БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

четвер, 28 травня 2020 р.

СЕРВІС PicJoke.net

Більше не потрібно вивчати фотошоп протягом тижнів і місяців, щоб вивчити корекцію кольору, текстури, градієнти. Ви не знаєте різниці між векторною та растровою графікою? Це зовсім не має значення. Вам подобається творча робота? До ваших послуг сервіс PicJoke.net
Не потрібно нічого завантажувати - всі смішні фотоефекти в Інтернеті. Ви можете робити колажі з фотографіями себе, своїх друзів, дітей, батьків, однокласників, навіть свого шефа. Усі вони будуть раді за вашу увагу до них. І всі будуть посміхатися. Посмішка покращує здоров'я, зміцнює імунітет та покращує працездатність. 
Ваша кумедна картинка готова, а потім поділіться своїм шедевром із друзями - надішліть посилання електронною поштою або через соціальні мережі. Обіцяю вам - вони будуть раді. Ви навіть можете опублікувати свою роботу у своєму блозі. Ваші читачі залишать безліч коментарів до цього поста. 
Зверніть увагу, що все це безкоштовно і без реєстрації. 

середа, 27 травня 2020 р.

ІНТЕРНЕТ-КОНВЕРТЕР PDF

Сервіс - PDF Converter
Якщо у вас є Word, Excel або PowerPoint і вам потрібно поділитися ним у більш універсальній формі, використовуйте  простий онлайн-конвертер файлів, щоб за лічені секунди перетворити ваші файли в PDF. Оскільки PDF-файли більш універсальні, ніж інші формати файлів, інформація, яку вони відображають, легко переглядається практично з будь-якої операційної системи чи пристрою. 
Якщо у вас є PDF, який потрібно відредагувати в іншому форматі файлу, ви можете скористатися конвертором PDF, щоб за лічені секунди перетворити PDF у формати Excel, Word, PowerPoint та інші. 
Незалежно від того, які типи файлів потрібно конвертувати, наш онлайн-конвертер файлів - це не просто конвертер файлів PDF. Це рішення для всіх ваших потреб у конверсії файлів.
Наш безкоштовний конвертер файлів працює на будь-якій ОС, включаючи Windows, Mac та Linux. Через це ви можете конвертувати файли в PDF з будь-якої ОС або пристрою, якщо у вас є з'єднання з Інтернетом.

пʼятниця, 22 травня 2020 р.

ДО ЮВІЛЕЮ ВИДАТНИХ АРТИСТОК К. ЛУЧКО, Д. ПЕТРЕНЕНКО, Т. КИСЛЯКОВОЇ

Біобібліографічне досьє "Свідоцтво про життя" присвячене ювілею видатних артисток К. С. Лучко, Д. Г. Петриненко, Т. І. Кислякової. Запропонований посібник адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям, та всім, хто бажає більше знати про персоналії відомих особистостей рідного краю. Матеріал не є вичерпним, використана література бралася з публікацій журналів та газет, книг, які є у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара та з інтернет-ресурсів.
Свідоцтво про життя : до ювілею видатних артисток К. С. Лучко, Д. Г. Петриненко, Т. І. Кислякової : біобібліографічне досьє / уклад. Ю. А. Новоселецька ; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара. – Полтава, 2020. – 20 с. : іл. 

четвер, 21 травня 2020 р.

ОНЛАЙН ФЛЕШМОБ "ПРИЙДИ У ВИШИВАНЦІ"


ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.
Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного.
Ідею акції "Всесвітній день вишиванки" у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України. 
Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість.

пʼятниця, 15 травня 2020 р.

ТАЄМНИЦЯ КНЯЖНИ З ВЕСЕЛОГО ПОДОЛУ: КОМУ ПОДАРУВАЛА СЕРЕЖКИ З ПРОКЛЯТТЯМ КІТТІ МЕЩЕРСЬКА

Село Веселий Поділ на Полтавщині – одне з тих, в якому кожен сантиметр землі дихає історією. Тут бували Шевченко, Пушкін, Анна Керн; народився Леонід Глібов. Саме у Веселому Подолі в маєтку поміщиків Родзянків уперше в Україні відкрили промислову сироварню. Тут знаходилася знаменита картинна галерея князів Мещерських. А ще із цим селом пов’язана таємниця прокляття рубінових сережок, які незадовго до хвороби опинилися у Раїси Горбачової.
Нині пам’ять про славну минувшину села зберігають в історико-краєзнавчому музеї, що діє при Веселоподільскій школі.
– Історико-краєзнавчий музей заснований у 1967 році, одразу після того як побудували саму школу, – каже Лідія Забара, заступник директора з навчально-виховної роботи, завідуюча музеєм.
Лідія Забара не без гордості говорить, що музей – це її дітище, адже вона із перших дні відкриття брала актину участь у зборах експонатів для музею, будучи ще ученицею стала головою ради музею. 
І Пушкін, і Шевченко, і Мещерські, і Глібов. 
Село Веселий Поділ колись називалося Родзянки – за прізвищем панів Родзянків, які отримали імператорську грамоту "на поселение на хутор Слободскую" (документ зберігається в музеї, прим. авт.) із центром у нинішньому Веселому Подолі. Грамоту вручили патріарху роду сотнику Степану Родзянку. Уже по його смерті багаті володіння між дітьми ділила дружина сотника Пелагея. Таким чином Василю дісталася Василівка, Веремію – Вереміївка, Семену віддали Семенівку.
– Розподіл земель між нащадками відбувся мирно і жваво, вилився у весело свято, ось так і почало село називатися Веселий Поділ, але згодом наголос змінився, бо поділ – це низ, оскільки село розташоване у заплавах ручки Хорол, внизу, – розповідає одну із версій походження назви населеного пункту Лідія Іванівна.
Родзянки висадили в селі величезний парк, який зберігся й дотепер, звісно, насадження там поновлювали. Спеціально запрошений садівник із Франції посадив 200 кущів сортового бузку. Бузкова алея з першим бузком є сьогодні. 
Веселий Поділ – знамените село. Тут жили не лише багаті та освічені пани, а й гостювали відомі: у 1824 році був Олександр Пушкін, з яким не побажала бачитися Анна Керн, яка саме тоді гостювала в друзів у Веселому Подолі. Подейкують, що через це російський поет надовго не затримався у селі. На гостині у пана Родзянка перебував і Тарас Шевченко, який залишив про своє гостювання запис у щоденнику. Намалював портрет Гаврила Родзянка.
У маєтку Родзянків народився знаменитий байкар Леонід Глібов, батько якого був управителем кінських табунів. До речі, справжнє прізвище байкаря Гліба, вже навчаючись у Ніжині, в гімназії, він змінив його на Глібов, а в рідному селі письменника у хаті, де він народився до 1970-х років жили люди на прізвище Гліба.
Приїхав до Веселого Подолу лікуватися і закохався – весілля століття з різницею між молодими в 50 років. 
Понад сто років тому в Російській імперії розгорівся скандал: князь Олександр Мещерський одружується. І все б нічого, от тільки молодому було вже 73 (за іншими даними близько 60 років) а молодій ледь виповнилося 20 за іншими даними їй було 18 прим. авт.). За серце хапалися всі: діти князя від першого шлюбу, близькі друзі вхожі в імператорський дім. І дворяни, і селяни перешіптувалися: князь несповна розума, а наречена заміж виходить вагітною, певно що дитя не від Олександра Васильовича.
А все почалося з того, що генерал, предводитель дворянства Олександр Мещерський тяжко захворів. Його тіло вкрилося виразками, ні вітчизняні, ні закордонні світила медицини не могли тому зарадити. Порятунок знайшов він у лікаря Подборського, що жив у Веселому Подолі (за іншими даними Прокіп Подборський був його другом та особистим лікарем, прим. авт.).
– Подборський, лише поставив одну умову – доки князь лікується, повинен жити в нього, щоб він увесь час контролював його стан. На тому й порішили. За час, доки Мещерський жив у лікаря, він закохався у юну Катерину, доньку свого рятівника. Величезна прірва у віці, у світогляді… Але кохання виявився взаємним і батько дівчини дав благословення на шлюб. Залишалося знайти священика. Та це було не просто, оскільки жоден батюшка не хотів вінчати молодих з такою різницею у віці. Зрештою генерал знайшов священика у військових казармах в Петербурзі, який погодився їх обвінчати.
Молоді оселилися у Веселому Подолі, купивши шматок землі біля ставу в князя Родзянка. Збудували тут будинок, в якому народилися син В’ячеслав (той самий "нагуляний") та донька Кітті. До слова, чутки про те, що син не від Мещерського швидко розвіялися: за спогадами сучасників В’ячеслав був вилитий батько. 
Катерина Подборська
та Олександр Мещерський 
Хитрий і мудрий князь, аби вберегти родину від немилості імператора Миколи ІІ, попросився до нього на аудієнцію, де представив свою молоду жінку. Кажуть, що цар був зачарований її манерами, умінням вести бесіду, тому він не лише не висловив свого заперечення щодо цього шлюбу, а подарував подружжю чимало подарунків. Та все ж, дружба з багатьма дворянами була для князя втрачена. 
Однак шлюб, про який Катерина Прокопівна потім говорила, що він був "як щасливий сон" тривав лише 7 років. Князь помер у 1901 році (інші дослідники говорять про 1904 рік, прим. авт.), коли молода дружина була вагітна донькою. (Саме чоловік попросив назвати дитину, якщо буде донька, так само, як і її – Катериною, прим. авт.). Тож Кітті батька ніколи не бачила. Злі язики подейкували, що престарілий князь, якому вже було під 80, не був батьком княжни, що мовляв Катерина Прокопівна мала пристрасний роман із скульптором, князем Павлом Трубецьким, який після смерті законного чоловіка, відмовився визнавати дочку та одружуватися на її матері. 
Картинна галерея в селі, "рівній якій не було у всій Європі" 
Князь Мещерський прославився на всю імперію і за її межами не лише мезальянсом, а й своєю картинною галереєю, яку відкрив у Веселому Подолі: "рівні якій не було у всій Європі", так говорили сучасники.
– І річ не у розмірах чи кількості картин, а в унікальних полотнах. Ні в яких галереях Європи на той час не було картин Сандро Боттічеллі, а в нас у Веселому Подолі була його картина «Мадонна з гранатом». Вона написана Боттічеллі в XV столітті в стилі ренесанс.
Після смерті чоловіка Катерина разом із донькою Кітті виїхала до Петербургу. Йшов 1917 рік, залишатися в селі було небезпечно, на її думку. Знаючи цінність картин, вона пішла до Керенського (голова Тимчасового уряду в Росії у 1917 році, прим. авт.), в якого попросила дозволу вивезти ці картини і дати для цього вагон, так як залізниця проходить поряд із селом.

середа, 13 травня 2020 р.

КНИГИ

Литвин С. Симон Петлюра у боротьбі за самостійну Україну / С. Литвин. – Київ : Cмолоскип, 2018. – 680 с. 
Дане видання – це комплексне дослідження життя і діяльності Голови Директорії і Головного Отамана військ Української Народної Республіки – Симона Петлюри.
Значний масив історичної літератури, періодичних видань та раніше невідомих архівних матеріалів, залучений до цієї розвідки, дав змогу авторові ширше і повніше за попередніх дослідників представити вам максимально об'єктивні і підтверджені часом оцінки особистості С. Петлюри, яскравіше висвітлити його постать на тлі національно-визвольної боротьби українського народу 1917 – 1921 років.
В книжці є багато цікавих фактів про тогочасні відносини України з Росією, Польщею, країнами Антанти, і схожості історичних паралелей із сьогоденням. Для всіх, хто цікавиться історією України.
Томенко М. В. Український романтик Микола Гоголь / М. Томенко. – Київ : Генеза, 2017. – 120 с.
Книга присвячена дослідженню мотивів українського романтизму у творчій спадщині всесвітньовідомого письменника Миколи Гоголя та значення його доробку в контексті української історії, культури, літератури. Подані публіцистичні праці, статті та листи Гоголя, фрагменти популярних та маловідомих творів з описами українських традицій, звичаїв, побуту. Ви відкриєте для себе письменника – як ідеолога поетичної магії, кохання та неперевершеного художника української природи.
Видання орієнтоване на широке коло читачів.
Видання стане справжньою знахідкою для поціновувачів історії. Тож, якщо ви шануєте історію свого краю і прагнете її глибше пізнати, то ці книги саме для вас. А детальніше про ці та інші видання ви зможете дізнатися у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара. 
До зустрічі після карантину! Чекаємо!!!!!

неділя, 10 травня 2020 р.

ЦИТАТИ ПРО МАМУ

Сьогодні ми підготували для вас цитати і афоризми про маму. Скільки в них мудрості, любові. Не забувайте казати мамі слова любові, вдячності.

пʼятниця, 8 травня 2020 р.

ДЕНЬ МАТЕРІ

День матері – свято, яке відзначають люди будь-якого походження, статусу та віросповідання.
Історія виникнення свята простежується з часів Стародавньої Греції, де в пантеоні богів особливе місце займала божественна Мати Рея. У її честь по весні влаштовували обрядове святкування, адже саме навесні оживає природа пробуджується все живе. Сучасна історія свята починається з 17 століття.
Вперше українська громада відзначала День матері у 1928 році завдяки організації Союзу українок Канади в 1928 році. Вже наступного року це свято відзначалося у Львові.
З 1939 року відзначати цей день заборонила радянська влада. Повернути його в Україні вдалося лише у 1990 році завдяки зусиллям громадських організацій.
За часів незалежності свято було встановлено 1999 року указом президента.
Коли відзначають День матері? 24 держави — тобто більшість жителів країн Європи, австралійці і сінгапурці, українці, естонці і японці, а також жителі Оману — святкують День матері у травні. У 2020 році свято припадає на 10 травня. Ще приблизно 30 країн вшановують матерів в інші дні. Так, білоруси обрали жовтневий день, а казахи відзначать його у вересні. У Нікарагуа дата не "плаває", а строго зафіксована: 30 травня.
Головне в це свято — пам'ятати про те, що робота матері – працю без вихідних та святкових днів, який часто не видно і сприймається нами, як само собою зрозумілий. Звичайно, не варто чекати Дня матері, щоб відвідати маму і висловити їй любов, але в цей день це потрібно робити обов'язково, як би далеко ви не знаходилися.
Протягом цих кількох років, День матері в Україні став чудовим приводом для того, щоб приїхати до мами, або зателефонувати їй, та сказати "спасибі" за її самовідданість, любов та підтримку.

вівторок, 5 травня 2020 р.

МАРТОС БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ

(20.05.1879, Градизьк Лубенського пов. Полтавської губ. – 19.10.1977, США) – громадсько-політичний діяч, учений-економіст, організатор кооперативного руху; член Центральної Ради, генеральний секретар земельних справ, міністр фінансів, Голова Ради Міністрів УНР (1919).
Походив Борис Миколайович зі старовинного козацького роду, до якого входили Павло Мартос (наказний полковник), видатний скульптор Іван Мартос, історик Олексій Мартос і інші чільні представники. 1897 року він із золотою медаллю закінчив Лубенську класичну гімназію і вступив на математичний факультет Харківського університету. Став активним учасником студентської громади, за словами одного з її представників О. Коваленка, завжди "брав на себе відповідальні, часто дуже небезпечні справи". За політичну діяльність тричі арештовувався і відбував покарання. 1908 року Борис нарешті закінчив університет і викладав математику в різних учбових закладах, доки йому не заборонили педагогічну діяльність. Протягом 1910–1914 рр. працював у кооперативних організаціях Волині, Полтавщини, до 1917 року – інспектор кооперації Полтавського губернського земства.
Після падіння Російської імперії Борис Миколайович брав діяльну участь у розбудові Української держави, в цей період він обіймав вищеназвані високі посади. Він – патріот, фахівець високого рівня, вірив у свій народ, його силу, завжди говорив: "покладаймо надії тільки самі на себе, на свою працю...".
Ще в березні 1917 року Мартос стає фундатором Коопцентру, який спрямовував наукову, виробничу, освітню діяльність кооперації в Україні. Обіймаючи посади міністра фінансів та прем'єр-міністра УНР, Мартос здійснив ряд важливих заходів щодо впровадження української валюти, збереження її вартості. Згідно з Законом про гривню, ухваленим Центральною Радою, міністр фінансів замовив у Берліні друкування гривень, так як "в Україні не було необхідних матеріалів і добрих новітніх машин". Здійснив грошову реформу, вилучивши з обігу царські гроші, гроші європейських країн, посиливши позиції українських. "Для державного престижу це мало велике значення", – писав згодом Мартос.
Прем'єрство Б. Мартоса припало на дуже важливий період, тому й формування Кабінету міністрів не було одномоментним актом. Уряд прагнув будувати єдину самостійну і незалежну Україну, боровся за її утвердження, не залучаючи на допомогу "чужинської військової сили".
В цей період Мартос тісно співпрацював зі своїм земляком, Головою Директорії С. Петлюрою, про це свідчать документи, що уціліли до наших днів.
Незгоди в українському національному таборі наростали, зростали особисті амбіції, прагнення влади. Мартос подає прохання про відставку з поста прем'єр-міністра і з кінця 1920 року – на еміграції. Був одним з організаторів та професором (з 1924 р.) Української господарської академії в Подєбрадах, у 1936–1938 рр. – ректор Українського технічно-господарського інституту. 1945 року переїхав до Мюнхена, де став засновником і ректором Української школи економіки (1945–1949 рр.), брав участь в організації Інституту вивчення СРСР, зробив вагомий внесок у роботу української секції.
Протягом десятиліть Б. Мартос поєднував практичну роботу з науково-педагогічною діяльністю. Левова частина праць присвячена фінансам і кооперації, але найголовнішою є "Теорія кооперації (1924 р.). Мартосом опубліковано чимало наукових розвідок з історії українських визвольних змагань.
На довгому життєвому шляху Б. Мартоса були і противники, і критики. Та навіть вони визнавали "його сильну волю, відвагу, велетенську енергію, витримку". Борис Миколайович був природженим адміністратором, який умів забезпечити дисципліну, вмів дисциплінувати інших власним прикладом.
Помер Б. Мартос 19 жовтня 1977 року у США на 98-му році життя, похований у Бавнд–Бруку. У некролозі високо оцінено його діяльність, віднесено до числа "заслужених корифеїв української економічної науки".

субота, 2 травня 2020 р.

ПРОЄКТ "ІСТОРІЯ ПОЛТАВЩИНИ В ПАМ'ЯТНИХ ДОШКАХ"

Про проєкт: 
Історію пишуть не лише в книгах. Найбільш значимі події знаходять своє відображення у меморіальних дошках. 
Познайомити читача з історією рідного краю, виховувати почуття гордості за славне минуле своїх земляків, з повагою ставитися до своїх коренів, культури – основне завдання цього проєкту. 
Краєзнавство, як ніяка інша дисципліна, виховує у юнацтва і всіх, хто цікавиться історією, причетність до історії своїх предків, змушує замислитися про минуле й сьогодення через пошук, дослідження рідного краю, пізнання своїх родинних коренів, сприяє нерозривному зв’язку з попередніми поколіннями, тобто формує ті цінності, які необхідні саме сьогодні: патріотизм, духовність, національну самосвідомість. 
Завдяки проєкту "Історія Полтавщини у пам’ятних дошках" можна більше дізнатися про видатних мешканців області, які навічно були закарбовані в граніті. 
Довідкова інформація про кожну дошку поділяється на дві частини. Перша – фактографічна: адреса розташування, фотографія дошки, напис на ній. Указано рік встановлення (якщо є), матеріал, з якого виготовлено дошку, відомості про митців, які її створювали. Друга – довідкові відомості про особу або історичну подію, якій присвячена дошка: біографічні відомості про особу або історична довідка про подію, бібліографічні описи джерел, що стосуються особи або події. 
Полегшити пошук допоможе Google-карта (мапа) "Історія Полтавщини у пам’ятних дошках", яка пропонує віртуальні мандрівки (екскурсії) найстарішими вулицями міста та області, де розташовані культурно-мистецькі заклади, житлові будинки, фасади на яких містяться меморіальні дошки. 
Мета проєкту: 
Проєктна діяльність з вивчення спадщини Полтавщини спрямована на вивчення культурної сторони краю, так як багатий історичний матеріал може духовно збагачувати та розвивати повагу, любов до своєї малої Батьківщини. Актуальність проєкту "Історія Полтавщини у пам’ятних дошках" безперечна. 
Проєкт стане в нагоді бібліотечним працівникам, краєзнавцям, молоді, всім, хто бажає більше дізнатись про вихідців з Полтавського краю, і не тільки. 
Ознайомлення широкого кола користувачів з цими краєзнавчими матеріалами, збільшить аудиторію віртуальних користувачів бібліотеки.
Організатори: 
Автори проєкту – працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...