ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

Микола Гоголь народився в селі Великі Сорочинці на Пол­тавщині. Батько його був нащадком козацького полковника часів Богдана Хмельницького, Остапа Гоголя. Пізніше він став прототипом легендарного образу Тараса Бульби, створеного письменником. Дитинство Гоголя пройшло в селі Василівці (нині Гоголеве), у маєтку батьків. Початкову освіту майбутній письменник одержав у Полтавському повітовому училищі, а потім навчався в Ніжинській гімназії вищих наук.

Любов до української мови, разюче відчуття слова вияви­лися в Гоголя в дуже ранньому віці. Він захопився збиранням українських народних пісень, прислів’їв і приказок, матеріалів для словника української мови. Уже в зрілі роки він писав про українську пісню: "Якби наш край не мав такої скарбниці пі­сень, я б ніколи не зрозумів би історії його, тому що не осягнув би минулого...". Ще в студентські роки, внутрішньо заперечую­чи різні прояви зла та соціального безладдя, Гоголь прагнув до такої діяльності, що "була б по-справжньому корисною для людства", щоб досягти хоча б подоби гармонії в суспільств.

У 1828 році Гоголь переїхав у Петербург, а роком пізніше з’явився його перший твір - поема "Ганц Кюхельгартен". 

В 1830 році журнал "Вітчизняні записки" опублікував повість "Басаврюк:  або Вечір напередодні Івана Купала", першу із циклу "Вечори на хуторі біля Диканьки". Публікації супроводжував гучний успіх. Романтичний дух повісті, поетичність, неповторний колорит, глибоке знання народної творчості дозволили авторові створити переконливу картину дійсності, що пере­плітається з вимислом.

Туга за Україною й відраза до холодного чиновницького Петербурга змусили Гоголя наприкінш 1833 року почати клопотати про місце професора історії Київського університету. Цьому сприяла й дружба з М. Максимовичем - етнографом, фольклористом, істориком України, майбутнім ректором університету. Письменник був сповнений творчих планів, у цей час він працював над повістями "Арабески" і "Миргород", однак ці спроби виявилися безуспішними. Розчарований Гоголь остаточно пориває з педагогічною діяльністю, а розквіт його творчості в другій половині 30-х років пов’язаний уже не з прозою, а з драматургією.

Грандіозний успіх соціальної комедії "Ревізор" (1836) дає йому матеріальну незалежність, і після прем’єри Гоголь вирушає за кор­дон і подовгу живе в Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, про­довжуючи письменницьку працю. Саме там було створено знаме­ниту поему-роман "Мертві душі", що вийшла друком у 1842 році.

Останні роки життя великого письменника сповнені драматич­ними пошуками істини, підсумок яких він втілив у творах незви­чайного жанру - "Вибраних місцях із листування з друзями" (1847) і "Міркуваннях про Божественну Літургію" 1848), які до­нині залишаються одним із найвищих зразків духовної прози.

Літератор П. Анненков, який зустрівся з Миколою Гоголем у Парижі в 1846 році, згадував: "Гоголь постарів, однак набув особливого роду краси, яку не можна визначити інакше, як на­звавши красою мислячої людини. Обличчя його сполотніло, схудло: глибока, напружена робота думки наклала на нього яскравий відбиток виснаження й утоми... Це було обличчя філософа".

У 1848 році письменник повернувся на батьківщину й продовжив роботу над другим томом "Мертвих душ", однак незадовго до смерті рукопис продовження великого роману був ним спа­лений. Тяжка хвороба через чотири роки обірвала життя Гоголя.

Обдарований винятковим талантом українець усією своєю творчістю показав, що велична імперська ідея російського самодержавства насправді - привид, фантасмагорія, мара. Так, він створював свої геніальні твори,  але неможливо запе­речувати, що саме творчість Гоголя, як і творчість Тараса Шевченка, є найбільшим внеском нашого народу в скарбницю світової культури.

Книги Гоголя, особливо "Тарас Бульба", протягом десятиліть надихали борців за національне, соціальне та духовне звільнення України. Вони послідовно руйнували "змову неправди", на якій стояла держава Романових, - от чому заслуги письменника перед сучасною незалежною Україною неоціненні.

ЛІТЕРАТУРА

• Гоголь: 22 факти про життя та смерть письменника // Для дому і сім'ї. – 2022. – 6 січ. – С. 6.
• Кілька цікавих і парадоксальних фактів з біографії Миколи Гоголя, які не всі знають // Прапор перемоги. – 2021. – 9 квіт. – С. 6.
• Махно В. Просто Gogol / В. Махно // Зоря Полтавщини. – 2022. – 25 лют. – С. 3.
• Сверстюк Є. Ім'я "... Неложними устами казали правду" / Є. Сверстюк // Літературна Україна. – 2008. – 26 черв. – С. 2, 3.
• Таємниці життя і смерті Миколи Гоголя // Полтавський вісник. – 2009. – 21 серп. – С. 7.
• Три пам'ятники Миколі Гоголю в Києві / Вечірня Полтава. – 2021. – 22 груд. – С. 20.
• Фільму "Вечори на хуторі біля Диканьки" – 60 років // Село Полтавське. – 2022. – 13 січ. – С. 12.
• Чернова К. Квітень - місяць Миколи Гоголя / К. Чернова // Прапор перемоги. – 2021. – 9 квіт. – С. 4.

ЦИТАТА ТИЖНЯ. МИКОЛА ГОГОЛЬ

ТАЛАНТОМ І ДУШЕЮ ПОЛТАВЕЦЬ

                       (Штрихи до портрета видатного земляка – Миколи Гоголя)

Найвеселіший і найтрагічніший письменник у світовій літературі XIX ст., на надмогильному ка­мені якого викарбувані слова пророка Ієремії "Гірким словом моїм посміюся", Микола Гоголь починався з землі полтавської, він – її плоть і кров. 

"У Миколаївській церкві, що біля Полтави, збудованій 1794 року на священному місці, стояла перед дубовим іконостасом красуня Марія з давнього козацького роду Лизогубів – Гоголева мати. Налякана смертю двох раніше народже­них дітей, молода мати виблагала тут долю і та­лан своєму сину. Названий Миколою в честь чу­дотворної ікони образу Миколи Диканського, майбутній геній народився слабеньким хлопчи­ком, не говорив до трирічного віку. Літератур­ні здібності виявив у п'ять років. Письменник Василь Капніст, послухавши вірш малого Миколки, сказав: "Із нього буде великий талант, дала б йому тільки доля в наставники вчителя-христи­янина".

Гоголь-підліток, навчаючись два роки в Пол­тавському повітовому училищі, захоплювався "Енеїдою" Котляревського, який замолоду това­ришував з Василем Гоголем-Яновським, бать­ком Миколки. За свідченням Григорія Данилевського, Миколка виростав дуже серйозним і ра­зом з тим веселим юнаком, "падким до потех и шалостей", любителем книг, живопису, театру. 

Гімназистом мріяв про юриспруденцію: «Не­правосуддя, найбільше в світі нещастя, понад усе розривало моє серце». Був готовий і до ін­шого повороту долі, зізнавався дяді, що є до­брим кравцем, вміє розписувати стіни фреско­вим живописом, пишався своїми успіхами в ку­лінарії: "Хліб у мене буде завжди". 

Ще юним Гоголь поклявся: жодної хвилини короткого життя свого не витратить, не зробив­ши людям блага. Друзі згадували: Микола не­рідко в Ніжині виходив на ринковий майдан, щоб подати там милостиню жебракам. "Була б у ме­не сила і влада, – говорив він, – я б усім жебра­кам збудував будинки, наділив їх землею, нехай працюють. А то їм голови ніде прихилити, тому й жебракують…" 

Дуже шанував своїх батьків: "Не може бути дарунку кращого, як везти Вам серце добре, що палає до вас найніжнішою любов'ю". Особливо благого­війним було ставлення Миколи до матері. Де б він не був, що б не робив, звідусіль писав їй, ді­лився потаємним, її образ Гоголь втілив у найколоритнішому персонажі – Пульхерії Іванівни в "Старосвітських поміщиках". 

Пантелеймон Куліш відзначав: "Змальовуючи свою незабутню Пульхерію Іва­нівну, Гоголь маскував дорогу особу матері і в свої вічно живі кольори підмішав зворушливого комізму. Крізь милі риси його "Бавкіди" прогля­дає чарівний образ великої в своїй невідомості жінки, першої і останньої любові, першої, і може бути, єдиної натхненниці поета". Марія Іванівна набагато пережила сина і до кінця своїх днів так і ходила в жалобі. 

Микола Васильович завжди радів зустрічі з рідним краєм, писав матері, як йому хочеться "ві­дірватися від задушливих стін столиці і подихати хоч мить повітрям села. Нема в світі іншого, закоханого так «несамовито в рідну природу, як я...".

З двадцяти років Гоголь задумав написати іс­торію "нашої єдиної бідної України". Але пізніше зробив висновок, що лише в українських піснях можна знайти матеріал для дослідника. "Якби наш край не мав такого багатства пісень, я б ні­коли не писав історію його! Моя радість, життя моє, пісні! Як я Вас люблю! Що всі черстві літо­писи, в яких я тепер риюсь, перед цими дзвінки­ми, живими літописами! Як мені допомагають в історії пісні...".

Він знав, де шукати їх – серед простого люду, "в кожному хуторі, подалі від великого шляху й розпусти". Олесь Гончар писав: "З пісні він ви­ростав, вона оточувала його з колиски, була бо­лем і захватом. Ніхто глибше не зазирнув у ду­шу народної української пісні, як це зробив Гоголь".

В останні роки життя Микола Васильович все частіше приї­здив у Василівку, з радістю спілкувався з другом дитинства Данилевським, якого часто запрошу­вав на улюблену страву – вареники. Жартома сперечались, від чого важче було б відмовитись на все життя – від вареників чи насолоди спі­вом солов'їв?

XIV ГОГОЛІВСЬКІ ЧИТАННЯ

1-3 квітня 2019 року на базі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (факультет філології та журналістики, кафедра світової літератури) проходить Міжнародна науково-практична конференція "XIV Гоголівські читання".

Працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії взяли участь у секційних засіданнях, представивши виступ "М. В. Гоголь – як читач". Викладачі, студенти, аспіранти об'єдналися в групи, де у камерній обстановці обговорювали теми: "Гротеск Дж. Свіфта та М. Гоголя", "Гоголіана у доробку Костя Дубняка", "Жанрова своєрідність казкових історій Г. К. Андерсена", "Ігрові технології під час вивчення творчості М. В. Гололя на уроках зарубіжної літератури" та ін.

У рамках конференції також відбувся міжнародний вебінар «Україна – Гоголь – Японія» за участі професора Сін'їті Мурата (Токіо, Японія), професора Сусуму Нонака (Сайтама, Японія), професора Ольги Ніколенко (Полтава, Україна), головного редактора і видавця журналу «Зарубіжна література в школах України» Дмитра Лебедя.

Дякуємо організаторам читань за надану можливість живого спілкування з вельмишановними науковцями та сподіваємось на подальшу співпрацю.

M. В. ГОГОЛЬ ЯК ЧИТАЧ

До відомих людей завжди посилюється інтерес до їх життя і творчості, вивчаються маловідомі, відкриваються нові факти діяльності особистості.

Готуючись до відзначення 207-річниці від дня народження нашого геніального земляка М. В. Гоголя, вчені, літератори, прихильники його творчості будуть ще і ще раз звертатися до матеріалів про життя і творчість письменника, переосмислювати відомі і маловідомі факти біографії, знову і знову будуть перечитуватися його твори.