"НЕДОПИСАНІ"

У Києві вперше вручили Memorial Action Award – відзнаку тих, хто формує нову культуру пам’яті в Україні. Серед лауреатів 2026 року – проєкт «Недописані» – за збереження імен, голосів та текстів людей літератури, убитих росією, і внесок у розвиток сучасних практик пам’ятування.

Відзнаку ініціювала платформа пам’яті «Меморіал». Її вручатимуть щорічно у лютому тим, хто впроваджує дієві, етичні й сучасні практики вшанування полеглих військових та вбитих росією цивільних. Цьогоріч на премію було номіновано 75 ініціатив: громадські організації, освітні спільноти та родини загиблих.

«Недописані» – меморіальний, дослідницький і мультимедійний проєкт пам’яті людей літератури, чиї життя забрала російська війна. Його започаткували у 2023 році ветеранка, парамедикиня добровольчого батальйону «Госпітальєри», поетка і громадська діячка Олена Герасим’юк та письменник, перекладач і військовослужбовець Євген Лір. Герасим’юк наразі є студенткою магістерської програми «Дослідження пам’яті та публічна історія» у Київській школі економіки.

«Недописані» – це відповідь на російський культурний геноцид і спробу перервати інтелектуальну тяглість України. Команда проєкту та волонтери працюють із першоджерелами, уточнюють дані, збирають тексти й біографії, повертаючи імена в культурний обіг.

Станом на 17 лютого 2026 року команда «Недописаних» зафіксувала 289 літературних діячів і діячок, убитих росією. Це автори, які писали прозу та вірші, перекладали і видавали, працювали в бібліотеках та популяризували читання й літературу. Серед «Недописаних» є військові й цивільні, відомі автори й ті, хто лише почав свій творчий шлях.

«Для нас це про відповідальність. Про збереження імен і напрацювань людей літератури, яких убила російсько-українська війна, і про те, щоб їхня присутність у культурі не зникала. Ця нагорода не про нас окремо, а про спільну роботу з памʼяттю, яка триває», – зазначила команда проєкту.

Разом із «Недописаними» відзнаку отримали ще дев’ять ініціатив пам’ятування, зокрема магістерська програма «Дослідження пам’яті та публічна історія» у Київській школі економіки, Благодійний фонд імені Іллі Грабаря, проєкт «Поміж нас» від громадської організації «Вшануй», жіноче об’єднання Community Ulman, фестиваль пам’яті Романа та Василя Ратушних «Протасів Яр», проєкт «Книга пам’яті» про загиблих бійців, «Забіг Героїв», присвячений пам’яті загиблих захисників України, кав’ярня «Плюс Плюс» у місті Кам’янське та «Шолом Пам’яті» Владислава Гераскевича, який створила художниця Ірина Проць.

«Цією відзнакою ми хочемо показувати приклад іншим, як можна пам’ятати про своїх людей. Ми дуже сподіваємося, що ці ініціативи надихатимуть діяти в пам’ять про тих, кого ми втратили. Це не змагання, адже ми хочемо підсвітити важливі практики, які нас вразили», – сказала співзасновниця Меморіалу Гаяне Авакян.

Засновники так описують задум свого проєкту на своїй сторінці в фейсбуці: «За три роки список імен виріс в архів, а тепер архів отримав власний простір. На nedopysani.org.ua можна шукати імена людей літератури, читати біографії, дізнаватися про їхні твори, творчий і професійний шлях, повертатися до написаного ними.

Архів продовжує наповнюватися. Наша невелика команда проводить і опрацьовує інтерв’ю, перевіряє інформацію, працює з документами, текстами, фотографіями та іншими матеріалами. Через великий обсяг інформації нові профілі й доповнення з’являтимуться поступово після перевірки та редакційної роботи.

Тестовий режим дає нам час допрацьовувати платформу після запуску. Якщо ви помітили одруківку чи неточність, маєте уточнення до опублікованої інформації або хочете передати матеріали для архіву, напишіть нам на nedopysani.project@gmail.com.

На цю ж адресу можна писати, якщо ви хочете долучитися до збору матеріалів.

Ми довго чекали на можливість відкрити цей простір. Разом із нами чекали родини й близькі, які від початку ділилися спогадами, фотографіями, документами, текстами та свідченнями. Частину інтерв’ю ми записали ще на початку роботи «Недописаних», а до багатьох історій поверталися знову, щоб уточнювати факти й доповнювати інформацію. Дякуємо за довіру, терпіння і час, який ви дали нам для цієї роботи.

Тепер запрошуємо вас до архіву «Недописаних». Читайте про людей літератури, дізнавайтеся про їхні роботи, повертайтеся до текстів, діліться історіями з іншими. Допомагайте пам’яті про них звучати далі».

На сайті можна подивитися письменників за такими рубриками, починаючи з 2014 року: Проза – Поезія – Есеїстика – Художня література – Дитяча література – Літературознавство – Переклад – Нон-фікшн – Промоція літератури – Видавнича справа – Бібліотечна справа та архіви – Редактура – Освіта та наука.

ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА

У квітні у виставковому центрі BolognaFiere тривав 63-й Болонський ярмарок дитячої книги – одна з ключових книжкових подій Європи та світу. Особливістю Болонського ярмарку дитячої книги є його професійний формат: подія закрита для відвідувачів до 18 років і орієнтована передусім на фахівців галузі. Для видавців це ключовий майданчик для переговорів, купівлі й продажу прав на видання, зустрічей із міжнародними партнерами, а також участі в галузевих дискусіях і налагодження співпраці з культурними інституціями з усього світу.

Загалом на виставкових майданчиках Болоньї свої книги показали близько 1500 експонентів із 90 країн і регіонів. Окрім того, у 2026 році до ярмарку долучилися нові країни-учасниці – Барбадос, Камерун, Непал, Руанда, Тринідад і Тобаго, Уругвай, Узбекистан та Замбія.

На українському стенді, організованому Українським інститутом книги, працювали 18 експонентів – видавці та літературна агенція. Основою дизайну українського національного стенда, на Болонському ярмарку дитячої книги, як і торік, стали ілюстрації Олександра Шатохіна з «тихої книжки» «Жовтий метелик».

«Український стенд щодня ставав простором зустрічей із постійними партнерами з країн ЄС та представниками іноземних дипломатичних установ, зокрема Італії. Важливою частиною роботи протягом ярмарку також були зустрічі з іноземними видавцями – учасниками програми Translate Ukraine, серед яких чимало тих, хто системно співпрацює з Інститутом книги. Для нас принципово, що ця взаємодія ґрунтується на довірі: партнери повертаються до наших програм і висловлюють вдячність, бо стали одними з цьогорічних переможців.

Окремо гріли слова впізнання і визнання від нових міжнародних партнерів, із якими вдалося познайомитися під час ярмарку: вони неодноразово підкреслювали, що Український інститут книги вже є впізнаваною та авторитетною установою у сфері книговидання. Це ще раз підтверджує зростання нашої професійної присутності на міжнародному рівні.

Також важливим результатом стали запрошення долучатися до нових грантових проєктів, які ініціюють іноземні партнери. Ми незмінно відчуваємо їхню підтримку, зацікавленість і солідарність», – зазначила заступниця директора з міжнародної співпраці Олена Одинока.

Участь України стала можливою завдяки співпраці й підтримці італійських партнерів Болонського ярмарку дитячої книги. Також Український інститут книги дякує за підтримку й співрацю партнерам: Міністерство культури України, Міністерство закордонних справ України, Посольство України в Італії, Болонський ярмарок дитячої книги, Federation of European Publishers, громадська організація «Рідна мова», видавництво «Богдан».

Окрім того, у межах Болонського ярмарку дитячої книги Україна була представлена й на декількох виставках. Відбулася персональна виставка ілюстрацій до казки «Пан Коцький» української ілюстраторки Марії Гайдук – наймолодшої за всю історію ярмарку лауреатки Міжнародної премії за ілюстрацію Fundación SM 2025 року. Також до ярмарку окремо долучилась команда Книжкового Арсеналу, представивши виставку «Усе є перекладом». Експозиція розвинула фокусну тему XIII Міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал» – «Все між нами – переклад».

Українські видання представили і на виставці The BRAW Amazing Bookshelf:

«Кряк!» Юлії Ґвілім (Видавництво Старого Лева) та «Що воно таке? Українська література» Анастасії Євдокимової, ілюстраторка — Софія Мельник (видавництво «Ранок»).

Окрім того, цьогоріч спеціальну відзнаку конкурсу Bologna Ragazzi Award у номінації «Нонфікшн» отримала книжка «З півслова. Про спілкування та розуміння одне одного», створена творчою майстернею Аґрафка (Романа Романишин, Андрій Лесів) (Видавництво Старого Лева).

Упродовж ярмарку відбулося близько 600 подій: учасники обговорювали переклади, ліцензування, ілюстрацію, бестселери та класику, а також брали участь у зустрічах з авторами, майстер-класах і автограф-сесіях. Серед них був і захід, присвячений українській ілюстраторці, а саме подія-знайомство з Марією Гайдук за участі редакторки та представниці організації Fundación SM Терези Теллечеа.

ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЄКТ "КРИМСЬКИЙ ІНЖИР"

Що відомо про «Кримський інжир/Qırım inciri»

Це українсько-кримськотатарський літературний проєкт, що був заснований у 2018 році та має розвинену інфраструктуру у формах конкурсу, фестивалю та антології. Проєкт покликаний сприяти поширенню та розвитку кримськотатарської мови та літератури, актуалізувати тему Криму та кримських татар в українській літературі, сприяти появі взаємних перекладів для глибшого взаємного пізнання двох культур.

Фестиваль реалізується командою Кримського інжиру спільно із Фундацією Множина, Видавництвом Старого Лева, ДП «Кримський дім», Міжнародним фондом «Відродження» та Програмою «Партнерство за сильну Україну». Партнерами фестивалю виступають: книгарня «Сенс», KSE, ПЕН, Мусафір, ТаКава, Суспільне Культура, Qadın Divani, Crimea Vox, Crimea Daily, QIRIM MEDIA, Кримський фронт та Ukraïner.

У Києві відбулось нагородження переможців шостого українсько-кримськотатарського літературного конкурсу «Кримський інжир/Qırım inciri».

Про важливість проводити культурні заходи навіть тоді, коли росія тероризує Україну атаками, розповів міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

«Жоден ворог не позбавить нас нашого права проводити ті заходи, які важливі для досягнення справедливого миру, які важливі для нашої стійкості, які важливі для нашої єдності. І сьогоднішній конкурс – це про те, що я сказав, наш спільний простір. Це свідчення того, що звільнення Криму, деокупація Криму – не абстрактна річ. Наші воїни доводять нашими далекобійними спеціальними санкціями. А культура – об'єднує, зшиває, дає віру і сподівання, і вона розвиває. Ці твори хочеться читати, вони цікаві світу – вони показують і біль, і сподівання, і силу. Тому браво організаторам. Я дуже радий, що кожного року з'являються нові імена», – сказав міністр.

У номінації «Поезія про Крим українською мовою» перемогла Софія Присяжнюк. Свою добірку поезій вона присвятила спогадам про рідний Крим і досвід життя в окупації. Коли росія окупувала Крим, Софії було 10 років. Її родина мала проукраїнські погляди. У школі поетесі довелось зіткнутись із російською пропагандою і тим впливом, який вона може мати на дітей.

«Я хотіла розповісти у поезії про досвід життя вже після окупації Криму, підліткове кохання в окупації, порівняння досвіду українців і кримських татар в Криму. Особисто для мене – це була рефлексія про дію пропаганди, в тому числі на дітей. У 2014 році мені було 10 років. 6-7-8 класи я була в Криму. Відповідно на мене це справило досить сильне враження, це відчуття якогось дисонансу. Моя сім'я була проукраїнська, а всі навколо були проросійські. І це було дуже тяжко. Тому я до сих пір рефлексую щодо цього, в тому числі у поезії», – розповіла переможниця.

У одній з номінацій – «Слова свободи» – нагородили авторів, які знаходяться в незаконному увʼязненні в рф – Сервера Багчасарайли та Аппаза Куртамета. Їх нагороду зі сцени забрала колишня кримська політбранка Леніє Умєрова.

«Свого часу я проходила те, через що вони вимушені проходити сьогодні. І більшість з вас, коли я знаходилася в неволі, боролися за мене, називали моє ім'я на різних платформах, говорили про мене, писали, листи мені, які я отримувала, свого часу допомагали мені не втратити себе в тій ситуації. Я тут знаходжуся для того, щоб сказати, що все, що ви робили, не дарма. Все, що ви робили, допомагає. Будь ласка, продовжуйте робити це. Називайте імена, історії, розказуйте їх. І одного дня, я сподіваюся, що цей день прийде якнаймога скоріше, ми зможемо особисто в руки передати цю нагороду», – сказала Леніє.