Кокотюха – автор, якого часто називають «батьком українського масового детективу». Його творчість уже сьогодні стала помітним явищем в українській літературі, а здобутки вражають масштабом і продуктивністю.

Андрій Кокотюха належить до найплідніших українських авторів. За роки творчої діяльності він написав понад 100 книг і створив близько 200 кіносценаріїв. За його творами та сценаріями знято відомі фільми й серіали, серед яких «Червоний», «Сувенір з Одеси», «Століття Якова», «Катерина», «Повзе змія», «Поза підозрою» та інші.

Творчий доробок письменника охоплює різні жанри. Окрім детективів і трилерів, він пише історичні романи, пригодницьку та дитячу літературу. Його книги виходять у провідних українських видавництвах і стабільно знаходять свого читача.

У 2012 році Андрій Кокотюха отримав звання «Золотий письменник України» за значні наклади проданих книг. Також він є лауреатом численних літературних премій та конкурсів і входить до переліку найуспішніших сучасних українських авторів.

Окрім літературної діяльності, письменник активно бере участь у суспільному житті, коментує актуальні події та культурні процеси. Його погляди нерідко викликають дискусії, однак незмінним залишається інтерес читачів до його творчості.

Андрій Кокотюха – яскравий приклад того, як уродженець Чернігівщини зміг здобути визнання на всеукраїнському рівні та зробити вагомий внесок у розвиток сучасної української літератури.

За фахом Андрій Кокотюха – належить до медіа-спільноти: він закінчив факультет журналістики одного з наймаститіших українських вишів КНУ ім. Шевченка.

Про Кокотюху можна сказати – він народився письменником. Оскільки перший художній твір написав у 7 років. А до 12 років читав і писав лише казки.

Освіту Андрій Кокотюха здобув на факультеті журналістики Київського університету, а студентську практику проходив у чернігівській газеті «Гарт».

У 1987 письменник вперше вийшов друком, це було оповідання. На жаль, у відкритих джерелах ніде не згадується його назва.

З першими книгодруками пішла і слава, і скандали. У 1991 автор написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, через 4 роки отримала нагороду видавництва «Смолоскип».

Після виходу окремою книжкою в 1996 повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і разом з тим шалений вал критики в пресі.

Завдяки цьому Кокотюха одразу став одним з найцитованіших сучасних українських письменників.

Сьогодні він дотримується суворої творчої дисципліни: щодня працює над текстами та читає не менше 100 сторінок. За словами автора, за кілька годин роботи він може створити десятки сторінок рукопису. Так, детективний роман «Таємне джерело» був написаний менш ніж за місяць.

Андрій Кокотюха також має і творче коло спілкування. Наприклад, він є хрещеним доньки іншого відомого українця – Марусі Жадан. Яка, до речі, теж читає добірку дитячих книжок від хрещеного.

Що цікаво, Андрій Кокотюха встиг попрацювати і за дипломом – журналістом і сценаристом у проєктах «Сніданок з 1+1», «Київський регіон», «Паралельний світ», «Голос країни-2». Писав сценарії для проєкту «Судові справи» та «Сімейний суд» (Film.ua).

Рекомендовано до прочитання:

• Кокотюха А Ва-Банк у Харкові : роман / А. А. Кокотюха. – Львів : Урбіно, 2024. – 320 с.
• Вигнанець і грішниця – Харків : Vivat, 2020. – 304 с.
• Вигнанець і перевертень – Харків : Vivat, 2021. – 304 с.
• Вигнанець і шляхетна полонянка : [роман] – Харків : Vivat, 2021. – 302 с.
• Врятувати березень – [Харків] : Ранок, [2022]. – 240 с.
• Життя на карту. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 304 с
• Загадка проклятої Штольні. Підземний детектив. – Харків : Ранок, 2025. – 48 с.
• Зламані іграшки : роман. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 352 с.
• Зцілення невинністю : роман. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 352 с.
• Лихе око : роман : [цикл Павутиння мороку. Кн. ІІ] . – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2021. – 288 с.
• Натурниця з Латинського кварталу. – Харків : Фоліо, 2023. – 288 с.
• Невідомий з Булонського лісу : [роман]. – Харків : Фоліо, 2024. – 318 с.
• Підпільна держава. –Харків : Vivat, 2024. – 304 с.
• Потаємні двері : фантастичні історичні пригоди. – [Київ] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2023]. – 224 с.
• Страшний сон : роман. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2025. – 320 с.
• Таймер війни. – [Харків] : Фабула. – [2023].
  Кн. 1 : Довга комендантська година : роман. – 2023. – 368 с.
  Кн. 2 : Точка виходу. – [2025]. – 368 c.

• У темряві приходить пес. – Київ : Нора-Друк, 2024. – 272 с.
• Убивця з того світу : роман. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2025. – 320 с.
• Чорна мітка : роман. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2023. – 304 с.
• Чорний ліс. – Харків : Vivat, 2023. – 304 с.
• Як весело в будинку «ВАУ». – Харків : Vivat, 2022. –112 с.

АНДРІЙ КУРКОВ

Письменник Андрій Курков отримав спеціальну відзнаку премії Джорджа Орвелла. Про це він повідомив на своїй інстаграм-сторінці.

На церемонії також оголосили переможців премії у 2026 році. У категорії політичного нонфікшну перемогла книжка The Escape from Kabul Карен Бартлетт, а в категорії політичної прози – роман Transcription Бена Лернера.

Курков був серед фіналістів премії в категорії політичного нонфікшну з книжкою Three Years On Fire: The Destruction of Ukraine («Три роки у вогні: руйнування України»). Вона вийшла у видавництві Open Borders Press.

Three Years On Fire – хроніка третього року повномасштабного російського вторгнення в Україну. У книжці Курков пише про життя в тилу й на фронті, досвід втрат, щоденного виживання, стійкості та гумору під час війни.

Андрій Курков особисто був на церемонії вручення Спеціальної премії, яку з 1997 року присуджували лише вісім разів. Голова опікунської ради фонду лорд Кім Даррок, коментуючи нагороду, заявив, що премії за «честь вітати одного з найвидатніших письменників» з України.

Він зауважив, що, як і Джордж Орвелл, Курков працює як у художній, так і в документальній прозі та журналістиці, а його тексти поєднують літературну майстерність з описом реалій війни.

За словами Даррока, письменник фіксує щоденне життя та досвід людей в умовах війни, зокрема в Україні, а також у ширшому глобальному контексті – від Судану до Гази та М’янми.

Він також підкреслив значення романів Куркова від «Смерті й пінгвіна» до пізніших творів про Київ до повномасштабної війни, назвавши їх «одними з найкращих у сучасній літературі».

У The Orwell Foundation зазначили, що спеціальну відзнаку премії з 1997 року вручали лише вісім разів.

Премію Джорджа Орвелла присуджують за тексти, які відповідають його прагненню «перетворити політичний текст на мистецтво». У 2026 році The Orwell Foundation присуджує шість нагород, зокрема за політичний нонфікшн, політичну прозу, журналістику, репортажі про бездомність і матеріали про соціальні проблеми у Великій Британії.

Нагороду вручили під час церемонії The Orwell Prizes 25 червня в Bloomsbury Theatre у Лондоні.

Що відомо про Премію Орвелла

Премію Орвелла вручають за твори, що «перетворюють політичний текст на мистецтво» у п'яти номінаціях:

• за політичну літературу;
• за політичну прозу;
• за журналістику;
• за викриття соціальних вад Британії;
• за висвітлення проблеми безпритульності, у партнерстві з Центром впливу проблеми безпритульності.

Нагороду заснував біограф Джорджа Орвелла Бернард Крік відповідно до заповіту автора антиутопії «1984». Грошова винагорода становить 5000 фунтів стерлінгів (понад 295 тисяч гривень). Премію вручають за книжки, які найкраще втілюють прагнення Джорджа Орвелла робити з політичної літератури мистецтво.

Як повідомлялося, у 2025 році в номінації Political Writing перемогла книжка Вікторії Амеліної «Дивлячись на жінок, що дивляться на війну». У 2023 році на премію претендувала книжка «Вторгнення: кривава війна Росії та боротьба України за виживання» Люка Ґардінґа.

ДЖУЛІЯ КУЇНН

Бріджертони – книги серії Bridgerton Джулії Куїнн

Романтичні історії, які завдяки екранізації більшість впізнає за фразою «Любий читачу…», справді захопили мільйони читацьких сердець. Майстерно написані, атмосферні й місцями дотепні книги – «Бріджертони» Джулії Куїнн розповідають про справжнє кохання, дружбу, родину та сміливість робити власний вибір.

Якщо ви вже подивилися серіал від Netflix і почали сумувати за улюбленими героями, продовжуйте стежити за ними на сторінках романів. У цій статті розповідаємо, як читати серію «Бріджертони» – книги по порядку чи можна у випадковій послідовності. А також коротко оглядаємо всі романи серії.

Порядок читання можна вибирати на свій розсуд – історії не залежать одна від одної. Єдине, на що варто зважати – маєте ризик натрапити на спойлери, якщо читатимете не за хронологією. Жахливих спойлерів не буде – романтичні історії Джулії Куїнн про ц сімейство завжди мають хепі-енд.

Романи було опубліковано у період з 2000 по 2006 рік, і вже тоді книги підкорили читачів.

Світ «Бріджертонів»

Романи, написані Джулією Куїнн, відтворюють атмосферу епохи Регентства, однак погляди її героїв не завжди збігаються з реальними поглядами того часу, в цьому плані вони значно пішли вперед.

Жінки та чоловіки у романах Куїнн не хочуть миритися з суспільними стандартами, якщо ті не співпадають з їхніми особистими бажаннями. Тому книги складно віднести до тих історичних любовних романів, де детально відтворені реальні проблеми конкретного часу. У «Бріджертонах» дана епоха швидше є красивим тлом для романтичних пригод героїв чи їх особистих переживань.

Особливість книг – увага авторки та читачів повністю прикута до особистого життя персонажів. Інтриги вищого світу, пристрасне кохання, стосунки батьків та їхніх дорослих дітей. Тут немає світових проблем і трагедій. Тому якщо ви шукаєте книгу, з якою справді зможете відпочити – вибирайте будь-який роман Джулії Куїнн.

Сюжет розгортається довкола родини Бріджертонів – вдови Вайолет та її вісьмох дітей: Ентоні, Бенедикта, Коліна, Дафни, Ельзи, Франчески, Грегорі та Гіацинти.

Серія складається з восьми основних романів – кожна донька та син сімейства має свою історію кохання. Авторка також створила родинне дерево, тому ви будете заздалегідь орієнтуватися у їхніх любовних справах. Цікавий момент – перші літери імен від найстаршої до наймолодшої дитини розташовані в алфавітному порядку, про це навіть згадала у своїй світській хроніці анонімна оглядачка пліток леді Віслдлаун, за псевдонімом якої ховається одна з персонажок.

Власне, ця світська хроніка від загадкової авторки є родзинкою романів. Леді Віслдаун пише про останні новини та плітки, закликаючи знать до обговорень, розважає, захоплює, і часто – дратує героїв, над якими посміюється у своїх текстах. Леді Віслдаун дотепними, гострими та лаконічними фразами описує суть того, про що йдеться у кожному розділі.

Крім цього, у книгах чудово прописані діалоги та максимально розкрито внутрішніх світ головних героїв. За це їх і полюбили читачі.

Серія книг «Бріджертони» по порядку: основні книги, приквели та антології

Основні книги

«Герцог і я» (Дафна та Саймон)

Історія «Герцога і я» (The Duke and I) розгортається довкола старшої сестри родини, Дафні. Вона мила і доброзичлива, легко знаходить спільну мову з людьми. Однак пропозицію руки та серця ще не отримала. А Дафні потрібен достойний обранець. Тим часом у Лондоні з’являється Саймон Бассет, який відразу стає центром уваги надокучливих матерів – ті прагнуть швидше видати заміж своїх доньок.

«Віконт, який мене кохав» (Ентоні та Кейт)

Якщо ви любите історії з тропом «від ненависті до кохання», цей роман має всі шанси стати найулюбленішим.

Герой роману про «Віконта, який мене кохав» (The Viscount Who Loved Me) – Ентоні, найстарший син сімейства Бріджертонів. Батько, у якого були чудові стосунки з дружиною та дітьми, помер у віці 38 років. Тож Ентоні довелося рано взяти відповідальність за родину на себе. Він готовий одружитися, але не за покликом серця, а з практичною метою. Шукає розумну жінку, яка зможе стати новою віконтесою.

«Пропозиція джентельмена» (Бенедикт Та Софі)

У «Пропозиції джентельмена» (An Offer from a Gentleman) йдеться про Бенедикта Бріджертона та шлях, який йому довелося пройти, щоб знайти кохання. Ця історія спочатку дуже нагадує відому казку про Попелюшку, але по мірі розгортання сюжету стає все цікавіше спостерігати за героями.

На балу-маскараді Бенедикт закохується в загадкову леді у срібній сукні, з настанням півночі вона зникає. Єдине, що він має – її рукавичка, але це не допомагає знайти даму серця.

Бенедикт не знає, що за маскою ховається Софі, позашлюбна донька графа, яка через складні обставини життя змушена працювати служницею у мачухи та зведених сестер, а згодом – покоївкою.

«Роман із містером Бріджертоном» (Колін та Пенелопа)

Пенелопа з родини Фезерінгтон роками закохана у свого друга, Коліна. Вона проводить з його родиною дуже багато часу, а Елоїза, сестра Коліна, є її найкращою подругою. Одного разу дівчина випадково чує, як Колін заявляє братам, що ніколи б не одружився з Пенелопою Фезерінгтон. Боляче, але дівчина приймає це як факт. Подорослішавши, Колін вирушає у подорож різними країнами, а Пенелопа за цей час не отримує жодної пропозиції про одруження. Саме у книжці «Роман із містером Бріджертоном» читачі дізнаються, хто ховається за псевдонімом леді Віслдаун.

КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Книги про дорослішання для дітей. 12 важливих ЕМОЦІЙ

У дитинстві ми нерідко чули: «вгамуй свої емоції», «мисли тверезо», «злість тебе не прикрашає», «слізьми лиха не виплачеш» та багато інших порад від важливих для нас дорослих. Це мало навчити нас ігнорувати власні почуття або знецінювати їх. Проте емоції – це внутрішній компас. Вони інформують про те, що з нами відбувається, чого ми прагнемо, що порушує наші кордони, дають змогу пережити втрату й радіти успіхам, будувати стосунки з людьми та із самими собою.

12 важливих емоцій. Що ми відчуваємо / пер. [з польськ.] О. Сенишин. – Харків : Основа, 2026. – 128 с. : тв. – (Дитяча художня література).

«12 важливих емоцій. Що ми відчуваємо» – це зворушлива й корисна книжка для розвитку емоційного інтелекту дітей.

Через зрозумілі життєві історії авторка допомагає малечі пізнати радість, страх, сором, гордість, злість та інші почуття, які щодня супроводжують дитину.

Книжка навчає:

• розпізнавати власні емоції;
• говорити про почуття без страху й сорому;
• краще розуміти себе та інших;
• будувати здорові стосунки з оточенням.

Видання ідеально підходить для спільного читання вдома, занять у школі чи роботи з психологом. Тексти легко сприймаються, відкривають простір для розмов і допомагають дитині сформувати внутрішню опору.

«12 важливих емоцій. Що ми відчуваємо» – це тепла й глибока книжка для дітей та дорослих, яка допомагає навчитися розпізнавати, проживати й приймати емоції.

Герої історій переживають знайомі кожній дитині ситуації: радіють перемогам, засмучуються через невдачі, хвилюються, бояться, соромляться й вчаться розуміти себе. Через художні сюжети книжка м’яко пояснює, що кожна емоція важлива, адже саме вони є нашим внутрішнім компасом і допомагають будувати стосунки з іншими та з собою.

Видання стане чудовим інструментом для спільного читання вдома або в освітньому середовищі, адже заохочує дітей говорити про свої почуття, формує емоційний інтелект і навички саморегуляції з раннього віку.

«12 важливих емоцій. Що ми відчуваємо» – книжка, яка допомагає дітям краще зрозуміти себе, а дорослим – почути дитину.

Дванадцять авторок написали 12 оповідань, сповнених емоцій, у яких є все, що подобається дітям, і все, на що очікують дорослі. Історії порушують украй важливу проблему цінностей, про які батькам і вчителям непросто розмовляти з дітьми.

Вони раділи, коли їхні герої ставали такими, як їм хотілося. Злились, коли їм довго не вдавалося придумати щось цікаве, і відчували безліч інших емоцій. Діти стрибають від радості, їх переповнює почуття гордості, а сором і страх знеохочують. Кожна пережита емоція важлива! Їх усіх варто пізнати і зрозуміти.

Емоції – це наш внутрішній компас. Вони повідомляють про те, що з нами відбувається. Саме на емоціях ми будуємо стосунки з іншими людьми та із самими собою. Прочитавши книжку, дитина усвідомить, що не буває поганих чи хороших емоцій. Навчиться їх називати й розуміти. Натомість батьки дізнаються, як допомогти дитині в цьому.

Завдяки кумедним текстам складні теми стають простими й зрозумілими.

Читаймо цю книжку дітям, спонукаючи говорити про емоції, які вони щодня переживають, щоб у дорослому віці вони могли з ними впоратися.

Книга є в фонді нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання!

ДМИТРО "РАСТІ" КАНУПЄР

Автори-військові. «Окраєць» – книга азовця «Расті» про 886 днів російського полону.

Дмитро «Расті» Канупєр – військовослужбовець 12-ї бригади спеціального призначення «Азов», який пройшов оборону Маріуполя, 886 днів російського полону та повернувся під час обміну 18 жовтня 2024 року. Попри роки катувань і сфабрикований вирок, після реабілітації він знову став до строю.

Детальніше про його життєвий та бойовий шлях:

До війни: У 20-річному віці, у 2020 році, став до лав «Азову». До того підлітком стояв на барикадах Революції Гідності.

Оборона Маріуполя та полон: З перших днів повномасштабного вторгнення боронив Маріуполь. Потрапив у полон навесні 2022 року, пройшов Оленівку, Таганрог, Донецьк та Макіївку. У полоні окупанти сфальсифікували справу та присудили йому 29 років колонії (спочатку незаконно заявляли про 48 років).

Повернення та реабілітація: 18 жовтня 2024 року був звільнений під час обміну. Попри пережиті жахіття та тортури, він відновився і знову повернувся до війська.

Медійна діяльність та книжка: «Расті» відкрито ділиться своїм важким досвідом, бере участь у закордонній адвокації та розповідає світові правду про воєнні злочини росіян. У травні 2026 року виходить його книжка, присвячена 886 дням неволі

Виходить книжка «Окраєць» бійця «Азову» Дмитра «Расті» Канупєра зі свідченнями про 886 днів російського полону, катування, виживання і потребу говорити про злочини росіян.

«Окраєць» – книжка про досвід полону, який автор вирішив записати після розмови з Оленою Мандзюк у Краматорську. «Вона запитала, чи не хочу я розповісти це більшій кількості людей. Я спочатку відмовлявся через брак часу, службу у війську і думку, що це нікому не буде цікаво, бо люди більше цураються теми війни і полону, ніж підтримують», – розповів «Расті».

Мандзюк запропонувала записати його спогади на диктофон. Наступного дня автор отримав текстову версію розповіді, перечитав її й опублікував у своєму інстаграмі. Саме реакція читачів, за його словами, показала, що історія має бути розказана не лише в дописах.

«Дійсно побачив, що це для інших важливо – знати правду, усвідомлювати злочини росіян, говорити про тих, хто досі в полоні. Я отримував сотні коментарів, тисячі репостів, слова підтримки і прохання говорити про це гучно, більше, написати книгу», – зауважив «Расті».

За словами автора, «Окраєць» – це книжка про злочини, які росіяни скоювали проти нього під час полону, а також про тих, хто досі залишається в російських тюрмах і таборах.

«Книга «Окраєць» – це свідчення про злочини росіян, які вони скоювали наді мною у російському полоні впродовж 886 днів. Ця книга буде передаватись з рук в руки до друзів, до рідних, до дітей, адже це реальна історія з перших вуст про мою історію виживання і нелюдського ворога – росію, про зло, яке я хочу робити видимим, адже тільки тоді його можна побороти», – наголосив він.

Робота над книжкою, за словами військового, була складною не лише для нього, а й для всієї команди. Автор розповів, що під час підготовки тексту довелося знову проживати спогади, які психіка намагалася відсунути в підсвідомість. «Я зустрів певні труднощі, коли почав працювати над книгою. Розумію, що моя психіка берегла мене і ховала всі страшні спогади десь далеко у підсвідомість, а тут я вирішив все дістати назовні. Найважче було те, що, відновлюючи ці спогади, я розумів, що прямо зараз, там, у російському полоні, мої побратими досі проживають ці ж самі катування та знущання, отримують удари, страждають від голоду», – розповів він.

Він також зазначив, що розуміє небажання частини людей говорити про полон і катування, однак вважає мовчання небезпечним: «Я розумію, чому тут, в Україні, люди в тилу оминають подібні теми. Вони просто не хочуть знати, що таке страшне зло може існувати. Але в цьому і проблема: закриваючи очі на зло, воно не перестає існувати, воно росте ще більше».

Над книжкою працювала команда, частина якої долучилася до проєкту на волонтерських засадах. За словами «Расті», для редакторів і людей, які допомагали з текстом, ця робота також стала емоційно важким досвідом. «Редактори плакали над редагуванням тексту, хтось згодом не міг спати ночами, в когось тремтіли руки, хтось перейняв та розділив цей біль зі мною», – ідеться в дописі автора.

ЄВГЕН ПОЛОЖІЙ

Від реальної історії для NETFLIX до роману. Євген Положій «Мрія»

Євген Положій наш сучасник, письменник, поет та журналіст. Живе і працює у м. Суми. Одружений, виховує трьох синів. Народився у 1968 році у селищі Терни, Недригайлівського району, Сумської області. У п’ятирічному віці переїхав із матір’ю до Сум, де закінчив школу, а згодом педагогічний університет імені А.С. Макаренка. Євген пройшов шлях від простого журналіста до головного редактора. Понад двадцять років Євген Вікторович очолює суспільно-політичне видання «Панорама». Читачам добре відомі романи «Мері та її аеропорт», «Дядечко на ім’я Бог», «По той бік Пагорба» тощо.

У 2015 році вийшов друком роман «Іловайськ», який розповідає про жахливі події серпня 2014 року, про сутність війни, про вчинки та поведінку людей на війні. Цікаво, що твір написано двома мовами, українською і російською. Саме написано, а не перекладено. В одному з інтерв’ю письменник розповів, що така ідея виникла після спілкування з солдатами, військовими, бійцями добровольчих батальйонів, які розмовляли і російською, і українською.

Євген Вікторович Положий справжній патріот України, з чітко визначеною, активною громадянською позицію. Він був активним учасником Революції Гідності. Письменник отримував погрози, на нього було скоєно напад, але це не залякало, не змусило поступитися ідеалами. І сьогодні, Євген Вікторович сміливо висловлює своє бачення політичної ситуації, не підлаштовується під обставини. Поставити запитання, подискутувати, поспілкуватися із письменником можна у соціальній мережі Фейсбук, на сторінці, яку особисто веде пан Євген.

Положій Є. Мрія / Є. В. Положій. – Харків : Vivat, 2025. – 192 с. : тв. – (Художня література).

«Мрія» – роман українського письменника та журналіста Євгена Положія, заснована на реальній історії. Ден і Діна мешкали у невеликій двокімнатній квартирі житлового комплексу «Квітка» в Гостомелі. До повномасштабного вторгнення це було ідеалістичне місце: зручна транспортна розв’язка дозволяла швидко доїхати до столиці, а затишні парки навіювали спокій. З балкона дванадцятого поверху розгортався неймовірний краєвид. За лісом виднівся аеродром «Антонов», де в одному з ангарів стояв найбільший вантажний літак у цілому світі – Ан-225 «Мрія». У лютому 2022 року його знищили, а війна змусила Дена та Діну забути про тиху буденність.

У книзі «Мрія» Євген Положій розповідає про людей, які у хаосі російсько-української війни захищали себе та рідних від пазурів смерті. Вони не мали навичок поводження з вогнепальною зброєю, не знали про виживання під обстрілами. Багато жителів опинились у пастці підвалів. Укриття мали оберігати, але сирі приміщення поступово перетворювалися на пекло. Однак люди зберегли свою сутність: вони боролися за життя, дарували одне одному моральну та фізичну підтримку, а також вірили – болісні порізи теперішнього стануть рубцями.

Автор змінив імена персонажів, деякі деталі подій та описи локації, щоб приховати особистості людей, які стали прототипами головних героїв книги «Мрія». Але потім розповів, що це історія родині Боднарів.

«Нехай роман залишається романом. Бо без прискіпливих порівнянь та спогадів не обійтися, а спогади з плином часу мають схильність до трансформацій. Та історію Інни, Слави та його мами надрукували і показали декілька медіа ще у 2022 році, – пояснює Євген Положій. – Такого прискіпливого фактчекінгу, як зробив Слава, я давно не мав. Сердився на нього часами, але насправді інакше й неможливо писати подібні книги. Так що Славу можна вважати повноцінним співавтором-редактором».

Цікаво, що за роман можна подякувати NETFLIX, хоч і опосередковано. В 2022 році платформа оголосила конкурс для українських сценаристів. І Євген створив синопсис для художнього фільму «Мрія» (інша робоча назва «Син»). Переможців на конкурсі і без того заздалегідь вистачало. Але саме той розлогий синопсис допоміг в створенні книги.

«Мрія» не про літак (хоча й про нього також), а про людей. Такою була Мрія, поки її не знищили безпорадність та безвідповідальність одних та нестримний потяг до руйнування всього прекрасного інших», – додає автор.

На запитання журналістки Уляни Стельмашової який стосунок має до роману літак «Мрія», в тому числі на обкладинці, автор відповів: « Герой роману – Ден – фанат літака «Мрія». Він багато років слідкує за ним по Flightradar, намагається не пропускати вильоти і посадки, підтримує комунікацію в соцмережах з командиром екіпажу і навіть має пластикову модель літака вдома. Більш того, так сталося, що їхня нова квартирка у Гостомелі розташована в межах видимості аеродрому «Антонов» і ангару «Мрії». І слоган книжки звучить так: «Можна знищити навіть найбільший літак на світі. Але неможливо знищити мрію людини».

Щодо обкладинки, то було два варіанти, тож я виставив їх у Facebook і попросив підписників проголосувати. Більшість людей проголосували за ту, що ви наразі бачите. Хоча мені набагато більше подобалася інша, та, що робив Слава. Малюнок, до речі, на тильній стороні книжки – мій».

Книга є в фонді бібліотеки. Запрошуємо до читання!

ЕМІЛІ БРОНТЕ

«Буремний перевал»» – єдиний роман англійської письменниці Емілі Бронте, трагічна історія кохання посеред готичного сетингу вікторіанської доби.

Книга має близько 40 екранізацій

Про авторку

Емілі Бронте – середня з трьох сестер Бронте (ще Шарлотта та Енн), які увійшли в канон англійської та світової літератури. Народилася 30 липня 1818 року.

Дитинство сестер Бронте і їхнього брата Бренвелла було непростим. Діти рано втратили матір, тож опікувався ними батько-священник – суворий та ексцентричний чоловік. Він завжди носив із собою заряджену рушницю, а ще виховував дітей украй аскетично: забороняв носити їм яскраві речі та їсти м'ясо, бо це нібито могло сприяти узалежненню від фізичного комфорту. Також він розмовляв з ірландським акцентом, який успадкували й дівчата – що довгий час заважало їхній соціалізації в йоркширській громаді.

Усі сестри Бронте могли бути сором'язливими, але Емілі була найбільш замкнутою з них. У дитинстві вона разом з Енн ховалася за дверима або під столом, коли до їхнього дому приходили гості. Навіть у дорослому житті Емілі часом ціпеніла, коли до неї зверталися.

Попри те, що сестри Бронте не знали ніяких дитячих ігор, батько культивував їхню любов до книжок. Саме від нього їм, імовірно, передався літературний талант: в молодості Патрік Бронте видав два томи поезій. У домашній бібліотеці Бронте були Вальтер Скотт, Джордж Байрон, Персі Біш Шеллі тощо.

Початкову освіту дівчата здобули в школі для доньок священників Ковен-Бридж. Життя там виявилося навіть скрутнішим, ніж удома: виховательки принижували дівчаток, суворо карали й не дбали про їхнє здоров'я та належне харчування. Згодом Шарлотта Бронте змалювала деспотичний пансіон у своєму видатному романі «Джейн Ейр» (1847).

Старші сестри Емілі – Марія та Елізабет – ослаблені такими умовами, захворіли там на сухоти й невдовзі померли.

У сімнадцять років Емілі поїхала навчатися в школу для дівчат Роу-Гед, де викладала Шарлотта. Там вона витримала лише три місяці – затужила за домом. Але здобутої освіти дівчині вистачило, щоб і самій стати вчителькою у школі Ло-Гілл. Щоправда, 17-годинний робочий день підірвав здоров'я Емілі, тож і звідти вона повернулася до батька. Якийсь час вона жила вдома: куховарила, прибирала, викладала в недільній школі, вивчала німецьку та гру на піаніно.

Емілі була інтровертною особистістю. Шарлотта описувала її як неговірку самітницю, що не любила виходити з дому. Також немає жодних записів, які б свідчили, що Емілі мала друзів поза родинним колом. Ба більше, попри пристрасті, які вирують у її «Буремному перевалі», вважається, що письменниця ніколи не була закохана. Найщасливіше Емілі почувалася наодинці або з сестрою Енн, з якою мала найближчі стосунки.

Також письменниця запам'яталася сталевим характером: могла покарати свого собаку голими руками або припекти собі рану розпеченою кочергою.

Намагаючись пояснити особливості поведінки Емілі Бронте – її залежність від чіткої рутини, труднощі з контролем гніву, уникання соціальних ситуацій і сильну прив'язаність до дому – дослідники припускають певну форму аутизму. Окрім цього, вони звертають увагу на проблеми із харчуванням і кажуть, що письменниця могла страждати на анорексію. Зовнішньо Емілі Бронте описують як «надзвичайно високу та струнку, часто одягнену у фіолетову сукню».

Уперта вдача супроводжувала Емілі Бронте аж до кінця її недовгого життя. У тридцятирічному віці вона захворіла на туберкульоз – і відмовилася від лікування, бо вважала медиків шарлатанами. Дев'ятнадцятого грудня 1848 року Емілі Бронте померла.

Про «Буремний перевал»

Бронте Емілі. Грозовий Перевал / Е. Бронте ; [пер. з англ. Д. О. Радієнко]. – Харків : Фоліо, 2025. – 319 с.

Сестри Бронте з дитинства любили літати в уявних світах. У 1846-му вони опублікували свої вірші у збірці «Поезії Каррера, Елліса та Ектона Беллів» – під чоловічими псевдонімами, бо хотіли уникнути упереджень щодо статі.

Хоч збірка й не мала великого успіху, письменниці продовжили свій літературний шлях. Шарлотта написала чотири завершені романи, Енн – два, а от Емілі Бронте залишила після себе лише один роман, «Буремний перевал» (1847), у якому кинула виклик літературним нормам своєї епохи. Навіть майже 180 років по тому він залишається одним із найвидатніших в англійській літературі – завдяки сміливій структурі, глибокому аналізу людської психіки та пристрасному зображенню кохання й помсти.

Роман розповідає історію двох сусідніх маєтків у Йоркширі – «Буремного перевалу», який належить сім'ї Ерншоу, та «Гнізда дрозда», яким володіють заможні Лінтони.

Місце дії роману відображає емоційний ландшафт персонажів. Болота, з їхньою суворою красою та непередбачуваною погодою, виступають водночас притулком і в'язницею для мешканців маєтків. Ізольованість локації показує й ізольованість персонажів, які відрізані від звичайного суспільства і керуються власними внутрішніми силами.

Одного разу старий містер Ерншоу, батько двох дітей – Кетрін і Гіндлі, знайшов на дорозі маленького циганського хлопчика. Він вирішив забрати його додому і назвати Гіткліфом. Між Кетрін та Гіткліфом з дитинства була сильна прив'язаність, але, керуючись соціальним становищем, заміж дівчина вийшла за Едгара Лінтона із сусіднього маєтку.

Гіткліф відчув себе зрадженим і зник на кілька років, а потім повернувся – багатим, жорстоким і спраглим до помсти тим, хто його принижував. Сама ж Кетрін, жвава та пристрасна особистість, розривалася між своїм нудним і правильним чоловіком Едгаром та запаморочливою дикістю Гіткліфа.

Загалом Кетрін – нетипова жінка для вікторіанського суспільства, адже авторка не змушує її бути привітною і праведною «берегинею хатнього вогнища». У більшості екранізацій характер персонажки зображають дещо м'якшим, ніж в оригінальній історії – цікаво, якою ця героїня буде у виконанні Марго Роббі.

Гіткліф, своєю чергою, – яскравий приклад байронічного героя, який пережив крах своїх ідеалів і через це страждає, бунтує та нехтує суспільними нормами.

Це роман про бурхливе та амбівалентне кохання, яке виходило за межі суспільних норм і було настільки сильним, що зруйнувало життя кількох поколінь. «Буремний перевал» часто називають історією трагічного кохання, але це також похмура притча про токсичні стосунки й циклічність сімейних драм.

Книжка Емілі Бронте перекладена українською. Цікаво до адаптації підійшло видавництво Nebo Publishing, яке змінило усталену назву на «Буремну вись». Чому не «перевал» – пояснюють тим, що оригінальне heights у назві позначає розташування маєтку на височині. Назву «Буремний перевал» дехто вважає запозиченою з російського перекладу твору.

Книга є в фондах нашої бібліотеки

КНИГИ, ЯКІ ЗАХОПЛЮЮТЬ З ПЕРШОЇ СТОРІНКИ

Книги, які захоплюють із першої сторінки

Мег'юрін Шелбі. Змія і голуб / Ш. Мег'юрін ; [пер. з англ. М. Пухлій]. – Київ : Рідна мова, 2023. – 400 с.

Романтичне фентезі про відьму і мисливця, змушених одружитися. Поєднання гумору, магії та кохання робить історію легкою і захопливою.

Рід Тейлор Д. Сім чоловіків Евелін Г'юго / Т. Дж. Рід ; [пер. з англ. А. Крупки]. – [4-тє вид., виправлене]. – [Київ] : ARTBOOKS, [2025]. – 544 с.

Під час інтерв’ю акторка розповідає про сім своїх шлюбів та шлях від Пекельної кухні, кримінального району Нью-Йорка, до червоних доріжок Лос-Аджелесу. Вона ділиться своїми помилками й досвідом, які привели її до того, ким вона є зараз. Поступово журналістка дізнається приховану правду про особистість Евелін і те, як сама Монік пов’язана з життям цієї ікони кіно.

Тейлор Дженкінс Рід, бестселерна авторка за версією New York Times, майстерно зобразила атмосферу золотої ери Голлівуду, адже й сама на початку кар’єри працювала у кіноіндустрії. Ведення історії від двох героїнь дозволило письменниці гармонійно поєднати сучасність й минуле. Складна й неоднозначна Евелін змушує радіти за неї, сварити в суперечливих моментах та відчувати її біль. Гостроти додає опис епохи, коли під забороною було безліч речей, а людям заради амбіцій і слави доводилося жертвувати своєю ідентичністю. Доповнивши оповідь заголовками й вирізками з газет, Рід додала реалізму історії. А дизайн обкладинки одразу натякає на атмосферу вишуканого гламуру.

Книга наповнена феміністичними мотивами – Евелін прагне до своєї мрії й здобуває її своїми способами, попри очікування суспільства, як має поводитися жінка. Авторка також наголошує й на тому, що в погоні за успіхом й намаганнях втриматися на вершині, легко втратити себе. Оповідь буде цікава поціновувачам драм і багатогранних героїв, історій з ЛГБТК+ наративами та охочим насолодитися духом старого Голлівуду.

Гейг, Метт. Опівнічна бібліотека / М. Гейг ; пер. з англ. Г. Яновської. – [Харків] : Видавництво «Жорж», 2021. – 416 с.

35-річна англійка Нора Сід глибоко нещасна, яка була й в 16 років, коли зробила невдалий вибір. Зараз все ще гірше – жінка щойно втратила роботу, викладання музики, схоже, скасовується, найкраща подруга поїхала в Австралію, стосунки з братом Джо зійшли нанівець. А тут ще й ця жахлива новина, що приніс знайомий, з яким Нора якось ходила на каву. Жінка почуває себе абсолютно розбитою невдахою, для якої немає місця у цьому світі. Вона так прагне спокою і втечі, тож наважується на жахливий крок. Проте замість омріяної пустоти потрапляє в дивне місце – Опівнічну бібліотеку, де керує місис Елм, шкільна бібліотекарка Нори. Або ж то тільки так здається. Але найнезвичнішим у цій ситуації виявляються книги, які представляють безліч альтернативних версій життя жінки та показують, як все б склалося, зроби вона той чи інший вибір.

Легка мова і цікава ідея роблять роман дуже доступним і захопливим.

Видання представлені у фонді бібліотеки.