ЦИТАТА ТИЖНЯ. ІВАН БАГРЯНИЙ

 

Краєзнавчий вернісаж: «Земля його любові…» (95 років від дня народження О. П. Глушаченка, живописця)

 

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ІВАН ЗЯЗЮН

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

17 березня в секторі краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара відбулась подорож дитячими творами письменниці Тетяни Кльокти «Розкажи мені казку, бджілко…». Бібліотекарка ознайомила учасників заходу учнів 5А класу НВК №16 з біографією Тетяни Кльокти. Сама поетеса трепетно і щиро ділилася із школярами своїми віршами, бо образи в них живі та зримі, викликають позитивні емоції і посмішки. Виникла справжня творча взаємодія, адже діти теж читали свою поезію та й сам захід був присвячений Всесвітньому дню поезії, що святкується 21 березня. 

Наостанок пані Тетяна подарувала навчальному закладу дві власні поетичні збірки. З радістю чекатимемо знову поетичних подорожей з письменницею в обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся Гончара. До нових зустрічей!

МЕНТАЛЬНА КАРТА ПРО ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

Ментальні карти (інтелект карти, карти розуму, карти пам'яті) - це унікальна технологія роботи з інформацією, спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем.

Карти пам'яті - проста і ефективна техніка.

Ментальна карта: «Дякую Богові, що дав мені народитися українцем» (про життя та творчість українського письменника О. Гончара)

ВІКТОРИНА "ПЕРЛИНИ АРХІТЕКТУРИ СТАРОЇ ПОЛТАВИ"

 

ЦИТАТА ТИЖНЯ. СТЕПАН БАНДЕРА

 

ЦИТАТИ АНТУАНА ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ

ЧЕЧВЯНСЬКИЙ ВАСИЛЬ

Василь Чечвянський і Остап Вишня. Між ними багато спільного. У них одне справжнє прізвище – Губенко, – адже вони – рідні брати. Обоє – сатирики-гумористи, класики української літератури.

Народився 11 березня 1888 р. на хуторі Чечва поблизу. м. Грунь Полтавської губернії (нині Охтирський район Сумської області колись була Полтавська губернія) у селянській родині.

У родині прикажчика полтавської поміщиці фон Рот, відставного солдата Михайла Губенка було 17 дітей. Пізніше Остап Вишня згадає:

"...батьки були люди нівроку. Годящi. За двадцять чотири роки їхнього спільного життя, як тоді казали, послав їм Господь усього-но сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному. ...З'явився я на світ другим. Переді мною був первісток, старший брат, випередив мене на півтора року".

У 1907 р. закінчив військово-фельдшерську школу. Василь Чечвянський у вісімнадцять років почав працювати у військових госпіталях, брав участь у Першій світовій війні.

Василь був дуже популярний і гарний. І це не минуло безслідно. Йому хлюпнула в обличчя кислотою одна безнадійно закохана в нього шизофренічка. Цей нещасний випадок дорого йому обійшовся. Василь втратив око, тож довелося постійно носити на ньому чорну пов'язку.

У 1917 році перейшов на сторону революційно налаштованих солдатів. Під час Громадянської війни – інтендант Першої кінної армії. Потому очолював у Ростові-на-Дону санітарну службу Північно-Кавказького військового округу.

25 липня 1923 року Василь Чечвянський одружується в місті Ростов-на-Дону з медичною сестрою Надією Михайлівною Ластовченко (1896-1971) - уродженкою села Рожни Чернігівської області.

1924 року Чечвянський демобілізувався, повернувся в Україну й зайнявся літературною роботою. Уперше взявся за перо, коли йому було 36 років. Друкуватися почав у 1924 р. У 1925 р. у журналі "Всесвіт" було надруковано його гумореску "Крах кар’єри". Згодом його гуморески, фейлетони, сатиричні репліки почали з’являтися майже у всіх харківських газетах. У 1927 р. вийшла друком перша збірка гуморесок "Цар природи". Упродовж 1929 р. він видав 7 книжок. Був одним із фундаторів журналу "Червоний перець", його відповідальним секретарем.

Розквіт таланту письменника припав на кінець 20-х років. На початку 30-х у зв’язку з арештом Остапа Вишні (1933) ставлення до В. Чечвянського різко погіршилося. Редакції газет і журналів відмовлялися співробітничати з ним.

З листопада 1936 р. його заарештували. Під час слідства дружина Надія Михайлівна якось примудрилася домогтися побачення з Василем Михайловичем. Його вигляд налякав її. Чоловік був у синцях, виснажений. У неї з болем вихопилося:

– Васю! За що вони тебе так?

– Мені, Надя, "шиють" літературні помилки... Б'ють щодня...

Але літературні помилки – це всього лише туманне тло. Насправді ж з нього вибивали визнання в причетності до якоїсь української контрреволюційної націоналістичної фашистсько-терористичної організації.

Під побоями людина ламалася й починала «зізнаватися», наговорювати на себе й на близьких.

14 липня 1937 року письменникові винесли смертний вирок. Наступного дня, 15 липня, Василя Михайловича розстріляли в Києві. І лише в жовтні 1938-го родині повідомили про його смерть від хвороби серця.

15 серпня 1937 року з'являється оперативний наказ № 00486 наркома внутрішніх справ СРСР:

"Після одержання цього наказу приступити до репресій дружин зрадників батьківщини: ті, що мають немовлят, негайно відправляються в табір без завезення у в'язницю разом із дітьми, звідки діти по досягненні 1-1,5 року передаються в дитячі будинки НКВС. Майно арештованих дружин конфіскується, квартири опечатуються. Операцію закінчити до 25 жовтня 1937 року".

Дружину Надію Михайлівну – вона служила медсестрою ще в Першій кінній армії в Будьонного. Її заарештували 3 жовтня 1937-го як члена родини ворога народу, а дітей, двох малолітніх синів Павла й Віктора, запроторили в дитячий притулок при в'язниці, де Надія сиділа, очікуючи на суд.

Потім Павла й Віктора відправили в дитбудинок НКВС на Волзі.

Надія Михайлівна одержала вісім років "віддалених таборів". І коли її везли товарняком по етапу в сибірську глушину, вона відірвала від простирадла шматок і хімічним олівцем написала на ньому листа. На одній станції вона кинула в юрбу на платформі цю зав'язану у вузлик ганчірочку з адресою сестри Лідії Михайлівни, яка жила в Ростові-на-Дону.

Добра душа надіслала ганчірковий лист уже в конверті.

У листі було одне благання: "Сестриченько! Рятуй моїх синів! Забери синочків з каторжного дитбудинку до себе".

За коротке творче життя Василь Чечвянський видав сімнадцять книжок, які теж були покарані. Довгі роки вони відбували свою Колиму в бібліотечних "спецсховищах".

Помер 26 жовтня 1938 р.

1957 року Василя й Надію Чечвянських повністю реабілітували.

Так у повному розквіті творчих сил у кривавих сталінських катівнях трагічно обірвалося життя талановитого письменникасатирика і гумориста, щедра душа якого була перейнята палкою любов'ю до України й рідного слова, до чесної праці, чутлива до несправедливості й вразлива до людської ницості і непорядності. Він ще не встиг

В СІМ’Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ...

8-9 березня Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара долучилася до відзначення Шевченківських днів, активно популяризуючи творчий доробок Кобзаря. До уваги відвідувачів відділ читальних залів підготував коментовану книжкову виставку під назвою «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття», на якій представлені як новинки, так і старіші видання, що оповідають про Тараса Шевченка. Звучали його безсмертні рядки, пісні сучасних авторів на вірші поета, а також студенти та учні мали змогу почути цікаві факти з біографії титана українського духу.

У залі мистецької літератури та медіаресурсів експонується книжкова виставка «Шевченко-маляр», з розділів якої можна більше дізнатися про художню спадщину Тараса.

У секторі краєзнавчої літератури та бібліографії презентовано виставку книг, яка розповідає про зв’язки Пророка з Полтавщиною – «Тарас Шевченко і Полтавщина». З неї можна почерпнути інформацію про вплив творчості Івана Котляревського на Кобзаря, про малюнки написані ним у Полтаві. Адже саме Шевченко створив неоціненний живописний документ – залишив первинний образ хати І. П. Котляревського, за яким оселя письменника 1969 року була відроджена як музей до 200-ліття від дня народження нашого земляка.

Незабутні яскраві враження і наснажене натхненням спілкування між студентами Полтавського політехнічного коледжу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», учнями Полтавської ЗОШ № 16 та бібліотекарями дають надію на подальшу творчу співпрацю. До нових зустрічей у бібліотеці!