ДЕНЬ БЕЗПЕЧНОГО ІНТЕРНЕТУ

Діти дедалі частіше стають мішенню онлайн-злочинців, особливо в час стрімкого розвитку цифрових технологій. Про те, як можна захистити підлітків у віртуальному просторі, піде мова далі.

Діти можуть стикатися з великою кількістю різних онлайн-ризиків, які умовно можна поділити на три великі категорії:

• ті, що пов’язані з контентом – тобто з тим, що діти бачать в інтернеті;
• ті, що стосуються поведінки дітей онлайн – як саме вони себе поводять у мережі;
• ті, що пов’язані з контактом – тобто з тим, з ким вони там комунікують.

Наприклад, на чільному місці лишається кібербулінг – і, на щастя, про нього починають говорити набагато більше.

Далі – ризики, пов’язані з контентом, який може нашкодити дитині: це, зокрема, порнографічні матеріали або контент, пов’язаний з війною. Тобто весь той вміст, який може травмувати дитину.

Ще одна велика група онлайн-ризиків – це ті, що пов’язані з шахрайством: фішинговими сайтами чи схемами, доксингом (втратою особистих даних), дезінформацією та пропагандою.

Також є ще два великі блоки ризиків, які пов’язані:

• З сексуальним насильством – мається на увазі секстинг, онлайн-грумінг і сексторшн;
• З війною – тобто ризики, безпосередньо пов’язані з воєнними подіями.

Важливо: кількість випадків залучення дітей до протиправної діяльності нашими ворогами – зростає.

Останнє в списку – це ризики, пов’язані з використанням штучного інтелекту. Наприклад, діпфейки або використання чатботів, створених за допомогою ШІ.

 – #stop_sexтинг охоплює всі ризики, про які йшлося?

– Спочатку організація працювала виключно з проблемою сексуального насильства над дітьми в інтернеті, проте зараз чітко розуміємо, що, відповідно до вимог часу, потрібно трансформуватися і звертати увагу не лише на сексуальне насильство.

Це, безумовно, одна з надзвичайно важливих і недооцінених проблем суспільства, але ми все одно можемо, через наші контакти, комунікацію, продукти та розробки, звертатися і до вчителів та батьків, щоб вони також спілкувалися з дітьми про безпеку в інтернеті.

Чому це важливо? Тому що не можна обмежуватися спілкуванням з дітьми лише про один ризик. Кібербулінг не обов’язково пов’язаний лише з систематичним цькуванням в інтернеті.

А, наприклад, сексуальне насильство може початися з фішингу: зловмисники забирають приватні дані дитини і починають її шантажувати.

Воєнні ризики можуть бути пов’язані з особистими проблемами дитини: вона хоче знайти фінансову вигоду і через це може шукати роботу в Telegram за допомогою чат-ботів.

Тому, в першу чергу, маємо говорити про безпеку в інтернеті.

Те, як ми можемо не лише зберегти свою приватність, але й займатися профілактикою, а якщо щось трапиться, знати, як правильно відреагувати і як захистити себе в моменті.

– Наскільки українське суспільство усвідомлює комплексність цієї проблеми й готове захищати дітей онлайн, а також навчати їх захищатися?

– Є дві відповіді на це питання: та, яку б хотілося дати, і та, яка є реалістичною. Для більшості людей, і це цілком зрозуміло в часи війни, питання безпеки в інтернеті не є пріоритетним. Проте поступово українське суспільство почало приділяти більше уваги цій темі.

Ми почали розуміти, що безпека в інтернеті важлива так само як і безпека в офлайн-житті.

Дітям треба наводити чудову метафору: наші незахищені дані, відкриті профілі в Telegram, можна порівняти з відкритими дверима будинку.

Ви ж замикаєте двері, коли виходите з квартири, правильно? Тут приблизно так само. Тобто будь-хто може зайти й використати ваші дані в будь-яких цілях.

Загалом, є позитивні зрушення. Зокрема, в державі починають з'являтися програми цифрової грамотності, і ми поступово рухаємося в цьому напрямку.

Водночас, ми маємо вчитися не лише технічним аспектам, а й психологічним, адже наша безпека в інтернеті пов’язана не тільки з налаштуваннями приватності.

Ми маємо розуміти, що є психологічні механізми впливу, якими користуються злочинці.

Також з'являються спеціальні програми в школах. Тобто вже в школі ми починаємо говорити про безпеку в інтернеті, але ще немає системності в цих діях. Наприклад, багато закладів освіти не мають політики й чітких дій для вчителів у випадку конкретної онлайн-ситуації.

Так, вчитель може помітити ознаки того, що з дитиною щось відбувається, але що робити в такому випадку? Має бути покроковий алгоритм дій:

• до кого звертатися;
• які контакти допомоги рекомендувати;
• як поспілкуватися з батьками.

Далі маємо розуміти, що багато хто не готовий визнати факт того, що онлайн-дії мають вплив на офлайн-життя – це брак знань.

Тому задача, наприклад,— спілкуватися з людьми, проводити навчання, поширювати цю інформацію та показувати готові матеріали.

На сайті #stop_sexтинг ви можете знайти безкоштовні гайди щодо налаштування соціальних мереж, щоб стало трошки спокійніше. Це Telegram, Viber, WhatsApp, TikTok, YouTube тощо.

Окрім цього, ми ділимося потрібною інформацією і в інших соціальних мережах: в TikTok акцент на дітей, в Instagrm на підлітків і молодь, а в Facebook інформація для вчителів і батьків.

Наші вебінари також можна знайти в YouTube.

– Чи має сенс зараз працювати переважно з дорослими — батьками та вчителями, чи з дітьми, або поєднувати? Який пріоритет?

– Ідея в тому, що не можна виділити когось одного в плані захисту дітей в інтернеті. Тобто немає одного чарівного підходу чи людини, яка розв'яже всі проблеми.

Лише громадянське суспільство здатне захистити дітей.

В першу чергу це батьки, потім вчителі, представники правоохоронних органів, громадськість і інші користувачі соціальних мереж.

Умовно, дитина бачить, що хтось виставляє сторіз під російську музику, і в неї не виникає питання: “Чи можна мені робити так само?” – “Хтось робить, значить, можна і мені”.

Тому, в першу чергу, все має починатися з нашого особистого вибору і нашої особистої думки.

ЛІТЕРАТУРНІ ПРЕМІЇ

Найвідоміші літературні премії і цікаві факти про них

Кожного року створюється безліч літературних творів різних жанрів, народжується все більше письменників. Тому і існують різноманітні літературні премії, про найвідоміші ми розповімо вам нижче.

1. Найвідоміша премія, про яку знає кожен і в кожному куточку світу – Нобелівська премія, яка присуджується науковцям за видатні дослідження та революційні винаходи. Проте, існує і Нобелівська премія з літератури. Вона вважається однією з найпрестижніших та вручається кожного року Шведською Королівською академією. У 2018 році премію отримала польська письменниця українського походження – Ольга Токарчук. А вже 2020 року Нобелівською премією з літератури нагородили американку Луїзу Глюк.

2. Букерівська премія. Букерівська премія (The Man Booker Prize) – одна з найпрестижніших літературних премій. Вперше її вручили у 1969 році і спочатку присуджували авторові, який проживає в одній з країн Великої Британії за роман, написаний англійською. Тоді премію отримав Персі Говард Ньюбі за твір "За це доведеться відповісти".

Починаючи з 2014 року на неї можуть претендувати твори письменників будь-якої національності, написані англійською мовою та опубліковані у Британії. У різні роки її переможцями ставали такі відомі письменники як Айріс Мердок, Салман Рушді, Джон Кутзее, Кінгслі Еміс, Ієн Мак'юен тощо. П'ять лауреатів Букерівської премії – Вільям Ґолдінґ, Надін Гордімер, Від'ядхар Сураджпрасад Найпол, Джон Кутзее і Ішіґуро Кадзуо – згодом отримували Нобелівську премію з літератури. про неї кажуть: «Найпрестижніша, після Нобеля». Нагорода нагород або Букер Букерів – ще одна нагорода заснована організаторами Букерівської премії на честь сорокаріччя існування. Букер Букерів вручалася у 1993 (на 25-річчя) та у 2008 році, призером у двох випадках виявилася одна й та сама книга Салмана Рушді «Північні діти».

3. Пулітцерівська премія. Одна з найвідоміших нагород Сполучених Штатів Америки у галузі літератури, журналістики, музики і театру. Премія вручається уже трохи більше 100 років! Цікаво, що на відміну від Нобелівської чи Букерівської премії, Пулітцерівська не має логотипу. Лауреат отримує грошове заохочення і сертифікат – ніяких статуеток, медалей тощо.

4. У світі дитячої літератури найпрестижнішою вважається премія імені Г. Х. Андерсена. І хоч ця премія вважається «най-най», ніякої грошової нагороди за неї не дають, призи напрочуд своєрідні, у своєму дитячому стилі. До речі, серед українських дитячих письменників премію Андерсена пощастило здобути Всеволоду Нестайко за його чудовий пригодницький роман «Тореадори з Васюківки». Ви ж читали його в дитинстві?

5. Премія імені Астрід Ліндґрен. Щороку одному з видатних письменників чи ілюстраторів світу за досягнення в літературі для дітей та юнацтва вручають Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен. Її засновано урядом Швеції 2002 року. Передбачається, що твори лауреата близькі по духу до творчості видатної письменниці. На цю премію не номінують посмертно, тож тексти переможців – це актуальна література, цікава сучасним дітям.

Цікавий факт, письменниця на честь якої названа премія, у свій час була нагороджена премією Андерсена.

У світі існує ще безліч премій – це і Всесвітня премія фентезі – для всіх любителів цього жанру, премії родом з Франції (Гонкурівська, Міжнародна премія Симони де Бовуар), Німеччини (Премія імені Йоганна Гете) тощо.

Україні також є чим похизуватися – це і відома Шевченківська премія, премія імені Івана Франка, Лесі Українки, Євгена Плужника.

Національну премію України імені Тараса Шевченка  вважають найвищою в Україні державною нагородою для діячів культури. Її присуджують лише один раз за життя митця за твори, які «є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства». Номінантами можуть бути як громадяни України, так і представники інших держав. У різні роки серед переможців були діячі культури з Німеччини, Польщі, США, Бразилії та навіть Росії (востаннє премія поїхала до цієї країни у 2004 році).

Національну премію України імені Тараса Шевченка присуджують у сімох номінаціях: література, публіцистика й журналістика, літературознавство й мистецтвознавство, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальні мистецтва.

Зародження головної премії: від «республіканської» до «національної»

Історія Шевченківської премії почалася в 1961 році, під час радянської «відлиги». Саме цей рік став знаковим для заснування нагороди, адже тоді відзначали 100-ті роковини від дня смерті великого поета. Радянська влада використовувала образ Тараса Шевченка та любов українців до нього для своєї пропаганди, тому й була змушена поступитися патріотичному натиску громадськості з приводу вшанування його постаті. Так 20 травня 1961 року постановою Ради Міністрів УРСР заснували Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка.

Тож, пишіть, читайте, розвивайтесь та перемагайте!

СОФІЯ ЯБЛОНСЬКА

Біобібліографічний покажчик присвячений Софії Яблонській – унікальній постаті, яка поєднала в собі талант письменниці, фотографки, кінооператорки та безстрашної мандрівниці, одній із перших жінок, які представили Україну у світовій культурі через подорожі, літературу та візуальні мистецтва. Спадок Софії Яблонської «повертається додому» як свідчення свободи бути собою та сміливо йти власним шляхом. Видання адресовано для читачів, яким цікава Україна у світі й світ в очах українки, для тих, хто цінує мандрівну прозу, яскраві характери та жінок, що випереджають час.

Софія Яблонська – українка яка підкорила світ : біобібліографічний покажчик / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. Пошибайло. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2026. – 36 с.

Прочитать другие публикации на Calaméo