четвер, 31 грудня 2020 р.

З НОВИМ РОКОМ!

Любі наші читачі блогу! Вітаємо Вас з Новим роком та Різдвом Христовим! 
Бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, успіхів у Ваших фінансових, особистих справах, побільше посмішок і натхнення! 
Нехай чарівний світ бібліотеки подарує Вам в новому році безліч приємних моментів справжньої естетичної насолоди: цікаві виставки, незабутні творчі зустрічі, знайомство з новими творами. 
Дякуємо, що залишаєтесь разом із нами.

ВАСИЛЬ СТУС

Таких поетів не можна «пояснити» раз і назавжди. Вони періодично актуалізуються і змушують перечитувати їхню творчість знову й знову. Об’єктивність ситуації тут перебуває в безпосередньому зв’язку не тільки з ідеологічними, а насамперед – космічними залежностями. Біобібліографічний покажчик подає відомості про Василя Стуса – видатного поета, дисидента, героя України, символу незламного духу української нації. Він син вінницької землі, де він родився, але не менше і син Донеччини, де він учився і викладав, і син Києва, де він працював у час першого арешту у 1972 і другого. Видання розраховано на учнів, студентів, викладачів навчальних закладів, бібліотечних працівників, які працюють з молоддю, та всіх небайдужих, хто цікавиться новинками в літературі та якісним чтивом.

Стус як пульс : біобібліограф. покажч. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. В. Пошибайло. – Полтава, 2020. – 36 с.

субота, 26 грудня 2020 р.

ДО 175-РІЧЧЯ НАПИСАННЯ ТАРАСОМ ШЕВЧЕНКОМ "ЗАПОВІТУ"

25 грудня, 175 років тому Тарас Шевченко написав «Заповіт» – один зі знакових творів вітчизняної літературної спадщини, якому судилося стати останнім акордом у знаменитому циклі «Три літа» (1843–1845 рр.). Дотепер «Заповіт» є суспільно-політичним маніфестом, зверненим до розуму і серця українців. Тарас Шевченко закликав до визволення українського народу від поневолення Російською імперією й побудувати свою державу – «сім’ю вольну, нову». Це зумовило фантастичну популярність вірша. До нього зверталися кілька поколінь борців за незалежність України. Художня довершеність ставить «Заповіт» у ряд найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Спочатку увійшов до альбому «Три літа» без назви. Але, переглядаючи рукописний збірник «Стихотворения Т. Шевченко» укладений І. М. Лазаревським (1836–1867), автор занотував початкову назву як «Завіщаніє». Вперше надрукували в безцензурному виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг, 1859) під заголовком «Думка». У 1867 році надруковано перші вісім рядків у «Кобзарі» під редакторською назвою «Заповіт», яка відтоді стала традиційною. Повний текст оприлюднили у четвертому номері львівського журналу «Мета» 1863 року під назвою «Завіщаніє» з деякими невідповідностями в окремих рядках. Повністю «Заповіт» вперше надруковано в 1907 році у «Кобзарі» за редакцією В. Доманицького (1877–1910).
Історія написання
У 1845 році Тарас Григорович став співробітником Тимчасової комісії для розгляду давніх актів (Київська археографічна комісія), яка була створена при канцелярії Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора і містилася в приміщенні Київського університету Святого Володимира. Завданням цієї наукової установи було збирання і видання історичних документів, а також докладний опис археологічних пам’яток. На поета були покладені обов’язки описувати і змальовувати унікальні архітектурні споруди, церкви, монастирі, історичні пам’ятки, збирати різні фольклорні та етнографічні матеріали.
Осінь і грудень 1845 року Шевченко у складі комісії працював на Миргородщині, а також на Переяславщині, що за тогочасним адміністративним поділом належала до Полтавської губернії (тепер – Київщина). Жовтень і грудень того року – пора чи не найвищого натхнення і творчого злету поета: було написано п’ятнадцять різних творів за тематикою і жанровою належністю. Серед них поеми «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик», «Сліпий», містерія «Великий льох», вірші «Холодний Яр», «Маленькій Мар’яні», «Три літа», «Минають дні, минають ночі…», «Стоїть в селі Суботові…» та інші.
У Переяславі лікарем працював А. Й. Козачковський (1813–1889), знайомий Тараса Григоровича ще з Петербурга. Тісні дружні взаємини лікаря з Шевченком почалися в серпні 1845 року, коли поет несподівано завітав до нього в Переяслав, а наприкінці жовтня цього ж року Тарас приїхав до Козачковського дуже хворим. Лікар саме здійснював ремонт будинку, тому поселив товариша в сусідньому селі В’юнище у свого близького знайомого Степана Самойлова.
Стан здоров’я Тараса Григоровича дедалі погіршувався, і в другій половині грудня йому стало зовсім зле. Він почав марити. Переляканий господар загорнув поета в кожух, вкрив ноги ведмежою шкурою і перевіз його до Переяслава. У Тараса почалася двостороння пневмонія. У ті часи мало кому вдавалося подолати цю хворобу. В одному з листів до товариша Шевченко написав: «На скорое выздоровление не надеюсь». Поета і художника, якому було в той час всього 31 рік (!) не полишала думка про смерть. Тарасові захотілося в такий важкий для нього час сказати землякам, друзям, Україні своє останнє щире слово. І у Різдвяну ніч, із 24 на 25 грудня 1845 року він встав, запалив свічку, взяв перо… На папір лягли слова: «Як умру, то поховайте…». На 16-му рядку його рука зупинилась – мабуть, нелегко було Тарасу написати «а до того, я не знаю Бога». Тому й залишились на місці рядка лише крапки. На щастя, поет одужав і на місці крапок вписав ці слова. Коли вранці до нього зайшов лікар, поет прочитав йому щойно написаний вірш. Цю сцену зобразив на картині український живописець Лев Вітковський (1931–2008).
У той час, коли лікували хворе тіло поета, його душа і розум працювали над заповітом Українській Нації. Тяжка хвороба була лише поштовхом до написання, сама ж ідея твору вже давно виношувалася в серці Тараса. У святий день Різдва Христового, Боже знамення і порух душі поета злились воєдино. У тридцять один рік Т. Г. Шевченко створив шедевр світового значення.
1654 року, у Переяславі, Україна втратила свою незалежність, у цьому ж місті “Заповіт”, написаний Т. Г. Шевченком, став дороговказом для українського народу, розбудив його до боротьби за волю, омріяну віками.
«Заповіт» на крилах мелодії
Твори музичні до поезії Шевченка становлять не лише найбільшу, але й найкращу частину нашої світської артистичної музи. С. Людкевич
150-й рік звучить чудова мелодія разом із пророчими словами Шевченкового «Заповіту». Вона стала народною. Протягом довгого часу і на виданнях нот «Заповіту» зазначалось «Українська народна пісня». Насправді вона має свого конкретного творця. Мало кому відомо, що автором її є полтавець Гордій Павлович Гладкий. Широкій громадськості про це стало відомо завдяки пошукам полтавських та київських дослідників, серед яких були відомі композитори-полтавці, брати Георгій та Платон Майбороди. Вони виявили низку маловідомих матеріалів про талановитого самородка.
На те, що всесвітньовідому мелодію Гладкий створив 1870 року, вказував Д. Драний у своїй, виданій малим тиражем праці «Про походження музики «Заповіту» та Л. Кауфман у книжечці «Пісня знаходить автора». Показово, що одним з перших, хто написав музику до «Заповіту» був композитор, уродженець Полтавщини М. В. Лисенко (1842–1912). Сталося це 1868 року з нагоди відзначення пам‘яті Т. Г. Шевченка у Львові. Тоді львівська громадськість замовила студентові Лейпцизької консерваторії М. В. Лисенку написати музику до «Заповіту». Лисенко намагався поєднати дух Шевченкової поезії зі специфікою української пісні. Пісня прозвучала усіма голосами у лютневому Львові.

четвер, 3 грудня 2020 р.

СКОВОРОДА ГРИГОРІЙ

 

середа, 2 грудня 2020 р.

БІБЛІОТЕКИ І ЦИФРОВА ГРАМОТНІСТЬ

Українські бібліотеки у 2020 році активно працюють у програмі Міністерства цифрової трансформації України «Дія. Цифрова освіта». Використовуючи спеціальну платформу (https://osvita.diia.gov.ua), вони пропагують серед населення освітні серіали, які розвивають цифрові навички, та організовують для своїх користувачів навчання основам комп’ютерної грамотності й користування сервісами мережі Інтернет, мобільними застосунками, соціальними медіа тощо. Бібліотеки є ключовими елементами Мережі хабів цифрової освіти (https://osvita.diia.gov.ua/hubs), куди може завітати кожен охочий, безкоштовно отримати доступ до платформи Дія. Цифрова освіта та пройти навчання. У листопаді 2020 р. Міністерство цифрової трансформації України запустило Цифрограм – загальнонаціональний тест з цифрової грамотності. Детальніше див. тут. ВГО Українська бібліотечна асоціація та Міністерство цифрової трансформації України запрошують бібліотекарів та користувачів бібліотек до тестування та перевірки власних знань. Для цього потрібно лише знайти 20 хвилин, зосередитись та дати відповідь на 90 питань. У результаті ви отримаєте сертифікат з вказаним загальним рівнем цифрової грамотності та розшифровкою по кожній компетенції. У тесті використовуються технології стандартизованого тестування. За основу взято Рамку цифрових компетентностей для громадян України, яку за результатами досліджень створено українськими експертами на основі європейської концептуально-еталонної Рамки цифрових компетентностей для громадян Європейського Союзу.
Усі цифрові компетентності умовно згруповано у шість сфер:
  • Основи комп’ютерної грамотності
  • Інформаційна та медіаграмотність. Вміння працювати з даними
  • Створення цифрового контенту
  • Комунікація і взаємодія у цифровому суспільстві
  • Безпека у цифровому середовищі
  • Вирішення технічних проблем. Навчання впродовж життя у цифровому суспільстві
Сертифікат національного тесту на цифрову грамотність «Цифрограм» можна прикріпити до резюме на платформі robota.ua. Шановні колеги, пройдіть тест самі, заохочуйте до цього користувачів вашої бібліотеки, поширюйте інформацію своїми комунікаційними каналами!Джерело: https://ula.org.ua/news/4667-biblioteky-i-tsyfrova-hramotnist

вівторок, 1 грудня 2020 р.

БІЛОКУР КАТЕРИНА

У бібліографічному покажчику йдеться про Катерину Білокур.Її доля має два кольори, – як рушник – білий і чорний. Чогось так виходить, що чорного кольору в долі жінки трішки більше, ніж білого. У творах, які створила ця жінка навпаки багато сонця, квітів, яскравих фарб. У них багато таланту, який проривався до нас через морок людської байдужості, заздрощів і жорстокості… 
Матеріал, наявний у фондах обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара, не є вичерпним. Але він стане в нагоді бібліотечним працівникам, краєзнавцям, молоді, всім, хто бажає більше дізнатись про знамениту художницю нашого краю.
Квіткове королівство Катерини Білокур: до 120-річчя від дня народження української народної художниці: біобібліографічний покажчик / упоряд. Т. М. Базир; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2020. – 28 с.

вівторок, 24 листопада 2020 р.

КНИГА РОКУ ВВС - 2020

Останнім часом сучасна українська література стала повноціннішою, багато в чому вона позбавилась комплексів. Прийшли молоді, не зашорені, цікаві та професійні письменники. Конкурс «Книга року ВВС» зробив читання наших романів модними, що призвело до збільшення частки українських книг на ринку. У Вип. 4 покажчика продовжуємо знайомити Вас з письменниками, які увійшли до короткого та довгого списку конкурсу Книга року ВВС. Видання розраховано на учнів, студентів, викладачів навчальних закладів, колег, які працюють з молоддю, та всіх небайдужих, хто цікавиться новинками в літературі та якісним чтивом.
Книга року ВВС : біобібліограф. покажч. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. В. Пошибайло. – Полтава, 2020. . – Вип. 4. – 32 с.

понеділок, 23 листопада 2020 р.

ОСТАННЯ НАРЕЧЕНА ГЕТЬМАНА МАЗЕПИ

Біобібліографічна розвідка «Остання наречена гетьмана Мазепи» адресується учням, молоді, бібліотекарям, краєзнавцям і всім, хто бажає більше дізнатися про історію України та історію рідного краю, зокрема про родину Кочубеїв, яка тісно пов'язана із Полтавщиною, про постать Івана Мазепи та його сім'ю. Матеріал не є вичерпним, використана література бралася з публікацій журналів та газет, книг, краєзнавчих видань, які є в наявності в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара.
Остання наречена гетьмана Мазепи : біобібліографічна розвідка / уклад. Ю. А. Новоселецька; обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2020. – 20 с. : іл. – (Серія "Кохання видатних людей").

субота, 21 листопада 2020 р.

ЗБИРАЧІ СКАРБІВ НАРОДНИХ

Фольклор – усна народна творчість – відіграє винятково важливу роль у зародженні і розвитку письменства, літератури книжної. Полтавщину називають «академією письменників», але вона ще мала цілу когорту фольклористів, етнографів, на зібраних скарбах яких творила ця «академія». Біобібліографічні нариси, які ми Вам пропонуємо, подають матеріали про трьох з них: М. А. Цертелєва, М. Т. Номиса (Симонова), В. П. Милорадовича. Дуже знаних не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Матеріали про них згруповані у декількох розділах, до кожного з яких подається література, розташована у зворотно-хронологічномук порядку. Бібліографічний посібник адресований бібліотекарям, вчителям, краєзнавцям.
Збирачі скарбів народних: до ювілеїв видатних етнографів, фольклористів, уродженців краю (М. А. Цертелєва, М.Т. Номиса (Симонова), В. П. Милорадовича) : біобібліографічні нариси / упорядник Н. М. Требіна; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2020. – с. 28.

пʼятниця, 20 листопада 2020 р.

ОНЛАЙН-ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЖУРНАЛУ "ПОЛТАВСЬКА КРИНИЦЯ"

Працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара взяли участь в онлайн-презентації журналу «Полтавська криниця» номерів 1 (3), 2 (4) за 2019 рік, яка відбулася за підтримки Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України, Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського та Українського культурного фонду 19 листопада 2020 року. Відбулася справжня літературна екскурсія сторінками літературно-художнього видання, зустріч вийшла змістовною та цікавою.

пʼятниця, 13 листопада 2020 р.

КАПЕЛЬГОРОДСЬКИЙ ПИЛИП

Пилип Капельгородський народився 14 листопада 1882 р. в с. Городищі (тепер Недригайлівського району на Сумщині) в багатодітній селянській родині. У 1902 p., навчаючись у Полтавській семінарії, бере активну участь у селянських заворушеннях. Почалася нова сторінка життя — з поліційним наглядом, обшуками, арештами. Довелося тікати на Кубань, де П. Капельгородський працює спочатку вчителем, а невдовзі й директором училища.
1905 р. він публікує свої поезії в збірнику початківців "Перша ластівка" та в інших виданнях. Незабаром у Києві побачила світ перша й фактично єдина досі друкована збірка поезій П. Капельгородського "Відгуки життя" (1907).
1909 р. П. Капельгородського, як політично неблагонадійного, арештували й кинули до Армавірської в'язниці. В тюрмі були написані оповідання "Чия провина?" та автобіографічна повість-хроніка "Записки семінариста", де талановито відтворено затхлий режим і гнітючу для здібної людини атмосферу, що панували в Роменській бурсі та Полтавській духовній семінарії (ЛНВ. 1910. № 6—8).
Проте суд змушений був виправдати поета, але заборонив учителювати й "порадив" негайно покинути Кубань.
П. Капельгородський переїздить до Владикавказу, де активно співробітничає в газеті "Терек". Згодом він написав повну історію ногайського народу від XII ст. до 1928 р. і передав її у власність Дагестанської АРСР. Глибоке знання економічно-правового й патріархально-родового побуту караногайців спонукало його до написання трагедійної повісті "Аш хаду" ("Я стверджую", 1917) — про трагічне кохання й гірку долю байгуша-сироти Каїрбека та його нареченої Отарбіке.
У липні 1918 р. після переїзду оселився у Лубнах. У 1921—1922 pp. під час арештів української інтелігенції, яка виявляла "хитання", П. Капельгородського знову посадили до в'язниці, цього разу чекісти і з метою "перевиховання" змусили читати в'язням лекції політграмоти. І таки "перевиховали". З 1924 р. він працює в редакції газети "Червона Лубенщина", а з 1925 p. — завідувачем відділу "Більшовика Полтавщини", таким чином засвідчивши свою, хоч і вимушену, а все ж лояльність до радянської влади.
Людина разючої працездатності, письменник лише за два роки опублікував на сторінках згаданих газет близько 600 фейлетонів, гуморесок, критичних розвідок та понад 200 віршів, політичної сатири, лірики. Сатиричні списи він спрямовував проти непманів, крамарів, "куркулів", бюрократів, лицемірів... Найпопулярніші з гуморесок були видані окремими збірками: "Гей, не дивуйте..." (1927), "Роздайсь, море" (1927), "Прейскурант отця Максима" (1929), "Знищимо як клас..." (1931).
У вересні 1928 р. він завершив сатиричну повість "Непорозуміння", а в 1930 написав повість-хроніку "Шурган". За два роки по тому вона вийшла у видавництві "Рух" (X., 1932), а наступного була перевидана з доповненням і новим жанровим визначенням — "роман-хроніка". Тоді ж прийшло й широке визнання його як талановитого прозаїка. У творі йдеться про одну з найтрагічніших сторінок історії громадянської війни на Терщині та Кубані — героїчну боротьбу з денікінцями та останню страдницьку путь і загибель цілої армії у кизляро-астраханських пісках.
Довідка трійки при управлінні НКВС 
по Полтавській області про
розстріл П.Й. Капельгородського. Липень 1938 р.
Твір цінний передусім історичною достовірністю зображення. У невеличкій передмові автор висловив жаль з приводу того, що в художній літературі ця епопея належно не відтворена. Мало хто знав, що героїчні таманські загони після відомого переходу через гори поділили трагічну долю усієї армії, засіявши своїми кістками піски астраханські. Всупереч О. Серафимовичу, який у "Залізному потоці" відійшов од правди факту з тим, щоб "з найбільшою силою виявити... головні завдання маси", автор "Шургану" свідомо "поклав в основу повісті справжні події й факти, аж до дрібниць". Він чесно й правдиво розповів не тільки про масовий героїзм, а й величезні людські втрати, людські жертви, покладені на вівтар революції.
Звичайно, сьогодні доводиться вносити істотні корективи в поцінування роману, разом із тверезою і об'єктивною оцінкою й самої громадянської війни.
Так само неоднозначно сприймається й роман "Артезіан" (написаний 1934 p., опублікований 1973).
Головний герой "Артезіану" професор Луценко жовтневий переворот сприймає спочатку як "непоправну катастрофу, громадсько-політичну й свою особисто", яка зруйнувала всі його плани. Не тямлячи себе від кривд, заподіяних революцією, він у всьому вбачав тільки руйнацію, знищення, занепад. Внаслідок цього та особистої трагедії герой усамітнився від усього світу. І тільки згодом, поступово переймається ентузіазмом молоді, духовно відроджується й починає спрагло працювати.

четвер, 12 листопада 2020 р.

ФУРСА НАТАЛКА

Перегортаючи сторінки, журналу Полтавська криниці № 2 (4) натрапила на добірку поезії Наталки Фурси з яскравою і промовистою назвою «Налий у небо молока…», відразу із величезним захопленням занурилася в рядки віршів, через які постають вражаючі образи-пошуки ліричної героїні: 
На кожну ніч у Бога є день, 
та не кожна весна восени розкається. 
І коли я кажу: ніколи й ніде, 
Господь усміхається… 

Наталка Фурса народилася в Полтаві 1964 року, пише поезію, прозу. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1986). Тривалий час працювала за фахом у засобах масової інформації, редактором у видавництвах. З 2011 року живе в селищі Ромодан на Миргородщині (Полтавська область), перебуває на творчій роботі. 
Пані Наталя є автором семи поетичних книжок: «Окрик» (Київ, 1993), «Дар Любові» (Полтава, 1997), «Страсті по Страті» (Полтава, 2000, 2001), «Необлітане небо» (Полтава, 2002), «Нічого, крім повторень» (Київ–Хмельницький, 2004), «Пилок і пил» (Полтава, 2015), «…ані вирію, ані скиту…» (2020, Полтава), а також книги малої прози «Зінське щеня» (2017, Полтава). 
Член Національної Спілки письменників України (1997) та Асоціації українських письменників (2001). 
В колоритному селищі Ромодан, із ставочками та крилатими вербами творить себе, творить поезію і прозу, перемагає ніч і біль своїми рядками Наталка Фурса: 
Ніч подолана, як перевал, 
за яким ще нема молитви. 
Тут взагалі не живуть слова – 
тут їх треба ростити. 
Читаючи далі добірку, опубліковану в «Криниці», пропускаєш по своєму серцю ту недовідому путь, яку пройшла і проходить щоденно невеличка, проте сильна духом жінка, яка не боїться боротись за слово, за місце під сонцем у цьому жорстокому і невблаганному світі: 
…Очі твої великі, 
губи твої тремтячі. 
Не визирай із вікон, 
поки не переплачеш… 
Поезії високовольтна лінія напруги, або вона є в рядках автора, або її немає. В Наталки Фурси вона струменіє в кожному вірші. Відчувши одного разу силу і незбагненну красу справжньої поезії, шукатимеш зустрічі з нею знову і знову.
Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше

середа, 11 листопада 2020 р.

ДАРУНОК БІБЛІОТЕЦІ

Дарування книг у бібліотеку – це давня форма доброчинності та надійне джерело поповнення фонду. Дарунки книг і журналів у бібліотеку – це рух душі, безкорисна щедрість та добра воля дарувальника. А факт надходження дарів у бібліотеку – це показник престижу бібліотеки, її місця у суспільному житті.
Днями головний редактор літературно-художнього видання «Полтавська криниця», член Національної спілки письменників України Володимир Шкурупій (архієпископ Афанасій) презентував для сектору краєзнавчої літератури та бібліографії нашої бібліотеки два примірники журналу за 2019 рік.
Ці журнали є справжнім скарбом для краєзнавців, літературознавців і просто небайдужих  громадян. Така увага до бібліотеки радує, надихає і читачів, і працівників бібліотеки. Працівники сектору впевнені, що подаровані  Вами  журнали знайдуть своїх читачів та будуть  їм  корисними. ДЯКУЄМО!!!

Віримо, що добрі справи завжди повертаються добром.

Журнали можна почитати у бібліотеці після карантину. ЧЕКАЄМО!!!

вівторок, 10 листопада 2020 р.

КИБАЛЬЧИЧ НАДІЯ МАТВІЇВНА (СИМОНОВА)

Цікавою постаттю на літературному обрії Полтавщини була письменниця кінця ХІХ – початку ХХ століть Надія Матвіївна Кибальчич (Симонова), яка свої художні твори підписувала Наталка Полтавка. Сьогодні в Україні мало хто знає про цю непересічну письменницю. Хоч її проза та драматургія – невеликі за обсягом, усе ж були помітним явищем у літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. На театральній сцені була досить відома з кінця ХІХ століття іі мелодрама "Катерина Чайківна", що 1893 року одержала першу премію на конкурсі Руського театру у Львові.
Народилася Н. М. Кибальчич у вересні 1857 року на Полтавщині в селі Заріг поблизу Оржиці. Її батько – місцевий землевласник-хлібороб Матвій Симонов (Матвій Номис) – свого часу був відомим громадським, культурно-освітнім діячем, етнографом, фольклористом, а також прозаїком. Мати майбутньої письменниці походила з відомого українського роду Білозерських. У дитячому віці майбутня літераторка познайомилася з Т. Шевченком, який із теплотою ставився до неї, а тому через усе життя пронесла спогади про визначного українця.
В 70-х роках Симонова закінчила Лубенську жіночу гімназію. В ці роки вона почала писати оповідання, новели, спогади українською та російською мовами. Значний внесок у становлення Н. Симонової як письменниці зробили мати Н. Білозерська, тітка Ганна Барвінок та дядько П. Куліш, які радили, підбадьорювали, читали та правили рукописи, передаючи їх до редакцій журналів.
Після одруження з випускником Лубенської чоловічої гімназії Костянтином Кибальчичем, що відбулося 1877 р., деякий час мешкала в Санкт-Петербурзі, а також Ясногороді на Волині (нині Житомирщина). На жаль, особисте життя не склалося. Після розлучення у 1884 р. повернулася до батьківського дому і певний час проживала в Зарозі. Намагаючись працею заробити на прожиття, спочатку трудилася економкою в родині Кулішів на хуторі Мотронівка (Чернігівщина, 1885–1890), а пізніше – у багатих господарів на Черкащині (з 1890).
На початку 1890-х рр. повернулася до Зарога, де винаймала селянську хату, опікувалася донькою, та хворою старенькою матір’ю. Стосунки з батьком та сестрами остаточно зіпсувалися, коли 1893 року вона отримала першу премію за мелодраматичну п’єсу "Катерина Чайківна" на конкурсі, проведеному Руським народним театром у Львові. Наприкінці ХІХ ст. Наталка Полтавка переселилася до Лубен, де винаймала скромне помешкання та займалася літературною працею, часто навідувалася до Зарога. Оповідання письменниці охоче друкували львівські журнали "Зоря", "Літературно-науковий вісник", "Дзвінок". Критика відзначала популярність таких її оповідань, як "Самовродок", "Драма у хаті", "Кому яке діло", "Чайка". В 90-х роках Надія Матвіївна друкувалась також у журналі "Киевская старина". Зустрічаємо її твори і в альманасі "З потоку життя" (1905).
Із 1910 до 1914 року Наталка Полтавка жила в Комишні на Миргородщині, а потім в Лубнах, де вчителювала. У 1914 році їй випало пережити смерть дочки Надії.
4 грудня 1918 року життєвий шлях письменниці закінчився. Похована на кошти лубенської "Просвіти". В останню путь небіжчицю проводжали письменники Л. Яновська, М. Кононенко, Г. Супруненко, П. Капельгородський, археолог Г. Стеллецький, перекладач Ф. Гавриш. Із часом про літераторку перестали пам’ятати не лише в Україні, а й на Полтавщині.

Література
  • Бондар М. Кибальчич Надія Матвіївна (псевд.: Наталка Полтавка та ін.; верес. 1857, с. Заріг, нині Оржицького р-ну - 17.12.1918, м. Лубни) - письменниця / М. П. Бондар // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2012. – Т. 12. – С. 624.
  • Кибальчич Надія : (Лубенська Наталка Полтавка) // Козюра І. В., Козюра В. М. Історія крізь долі (абетка славетних краян) : іст. нариси. – Полтава, 2016. – С. 139-143.
  • Кибальчич Надія Матвіївна // Літератори з Оржицького краю : портрети та довідки. - Полтава-Оржиця : Б.в., 2012. - С. 30-33. 
  • Малик М. 90 років від дня смерті письменниці Кибальчич Надії Матвіївни (дівоче прізв. Симонова) [народ. в с. Заріг Оржицького р-ну (верес. 1857-1918)] / М. Малик // Край. – 2008. – №56. – С. 19-20.

РЕШЕТИЛІВЩИНА


Козюра І. ВРешетилівщина: люди, дати, події, факти : хронологічний довідник / І. В. Козюра, В. М. Козюра, І. І. Циган. - Полтава : АСМІ, 2019. - 288 с. 
Дана книжкова новинка стане настільною книгою не лише для земляків, нині сущих, а й для наших нащадків.
Автори в хронологічній послідовності створили з мозаїки загальносуспільних подій та звичайних побутових фактів, імен, дат яскраву і непересічну картину минувшини решетилівського краю, щоб "через минуле утверджувати майбутнє у сьогодення".
Під час роботи над книгою ґрунтовно опрацьовано і використано десятки наукових видань, сотні архівних документів, тисячі публікацій періодичної преси 1923-2018 років, узагальнено найсуттєвіше зі слів ветеранів війни і праці, старожилів рідного краю. А тому саме в цій книзі читач знайде величезну кількість "будівельного матеріалу" - скрупульозно зібраних і систематизованих історичних фактів, необхідних кожному для будівництва власного бачення історії отчого краю, де "в своїй хаті – своя правда і сила, і воля".

понеділок, 9 листопада 2020 р.

ВІТАЄМО!


День української писемності та мови – державне свято, яке щороку відзначають 9 листопада. Встановили його у 1997 році Указом Президента № 1241/97 "Про День української писемності та мови»" на підтримку "ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства". 
Слід зазначити, що дату для святкування обрали не випадково. Адже саме 9 листопада за православним календарем вшанують преподобного Нестора-літописця. Він був письменником та відомий як основоположник давньоруської історіографії. Вважають, що саме з Нестора і починається писемна українська мова. 
Нагадаємо, що сьогодні, 9 листопада, українці писатимуть традиційний диктант національної єдності.

Тож приєднуйтеся! Пишімо разом Ювілейний ХХ Радіодиктант національної єдності!

четвер, 5 листопада 2020 р.

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ ПАМ"ЯТНИХ ДАТ ПОЛТАВЩИНИ НА 2021 рік

Календар знаменних і пам'ятних дат Полтавщини на 2021 рік / упоряд. Н. М. Требіна ; обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2020. – 28 с. 
Видання містить інформацію про події суспільно-політичного, культурно-мистецького життя Полтавщини, ювілейні дати видатних уродженців краю та відомих діячів, чиє життя і діяльність пов'язані з краєм. 
Адресований посібник бібліотечним працівникам, вчителям, краєзнавцям, широкому колу користувачів бібліотеки. 
Відбір інформації закінчено 12 жовтня 2020 року. 

понеділок, 26 жовтня 2020 р.

ВИСТАВКА-ВЕРНІСАЖ

Полтавщина з давніх-давен славиться своїми талантами, самобутніми і яскравими іменами, до цієї когорти вписані також прізвища художників, уродженців нашого краю, слава про картини яких лине далеко за межами України. Творчість кожного митця займає окрему нішу, несе свою енергетику, осмислення буття і життєвих цінностей.
Використана література бралася з публікацій журналів та газет, книг, які є в наявності в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара, приватних зібрань та інтернет-ресурсів.

середа, 14 жовтня 2020 р.

ВІТАЄМО З ДНЕМ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ

14 жовтня ми відзначаємо свято Покрови Пресвятої Богородиці, День Українського козацтва та День захисника України. Ці свята нерозривно пов’язані між собою, адже Божа Матір – це заступниця і покровителька наших захисників.
День захисника України – свято, що увібрало в себе багаті і славні козацькі традиції, уособлює мужність і героїзм оборонців та визволителів рідної землі впродовж всієї багатовікової української історії.
Захисники України – це ті, для кого поняття – честь, гідність, сила, витримка і відповідальність – не просто слова. Це ті, хто готовий не на словах, а на ділі повсякчас захищати свою родину, свій народ, свою країну.
ВІТАЄМО ВСІХ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ!!!
Щастя вам, здоров’я, наснаги та удачі. Хай мир і злагода запанує під небом України! Нехай овіяне славою свято додасть нам наснаги та оптимізму.
Також, сьогодні ми віддаємо данину шани і поваги тим, хто інтереси України, її державності поклали вище за власне життя, добробут і благополуччя своїх рідних і близьких. Схиляємо голови перед тими, хто довів високе звання захисника власною кров’ю і доземно вклоняємось тим, хто заплатив за це своїм життям. Вшановуємо міцність духу наших славних предків та пишаємось хоробрістю сучасних героїв – захисників української землі!
СЛАВА ГЕРОЯМ!

вівторок, 6 жовтня 2020 р.

КНИГИ ІСТОРИЧНОГО ЖАНРУ

Дегтяренко Анна Вікторівна, літературний псевдонім – Ярослава Дегтяренко – українська письменниця. Лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016).
Народилася 30 листопада 1984 року в м. Запоріжжя. В 2001 році закінчила загальноосвітню середню школу №7. В 2006 році закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом (юридичний факультет) в м. Запоріжжі. Після навчання працювала юрисконсультантом.
На даний час домогосподарка. Проживає в Запоріжжі. Захоплюється вишивкою, подорожами, стрільбою з традиційного лука, любить класичну музику.
КНИГИ
Дегтяренко Я. Зраджений гетьман : роман / Я. Дегтяренко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 432 с. 
Осінь 1658 року. Цар Олексій оголошує Україні війну. Лесько, намагаючись повернути кохання Олесі, дізнається, що вона вийшла заміж за іншого. З розбитим серцем хлопець кидається у вир війни, чекаючи нагоди загинути як справжній воїн. Але, схоже, на нього покладена важлива місія і помирати йому зарано. Тим часом гетьман Виговський шукає союзників, щоб протистояти військовій агресії Московії. Поки гетьман зайнятий війною, усіма забутий Юрась Хмельниченко, піддавшись на вмовляння свого дядька Якима Сомка, організовує проти Виговського змову. Ситуація в країні стає напруженою. Чим обернеться для України прагнення волі? 
Дегтяренко Я. Між двох орлів : Гідний наступник : роман / Я. Дегтяренко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 432 с. 
1657 рік. Зріє повстання проти гетьмана Івана Виговського. Московський цар Олексій отримує донос від кошового Барабаша із проханням дозволити козакам обрати нового гетьмана. Розбрат і міжусобиці на руку цареві. Він хоче використати запорожців для боротьби із Річчю Посполитою. Молодий козак Демко Гориченко дізнається про зраду Пушкаря та Барабаша й вирушає до Чигирина, щоб попередити гетьмана. Далеко від дому він дізнається, що його родину вбили, а хату спалили. Помста — усе, що залишається у хороброго Демка. І ще — кохання до красуні Наді, вихованки підступного Пушкаря… Між обов’язком та почуттями, між коханням та ненавистю, між двох орлів — яким буде вибір?.. 
Дегтяренко Я. Ярино, вогнику мій : [роман] / Я. Дегтяренко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2018. – 400 с. 
Ярина мріяла про весілля з молодим козаком Данилом Лозицьким. Та закоханих розділила доля: Ярина потрапила до татарського улусу, ставши невільницею. Мурза Аяз-бей, давній ворог Данила, закохується в цю горду русинку і ладен на все заради неї. Ярина теж має почуття до Аяз-бея… На жаль, Ярину продають до Бахчисарайського гарему. Довкола дивовижної рабині, яку нарікають Вогником, плетуться інтриги, а в кожному закутку палацу чатує смертельна небезпека. Аяз-бей і Данило обидва прагнуть звільнити Ярину, але вогонь її кохання зігріє серце лише одного з них.
ЧИТАЙ УКРАЇНСЬКЕ!

пʼятниця, 2 жовтня 2020 р.

РЕСУРС KOHA

Koha Library Software пропонує ресурс автоматизованої інтегрованої бібліотечної системи (АБІС) KOHA на веб-сайті української спільноти ILS KOHA. Новини також розміщуються на Facebook-сторінці Koha Ukraine.

четвер, 1 жовтня 2020 р.

ОНЛАЙН-КВЕСТ "ПІЗНАЙ ІСТОРІЮ СВОЮ"

ІНСТРУКЦІЯ ДО ОНЛАЙН-КВЕСТУ "ПІЗНАЙ ІСТОРІЮ СВОЮ" 

1. Гра пройде з 1 жовтня по 1 листопада 2020 р. 
2. Гра складається з 5 завдань на знання історії Полтавського краю. Ваше завдання - розгадати всі загадки квесту і зібрати 5 кодових слів. Сьоме кодове слово з'являється після виконання всіх завдань. 
3. Кодові слова краще записати, так як вони знадобляться при заповненні анкети. 
4. Якщо ви помилилися при розгадуванні чергової загадки і не отримали кодове слово, розгадуйте цю загадку ще раз. 
5. Після успішного завершення квесту заповніть "Анкету учасника". Іменний диплом буде відправлений всім гравцям, які заповнили «Анкету учасника», на вказану в анкеті електронну адресу протягом 4-х діб. 
6. Якщо ви не отримали Диплом учасника до 4 листопада 2020 року, напишіть координатору на пошту poltava.bibliograf@gmail.com
Шановні гравці! В анкеті необхідно вказати всі кодові слова - всього 5 слів. 

середа, 30 вересня 2020 р.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК

30 вересня православний світ вшановує пам’ять святих Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Цього ж дня і відзначають Всеукраїнський день бібліотек. І невипадково. Адже Софія грецькою – майстерність, знання, мудрість, а бібліотеки в усі часи були сховищами – оберегами духовних та інтелектуальних надбань людства.

вівторок, 29 вересня 2020 р.

ВІКТОР БАРАНОВ

У біобібліографічному виданні ми зробили спробу дослідити життєпис і творчий доробок відомого українського поета, прозаїка, публіциста, лауреата багатьох літературно-мистецьких премій України, уродженця Полтавщини Віктора Федоровича Баранова. Досьє розраховане на студентську і учнівську молодь, вчителів і бібліотекарів, матеріали його допоможуть їм збагнути глибину поезії, прози митця, мотиви його громадянської позиції. У досьє дев’ять розділів. Посібник не є вичерпним, в основному, він укладений на матеріалах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені О. Гончара.
«Душа, повна власних чеснот і щедрот…» : до 70-річчя від дня народження письменника-полтавця Віктора Баранова : біобібліографічне досьє / упоряд. Н. М. Требіна; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. Гончара. – Полтава, 2020. – 28 с.

неділя, 27 вересня 2020 р.

СЕРВІС SQUOOSH

За інформацією Media Sapiens Google випустив безкоштовний онлайн-конвертер Squoosh, який допоможе оптимізувати зображення для використання в Інтернеті й обіцяє бути корисним тим, хто працює з контентом для сайтів.


четвер, 24 вересня 2020 р.

ОНЛАЙН-РЕСУРСИ В БІБЛІОТЕЦІ

середа, 23 вересня 2020 р.

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ "СЛАВНА МОЯ ПОЛТАВО"

23 вересня в секторі краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара відбувся огляд краєзнавчої літератури «Славна моя Полтаво», присвячений Дню міста, в якому взяли участь учні 5 класу школи №5. Діти із захопленням помандрували сторінками книг, що розповідають про древню та славетну історію Полтави, познайомились з іменами видатних постатей, які стали символом нашого краю, дізнались про легенди походження назв вулиць міста.

До нових зустрічей в бібліотеці!

понеділок, 21 вересня 2020 р.

ЕКСКУРСІЯ МІСТОМ

Полтавська Торгово-Промислова Палата підтримала авторський проєкт Владлена Орлова, славного полтавця, історика та спільно презентували до Дня міста новий екскурсійно-туристичний маршрут «Полтавська Кондратюкіана». На цій презентації побували також і працівники сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара.


четвер, 17 вересня 2020 р.

ТВОРЧІСТЬ ЛЮБОВ ПОНОМАРЕНКО

Любов Пономаренко народилась 25 травня 1955. Тато письменниці Петро Йосипович Кириченко викладав математику, а мама, Мотря Пилипівна, — біологію та хімію. Любов Пономаренко захопилася літературною творчістю ще в шкільні роки, починала із віршів. З дванадцяти років друкувалася в районній газеті, в шістнадцять стала учасницею республіканської наради обдарованих школярів у Києві.
Перші публікації поезій з’явилися в журналі "Дніпро" та газеті "Літературна Україна". Здобувши диплом гоголівського вузу (1978), Любов Пономаренко працювала вчителькою російської мови і літератури Горобівської та Іванківської шкіл (1979–1984), що на Срібнянщині, а також в районних газетах Чернігівської та Київської областей.
Внаслідок крутих поворотів долі талановита філологиня впродовж кількох років змушена була відкладати заняття художньою творчістю на потім. Як зізнається письменниця, для неї література була і є розкішшю тільки вихідних та відпусток, бо решта часу йшла на боротьбу за виживання. Письменство стало для неї порятунком, вічним Містом, до якого поривається впродовж усього життя.
Щасливим випадком потрапила уже через чимало літ на Ірпінський семінар молодих літераторів. За порадою Володимира Дрозда взялася за малу прозу. Першу ж добірку новел та оповідань відзначив журнал "Дніпро". У 1984 році побачила світ і перша збірка малої прози "Тільки світу". Невдовзі публікації Люби з’явилися в інших вітчизняних часописах.
Любов Пономаренко працювала в руслі як класичної української новели, оповідання, експериментувала із широкими можливостями малих прозових жанрів (символічною образністю, експресивною, сугестивною, психологічною манерою письма, синтезом мистецтв тощо).
Її вважають майстром лаконічного слова, місткого образу, художньої деталі. Перша книга прози Любові Пономаренко – збірка "Тільки світу" (1984) вийшла з передмовою В. Дрозда – "Голосом рідного краю" у головному видавництві Спілки письменників України. До неї увійшло зо два десятки оповідань і новел ("Нічия", "Свердлик", "Деревце на таловині", "Обніжок", "Невістка", "Вхідчини", "Дуболугівські музиканти" та ін.) і дві повісті "Тільки світу" й "На срібному човні".
На сторінках літературної та молодіжної преси з’явилися загалом схвальні рецензії на збірку "Тільки світу". Критики відзначали музичність, народність слова Любові Пономаренко. Але поетичність її письма на відміну від деяких спекуляцій на милозвучності української мови – внутрішня. Прозописьмо Л. Пономаренко – "принципово реалістичне, вкорінене в життя сільське", яке авторка бездоганно знала, бо жила цим життям.
Свою нову збірку оповідань, новел і повістей Дерево облич" (1999) Любов Пономаренко писала впродовж п’ятнадцяти років. За її словами, чи й не кожен твір у ній – переплаканий, і пережитий. Драматичні долі героїв – то різні періоди життєвих шляхів як самої письменниці, так і близьких їй людей – друзів, сусідів, знайомих. До збірки увійшли новели та оповідання "Гер переможений", "Вони приїдуть завтра", "І листя замітає сліди", "Дерево облич", "Обпечені", "Земляне серце", "Кохання за долар" та інші, а також повісті "Неба дістати", "З роси намисто" й "Ошалілі болотні вітри".
Однією з кращих у книзі є невелика за обсягом, але надзвичайно потужна в духовному плані новела "Гер переможений". Новелою "Обпечені", як і попереднім твором, письменниця прагне закріпити в свідомості читача біблійні істини: любов покриває багато гріхів, бо ніколи вона не перестає жити в серцях людей.
Збірка Пономаренко "Дерево облич" викликала досить гучний резонанс і в Україні, і за її межами. Думка була одностайною: відома письменниця Любов Пономаренко дала читачам незаперечно новаторські твори, вершинні не лише у її художньому доробку, а й в українській сучасній прозі загалом. За цю книжку письменниця отримала літературну премію імені Олеся Гончара.
ВІКТОРИНА на твір "Гер переможений" Любов Пономаренко 

понеділок, 14 вересня 2020 р.

МАПА "ІСТОРІЯ ПОЛТАВЩИНИ У ПАМ'ЯТНИХ ДОШКАХ"

Електронний рекомендаційний бібліографічний ресурс. Ми пропонуємо читачам знайомитись з меморіальними дошками, здійснюючи віртуальні «подорожі» Полтавською областю.

пʼятниця, 11 вересня 2020 р.

ВІКТОРИНА "СУЗІР'Я ПОЛТАВСЬКИХ ПИСЬМЕННИЦЬ"

Жінки-письменниці відіграють надзвичайно важливу роль у житті будь-якого суспільства. Їхня творчість насичує навколишній світ свіжими фарбами, інтонаціями виважених думок, нових ідей. Ми щиро захоплюємося цілеспрямованістю, наполегливістю, оригінальністю і безстрашністю цих жінок, які сміливо говорять із суспільством через свої книги.
Ці жінки своїм талантом та наполегливою працею змогли довести, що можуть бути не гірше чоловіків-письменників. 
А чи добре знаємо ми своїх письменників землячок в обличчя.
Наша вікторина познайомить Вас із маленькою частиною сузір’я полтавських письменниць.  

четвер, 10 вересня 2020 р.

КРАЄЗНАВЧИЙ ВІРТУАЛЬНИЙ МАРШРУТ

Давню, героїчну минувшину має Полтава, яка виколисала на своїх схилах та пагорбах багатьох велетів українського духу. Бо, як вже повелося, дуже далеко: «видно шляхи полтавськії і славну Полтаву». Про це вперше засвідчив і проголосив на всенький світ, один із найвидатніших полтавців – автор безсмертних «Енеїди» та «Наталки Полтавки» І. П. Котляревський.
Метою нашої віртуальної екскурсії є популяризація пам’ятних місць Полтави, імен її відомих і талановитих синів та доньок, а також цілої когорти видатних людей, чия доля тісно переплетена з нашим містом.

ІНТЕРАКТИВНИЙ ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


середа, 9 вересня 2020 р.

УПІЗНАЙ ГЕРОЯ ІВАНА ПЕТРОВИЧА КОТЛЯРЕВСЬКОГО

9 вересня 1769 року народився український письменник, основоположник сучасної української літератури та громадський діяч Іван Котляревський. Його поема "Енеїда" 1798-го стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою. Саме це і започаткувало новий етап формування української літературної мови. Ми підготували найцікавішу вікторину по творові "Енеїда" Івана Петровича Котляревського.

КНИГИ ВОЛОДИМИРА МАЛИКА

Твори на історичну тему мають специфічне завдання – формувати національну свідомість, розкривати і примножувати історичний духовний досвід людства, давати моральні уроки майбутнім поколінням. Серед художніх творів, у яких відображено історичне минуле українського народу, помітне місце посідають історичні романи Володимира Кириловича Малика.
Малик В. К. Журавлі-журавлики : героїчні казки-легенди / В. К. Малик. – Полтава : Полтавський літератор, 2016. – 194 с. 
У книзі подаються віршовані героїчні казки-легенди, які пробуджують у юного читача інтерес до історії нашого народу, викликають почуття гордості за лицарів-оборонців рідної землі, вчать з юних літ любити Батьківщину. Відважні сміливці ніколи не шкодували свого життя заради свободи рідного народу: тим-то вони й безсмертні в нашій уяві, в уяві поета. Адже народні герої не вмирають!.. 
Малик В. К. Посол Урус-шайтана : роман / В. К. Малик. – К. : Дніпро, 1979. – 517 с. 
В основу книги покладено реальні події російсько-турецької війни 1677–1678 років та про трагічні події в Україні після Чигиринських походів і оборону Відня. 
Цікаві та карколомні пригоди кмітливого та відчайдушного козака Арсена Звенигори та його друзів не залишать байдужим жодного читача. А самовідданість у боротьбі з ворогом за честь, свободу і людяність роблять їх справжніми героями нашого часу. 
Малик В. К. Горить свіча : роман / В. К. Малик. – К. : Український письменник, 1992. – 431 с. 
За історичний роман «Горить свіча» (1992) В. Малику було присуджено міжнародну премію ім. Г. Сковороди. У цьому романі письменник зображує трагічні події, які на цілі століття перервали політичний та культурний роз виток України, – погром Батиєвими полчищами Києва та розорення інших давньоруських земель. 
Малик В. К. Князь Кий : роман / В. К. Малик. – Харків : Фоліо, 2012. – 282 с. 
Дія роману «Князь Кий» відбувається у середині першого тисячоліття, коли після роздроблення держави легендарного гуннського вождя Аттіли його спадкоємці намагалися підкорити східнослов’янські племена. За цей роман 1983 року письменник був нагороджений літературною премію імені Лесі Українки. 
Малик В. К. Чумацький шлях : роман, оповідання / В. К. Малик. – Харків : Бібколектор, 2013. – 315 с. 
Історичному романі автор відображає цікаве й своєрідне явище в історії українського народу – чумацтво. Головний герой твору – Івась Бондар залишає в Лубнах кохану дівчину Катрю і разом зі своїм хазяїном Хуржиком та чумацькою валкою їде в Крим по сіль. Ніколи не гадалося йому, навіть не снилося, через які незвичайні, смертельно небезпечні пригоди доведеться пройти. Тут і зустріч з Потьомкіним та Катериною Другою, і татарський полон, і втеча з нього, вступ до війська чорноморських козаків, участь у складі цього війська у війні 1786-1791 pp. проти Туреччини... Не менш драматичні пригоди чекають і на Катрю, котра залишилася вдома, але наражається на ще більшу небезпеку, ніж її коханий на війні. 

понеділок, 7 вересня 2020 р.

КНЯГИНЯ ОЛЬГА

В історії Україникнягиня Ольга, в час панування у світі чоловіків, постає як мудра правителька високого дипломатичного хисту таяк реформаторка внутрішнього життя Київської державиX століття. Біобібліогрвфічна розвідка подає відомості про головні віхи життя і діяльності видатної жінки. Вони зібрані в літературі на основі літописів, переказів, легенд, тому мають розбіжності у дослідників і науковців. Матеріал для видання використаний з фондів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара. Він не є вичерпним, але зможе зацікавити молодь, бібліотекарів, читачів, кому цікава історія України і особистості, які в різні часи зміцнювали націю. 
На перехресті історичних доль: до 1130-річчя від дня народження княгині Ольги : біобібліографічна розвідка / упоряд. Л. І. Картальова ; Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара. – Полтава, 2020. – 24 с. – (серія «Титани, що зміцнюють націю»). 


ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА

Інклюзивна освіта покликана забезпечити реалізацію права на освіту кожного і, зокрема, людей з особливими потребами. Бібліографічний покажчик розкриває поняття інклюзії, впровадження інклюзивної освіти в Україні, на Полтавщині і в деяких зарубіжних країнах, подає юридичні та методичні матеріали з названої теми. Покажчик адресується широкому колу читачів, а особливо вчителям, педагогам, батькам, чиї діти потребують відповідної допомоги в навчанні та адаптації до навколишнього середовища та хто допомагає їм у цьому. Література для покажчика взята з фондів обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара, але вона не є вичерпною.
Коли важливий кожен… (інклюзивна освіта) : бібліограф. покажчик / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Л. І. Картальова. – Полтава, 2020. – 24 с.

пʼятниця, 4 вересня 2020 р.

"Я В ОСІНЬ ВВІЙШОВ ПО САМІСІНЬКІ ПЛЕЧІ..."

4 вересня в Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара відбулася творча зустріч під назвою «Я в осінь ввійшов по самі плечі…» з письменником Володимиром Шкурупієм, лауреатом премій імені І. П. Котляревського та імені Ф. Рогового, а в церковному сані преосвященним Афанасієм, архієпископом Харківським і Полтавським Православної Церкви України. В минулому році вийшла в світ книга письменника"Останній поріг", до якої ввійшли оповідання і повісті, що були видані у книжках «Жива роса» (1987 р.) та «Осіння горішина» (1990 р.). Ця книга визнана кращим прозовим виданням Полтавщини за 2019 рік. В свій час творчість письменника палко підтримав Олесь Терентійович Гончар. 
Письменника словами вдячності привітала поетеса Тетяна Домашенко, присутні із захопленням доторкнулися до всесвіту творчості письменника, слухали уривки із прозових творів Володимира Шкурупія, а також поринули і в поезію майстра слова. 
Для читачів бібліотеки письменник Володимир Шкурупій подарував свою нову книгу «Останній поріг». До нових зустрічей в бібліотеці! 


ВИДИ МИСТЕЦТВА


четвер, 3 вересня 2020 р.

ВІКТОРИНА "ЗНАЙДИ ПАРУ - ГЕРОЇВ КАЗОК"

Українська народна казка – це скарбниця мудрості, яку люди набували віками. 
Споконвіку народ плекав і передавав нащадкам дивовижні мрії про непереможність добра, правди, про щасливе життя. Адже завжди, в усі часи, як писав один із перших дослідників українських казок вчений – філолог Олександр Потебня, потреба народу в щасті, достатку, благополуччі має задовольнятися хоча б у мріях. В українські казки відобразилися світогляд народу, його морально – етичні й естетичні принципи, багатовіковий досвід виховання підростаючого покоління.
Казки можна читати в будь-якому віці. Їхнє читання дуже корисне та повчальне, а також приносить велике задоволення. 
До вашої уваги вікторина по творах українських казок.

вівторок, 1 вересня 2020 р.

ДЕНЬ ЗНАНЬ

Дорогі друзі! 
 Вітаємо вас із чудовим хвилюючим святом - Днем Знань!
Це день, із якого починається дорога в майбутнє для кожного з нас. Це день, що дає можливість дорослим повернутися у свої золоті роки, а учням і студентам - до своєї другої домівки - у школи та вузи. Саме в День Знань ми з особливою теплотою згадуємо своїх вчителів й викладачів, їх неоціненну роботу розуму й серця. 
Щиро дякуємо вам, дорогі наші вчителі, - ми завжди залишаємося вашими учнями! Усім, хто в цей день прийде до навчальних закладів здобувати знання, бажаємо досягти своєї мети у житті, знайти взаєморозуміння з викладачами та батьками, зустріти добрих і надійних друзів. Нехай цьогорічний першовересень буде сонячним, несе добрий настрій у кожну школу, кожну родину!
І не забувайте про нас – заходьте до Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара, яка також є храмом знань, і ми допоможемо вам зорієнтуватися у різноманітному морі інформації!

пʼятниця, 28 серпня 2020 р.

ВРУЧЕННЯ ПРЕМІЇ ІМЕНІ ФЕОДОСІЯ РОГОВОГО

27 серпня працівники Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва долучилися до урочистої церемонії нагородження лауреатів премії Полтавської обласної ради імені Феодосія Рогового, яка відбувалася в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Рішенням журі від 15 липня 2020 року дипломи лауреатів отримали: визнаний співпереможцем у номінації «Сучасна проза» Шкурупій Володимир Михайлович (Преосвященний Афанасій), архієпископ Харківський і Полтавський Харківсько-Полтавської єпархії Православної Церкви України, член Національної спілки письменників України – за книгу прози «Останній поріг», також співпереможцем премії у номінації «Сучасна проза» став Карпенко (Землянин) Володимир Пилипович, член Національної спілки письменників України – за епічний роман «Амба», ще одним лауреатом Премії в номінації «Громадська діяльність» стала Кірячок Наталія Василівна – голова Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України, поетка, прозаїк, лідерка громадських проєктів – за вагомий особистий внесоку збереження та популяризацію літературної спадщини письменників-полтавців шляхом створення літературно-краєзнавчих туристичних маршрутів Полтавщини. Грамотами відзначені Шишацький Віктор Васильович, Черкаський Олександр Олексійович, Глінський Віталій Іванович. Вручали дипломи заступник голови Полтавської ОДА Катерина Рижеченко та депутат обласної ради Руслан Рогов. 
Дійство пройшло в натхненній атмосфері, ім’я нашого земляка, видатного письменника Феодосія Рогового об’єднало навколо себе творчу інтелігенцію та небайдужих до літератури, до рідного слова людей. 

неділя, 23 серпня 2020 р.

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Шановні читачі блогу! Сердечно вітаємо вас з Днем Державного Прапора України та із національним святом нашої державності - Днем незалежності України!
Ця визначна дата започаткувала нову епоху в житті нашої країни, законодавчо закріпила вікові прагнення народу до національного відродження, духовної свободи та економічного зростання.
Впродовж тисячолітньої історії однією з основоположних цінностей українців було прагнення свободи. Саме це спонукало їх в усі часи боротися за незалежність.
На початку XX століття, в часи Української революції 1917-1921 років, українці змогли відродити державність, а 24 серпня 1991 року Актом проголошення незалежності України вона була відновлена.
Ці визначні дати навіки увійшли в історію нашої держави золотою сторінкою її біографії, започаткувавши нову епоху в житті українського народу, законодавчо закріпили його вікові демократичні прагнення до національного відродження, духовної свободи та культурного піднесення.
За роки незалежності виросло нове покоління українців. І саме вони виходили на Майдани, змінювали країну й нині ведуть її до Європи. Це нове покоління українців сьогодні захищає державу від ворога. Захищає найдорожчою ціною – ціною життя. Навіть тисячі слів буде замало, аби висловити вдячність за жертовність та подвиги українських військових, Героїв АТО, Героїв сьогодення! У день головного свята країни – низький уклін та щире спасибі всім, хто тримає мирне небо над Україною! Вічна шана тим, хто пішов на небеса заради незалежності!
Історично склалося, що напередодні Дня незалежності ми відзначаємо День Державного Прапора України. Благородні синій та жовтий кольори неба і пшениці символізують небесну блакить та працелюбність українців. Сьогодні державний стяг став для нашої нації символічним оберегом, який наповнює серце почуттям патріотизму, любові до Батьківщини та гордістю за свій народ.
Українські державні символи, як і весь державотворчий спадок, є уособленням нашою величної історії, духовними та матеріальними носіями тисячолітніх традицій, предметом національної гордості і водночас упізнавальною всюди візитівкою та знаком єднання українців усього світу.
Ми усі прагнемо, щоб у домі панували щастя і добро, у суспільстві – згуртованість, на рідній землі – мир! Тож нехай ці величні свята вселяють гордість за увесь український народ, нашу країну, об’єднують всіх українців, дарують усім нам світлі надії, щоденні звершення та впевненість у завтрашньому дні.
Бажаємо всім міцного здоров’я, щедрої долі та добра. Нехай радість та достаток будуть у кожній родині. А над Матір’ю-Україною запанує мир!
Все в Україні буде добре, бо вона багата щирими, працьовитими та відважними людьми!
Я ВІРЮ! ТАК І БУДЕ!!!...
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...