КРАЄЗНАВЧІ НОВИНКИ

 

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЯМ!

День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».

Саме в ці дні  під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. Загалом революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Того дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею», а під час прощання із загиблими лунала пісня «Плине кача…», яка стала українським народним реквіємом.

Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.

Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героя Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Перегляд віртуальної виставки  "НЕ ВІДІБРАТИ З СЕРЦЯ ВОЛІ"

Флешмоб - #ЧитаюЛесюУкраїнку

ДЛЯ ВСІХ ХТО ЗАЛЮБЛЕНИЙ У ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА МАЛИКА

Днями у видавництві «Інтер Парк» (м. Лубни) побачив світ біобібліографічний покажчик «Імені письменника-патріота: лауреати і дипломанти літературно-мистецької премії імені Володимира Малика», за підтримки сина Володимира Малика – Олександра Сиченка, голови фонду імені письменника Володимира Малика (Сиченка) «Слово». 

Імені письменника-патріота: лауреати і дипломанти літературно-мистецької премії імені Володимира Малика: біобібліографічний покажчик / укл. Т. Базир, Ю. Новоселецька; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Лубни: Інтер Парк, 2021. - 144 с.

У 2021 році виповнюється 100 років від дня народження письменника Володимира Кириловича Малика (1921 – 1998) та 20 років з дня заснування премії.
У покажчику йдеться про лауреатів цієї премії за роки існування. Про письменників, літераторів, журналістів, вчених подаються короткі біографічні дані і список наявної в бібліотеці літератури про них.
Видання розраховане на широке коло користувачів – молодь, освітян, краєзнавців, письменників, літераторів, науковців, журналістів, працівників культурно-мистецьких закладів та усіх, хто залюблений у творчість Володимира Малика.
Дякуємо Олександру Сиченку іще за один надзвичайний подарунок – книгу «Я йшов шляхом українства» (спогади, листи), яка видана до 100-ліття з дня народження відомого українського письменника, талановитого майстра історичного роману Володимира Малика. Ця книга охоплює великий період часу (20-ті – 90-ті роки минулого століття).

Віртуальна виставка "Лубенський князь слова" (до 100-річчя від дня народження Володимира Малика)

КОХАННЯ І СТАЖДАННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

У бібліографічній розвідці подано інформацію про особисте життя Лесі Українки, а також цитати віршів, в які поетеса вкладала всю силу свого почуття, адже кохання дало поштовх до написання визначних творів. Запропонований посібник адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям, та всім, хто бажає більше знати про велику письменницю, перекладачку, громадську і культурну діячку, коріння якої пов'язане з Полтавщиною. Матеріал не є вичерпним, використана література бралася з публікацій журналів та газет, книг, які є в наявності в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара та інтернет-ресурсів.

Кохання і страждання Лесі Українки : до 150-річчя від дня народження : біобібліографічна розвідка / уклад. Ю. А. Новоселецька ; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара. – Полтава, 2021. – 16 с. : іл. – (Серія «Кохання видатних людей»; вип. 2).

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ

Найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата - 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів - інтернаціоналістів.

15 лютого 2021 року минає 32 роки з дня виведення військ з Афганістану. Війна тривала майже 10 років. У ній брали участь більш ніж 160 тисяч українських військовослужбовців, понад 3000 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність. Афганська кампанія залишила невиліковну рану у серцях тих, хто брав участь у бойових діях, хто втратив друзів, синів чи батьків.

Давайте ж і ми з вами будемо пам`ятати ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі: у спогадах, у снах, у думках. Вони цього заслуговують.

В глибокій шанобі схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув. Дякуємо тим, хто живе поруч з нами. Низький уклін вам, миротворці! Хай затишок, добро й пошана оточують супроводжують вас! Наснаги, щастя, радості, успіхів у праці на благо родини та рідної України!

РЕКОМЕНДУЄМО КНИГУ 

Плотникова Р. В. Афганський кут : роман / Р. В. Плотникова. - Київ : Твім інтер, 2005. - 224 с. 

Події гостросюжетного роману «Афганський кут крилатої Серафими» беруть свій початок на території держави, де Радянський Союз веде неоголошену війну. 

Молода жінка, опинившись у лавах так званого обмеженого контингенту, намагається збагнути, чому люди, обпалені воєнними діями, іноді добровільно поверталися в пекло і вважали роки, прожиті в Афганістані, найкращими роками свого життя. Вихоплюючи яскраві епізоди з буденного перебування в бригаді на перетині малих і значущих подій, де люди знаходили не тільки друзів, а й зустрічали негідників серед своїх співвітчизників, авторка знайомить читача не стільки з війною, скільки із побутом під час війни. Головна героїня роману Серафима Гай, потрапивши в гострий кут афганського пекла, знайшла поруч бійні свою пристрасну жіночу долю і, можливо, себе…

КРОСВОРД «Полтавські письменники в діаспорі»

ВІКТОРИНА «Сторінками архітектурної та мистецької Полтави» (Образотворче мистецтво та архітектура Полтави)

 

КНИГИ, ПОДАРОВАНІ АВТОРОМ

Найкращий подарунок для бібліотеки це книга. Думаєте, це стереотип? А от і ні! Ми працюємо серед книг і просто обожнюємо, коли їх стає ще більше! Працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії від усього серця дякують Федору Івановичу Ленченку, який подарував дві власні книжки.

Штрихи біографії Федора Івановича Ленченка є прикладом долі сільського хлопця, що прагнув знань і, незважаючи на труднощі, досяг своєї мети.

Письменник народився 26 травня 1952 році у смт Семенівка на Полтавщині. Як і всі сільські працелюби, змалку звик трудитися, покладатися тільки на власні сили, копіткою працею перемагати складні обставини і проблеми, котрі так часто ставило перед ним життя.

Ще з юних літ засвоїв просту життєву мудрість, на якій не раз наголошував батько: «Шануй людей праці і знай всьому справжню ціну». Саме від батьків Федір отримав свої перші уроки справедливості, навчився поважати гідність людини, цінувати її працю.

Саме вони виховали сина в кращих традиціях українського народу, прищепили любов та повагу до культури, звичаїв, традицій рідного краю, до історії, котра згодом стала змістом його життя.

Закінчив Київський кооперативний технікум та Київський торгово-економічний інститут. Федір Іванович розпочав трудовий шлях у 1969 р. робітником автотранспортного підприємства. Після служби в армії працював токарем на заводі ім. Лепсе у м. Києві.

Подальша трудова діяльність пов'язана зі споживчою кооперацією. З 1986 по 1989 рр. – секретар обкому профспілки працівників державної торгівлі та споживчої кооперації Київської області. Очолював профспілку працівників споживчої кооперації Київщини.

З січня 1999 р. – директор Київського кооперативного економічно-правового коледжу (у цьому закладі Федір Іванович у свій час навчався). У роботі дотримувся демократичних принципів. Виховував підростаюче покоління на засадах добра, справедливості, любові до України.

Разом з дружиною виховали двох гарних дітей, сина Михайла і доньку Олену. Федора Івановича та Анну Михайлівну радують онуки – Анастасія, Владислав, Олександр, Вікторія та Федір.

Зараз  перебуває на заслуженому відпочинку, проживає в місті Києві.

Захоплюється історією України і рідного краю, любить подорожувати. У вільний час пише книги. Автор 47 наукових праць, присвячених організації роботи закладів кооперативної освіти, історії та теорії споживчої кооперації.

За добросовісну працю нагороджений Почесними Грамотами міської м. Києва та обласної Державних адміністрацій. Захистив кандидатську дисертацію з історії споживчої кооперації України. Член Національної спілки краєзнавців України.

До вашої уваги книги, подаровані автором:

Ленченко Ф. І. «Полтавське село Біляки крізь віки» / Ф. Ленченко. – Вінниця: ПП Балюк, 2020. – 348 с.

В книзі автор розповідає про довгий і тернистий шлях розвитку одного з найстаріших сіл Полтавщини Біляки Семенівського р-ну, про історію малої Батьківщини. Хоча дослідження народилося в районному центрі в селищі Семенівка, однак його родове коріння в Біляках. Історія будь-якого населеного пункту ­ це, передусім, історія людей. При підготовці роботи було застосовано усний метод дослідження, використано спогади мешканців, які були свідками багатьох епохальних подій в історії села. Фотоілюстрації, які є в тексті, дозволяють поглибити свої знання з історії села, побачити її природу, людей…

Ленченко Ф. Веселоподільський цукровий комбінат (про його «біле золото» та «Білі бараки») / Ф. Ленченко. ­ – Київ, Видавництво «МІЛЕНІУМ». – 2017. – 219 с.

У книзі розповідається про ветеранів-цукровиків, керівників і рядових працівників

підприємства, жителів «Білих бараків», про їхнє життя, побут устами безпосередніх учасників подій, їхніх дітей і онуків. У книзі зібрані документи, фотоматеріали про цілу епоху заснування та розвитку цукрокомбінату. Автор розкриває сторінки історичного минулого Семенівщини тривалістю майже 90 років.

Задум написати книгу про Веселоподільський цукровий комбінат та його працівників виношувався автором не один рік. Перш ніж подати предметний опис історії створення та функціонування цукрокомбінату, звертається увага читачів на окремих аспектах розвитку цукрової промисловості України, а вже на цьому тлі представлений рідний завод як зірка першої величини.

Книги спонукають небайдужих читачів до власних краєзнавчих пощуків, що дозволить установити більш хронологічно визначену послідовність фактів і документів, які ми зобов’язані своєчасно упорядкувати й передати нашим нащадкам…

Ми завжди щиро і безмежно вдячні автору за подаровані книги, бо впевнені – вони стануть важливою частинкою фонду нашої бібліотеки, допоможуть у забезпеченні освітнього процесу, відродженні культури, сприятимуть духовному зростанню і обов’язково знайдуть свого читача.

МАЛИК ВОЛОДИМИР