КНИГА РОКУ ВВС

«Книга року ВВС»: історія літературної премії, що триває попри війну

«Книга року ВВС» – щорічна літературна премія, заснована BBC News Україна у 2005 році. Вона стала однією з найвідоміших книжкових відзнак в Україні, яка підтримує українських письменників, популяризує сучасну літературу та знайомить читачів із найцікавішими книжковими новинками.

За понад двадцять років існування премія пройшла значний шлях: від конкурсу з однією номінацією до масштабної літературної події, що охоплює прозу, дитячу літературу та есеїстику. Її історія тісно пов'язана зі змінами в українському суспільстві, культурі та книговиданні, а останні роки – і з боротьбою України за незалежність та свободу.

Як усе починалося: 2005 рік

Історія премії розпочалася з ідеї, яка виникла в українській редакції BBC. На той час українська книжка потребувала більшої уваги, а незалежної літературної відзнаки з грошовою винагородою фактично не було.

Поштовхом стала ідея журналістки й письменниці Світлани Пиркало, яка запропонувала перетворити розмови про книжки на повноцінний літературний конкурс із грошовим призом. Її задум полягав у створенні своєрідного українського Букера — премії, яка привертала б увагу до якісної української прози та допомагала авторам знаходити свого читача.

Так у 2005 році з'явилася літературна премія «Книга року ВВС».

Першим переможцем став письменник Юрій Винничук із романом «Весняні ігри в осінніх садах». Ця подія започаткувала щорічну традицію відзначення найкращих українських книжок.

У перші роки конкурс мав лише одну номінацію – для дорослої прози. Переможцями ставали автори, які згодом посіли помітне місце в сучасній українській літературі.

Серед перших лауреатів – Сергій Жадан із романом «Капітал», Володимир Діброва з книжкою «Андріївський узвіз», Люко Дашвар із романом «Молоко з кров'ю», Іздрик із твором «ТАКЕ», Сергій Жадан із романом «Ворошиловград» та Володимир Рутківський із книжкою «Сині води».

Поступово премія здобувала популярність, а її результати ставали орієнтиром для читачів, книгарень і видавництв.

Розширення премії: нові номінації

У 2012 році організатори запровадили номінацію «Дитяча Книга року ВВС». Це стало важливим кроком у підтримці української дитячої літератури, яка потребувала більшої уваги та популяризації.

Першою переможницею цієї номінації стала Леся Воронина з книжкою «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів».

У 2018 році з'явилася третя номінація – «Книга року ВВС – Есеїстика». Вона дала можливість відзначати видання, у яких автори осмислюють історію, культуру, суспільство, людські цінності та події сучасності.

Відтоді премія проводиться у трьох категоріях:

• «Книга року ВВС» – для найкращих прозових творів дорослої літератури.
• «Дитяча Книга року ВВС» – для книжок, адресованих юним читачам.
• «Книга року ВВС – Есеїстика» – для художніх і філософських есеїв.

Розширення конкурсу засвідчило розвиток українського літературного простору та прагнення організаторів охопити різні читацькі інтереси.

Як відбувається конкурс?

Участь у премії беруть українські видавництва, які подають книжки відповідно до щорічних правил. Автори самостійно заявки не подають.

Подані видання розглядає журі, до складу якого входять літературознавці, письменники, журналісти, редактори та інші представники культурного середовища. Склад журі визначає BBC News Україна.

Відбір відбувається у кілька етапів. Спочатку формується довгий список книжок, потім – короткий список, до якого потрапляють найкращі видання кожної номінації. Після обговорення журі визначає переможців.

Книжки оцінюють за якістю письма, оригінальністю задуму, творчістю автора та вмінням захопити читача.

Переможці отримують грошову винагороду, розмір якої визначається правилами відповідного року.

«Читач року» – голос тих, хто читає

Особливістю премії є можливість долучитися до неї не лише письменникам і видавцям, а й читачам.

Для цього BBC News Україна запровадила спеціальну відзнаку «Читач року». Її отримує автор найкращої читацької рецензії на книжку з короткого списку конкурсу.

Такий формат заохочує читачів уважніше знайомитися із сучасною літературою, аналізувати прочитане, висловлювати власну думку та ділитися враженнями.

Таким чином, премія об'єднує не лише авторів і видавців, а й тих, заради кого створюються книжки.

СЕРГІЙ БРАУДЕ

Ім’я Семена Брауде знають у світі як одного з творців унікальних радіотелескопів та піонера радіоастрономії. Народжений у Полтаві, понад 70 років він працював у Харкові, де його відкриття випереджали час і залишаються актуальними й сьогодні.

Життєвий шлях радіофізика

Семен Брауде народився 28 січня 1911 році у Полтаві в сім’ї банківського службовця та зубної лікарки. У 1927 році закінчив професійно-технічну школу і отримав кваліфікацію монтера шостого розряду. Через рік сім’я переїхала до Харкова, де Семен вступив на фізичний факультет інституту, нині відомого, як Харківський національний університет імені Василя Каразіна.

Чоловік навчався до 1932 року, після чого близько десяти років викладав у тому ж інституті здобувши звання доцента. У 1933 році розпочав роботу в Українському фізико-технічному інституті – першій в Україні науково-дослідній установі фізичного профілю. Тут він долучився до розробки нового напряму – радіолокації, а також до створення потужних генераторів надвисокочастотних коливань на багаторезонаторних магнетронах. Саме цей винахід українських вчених випередив розробки закордонних колег.

Чимало наукових робіт уродженця Полтавщини наразі залишаються актуальними. У 1937 році науковець захистив дисертацію, яка ґрунтувалася на дослідженнях генерації потужних коливань у дециметровому діапазоні радіохвиль та здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук.

У 1938 році в Харкові створили перший в Україні надвисокочастотний радіолокатор, який працював на хвилі 64 см. Його розробили в лабораторії, де працював Семен Брауде, під керівництвом ученого прилад успішно пройшов випробування та використовувався у системі протиповітряної оборони під час Другої світової війни.

У 1943 році Семен Брауде захистив докторську дисертацію та очолив лабораторію Українського фізико-технічного інституту. Уже наступного року він став професором кафедри фізики Харківського будівельного інституту, а згодом її керівником. У 1946-му вченого призначили завідувачем кафедри радіотехнічного факультету Електротехнічного інституту.

У 1947 році Брауде ініціював створення в УФТІ спеціального відділу для дослідження поширення електромагнітних хвиль над земною поверхнею. Такі знання були необхідні для розвитку навігації, зв’язку та локації. Під його керівництвом провели низку експериментів над морем, які показали важливий результат – у тропосфері виявили аномально мале затухання надвисокочастотних хвиль у зоні глибокої тіні. Це явище назвали «дальнє тропосферне поширення».

У 1957 році Семен Брауде розпочав дослідження в новій для того часу галузі – радіоастрономії. Він заснував у Чугуївському районі на Харківщині радіоастрономічну обсерваторію, де його команда створила кілька потужних телескопів.

Найбільший із них – УТР-2, запущений у 1972 році біля села Гракове. Це гігантська антена площею близько 150 тис. кв. м, яка й досі залишається найчутливішим радіотелескопом декаметрового діапазону у світі.

У середині 1970-х вчений очолив роботу зі створення системи інтерферометрів декаметрового діапазону – УРАН. Її ввели в дію на початку 1990-х. Система охоплює п’ять радіотелескопів по всій Україні, де УТР-2 є головною антеною. Разом вони утворюють чотири інтерферометри, що дозволяють спостерігати космічні джерела з рекордною для цього діапазону точністю – до однієї секунди.

За свої наукові досягнення Семен Брауде отримав низку нагород, зокрема у 1997 році його відзначили медаллю Євразійського астрономічного товариства. Ще раніше у 1958 році він став членом-кореспондентом Академії наук УРСР, а згодом у 1969 році академіком. У 1991 році йому присвоїли звання «Заслужений діяч науки і техніки України».

Семен Брауде помер 29 червня 2003 року в Харкові, залишивши після себе понад 300 наукових праць і мав ключову роль у створенні двох важливих установ НАН України – Інституту радіофізики та електроніки у 1955 році та Радіоастрономічного інституту у 1985. Багато років працював заступником директора цих закладів.

На честь вченого у 2000 році назвали астероїд, а у 2009-му – кратер на зворотному боці Місяця.

• Брауде Семен Якович // Халимон В. Полтавщина очима краєзнавця. – Полтава, 2009. – С. 57-58 ; Гортаючи сторінки історії Полтавщини. – Полтава, 2016. – С. 159-160.
• Дідусенко Г. Полтавський політехнічний коледж: історія / Г. Дідусенко // Край. – 2017. – № 157. – С. 11-13.
• Захаренко В. Транзієнтні радіосигнали та найближче галактичне оточення : [є матеріал і про уродженця м. Полтава, академіка С. Я. Брауде] / В. Захаренко // Україна. Наука і культура. – Київ, 2018. – Вип. 37. – С. 249-250.
• Космос починається з душі : нашому землякові – академіку НАН України, видатному українському вченому в галузі радіофізики й радіоастрономії Семену Яковичу Брауде – 28 січня виповнилося б 100 років... // Вечірня Полтава. – 2011. – 26 січ. – С. 1.
• Малик М. Брауде Семен Якович. 95 років від дня народження : [(28.01.1911-2003)] / М. Малик // Край. – 2006. – № 21. – С. 21-22.
• Полтавець, на честь якого назвали кратер на Місяці : [про видатного українського вченого, радіофізика і радіоастронома Семена Яковича Брауде] // Зоря Полтавщини. – 2021. – 2 лют. – С. 10.
• Смирнов В. Слово пам'яті / В. Смирнов // Рідний край. – 2004. – № 2 . – С. 121-123.
• Титаренко А. Брауде Семен Якович : [Нар. у м. Полтава] / А. Титаренко // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2004. – Т. 3. – С. 434.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ'ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ

Календар знаменних і пам’ятних дат Полтавщини на 2027 рік : довідкове видання / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. Ю. Новоселецька. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2026. – 40 с.

Видання містить інформацію про події суспільно-політичного, культурномистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов’язані з нашою малою батьківщиною. Адресоване бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колові читачів. Відбір інформації закінчений 20 жовтня 2026 року.

Прочитать другие публикации на Calaméo