Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою.
Продовжуємо серію публікацій, присвячених письменникам та їхнім творам, що увійшли до ТОП-100 та які є в нашій бібліотеці. Це книги українською мовою, які формують уявлення про культуру, цінності, людські почуття й історичні події.
Запрошуємо вас у захопливу подорож сторінками безсмертних творів.
1930, 30 січня – у Бердичеві народився Всеволод Нестайко, якому судилося стати одним із найпопулярніших у світі дитячих письменників. За 55 років літературної діяльності він написав більше 30 повістей, романів і збірок оповідань, частина яких увійшла до золотого фонду дитячої літератури України. Мама майбутнього письменника була викладачкою російської словесності (вчителювати вона почала іще в 1913 році, коли про окрему українську літературу й мови бути не могло). Вона була начитаною інтелігентною жінкою. Під час вагітності часто гуляла місцями, пов’язаними з перебуванням у Бердичеві відомих письменників: Бальзака, Конрада, Шолом-Алейхема, Рильського. Родинна легенда стверджує, що старий бердичівський акушер, який приймав пологи, почувши перший крик хлопчика, привітав маму словами: «Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!».
Все змінилося в 1933-му, коли заарештували батька. Зиновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, повіривши в успіхи українізації, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині – Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів.
Його звинуватили у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п’яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив – у пам’яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли. Мамі з сином, рятуючись від голоду довелося тікати до Києва, до маминої сестри.
«У дитинстві в мене не було дитинства», – зізнавався пізніше письменник. Через постійні хвороби він не зміг виїхати з Києва, коли почалася війна, тож два окупаційні роки випало пережити в столиці. «Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно», - згадував пізніше Нестайко.
Бачив він і голод, і смерть. Однак навчився дивитися на світ з оптимізмом і гумором. Як розповідав Всеволод Зиновійович, допомагали родинні перекази – саме такими дотепниками, які викрутяться з будь-якої ситуації, були його дідусь по материнській лінії Іван Довганюк та прадід письменника Семен Довганюк.
Свій творчий шлях Всеволод Нестайко починав у дитячому журналі «Барвінок», де друкувався разом з іншими класиками – Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. У 1956 році побачила світ збірка оповідань письменника під назвою «Шурка і Шурко». А через два роки – казкова повість «У Країні Сонячних Зайчиків».
Найвідомішими книгами Всеволода Нестайка стали підліткова трилогія «Тореадори з Васюківки», казкова казки про Країну Сонячних Зайчиків», оповідання «Одиниця з обманом», «П'ятірка з хвостиком», «Загадка старого клоуна», «Чудеса в Гарбузянах» та багато інших. 1979-го року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г.-Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.
Помер Всеволод Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі. На похорон сотні киян взяли із собою дзеркальця, щоб провести улюбленого письменника сонячними зайчиками.
Нестайко В. Тореадори з Васюківки : трилогія про пригоди двох друзів / В. Нестайко. – [Харків] : Школа, [2024]. – 544 с.
Карколомні пригоди Павлуші та Яви читаються з неймовірною насолодою в будь-якому віці, так само із дотепів регочуть до сліз і діти, і дорослі – просто через те, що це справді якісна пригодницька література. Вона сповнена віри в щиру дружбу й безумовну безтолковість розбишак. Всеволод Нестайко, як ніхто, любив дітей, а тому зумів написати найвидатнішу дитячу українську книжку – йому вдалося стати з читачами поряд і говорити з ними на рівних, без надмірного пафосу чи моралізаторства.
Окрім того, що «Тореадори з Васюківки» надзвичайно цінуються в Україні й перекладені понад двадцятьма мовами
Іван Нечуй-Левицький представник – реалізму. Особливістю його прози є реалістичне відображення дійсності.
Народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священника.
Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську.
У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
1861-1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря».
З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії.
21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись.
1885 року І. Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади».
До кінця життя І. Левицький жив у злиднях.
Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі.
Найвідоміші твори Нечуя-Левицького: «Дві московки», «Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Хмари», «Старосвітські батюшки та матушки», «Шевченкова могила» та інші.
Іван Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, його вважали відлюдником.
Письменник був диваком для інших. Він завжди ходив з парасолькою.
Його пунктуальність і звички вражали оточуючих. Кожного дня, у один і той же час, він гуляв по такому маршруту в Києві: до Володимирської вулиці, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому, завжди під парасолькою. Спати лягав рівно о 10, навіть із дня народження завжди йшов раніше, щоб не порушити свій графік.
Улюблена картина Нечуя-Левицького – «Українська ніч» А.Куїнджі.
Улюблені місця відпочинку – скеля Нечуя на березі річки Рось (м. Стеблів), Володимирська гора в Києві.
Відомо, що у школі учитель музики прив’язав митцеві любов до музики. Його улюбленою мелодією була «Аppasionata» Бетховена.
Стосовно правопису мав категоричну позицію – писати треба так як чуєш звуки. Тому не терпів літеру «ї», писав не «їх», а «йих».
Який жанр української прози започаткував Нечуй-Левицький? Нечуй-Левицький увів в українську літературу новий жанр – соціально-побутова повість.
Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім'я / І. Нечуй-Левицький. – Київ : Грані-Т, 2007. – 64 с. : м. – (Класні комікси).
Хроніка війни однієї сім’ї в пореформеному селі після відміни кріпацтва. Один із найстрашніших текстів у шкільній програмі, що гострою сатирою викриває жорстокість людини в ставленні до своїх близьких та жахи соціальної апатії. Кайдаші смішили не одне покоління читачів і глядачів у театрах, однак кожен згодом усвідомлює, що трагедії тут набагато більше. Частково це карикатурне сприйняття зумовила цензура Емського указу 1876 року, під впливом якого все українське ставало меншовартісним і простацьким. Та попри це, у тексті залишилися порушені теми руйнації патріархату в Україні, пияцтва та конфлікт між батьками й дітьми. А завдяки елементам побуту та характерного сільського жаргону вийшла майже етнографічна українська енциклопедія.
Тодось Осьмачка (1895-1962) – український поет, прозаїк, перекладач, педагог, громадський і політичний діяч.
Тодось Степанович здобув середню освіту в рідному селі: писати поеми розпочав ще в школі.
1916 року призваний до лав російської армії для участі в Першій світовій війні.
Перша збірка поезій Тодося Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року.
У 1925-х pp. закінчив Київський інститут народної освіти, увійшов до літературного угрупування «Ланка».
1925 року виходить друга книжка поезій – «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.
Працював вчителем шкіл, був членом Асоціації Письменників (Аспис) та «Ланки» (МАРС).
У 1930-1932 роках мешкав на Кубані. Виступав із критикою комуністичної ідеології та інтелігенції, що співпрацювала з владою СРСР.
1933 року арештований більшовицькою владою, переслідувався радянською репресивною психіатрією. Декілька разів намагався емігрувати з СРСР.
1942 року виїхав до Львова, а звідти, в 1944 році, – до Німеччини. Після закінчення Другої світової війни жив у різних таборах для переміщених осіб, блукаючи по країнах Європи.
З 1948 року мешкав у США. Член емігрантської організації «Мистецький український рух».
Помер 7 вересня 1962 у Нью-Йорку, США. Основна праця – «Старший боярин» (1946).
Осьмачка Т. Старший боярин / Т. Осьмачка. – Мельборн : Прометей, 1944. – 116 с. – (Б-ка «Новітньої літератури»).
У своїх збірках поезії 1920-1930-х років письменник постає в гранично сумному настрої з відчуттям трагедії й безнадії, тому кардинальна зміна його настроєвості в романі 1946 року на піднесену, світлу й життєствердну видалася доволі неочікуваною. Екзистенційний твір Тодося Осьмачки, що вийшов у еміграції, має розгорнуту систему символів, що базується на християнському містицизмі. Автор спрямовує свій погляд на період початку ХХ століття, підсилюючи його філософськими роздумами про ідеологію, загострення самотності в еміграції та поступ тогочасного українського суспільства.
Всі представлені книги є в фонді нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання!


.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)

.jpg)
.jpg)
.jpg)