ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Щороку в третій четвер травня українці святкують День вишиванки. Зараз вишита сорочка є невіддільним символом української ідентичності, котру українці одягають не лише на свята. Цікаво, що одним з тих, хто започаткував «моду» на вишиванку у поєднанні з костюмом, був Іван Франко (першим це поєднання одягнув Михайло Драгоманов). Саме завдяки йому вишиванка у свідомості українців стала не лише традиційним елементом народного строю, а й маркером модерної національної ідентичності. З приводу свята зібрали для вас фото інших українських письменників у вишиванках.

Іван Франко. Письменник носив вишиванку з європейським костюмом-трійкою. Як розповідала донька Анна, в Івана Франка вишитих сорочок «було завжди під достатком. Це були майже все дарунки його приятелів, приятельок, співпрацівників не тільки із Західної України, але й з Великої України. Між цими сорочками була сорочка від Олени Пчілки, від Трегубової, Альбрант, Алчевської, Кобринської, Уляни Кравченко, Бохенської і багато інших» (цитата з видання «Будинок-музей Івана Франка у Львові» Віри Бонь).

Михайло Драгоманов. Першим, хто поєднав вишиванку з буденним одягом, був Михайло Драгоманов.

Леся Українка. Відомо, що Лариса Косач (Леся Українка) любила вишивати. Вже у 9 років вона вишивала на татовій сорочці. У дорослому житті Леся Українка прикрашала вишитими візерунками рушники і сорочки.

Олена Пчілка

Іще одна знана письменниця і етнографиня, якій ми завдячуємо модою на носіння вишитих сорочок, – Ольга Драгоманова-Косач (Олена Пчілка). Вона була першою жінкою, яка за часів заборон всього українського носила вишиванку.

У 1876 році Олена Пчілка видала книжку «Український народний орнамент», яку вважала однією з своїх найважливіших праць. Як зазначає Віра Агеєва, знанням про розмаїття орнаментів і фасонів вишитих сорочок ми великою мірою завдячуємо саме Олені Пчілці.

«Якщо крій народної вишиванки перероблюють під європейський одяг, то можна і використовувати традиційні орнаменти в сучасному європейському одязі. І от Олена Пчілка вперше як науковиця звертається до української орнаментики. Вона видає перший альбом із зібранням і систематизуванням українського орнаменту у вишивці, ткацтві, писанкарстві, герданах. Зараз знову серед дівчат в моді чокери, а вперше цю моду впроваджує Олена Пчілка з дружиною Михайла Драгоманова; на фото Олена Пчілка та її донька Леся Українка в народному строї і обов’язково з нашийними прикрасами. Свої перші альбоми Олена Пчілка видає в Парижі. Франція – країна, яка започатковує моду, там почали організовуватися всесвітні виставки, де кожна країна представляє свої досягнення. Під час таких промислових виставок кожна країна показувала свою культуру. І Олена Пчілка представляє альбом з ґрунтовною передмовою, порівнює українські орнаменти з сусідніми культурами. І з’являється висновок, що українська культура самобутня. Рецензії на цю розвідку виходили в австрійській, французькій пресі, а альбоми Олени Пчілки починають використовувати для викладання орнаментики в Паризькій академії мистецтв», – розповідала Громадському радіо дослідниця Оксана Константинівська.

Людмила Старицька-Черняхівська.

 Письменниця Людмила Старицька-Черняхівська згадувала, що «через українську мову та вишиті сорочечки інші дворянські діти дивилися на неї та на її родину як на ненормальних». Після відвідування вистав трупи Марка Кропивницького з Марією Заньковецькою в головних ролях вона писала, що «вишивана сорочка та голосна українська мова у театрі були тією глиною, якою муляр стуляє одну до одної цеглини».

Ганна Барвінок. Олександра Білозерська, відома як Ганна Барвінок – представниця української інтелігенції, письменниця і феміністка, дружина Пантелеймона Куліша. Очіпок на її голові свідчить про її статус заміжньої жінки.

Наталя Кобринська. Однією з тих, хто дарував вишиті сорочки Іванові Франку, була письменниця Наталя Кобринська. Вишиванки вона носила й сама.

Дмитро Яворницький. Історик, етнограф, письменник, музеєзнавець Дмитро Яворницький, що походив зі зросійщеної родини на Слобожанщині, свідомо обрав українську ідентичність основою свого світогляду.

Імовірно, першу вишиванку Дмитру Яворницький, який в той час жив у Санкт-Петербурзі, подарував відомий етнограф Яків Новицький в кінці 1887 року: «Дорогой Дмитрий Иванович! Поздравляю тебя с Новым годом и желаю тебе полного благополучия, енергии и плодотворного труда. За сорочку тебе не прийдется ничего платить, носи на здоровье. Это тебе как козаку от козака, щоб миж москалями не забувавсь звидкиля сам, и то знай, що з москалем дружи, а каменюку за пазухой держи» («Дорогий Дмитре Івановичу! Вітаю тебе з Новим роком і бажаю тобі цілковитого благополуччя, енергії та плідної праці. За сорочку тобі не доведеться нічого платити, носи на здоров’я. Це тобі як козаку від козака, щоб між москалями не забувавсь звідкіля сам, і то знай, що з москалем дружи, а каменюку за пазухою тримай»).

Збереглося кілька фото Яворницького у вишитих сорочках. Найбільш рання світлина датована кінцем 1880-х рр., найбільш пізня – 1930-ми.

Вишиту сорочку одягали Володимир Винниченко, Олександр Довженко, Василь Стус, Василь Симоненко, Дмитро Павличко

ЯБЛУЧНИЙ СПАС

У серпні відзначають Преображення Господнє, або Яблучний Спас – другий у черзі трьох спасів. Він припадає на 19-е число. У цей день, за біблійними переказами, Ісус явив апостолам свою божественну силу. Він повів їх на гору Фавор і там преобразився: його обличчя засяяло, а одяг став білим, як світло. 

Другий Спас: коли Яблучний Спас - неперехідне свято, тому відзначається щороку в один і той же день - 19 серпня. Яблучний Спас: традиції свята Вранці у цей день, 19 серпня, йдуть у церкву й освячують яблука та інші фрукти нового врожаю. Цими плодами заведено пригощати жебраків, рідних і близьких людей. При цьому нарвати плоди, які потім освятять у церкві, зазвичай просили дітей: "Дитяча рука ще не согрішила, тому Ісусикові вона мила". 

Вважається, що в день Другого Спаса потрібно з'їсти освячене яблуко: відкушуючи перший шматочок, загадайте бажання, яке, згідно з повір'ям, обов'язково здійсниться. Крім того, вважається гріхом забути в цей день про душі покійних: після церкви потрібно сходити на цвинтар і пом'янути покійних. 

Що святять у церкві на Яблучний Спас:

• яблука та інші фрукти - символ урожаю, а також випічку з фруктами; 
• хліб - символ сім'ї;
• сіль; 
• хрін; 
• мед; 
• квіти; 
• колосся пшениці. 

При цьому в жодному разі не можна класти у кошик для освячення в церкві алкоголь і м'ясні продукти. 

Що не можна робити на це свято:

• виконувати будь-яку хатню роботу;
• проганяти комах і вбивати їх; 
• лаятися і сваритися; 
• бажати комусь зла, адже воно може повернутися до вас;
• до Другого Спаса не можна їсти яблука: інакше, якщо в сім'ї померла дитина, на тому світі вона у цей день залишиться без гостинця; 
• їсти непісні страви, адже Яблучний Спас припадає на Успенський піст. 

Прикмети в цей день:

•  Пройшов Спас - пішло літо від нас;
•  Який Яблучний Спас - таким буде і січень; 
• Якщо на руку сядуть дві мухи одночасно - на людину чекає везіння,
• Сухий день - восени теж буде мало опадів;
• Ясна погода - зима буде холодною; 
• Якщо не їсти яблук до Другого Спаса, а потім 19 серпня у свято скуштувати яблуко з медом і загадати бажання, то воно обов'язково збудеться; 
• Якщо фрукти в саду виявилися гнилими й не достояли до Яблучного Спаса, то наступний рік буде складним і важким.

МОТАНКА - МУДРІСТЬ ПРЕДКІВ

 

ДЕНЬ КРАЄЗНАВСТВА

17 грудня фахівцями сектору краєзнавчої літератури та бібліографії був проведений День краєзнавства «Зимові свята на Полтавщині», на який завітали учні 5 класу ЗОШ № 24. Для них бібліотекарі підготували цікаву і змістовну розповідь про цикл зимових свят, який увібрав у себе багато народних звичаїв, традицій та повір’їв, які, як в давнину так і зараз, використовуються на Полтавщині. Для учасників заходу була презентована книжкова виставка «Зима іде – свята веде», що супроводжувалась коментованим оглядом літератури та відеорядом. Не залишила байдужими дітей і експозиція побутових речей, що використовувались в давнину. Зачарував юних містян і захоплюючий майстер-клас з виготовлення ляльки-мотанки із паперових серветок. Ведучі заходу намагалися донести до школярів основну мету дня краєзнавства у книгозбірні, про те, що звичаї, як неписані правила, народжуються разом із народом і передаються з покоління в покоління, тобто стають традиційними, і ми, українці – не маємо права їх забувати.

Тож до нових цікавих зустрічей в бібліотеці!

Андріїв день

13 грудня відзначається церковне свято Андріїв день. У цю дату християни вшановують пам'ять апостола Андрія Первозванного. Йому моляться про залучення людини в християнську віру, про захист Батьківщини і успішний шлюб. Дівчата проводять різні ворожіння в Андріїв день.

Прикмети 13 грудня

• Сніг іде - зима буде з хуртовиною.
• Морозна, але ясна погода - до добра та гарного врожаю.
• Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла і малосніжна, якщо випаде - холодна і сніжна.
• Якщо тиха вода - хороша зима, галаслива - будуть тріщати морози, будуть бурі, хуртовини.
• Червоний вогонь у печі - на холоднечу, білий - на відлигу.

Література

• Українські народні звичаї і обряди напередодні свята св. Андрія  // Одарченко П. Українознавчі спостереження й фрагменти. - К., 2002. - С. 121-128.

• Сценарій вечорниць "Свято Андрія ": (свято проводиться 13 грудня) // Безпалько О.В. Молодь і дозвілля. - К., 1994. - С. 76-81.

ЗІ СВЯТОМ ПЕТРА І ПАВЛА

12 липня християни східного обряду відзначають свято, присвячене апостолам Петру та Павлу. Петро і Павло - це учні Христа, які після його смерті почали проповідувати і поширювати вчення Євангелія по всьому світу.

Апостоли Петро і Павло були язичниками, яких до хрещення звали Савл і Симон. Після смерті та воскресіння Ісуса вони проповідували і поширювали християнство серед людей. Саме через це прийняли мученицьку смерть від язичників.

Напередодні люди прибирають у своїх оселях, роблять букети і вінки з польових квітів. Вірянам цього дня слід відвідати святкове богослужіння в церкві, сповідатися, причаститися та помолитися.

День Петра і Павла - це закінчення купальських гулянь, літніх весіль і підготовка до сінокосу. Після обмежень Петрового посту можна 12 липня зібратися родиною за святковим столом.

Здавна в ніч на 12 липня молодь співала пісні, водила хороводи та зустрічала світанок. Рибалки до Дня Петра і Павла моляться на добрий улов.

У цей день треба просити вибачення за старі образи.

Прикмети свята Петра і Павла

Якщо на Петра зозуля кує - до біди;

як йде на Петра дощ, то буде гнити картопля;

ясно на Петрів день - рік буде хорошим;

якщо на Петра один дощ - врожай непоганий, два - добрий, а три - багатий;

як на Петрів день спека, то на Різдво мороз.

Вважається також, що апостол Петро зберігає у себе ключі від землі весь рік, а з приходом весни передає їх святому Юрію. У день же Петра і Павла ключі знову повертаються до Петра, що знаменує швидкий прихід осені.

Цей день також вважався екватором літа, коли в силу вступають 40 спекотних днів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балтянський М. "У Петра і Павла - віра силу знайшла" / М. Балтянський // Культура і життя. – 2020. – 10 лип. – С. 5.
2. Кобальчинська Р.  Золотії ключі. Народний календар. Липень / Р. Кобальчинська // Пам'ятки України: історія та культура. – 2017. – № 7. – С. 4-10.      
3. Ларіонов П. Липнева пора, як дівка чепурна / П. Ларіонов // Урядовий кур'єр. – 2020. – 27 черв. – С. 24.         
4. Лехман Т. На Петра і Павла сонце грає / Т. Лехман // Жінка. – 2015. – № 7. – С. 7.    

ТРІЙЦЯ

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Благовіщення Пресвятої Богородиці – це одне з 12 найголовніших свят православної церкви, дата якого не змінюється. Благовіщення святкують кожного року 7 квітня.

Саме цього дня Вісник Божий, Архангел Гавриїл приніс чудову, благу звістку про майбутнє народження Сина Син Божого – Ісуса Христа.
На Благовіщення в наші домівки входить мир та Божа благодать. Людські серця наповнюються добром, любов’ю і щирістю.
Тож, нехай до Вашої оселі приходять тільки з благими звістками, тільки з добром і теплотою. Бажаємо, щоб ваша душа завжди була наповнена щирістю, а серце раділо від щастя і любові. З Благовіщенням Пресвятої Богородиці!
Традиції Благовіщення
Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. У церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну. Також незаміжні дівчата біля храмів танцюють перший весняний хоровод – "кривий танець".
Згідно з віруванням, на Благовіщення не можна важко працювати, вбивати тварин, веселитися і проводити гучні забави, проте, якщо свято випадає в період Великоднього посту, то він у цей день частково послаблюється.

Народні прикмети на Благовіщення

• Яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

• Якщо на Благовіщення дуже тепло, то на Великдень буде холодно.

• Якщо на Благовіщення сонце сходить на чистім небі, то весна рання, якщо в полудень – середня, якщо ясно ввечері – пізня.

• Якщо на небі не вдалося порахувати жодної ластівки, значить, весна буде холодна і ще не скоро почне теплішати.

• Якщо на Благовіщення буде гарна погода – буде гарний врожай.

• Якщо на Благовіщення летить сніг – літо неврожайне.

• Гроза в день і вечір Благовіщення свідчить, що в цьому році буде дуже багато горіхів.

• А ось якщо буде падатиме невеликий дощ, то восени буде дуже багатий урожай грибів. 

Рекомендаційний список літератури 

1.  7 квітня - Благовіщення // Наука і суспільство. – 2017. – № 3-4. – С. 59. 
2. 7 квітня - Благовіщення // Наука і суспільство. – 2018. – № 3-4. – С. 65. 
3. Денисенко В. Благовіщення Пресвятої Богородиці : свята / В. Денисенко // Історичний календар 2000. – К., 1999. – Вип. 6. – С. 107. 
4. Федечко Н. На Благовіщення - у Назарет : [7 квітня вірні святкують день, з якого власне й почалося саме християнство, бо янгол приніс Діві Марії вістку, про те. що вона народить Божого сина] / Н. Федечко // Історія плюс. – 2016. – № 4. – С. 3. 
5. Чорна С. Світле свято Благовіщення / С. Чорна // Голос України. – 2020. – 8 квіт. – С. 12.

РІЗДВО: СТАРОДАВНІ ВОРОЖІННЯ ТА ОБРЯДИ

Українські православні готуються відзначати одне з головних церковних свят – Різдво Христове. 6 січня святкують святвечір, а в ніч на 7 січня в православних храмах відбуваються різдвяні богослужіння. 

Історія свята Різдва Христового. 

У цей день віряни відзначають народження Ісуса. Згідно з віровченням, Діва Марія та її чоловік Йосип прийшли до Віфлеєма для участі в переписі населення. Оскільки зупинитися їм було ніде, вони ночували в печері, де був загін для худоби. Тут і народився Ісус, а ясла стали для нього колискою. Народження Ісуса Христа Коли народився Ісус, від Віфлеємської зірки почало йти яскраве світло, яке і сповістило світу про народження Спасителя. Світло зірки вказало дорогу й східним мудрецям - волхвам, які щедро обдарували немовля - звідси і бере свій початок традиція дарувати подарунки на Різдво.

Цей день протягом століть наділяли містичним змістом. 

Різдвяні ворожіння на судженого. 

Слід зазначити, що православна церква ставиться до ворожіння негативно, стверджуючи, що майбутнє відомо лише Богу. Тим не менш, у східних слов'ян ще в стародавні часи склалася традиція ворожити у святочні дні. "Святочні" ворожіння проводяться в період між різдвяним Святвечором, 6 січня, до Водохреща, 19 січня. Серед молодих дівчат було популярним ворожіння на судженого. 

В ніч перед Різдвом вони виходили на вулицю і питали ім'я упершого зустрічного чоловіка. Те ім'я, яке він виголосить, і було ім'ям майбутнього супутника. У святочні дні дівчата ворожили на судженого. 

Крім того, дівчата ходили слухати розмови під вікна чужих будинків, щоб дізнатися яким буде їх життя в заміжжі. Якщо розмова була веселою, дівчину чекало щасливе і радісне життя. 

У святочні вечори дівчата кидали через ворота своїх дворів черевики, щоб дізнатися, куди їх заберуть заміж. На це вказував носок черевика: в яку сторону він обернений – туди суджений відвезе наречену. Якщо носок черевика обернений у бік будинку дівчини, до наступного різдва їй заміж не вийти. 

В різдвяну ніч дівчата намагалися побачити образ майбутнього чоловіка за допомогою дзеркал. Для цього дівчина сідала в темряві між двома дзеркалами, запалювала свічки і починала вдивлятися у відображення, примовляючи: "Суджений, ряджений, прийди до мене на вечерю". 

Різдвяні обряди.

У народі вважалося, що у святочні дні нечиста сила слабшає, і на землю спускаються ангели. В ці дні прийнято загадувати бажання – найпотаємніші з них ангели виконають. Бажання треба загадувати перед сном, після цього бажано ні з ким не розмовляти до ранку.

ДЕНЬ СВЯТОГО АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

13 грудня 

Святий Андрій Первозваний був покровителем молоді.

Стародавня християнська легенда каже, що апостол Андрій Первозванний проповідував християнство в самому Царгороді, на побережжях Чорного моря та в околицях нашої столиці –  Києва. Хоч Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання "калити".

В народі ще це свято називають Калита. Воно вважається парубочим святом, оскільки у Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити різні збитки, а дівчата цієї ночі можуть дізнатись свою долю. Вже кілька днів до того, 7 грудня, у свято покровительки дівчат Катерини, починаються молодіжні обряди. Свято Андрія є логічним продовженням молодіжних гулянь, де юнаки і дівчата шукають собі пару для майбутнього подружнього життя. 

За традиціями наших предків, дівчата та хлопці сходилися до однієї хати ввечері 12-го грудня. Жартували, оповідали цікаві історії та грали в різні ігри, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...

Народні прикмети:

• Якщо до 13 грудня не випаде сніг, зима буде тепла й малосніжна, якщо випаде  – холодна й сніжна.
• Якщо тиха вода – хороша зима, шумна – тріщатимуть морози, будуть бурі, заметілі.

СВЯТО ВЕСІЛЬ, ВОЇНІВ І ПРОЩЕННЯ

Покрова Пресвятої Богородиці - християнське і народне свято, відзначається церквами східного обряду (православними та греко-католиками).

За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста в гарячій молитві звернулись до Божої Матері з проханням про порятунок. Богородиця з'явилася перед людьми та вкрила їх своєю покровою (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.

На Покрову впродовж усього дня спостерігали за погодою: якщо дув низовий вітер, зима буде теплою, якщо дув вітер із півночі - холодною, із заходу - сніжною. Коли протягом дня вітер змінює напрямок, то й зима буде нестійкою. Якщо на Покрову листя з вишень не опало, зима буде теплою, і якщо сніг не випав, то його не буде і в листопаді.

Цікаво, що в народі зберіглося повір'я, що у Пресвятої Діви є опікун Покров, якого просили: "Батеньку Покров, накрий нашу хату теплом, а господаря - добром".

Сердечно вітаємо вас, з цим величним святом! 

І нехай на всіх нас зійде Божа благодать, а душі наповняться любов’ю, щирістю й всепрощенням, нехай наші серця єднає незгасне світло віри і в усьому нам допомагає високе заступництво Божої Матері. 

Саме тому, у цей день хочу побажати усім нам єдності, добра щодня, щомиті, повсякчас. 

Козацького здоров´я усім, щастя, незламної віри в Україну та її народ, віри усім, надії та любові.

МАГІЧНА НІЧ

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, це свято молоді - Купало або Купайло.

В цей час рослини набирали чарівних, лікувальних та цілющих властивостей. Лише в Купальську ніч на папороті, серед ночі, розцвітала чарівна вогняна квітка щастя. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане без труднощів усі скарби, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала Квітку щастя.

---

РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
СЦЕНАРІЇ 

---

1. Сценарій народного свята " Івана Купала " [Текст] // Безпалько О.В. Молодь і дозвілля. - К., 1994. - С. 81-85. 
2. Нагайская, Т. Праздник Купала [Текст] / Т. Нагайская // ПедСовет. - 2005. - №2. - С. 12-13. 
3. Прядко, Л. Івана Купала [Текст] / Л. Прядко // Позакласний час. - 2006. - №11-12. - С. 15-18. 
4. Срібна купальська роса [Текст] // Позакласний час. - 2007. - №6. - С. 29-31. 
5. Демків, М. Купальські вогні [Текст] : сценарій фольклорного свята / М. Демків // Розкажіть онуку. - 2007. - №6. - С. 21-23. 
6. Свято Івана Купала [Текст] // Шкільна бібліотека. - 2007. - №6. - С. 96-104. 
7. Телефюк, В. Ой там на Івана, ой там на Купала... [Текст] : сценарій свята / В. Телефюк // Шкільний світ. - 2007. - №25-28. - С. 75-76. 
8. Черьомухіна, А. Гімн цвіту, травам і природі [Текст] / А. Черьомухіна // Шкільний світ. - 2008. - № 25-28. - С. 91-92 ; Розкажіть онуку. - 2011. - № 11-12. - С. 27-29. 
9. Открытый урок: сценический вариант праздника Ивана Купалы [Текст] // Читаем, учимся, играем. - 2008. - Вип. 4. - С. 34-41. 

ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРІЙЦІ

19 червня християни східного обряду відзначають День Святої Трійці – одне з головних церковних свят. У народі свято Трійці називають «зеленим» літнім святом. В цей день прийнято прикрашати храми і будинки гілками з дерев, луговими травами, квітами, це прийшло ще з дохристиянських часів. За народними традиціями на Трійцю проводилися гуляння, ворожіння, дівчата пускали по воді вінки.

В народі це свято називають по-різному: П’ятидесятниця, День Зіслання Святого Духа, День Святої Трійці. День Святої Трійці – стверджує й оспівує триєдиність Всевишнього Бога: Бога Отця – Творця Неба і Землі, Бога Сина – Господа нашого Ісуса Христа, і Бога Духа Святого – Господа Животворчого, що від Отця походить. День Святої Трійці святкується у день сходження Святого Духа на апостолів: "Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав".

У День Святої Трійці завершується пасхальний цикл свят. В православних храмах звершується урочисте Богослужіння. За традицією в українських церквах духовенство одягає облачення зеленого кольору, підлогу храму устеляють свіжоскошеною травою, ікони прикрашають березовими гілками. А віруючі приносять до храму для освячення усяке зілля, щоб потім прикрасити свої домівки. Прикрашати свої

СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Сьогодні усі християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє. У народному побуті цей день здавна сприймається як зустріч зими з весною. У день Стрітення Господнього в церквах, за традицією, освячуються свічки. 

Існує також повір'я, що ці свічки охороняють житло від удару блискавки. Коли в цей день приходили із церкви додому, то запалювали свічку. За народними віруваннями, це захищало дім та майбутній урожай. Освячену цього дня у церкві воду використовували проти "пристріту". Нею кропили тварин і людей. Свято відзначають у пам'ять про те, як Свята Діва Марія принесла до єрусалимського храму Ісуса Христа на 40-й день після народження. Адже згідно із тодішніми законами, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. 
За народними повір'ями, в цей день "зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє".

1. Ларіонов, П. Лютий лютує, бо весну чує [Текст] / П. Ларіонов // Урядовий кур'єр. - 2013. - 31 січ. - С. 16
2. Нагірняк, З. Свята вода додасть сили [Текст] / З. Нагірняк // Народна армія. - 2013. - 14 лют. - С. 8
3. Яценко, Н. Стрітення Господнє [Текст] / Н. Яценко // Жінка. - 2013. - № 2. - С. 7
4. Зимові свята [Текст] // Шкільна бібліотека. - 2013. - № 1-2. - С. 149-150
5. Стрічання, зимобор, громиця... [Текст] // Жінка. - 2014. - № 2. - С. 1
6. Нижник, О. 15 лютого Стрітення Господнє [Текст] / О. Нижник // Розкажіть онуку. - 2015. - № 1. - С. 5

27 ВЕРЕСНЯ - СВЯТО ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Це свято належить до 12 найбільших та найважливіших у церковному календарі. Воздвиження відзначають у пам'ять про дві події - віднайдення в IV столітті Хреста, на якому розп'яли Ісуса, та повернення цього Хреста з Персії до Єрусалима у VII столітті.
Свято Воздвиження - це торжество Чесного і Животворящого Хреста Господнього - божественного пам'ятника страждань, смерті та воскресіння Христа Спасителя. Cлово "воздвиження" означає "піднесення", тому обряд вшанування та прославлення Хреста Господнього є урочистим.
Зараз ми не можемо побачити Хрест цілим. Частини від нього роздавалися для освячення по всьому світу. Це символічно, бо заради спасіння світу Христос був розп'ятий на Хресті. Так, частка Хреста знаходиться в Києві у Софійському соборі. Найбільша частина Хреста зберігається й зараз в Єрусалимі, в храмі Воскресіння.