КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА УКРАЇНИ

Нематеріальна культурна спадщина України* є невід’ємною складовою національної ідентичності та духовного багатства країни. Вона охоплює різноманітні традиції, обряди, знання та вміння, що передаються з покоління в покоління. В умовах сучасних викликів, зокрема російської агресії, охорона та популяризація нематеріальної спадщини набуває особливого значення. Від народної музики та танців до ремесел і гастрономічних традицій, нематеріальна культурна спадщина України відображає багатовікову історію та культурне різноманіття українського народу, слугуючи джерелом натхнення та гордості. Мова піде про роботу ЮНЕСКО в контексті охорони нематеріальної культурної спадщини України.

ЮНЕСКО відіграє ключову роль у збереженні нематеріальної культурної спадщини на глобальному рівні. Організація розробила Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини, прийняту в 2003 році, яка стала основним міжнародним інструментом для захисту культурних традицій, звичаїв, знань і навичок, що становлять нематеріальну культурну спадщину. Конвенція визначає нематеріальну культурну спадщину як “практики, уявлення, вирази, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, які спільноти, групи та, у деяких випадках, окремі особи визнають частиною своєї культурної спадщини”. Вона спрямована на забезпечення того, щоб нематеріальна спадщина залишалася живою та передавалася наступним поколінням.

Крім того, ЮНЕСКО надає технічну та фінансову підтримку державам-учасницям Конвенції для реалізації проєктів з охорони нематеріальної культурної спадщини. Це включає проведення різного роду досліджень, організацію тренінгів та освітніх програм, а також підтримку місцевих ініціатив, спрямованих на охорону живої культури.

З метою охорони живої спадщини, підвищення її видимості, поваги до неї ЮНЕСКО запровадило міжнародні списки нематеріальної культурної спадщини та Реєстр кращих практик з охорони, а саме Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства, Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони та Реєстр кращих практик з охорони нематеріальної культурної спадщини, основна мета яких є забезпечення більшої наочності нематеріальної культурної спадщини, сприяння поглибленню усвідомлення її значення та заохочення діалогу на основі поваги до культурного різноманіття.

Елементи нематеріальної культурної спадщини України у Міжнародних списках ЮНЕСКО.

Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)

Жителі села Петриківка прикрашають своє житло, речі та музичні інструменти орнаментальним розписом, який відображає місцеву флору і фауну. Це мистецтво багате символікою: півень символізує вогонь і духовне пробудження, а птахи – світло, гармонію та щастя. Розписи оберігають від горя і зла. Мистецтво практикується місцевими жителями, особливо жінками різного віку, і передається з покоління в покоління. Основи розпису викладають у місцевих школах всіх рівнів, і громада охоче навчає всіх зацікавлених. Ця традиція зміцнює історичну і духовну пам’ять та ідентичність громади.

Традиція косівської мальованої кераміки (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)

Традиція косівської мальованої кераміки, яка включає посуд, обрядові речі, іграшки та кахлі, зародилася у XVIII столітті і досягла розквіту в середині XIX століття. Вироби виготовляються з місцевої сірої глини, покритої білою глиною кремової текстури. Після висихання їх розфарбовують технікою дряпання металевою паличкою, утворюючи графічний контурний малюнок, потім обпалюють і фарбують оксидами металів, отримуючи традиційні зелений і жовтий кольори. Основною особливістю косівської кераміки є сюжетний орнамент, який відображає історію, побут, фольклор, вірування та звичаї гуцулів. Кераміка має практичне і художнє значення. Майстри працюють у сімейних та ремісничих майстернях, що є маркером ідентичності громади. Кафедра художньої кераміки Косівського коледжу забезпечує спадкоємність поколінь майстрів і підтримує традиційний технологічний цикл.

Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)

Örnek – українська система символів, що використовується у вишивці, ткацтві, гончарстві, гравюрі, ювелірній справі, різьбі по дереву та розпису. Символи створюють розповідні композиції, які кримськотатарські громади замовляють у майстрів. Геометричні орнаменти переважно використовуються в ткацтві, а рослинні – в інших народних промислах, включаючи розпис на склі та стінах. Загальноприйняті символи включають рослини та дерева, що представляють різні статі та вікові групи. Існує близько 35 символів із унікальними значеннями, наприклад, троянда символізує заміжню жінку, тополя – дорослого чоловіка, тюльпан – юнака, а гвоздика – літню людину. Символи мають захисне значення, їх унікальна кольорова палітра підкреслює символіку. Знання передаються майстрами в родинах і громадах, на курсах вишивання та в університетах.

Козацькі пісні Дніпропетровщини (Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони)

Громади Дніпропетровщини виконують козацькі пісні, які розповідають про війну та особисте життя воїнів-козаків. Традицію підтримують три гурти: “Криниця”, “Богуславочка” та “Першоцвіт”. Пісні співаються для задоволення, що дозволяє співакам зберігати зв’язок з минулим, предками та історією громади. Більшість співаків, як чоловіків, так і жінок, мають 70-80 років і практикують спів протягом усього життя. Вокальні групи діють навколо двох основних виконавців: перший починає співати, другий – підхоплює верхнім голосом, а решта – середніми та нижніми голосами. За відсутності чоловіків жінки імітують низькі голоси. Співаки збираються регулярно і можуть давати концерти. Традиція передається в сім’ях, де молодші вчаться у старших. Однак, безперервність цієї традиції під загрозою через старіння носіїв і відсутність інших джерел знань для нових поколінь.

Культура приготування українського борщу (Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони)

Український борщ – це традиційна страва, приготована на бульйоні з буряком. Існує багато варіантів борщу, який готують у великій каструлі та подають з хлібом або часниковими булочками. Борщ готують переважно жінки, хоча багато чоловіків також готують його як повсякденну страву. Традиція передається в родинах, діти активно беруть участь у приготуванні. Борщ об’єднує людей різного віку, статі та походження, і використовується в обрядових практиках, наприклад, на весіллях. Він оспівується у казках, народних піснях і прислів’ях, будучи маркером стилю життя та ідентичності. Однак, збройний конфлікт у 2022 році поставив під загрозу життєздатність цієї традиції через переміщення носіїв і руйнування традиційного сільського господарства, необхідного для приготування борщу. Незважаючи на ці труднощі, громади по всій Україні об’єдналися навколо цієї страви.

ЄВГЕН КУЛИК

«Його життя – у книзі» – Євген Кулик

Видавництво «Гадяч» надрукувало 300 примірників повісті «Політ, перерваний війною». Вартість одного примірника становить 380 грн. Усі кошти з продажу авторка спрямує на допомогу Третій окремій штурмовій бригаді в якій служив боєць.

Литовець-Гайдаш Г. Політ, перерваний війною: документальна повість, присвячена пам’яті Євгенія Кулика / Г. Литовець-Гайдаш. – [Гадяч] : Видавництво «Гадяч». – 2026. 132 с. : іл., фото.

Про книгу «Політ, перерваний війною» присвячену воїну Євгенію Кулику розповіла авторка повісті Ганна Литовець-Гайдаш.

Ідею написання документальної повісті Ганні запропонував її чоловік Анатолій після того, як вони придбали книгу Олександра Товстонога «Мисливець за танками», присвячену пам'яті Героя України Сергія Міщенка.

«Я мала доступ до багатьох матеріалів у інформаційному просторі, крім того тісно спілкувалася з мамою героя та його друзями. Хоч книга являє собою художній твір, а не збірку спогадів найскладніше було емоційно. Важко писати в минулому про людину, яку пам'ятаєш зовсім дитиною», – розповіла письменниця.

Закінчення повісті затримував лише брак часу, бо Ганна працювала над повістю, будучи у декретній відпустці. На думку авторки, потрібно розповідати не тільки про таких досвідчених військових, як Євгеній, а й про всіх тих, маловідомих воїнів, які не залишили по собі нічого: «Такі книги, відеоматеріали, розповіді допоможуть зберегти пам'ять про наших захисників для майбутніх поколінь. Та й на прикладі Жені я хотіла показати молоді, що недосяжних цілей у житті не буває, що варто йти до своєї мети наполегливо і сміливо, вірити у свої сили завжди. Хотіла показати, що патріотизм – це не високі гасла, а в першу чергу відданість своєму народові. Євгеній повернувся із за кордону, щоб стати на захист України, хоч мав право й можливості того не робити, а продовжувати блискучу кар'єру військового у Франції».

Авторка пояснила, що у своїй повісті прагнула показати Євгенія Кулика не лише як героя, а й як звичайного хлопця з його щоденними радощами та труднощами. Чи вдалося їй це, на її думку, покаже реакція читачів та час.

Наразі, придбати повість «Політ, перерваний війною» можна особисто у Ганни Литовець-Гайдаш:

«Кошти від продажу книги будуть спрямовані на допомогу 3-й окремій штурмовій бригаді ЗСУ, в якій служив Євгеній і де й досі несуть службу побратими, які разом із ним боронили Україну. Вартість одного примірника 380 гривень, вона вийшла тиражем 300 примірників у видавництві "Гадяч"».

Євгеній Олегович Кулик народився 11 серпня 1999 року в Зінькові на Полтавщині. Навчався у Зіньківській спеціалізованій школі, здобув професію електромонтера. З юних років цікавився військовою справою, займався стрільбою та прагнув професійно розвиватися у військовій сфері.

Військовий шлях Євгенія розпочався у десантно-штурмових військах Збройних Сил України. У 2019 році він продовжив службу у Французькому іноземному легіоні, де отримав звання капрала, брав участь у військових місіях у Карибському регіоні та Малі.

Після початку повномасштабного вторгнення Євгеній повернувся до України. Він свідомо залишив життя за кордоном, щоб захищати свою державу, і приєднався до українського підрозділу «Центурія». Побратими згадували його як досвідченого військового, снайпера, командира та кулеметника.

12 січня 2023 року Євгеній Кулик загинув під час бою поблизу Кліщіївки на Донеччині, відбиваючи ворожий штурм. Йому було лише 23 роки. Посмертно воїна нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Пам’ять про Євгенія Кулика зберігається і в Полтаві. Його портрет розміщений на Алеї Героїв на Каштановій алеї в межах проєкту «Полтава пам’ятає Героїв». Поруч із фотографіями інших полеглих захисників він щодня нагадує про молодих людей, які віддали життя за Україну.

Історія Євгенія Кулика продовжує жити й у книзі. У нашій бібліотеці зберігається видання «Політ, перерваний війною», присвячене його життю, військовому шляху та пам’яті про нього. Книга дає можливість читачам дізнатися більше про земляка, його характер, мрії, службу та останній бій.

Запрошуємо до читання!

"НЕДОПИСАНІ"

У Києві вперше вручили Memorial Action Award – відзнаку тих, хто формує нову культуру пам’яті в Україні. Серед лауреатів 2026 року – проєкт «Недописані» – за збереження імен, голосів та текстів людей літератури, убитих росією, і внесок у розвиток сучасних практик пам’ятування.

Відзнаку ініціювала платформа пам’яті «Меморіал». Її вручатимуть щорічно у лютому тим, хто впроваджує дієві, етичні й сучасні практики вшанування полеглих військових та вбитих росією цивільних. Цьогоріч на премію було номіновано 75 ініціатив: громадські організації, освітні спільноти та родини загиблих.

«Недописані» – меморіальний, дослідницький і мультимедійний проєкт пам’яті людей літератури, чиї життя забрала російська війна. Його започаткували у 2023 році ветеранка, парамедикиня добровольчого батальйону «Госпітальєри», поетка і громадська діячка Олена Герасим’юк та письменник, перекладач і військовослужбовець Євген Лір. Герасим’юк наразі є студенткою магістерської програми «Дослідження пам’яті та публічна історія» у Київській школі економіки.

«Недописані» – це відповідь на російський культурний геноцид і спробу перервати інтелектуальну тяглість України. Команда проєкту та волонтери працюють із першоджерелами, уточнюють дані, збирають тексти й біографії, повертаючи імена в культурний обіг.

Станом на 17 лютого 2026 року команда «Недописаних» зафіксувала 289 літературних діячів і діячок, убитих росією. Це автори, які писали прозу та вірші, перекладали і видавали, працювали в бібліотеках та популяризували читання й літературу. Серед «Недописаних» є військові й цивільні, відомі автори й ті, хто лише почав свій творчий шлях.

«Для нас це про відповідальність. Про збереження імен і напрацювань людей літератури, яких убила російсько-українська війна, і про те, щоб їхня присутність у культурі не зникала. Ця нагорода не про нас окремо, а про спільну роботу з памʼяттю, яка триває», – зазначила команда проєкту.

Разом із «Недописаними» відзнаку отримали ще дев’ять ініціатив пам’ятування, зокрема магістерська програма «Дослідження пам’яті та публічна історія» у Київській школі економіки, Благодійний фонд імені Іллі Грабаря, проєкт «Поміж нас» від громадської організації «Вшануй», жіноче об’єднання Community Ulman, фестиваль пам’яті Романа та Василя Ратушних «Протасів Яр», проєкт «Книга пам’яті» про загиблих бійців, «Забіг Героїв», присвячений пам’яті загиблих захисників України, кав’ярня «Плюс Плюс» у місті Кам’янське та «Шолом Пам’яті» Владислава Гераскевича, який створила художниця Ірина Проць.

«Цією відзнакою ми хочемо показувати приклад іншим, як можна пам’ятати про своїх людей. Ми дуже сподіваємося, що ці ініціативи надихатимуть діяти в пам’ять про тих, кого ми втратили. Це не змагання, адже ми хочемо підсвітити важливі практики, які нас вразили», – сказала співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян.

Засновники так описують задум свого проєкту на своїй сторінці в фейсбуці: «За три роки список імен виріс в архів, а тепер архів отримав власний простір. На nedopysani.org.ua можна шукати імена людей літератури, читати біографії, дізнаватися про їхні твори, творчий і професійний шлях, повертатися до написаного ними.

Архів продовжує наповнюватися. Наша невелика команда проводить і опрацьовує інтерв’ю, перевіряє інформацію, працює з документами, текстами, фотографіями та іншими матеріалами. Через великий обсяг інформації нові профілі й доповнення з’являтимуться поступово після перевірки та редакційної роботи.

Тестовий режим дає нам час допрацьовувати платформу після запуску. Якщо ви помітили одруківку чи неточність, маєте уточнення до опублікованої інформації або хочете передати матеріали для архіву, напишіть нам на nedopysani.project@gmail.com.

На цю ж адресу можна писати, якщо ви хочете долучитися до збору матеріалів.

Ми довго чекали на можливість відкрити цей простір. Разом із нами чекали родини й близькі, які від початку ділилися спогадами, фотографіями, документами, текстами та свідченнями. Частину інтерв’ю ми записали ще на початку роботи «Недописаних», а до багатьох історій поверталися знову, щоб уточнювати факти й доповнювати інформацію. Дякуємо за довіру, терпіння і час, який ви дали нам для цієї роботи.

Тепер запрошуємо вас до архіву «Недописаних». Читайте про людей літератури, дізнавайтеся про їхні роботи, повертайтеся до текстів, діліться історіями з іншими. Допомагайте пам’яті про них звучати далі».

На сайті можна подивитися письменників за такими рубриками, починаючи з 2014 року: Проза – Поезія – Есеїстика – Художня література – Дитяча література – Літературознавство – Переклад – Нон-фікшн – Промоція літератури – Видавнича справа – Бібліотечна справа та архіви – Редактура – Освіта та наука.