Головна
- Головна сторінка
- Реклама
- Сторінка Олеся Гончара
- Бібліотечні уроки
- Веб-сервіси
- Видавнича діяльність
- Видатні люди краю
- Вікіпедія
- Вікторини
- Віртуальні виставки
- Електронний каталог
- Е-урядування
- Інтерактивні плакати
- Квести
- Книги
- Краєзнавство
- Краєзнавчі вернісажі
- Кросворди
- Лонгріди
- Мандруємо з нами
- Ментальні карти
- Ми в соціальних мережах
- Огляди літератури
- Патріотичне виховання
- Проєкти
- Письменники
- Поезія
- Презентації
- Радіоархів
- Сайт бібліотеки
- Туризм
- УДК
- Цитата тижня
БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА
середу, 28 вересня 2022 р.
понеділок, 26 вересня 2022 р.
пʼятницю, 23 вересня 2022 р.
ПОЧАТКО Любов Петрівна
Знай наших
(1937–2009)
Народилася 23 вересня 1937 року. Любов Петрівна – інвалід з дитинства. Спеціальної мистецької освіти не мала. Малювала кольоровими олівцями. Працювала в галузі натюрморту. Авторка деталізованих і ретельно виконаних кольоровими олівцями натюрмортів із квітами, зображень дівчат на тлі природи: "Житні колоски", "Калина", "Безсмертники", "Мальви", "Натюрморт з трояндою та черешнями". В 1967 р. малюнком "Горобина" (папір, кольорові олівці) брала участь у Всесоюзній виставці творів образотворчого мистецтва. Значна частина робіт зберігається у Лубенській галереї образотворчого мистецтва.
Учасниця виставок у Лубнах, Полтаві й Києві з 1954 року.
Померла 2 листопада 2009 року.
Література про автора
Логвиненко Є. Світ Любові Початко / Є Логвиненко // Лубенщина. – 2010. – 2 жовт. – С. 7.
Пономаренко Л. Кожна картина - як маленька поема: [самод. художниці Л. Початко з Лубен] / Л. Пономаренко // Зоря Полтавщини. – 2005. – 25 жовт. – С. 4.
четвер, 22 вересня 2022 р.
МАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ
Багато ролей зіграв Марко Кропивницький на сценах полтавських театрів – літніх і зимових. Любив він це місто – батьківщину І. П. Котляревського. Показом його "Наталки Полтавки" трупа Кропивницького починала і завершувала гастролі в Полтаві.
Захоплювалася полтавська публіка майстерним виконанням М. Л. Кропивницьким ролей з написаних ним п’єс. Був він незамінний у таких образах, як Йосип Бичок ("Глитай, або ж Павук"), Василь Коваль ("Невільник"), Максим Кукса ("Пошилися в дурні"), та інших. Виступав також у п’єсах Квітки-Основ’яненка, Старицького, Карпенка-Карого.
Але найбільше симпатій віддавали полтавці Кропивницькому-

Література
- Корсак І. Йти у світ сильними / І. Корсак // Слово Просвіти. – 2016. – 21-27 лип. – С. 8-9.
- Кропивницький І. Велетень із Шевченкового племені: минуло 170 років із дня народження Марка Кропивницького (1840-1910) / І. Кропивницький // Літературна Україна. – 2010. – 3 черв. – С. 1, 8.
- Новиков А. "Лев Гурович Синичка, або Бенефіс дебютантки". Марко Кропивницький проти Дмитра Ленського / А. Новиков // Вивчаємо Українську мову та літературу. – 2015. – №16-18. – С. 92-95.
- Різників О. Як я став пророком / О. Різників // Слово Просвіти. – 2016. – 21-27 лип. – С. 7.
- Рябошапка Ю. Стежками корифея української драматургії Марка Кропивницького / Ю. Рябошапка // Українська мова і література в школах України. – 2015. – № 9. – С. 57-59.
- Шурхало Д. Творець національного духу України / Д. Шурхало // Історія та правознавство. – 2020. – № 34-36. – С. 59-61.
вівторок, 20 вересня 2022 р.
КРУШЕЛЬНИЦЬКА СОЛОМІЯ
Вона стала символом української оперної сцени. Її неперевершене сопрано полонило країни Європи, Південної Америки... З нею були щасливі співати уславлені світові співаки Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін... Такою вона була, Соломія Крушельницька. Жінка-муза, жінкасирена, жінка-легенда. Досьє підготовлено до 150-річчя від дня народження видатної мисткині України Соломії Крушельницької. Видання є інформаційним ресурсом про життя та діяльність оперної співачки і складене на основі дослідження фондів Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара з метою поширення знань про творче життя видатної примадонни. Містить систематизовані документи, що вийшли друком. Рекомендовано старшокласникам, студентам, викладачам, поціновувачам таланту співачки та широкому колові читачів.
Примадонна з України : до 150-річчя від дня народження Соломії Крушельницької : біобібліограф. досьє. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Н. Карпінська. – Полтава, 2022. – 28 с.
ЮРІЙ ЛИПА
Знай наших
Україна в XX столітті пройшла крізь горнило пекельних випробувань, вижила всупереч всім, але за це розплатилася незліченними жертвами. Серед усіх втрат, що їх зазнала українська культура у цьому несамовитому столітті, одна з найболючіших і незагойних – Юрій Липа (1900-1944). Його не вбили пострілом в потилицю, а замордували з нелюдською жорстокістю.
Юрій Іванович з’явився на світ 5 травня 1900 року в містечку Старі Санжари Полтавського повіту однойменної губернії. Тогочасні документи засвідчують, що він був хрещений під ім’ям Георгій в Успенській церкві села Старі Санжари. Таїнство хрещення здійснив його дід, отець Іоан (Булдовський). Його батько Іван Липа, який у 1898-1902 роках працював земським лікарем у містечку Мачухи на Полтавщині. Тут, у Мачухах проживала і мати Юрія Єлизавета Геращенко (в дівоцтві Булдовська). Дядько Ю. Липи по матері – Феофіл, митрополит всієї України, Української соборно-єпископської церкви (1929-1937), Української автокефальної православної церкви (1942-1943), архієпископ Харківський та Полтавський. Його розстріляли сталінські кати у 1944 році. Рідним братом Юрія по матері є Ігор Геращенко, який у 1918 році героїчно загинув під Крутами, стримуючи більшовицьку навалу на Київ.
1909 року, після смерті матері, Георгія забрали зі Старих Санжар до Одеси, де він і був усиновлений Іваном Липою, який на той час був одружений. Хлопчику змінили ім’я на Юрій.
Письменник, публіцист, поет, лікар-біолог, археолог, теоретик мистецтва, економіст, психолог, антрополог, унікальна особистість, автор книг "Українські відзнаки" (1917), "Гетьман Іван Мазепа" (1917), "Козаки в Московії" (1935), "Українська доба" (1936), "Українська раса" (1936), "Призначення України" (Львів, 1992, передрук з видання 1953 р., Нью-Йорк). В цій книзі вміщені маловідомі факти з історії України, а також досліджуються історичні й психологічні основи формування української ментальності. "Важко уявити книжку, більш потрібну сучасному українцеві...", – так характеризує у передмові книгу Юрія Липи Валентин Мороз.
"Він, як поет, не був "яскравим", "сочистим". Але від сухості і скупості віршів Липи б’ють електричні іскри справжньої поезії і при тім поезії високого напруження", – сказав про поета інший поет – Євген Маланюк.
Все явним пребуде – заглянь же у себе, людино,
Як в яму із гаддям, наляканим свистом бича.
Будь тим, чим єси – це є заповідь вища від неба,
А потім, як зможеш, будь тим, чим ти е – будь ще ліпшим.
Необхідно вказати на щиру, непідробну релігійність Юрія Липи, якої він не тільки не соромився, але й, навпаки, пишався; нею насичена переважна більшість його віршів, вона й надає їм неповторного звучання. З цього джерела – чистота, цілеспрямованість, непохитність поета.
19 серпня 1944 року Юрія Липу схопив підрозділ НКВС. Наступного дня його понівечене тіло було знайдене у селі Шутова Яворівського району Львівщини. Поховали Юрія в селі Бунів того ж району. Посмертно Липі присвоїли звання полковника УПА. Вулиці, названі на його честь, тепер існують у Києві, Одесі, Львові, Сумах й інших містах нашої країни.
понеділок, 19 вересня 2022 р.
пʼятницю, 16 вересня 2022 р.
ЛЕПКИЙ БОГДАН
Сьогодні українському письменникові Богданові Лепкому (1872-1941) повернулося чесне ім’я, а українській літературі – його твори. Поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, видавець – він у кожній з цих галузей зробив вагомий внесок в історію рідної культури.
В післявоєнні роки всі твори Богдана Лепкого були вилучені з обігу бібліотек і спалені. Ще зовсім недавно студентів, приловлених на читанні якоїсь збірки поета, виганяли з вузів. Читача переконували, що історичні повісті письменника – "історична фальшивка", він був з ніг до голови обвішаний ярликами українського буржуазного націоналіста.
Однак час був справедливим до Б. Лепкого: його "Полтава" визнана кращою серед книг, виданих 1992 року.
Лепкий – поет своєрідної української осені. Лірика його пливе спокійно, як розмова.
Неси в душі свою найкращу думу,
Свою сердечну мрію золоту.
Шляхом життя, посеред крику й шуму,
У вічності глибоку самоту.
Його ще називали поетом спогадів. М. Рудницький – визначний критик, літературознавець, – писав: "Коли можна зводити світовідчування поета з одного образу, то Лепкий дивиться на світ із кімнати крізь шибку, залиту осіннім дощем, із теплої кімнати, де у ватрані палахкотить вогонь".
Життєпис легендарного гетьмана Івана Мазепи дуже "сюжетний" і приваблював багатьох митців – Байрона, Меріме...
Трилогія "Мазепа" Б. Лепкого відображає складні історичні процеси, що відбувалися в Україні у першій чверті XVIII століття.
В основі повісті "Мотря" – першої книги трилогії – кохання старого гетьмана й дочки генерального судді Мотрі Кочубеївни. В другій та третій частинах (повісті "Не вбивай", "Батурин") розповідається про останні роки життя гетьмана, про його вболівання за долю України, її державність.
Мазепа Лепкого не та демонічна постать, яка виведена у творах багатьох класиків західноєвропейської літератури. Про те, яким же він постав перед письменником, сьогодні можна дізнатися безпосередньо з його книг.
До речі, саме трилогія "Мазепа" стала тим твором, на основі якого була заборонена творчість Б. Лепкого, бо вона торкалася подій, невигідних сталінській ідеології. Саме через це поета викреслено з національного культурного життя. Він змушений був жити далеко від Батьківщини, яку любив понад усе і боявся вмерти на чужині.
Не питайте, чому
Моє серце сумне –
Як в чужині умру.
То згадайте мене.
З тугою в серці він і помер. На жаль, за межами рідної України.
четвер, 15 вересня 2022 р.
ВАСИЛЬ КОРОЛІВ-СТАРИЙ
Розвідка присвячена життю і творчості, малознаної в сучасній Україні багатогранної особистості, «універсаліста» – письменника, лікаря, громадсько-політичного, культурного діяча, маляра, видавця, підприємця, уродженця історичної Полтавщини Василя Короліва-Старого. У посібнику шість розділів, шістнадцять підрозділів. Використана література подається в алфавітному порядку. Розвідка адресована краєзнавцям, вчителям, студентам, учням, які цікавляться постатями наших земляків періоду УНР, української діаспори в Чехо-Словаччині.
«Він дбав про справу українську» : Василь Королів-Старий – український письменник, громадсько-політичний, культурний діяч, один із засновників Української Центральної Ради : біобібліографічна розвідка / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені О. Гончара ; упорядник Н. Требіна. – Полтава, 2022. – 24 с.
понеділок, 12 вересня 2022 р.
ОЧЕРЕТУВАТІВСЬКА МУРОВАНА СВЯТО-ТРОЇЦЬКА ЦЕРКВА села Очеретувате
Очеретуватівська мурована Свято-Троїцька церква закладена в 1907 році по проєкту професора Сергія Носова, архітектора Полтавської єпархії. Будівництво завершилося в 1911 році . Збудована на кошти поміщика Олексія Трефільєва.
Мурована, з прибудованою дзвіницею, церква на честь Святої Живоначальної Трійці в с. Очеретувате Хорольського пов. (Семенівського (нині Кременчуцького) району).
У 1912 володіла 35 дес. ружної землі. 1912 парафіян привілейованих станів – 12, козаків – 25, селян – 1184.
Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації. У повоєнний час була зареєстрована органами радянської влади.
Знята з державної реєстрації 1970.
З метою недопущення руйнації приміщення храму за ініціативою гол. місцевого колгоспу "Дружба" Є. П. Бутенка у церкві було створено Очеретуватівський музей наукового атеїзму, який діяв до 1990-х.
У новітній час громада Троїцька церква зареєстрована 20.03.1992 за № 60. Богослужіння проводяться у культовій споруді.
Із священиків відомі: Олександр Васильович Неминущий (1912), Віктор Сало (1991), Віктор Кишеня (з 1992).
Належить Московському патріархату.
понеділок, 5 вересня 2022 р.
Презентація журналу «Полтавська криниця»
5 вересня бібліотекарка сектору краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара Юлія Новоселецька взяла участь у літературному мистецькому заході: презентації чергових чисел журналу «Полтавська криниця» Полтавської обласної організації Національної спілки письменників України (головний редактор – Володимир Шкурупій), який відбувся у книгарні «Полтавська книга».
У цьому виданні представлена творчість, як уже відомих полтавських письменників і журналістів, так і дебютантів літературної майстерні. Зокрема, тут можна познайомитися з доробками Юлії Манойленко, Юлії Косинської, Миколи Кочерги, Наталії Трикаш, Наталії Харасайло, Дарини Риженко, Ольги Хало, з прозовими творами Володимира Шкурупія, Сергія Осоки, Ганни Кревської, Раїси Плотникової та Наталії Дорогавцевої.
пʼятницю, 2 вересня 2022 р.
Підписатися на:
Дописи (Atom)