УКРАЇНСЬКІ ЛІТЕРАТУРНІ ТВОРИ, ЯКІ ДЕМОНСТРУЮТЬ СИЛУ НАЦІЇ

Українські твори, які можна рекомендувати іноземцям та варто прочитати кожному українцю.

“Енеїда” Іван Котляревський

Поема “Енеїда” Івана Котляревського 1798 року вважається першим літературним твором, опублікованим українською мовою в повному обсязі. Таким чином, Котляревського (1769-1838 рр) сьогодні вшановують як першопрохідця в українській літературній традиції.

Жартівливо-героїчна поема є пародією на “Енеїду” Вергілія та гумористичною критикою поразки російської імператриці Катерини ІІ від Війська Запорозького.

“Кобзар” Тарас Шевченко

Тарас Шевченко (1814-61 рр) – одна з найважливіших постатей в історії української літератури.

Його творчість була життєво важливою для відродження української мови після спеціального указу російської імперії на початку 19 століття, спрямованого на її придушення.

Його збірка віршів “Кобзар” 1840 року вперше була таємно опублікована в Санкт-Петербурзі, але швидко набула популярності.

Через сім років Шевченко був засуджений за відкриту пропаганду української незалежності та висміювання членів російського імператорського дому, за що був засланий до Сибіру.

Його творчість була заборонена по всій імперії, але копії його віршів з’явилися в Празі та на німецьких територіях.

“Тигролови” Іван Багряний

Цей пригодницький роман 1944 року (опублікований англійською мовою під трьома різними назвами) висвітлює жахіття радянського ГУЛАГу, пережиті автором Іваном Багряним (1906-63 рр) на власному досвіді.

У 1932 році Багряний був заарештований у Харкові за поширення “контрреволюційної пропаганди” у своїх ранніх віршах і ув’язнений у ГУЛАГу на Далекому Сході росії на шість років.

Невдовзі після звільнення з концтабору письменника знову заарештували за участь в українській націоналістичній контрреволюційній організації. Під час Другої світової війни він брав участь в українському національному підпіллі.

Важливим твором Багряного повоєнного періоду є есе “Чому я не повернуся до Радянського Союзу?”, в якому він описує СРСР як жорстоку мачуху, що чинить геноцид проти власного народу.

КНИГА ПРО ЗЛОЧИНИ РОСІЇ

Книжка про злочини росії в Україні, зокрема й про викрадення дітей, «Злочин без покарання» отримала дві нагороди премії ADC Annual Awards у США.

Про це йдеться на сайті премії.

Книгу «Злочин без покарання» спільно створили креативна агенція Bickerstaff.734, Українська академія лідерства і Міністерство закордонних справ.

«Як виразити словами той біль, жах і праведний гнів українських матерів, чиї діти були викрадені російськими окупантами? 6000 дітей… Мабуть, ніяк. Але якщо спробувати, то вийде 50-кілограмова книга на 6000 сторінок», – описують її упорядники.

На обкладинці видання написано «Нова російська класика». Упорядники зазначають, що досі ніхто не відповів за депортацію українських дітей, тож наразі це злочин без покарання. Саме тому студенти УАЛ вирішили показати, як виглядає «сучасна російська класика».

Упорядники також зазначають, що сама вага та об'єм книги є символічними, оскільки відображають тяжкість злочинів та неспростовні докази. Більшість сторінок книги з позначкою «все ще триває», оскільки матеріали справи будуть відкриті для громадськості лише після того, як злочинці постануть перед судом.

Книжку презентували у НАТО, Європарламенті, Раді Європи, а також у Польщі, Німеччині, Франції, Бельгії та Австрії.

Вона отримала нагороду у категоріях:

Design for Good / Publication Design

Books / Limited Edition / Private Press / Special Format .

Щорічна премія ADC Annual Awards уже 102-й рік поспіль відзначає найкращих у сфері дизайну і реклами. А переможців обирають із понад 10 000 заявок.

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Сучасна українська поезія, перекладена за кордоном

Україна не сходить із обкладинок усіх відомих медіа, наші письменники отримують визначні перемоги на міжнародних конкурсах. Минулого року чи не щотижня з’являлися антології української прози чи поезії у закордонних видавництвах. Видані щонайменше 30 поетичних збірок українських авторок та авторів в перекладі іноземними мовами. Пропонуємо деякі з них.

Сергій Жадан. Динамо Харкiв (перекл.: Інгмара Балоде, Яніс Елсбергс, Мара Полякова, Маріс Салейс, вид-во: Orbīta, Латвія).

Латвійське культурне об’єднання «Orbīta» надрукувало збірку Жадана «Динамо Харкiв». У ній зібрані тексти з 10 поетичних збірок, написаних у період з 2001 по 2021 рік. Тексти латвійською пернеклали: Інгмар Балоде, Яніс Елсбергс, Мара Полякова та Маріс Салейс.

Одним з головних плюсів цієї книги є її повнота. Читач отримує можливість ознайомитися з усім багатством творчості Жадана, починаючи від його ранніх робіт і закінчуючи новими, актуальними поезіями. Це дає можливість краще зрозуміти еволюцію стилю та думок поета протягом років та відчути його розвиток як лірика.

Люба Якимчук. Абрикоси Донбасу (перекл.: Ida Börjel, Nils Hakanson, вид-во: Nirstedt/litteratur, Швеція);

Люба Якимчук. Абрикоси Донбасу (перекл.: Ірина Дмитришин, Агата Бонін, вид-во: Des femmes Antoinette Fouque, Франція).

У червні у Швеції вийшла збірка віршів «Абрикоси Донбасу» Люби Якимчук. Книжку підготувало до друку стокгольмське видавництво Nirstedt/litteratur. Переклад шведською вийшов з новою передмовою Любови Якимчук.

Також «Абрикоси Донбасу» побачили світ французькою мовою. Книжка «Les Abricots du Donbas» надрукували у видавництві Des femmes Antoinette Fouque. У січні цього року також з’явилася аудіокнижка, яку озвучила французька акторка і співачка Катрін Деньов.

Це книга віршів, які не лише проникають у душу, а й продирають нутро. Вони залишають наскрізні отвори у свідомості, крізь які прозирає та реальність, від якої хочеться затулитися долонями. Ці «Абрикоси Донбасу» достигають цілком в пору і смакують водночас гірко і солодко.

Ірина Цілик. Глибина різкості (перекл. Богдан Задура, вид-во: Towarzystwo Galeria Literacka, Польща).

У польському видавництві Towarzystwo Galeria Literacka вийшла друком поетична книжка Ірини Цілик «Глибина різкості та інші вірші». До неї увійшла частина віршів зі збірки «Глибина різкості» (Meridian Czernowitz, 2016), але левову частку текстів склали нові, написані протягом останніх двох років. Збірку надрукували двомовною: польською та українською. Видання стало можливим завдяки програмі перекладів Translate Ukraine.

«Глибина різкості» – це збірка поезій Ірини Цілик, які авторка начитала для аудіоверсії. Це ліричні історії про досвід, який може лякати: про любов і біль, мир і війну, неспроможність жити тут і тепер і ще більшу неспроможність тут і тепер не жити.

Олег Лишега. Великий міст (перекл.: Вітас Декшніс, вид-во: Bazilisko ambasada, Литва).

У травні 2023-го побачила світ збірка Олега Лишеги «Великий міст». Литовською книжку переклав Вітас Декшніс, редактор – Владас Бразіунас, дизайнерка – Грета Амбразайте, передмову написала Катерина Міхаліцина.

Найповніше видання віршів Олега Лішеги, великого українського поета. Олег Богданович Лішега – український драматург, перекладач та інтелектуал. Лишега вступивши до Львівського університету 1968 року. Впродовж останнього року навчання його було виключено з університету за участь у неофіційному літературному колі «Львівська богема». Йому було офіційно заборонено публікуватися з 1972 по 1988. Після цього вийшла його перша книжка «Великий міст». У 2000 р. Лішега та його перекладач Джеймс Брасфілд здобули нагороду ПЕН-клубу за переклад на англійську збірки «Вібрані вірші» Олега Лішеги. Лішега – це перший український поет, якого нагороджено цією премією.

ВІКІПЕДІЯ

Протягом березня Міністерство закордонних справ разом з Українським інститутом та ГО «Вікімедіа Україна» провели щорічну інформаційну кампанію «Місяць культурної дипломатії України у Вікіпедії», повідомляє МЗС.

Ця інформаційна кампанія мала на меті збільшити кількість статей про Україну та її культуру українською й іншими мовами, оскільки Вікіпедія – одне з найбільших і найдоступніших світових джерел інформації.

«З 2021 року, коли ми ініціювали наповнення Вікіпедії правдивими фактами про Україну, проєкт досяг неабияких успіхів. Важливо, що цей процес триває вже четвертий рік поспіль і нарощує масштаби, залучає у свої лави небайдужих людей в Україні та всьому світі. Внесок кожного особливо важливий нині в контексті протидії спробам росії знищити українську ідентичність, спотворити українську історію, привласнити наших митців, загалом заперечувати право України на існування. Місяць культурної дипломатії України у Вікіпедії – важлива частина стратегії просування у світі правдивих, заснованих на фактах наративів про Україну», – наголосив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Цьогорічна тема проєкту – деколонізація української культури. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну світова спільнота стала більше цікавитися досі не дослідженою українською культурою. Чимало митців, науковців, історичних постатей, творів мистецтва відомі у світі як російські, проте вони –  фундаментальна частина української культурної спадщини. Проєкт прагне розкрити українську ідентичність цих постатей, формування їхніх світоглядів під впливом української культури, продемонструвати їхній тісний зв’язок з Україною.

Із 2021 року в межах інформаційної кампанії у Вікіпедії було створено понад 6000 унікальних статей на тему української культури різними мовами.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС

Новий український правопис повноцінно набув чинності

В травні 2024 року в Україні повноцінно набув чинності новий правопис. Він був затверджений Кабінетом Міністрів ще 2019 року, проте отримав п’ятирічний перехідний період для адаптації.

НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС –  ЩО ВІДОМО

Як відомо, його намагалися неодноразово оскаржити через суд. Причиною стала низка спірних норм.

Разом з тим новий український правопис «виграв» усі судові справи, які проти нього порушували противники декомунізації та дерусифікації, а також і деякі прихильники правопису 1993 року. Віднині старі норми вважатимуться нечинними та помилковими.

Чинні норми вважають схожими на правила так званого Харківського правопису, затвердженого Миколою Скрипником 6 вересня 1928 року у Харкові. Він поєднує правила двох головних писемних традицій України – галицької (західноукраїнської) та наддніпрянської (великоукраїнської), правопис проіснував лише до 1933 року. Радянська влада його таврувала як «націоналістичний», а усі норми максимально русифікували.

ГОЛОВНІ ЗМІНИ НОВОГО ПРАВОПИСУ

Директивна норма (та, що без варіантів):

• Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія).
• Пишемо без й слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні.
• Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками).
• Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів.
• За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо.
• Священник пишемо з подвоєнням, як письменник.
• Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний.
• Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті).
• Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой.
• До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара).
• У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: пане лейтенанте, брате Петре, лікарю Ігорю, побратиме Іване.
• Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному.
• Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу.
• Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хобі, хокей, хол, холдинг) та всіх слів східного походження (брахман, джихад, моджахед, харакірі).
• Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Дікенс, Текерей, Бекі, Букінгем.
• Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг.
• Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево – як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна).
• У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят – усі слова (День Незалежності України).
• З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит...
• Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)).

ДІМАРОВ АНАТОЛІЙ

Анатолій Дімаров усе життя прожив під чужим прізвищем, рятуючись від репресивної машини Радянського Союзу. Про це він признався уже в часи Незалежності. Втім блискучий письменник таки зазнав переслідувань, а його твори не друкували через прагнення написати правду про колективізацію і Голодомор.

Письменник народився 17 травня 1922 року на хуторі Гараськи на Полтавщині, справжнє його ім’я при наро­дженні – Анатолій Андроникович Гарасюта. Аби врятувати дітей від заслання до Сибіру як родину куркуля, його мати засвідчила в суді, що він дитина вчителя Дімарова, який загинув.

Мати Анатолія була дочка священника. Під час колективізації родину розкуркулили. Батьки Анатолія були змушені розлучитися та приховати походження двох своїх дітей, щоб уберегти їх від репресій. Мати змінила документи Анатолію та його молодшому братові Сергію, і вони дістали прізвище покійного сільського вчителя – Дімаров. Із ним і довелося прожити життя у радянській державі. Лише на восьмому десятку років, уже у незалежній Україні Анатолій Дімаров відкрив своє справжнє прізвище читачам в автобіографічному творі «Прожити й розповісти».

«Я все життя прожив під псевдо, як оунівські вояки. Батько мій – Андроник Гарасюта – був так званим культурним хазяїном на Полтавщині, – згадував Анатолій Дімаров. – Мав сто гектарів землі, велику пасіку. До нього навіть iз сусідніх областей їздили вчитися, як хазяйнувати треба. Батька з ранньої весни й до пізньої осені я не бачив удома. Він навіть ночував у полі.

Скільки я пам’ятаю свого татуся, він, коли був у доброму настрої, завжди наспівував псалми. Співав упівголоса, звертаючись не до людей, а до Бога, – віра його була глибокою й щирою, я ні в кого не бачив такого просвітленого обличчя, як у мого татуся, коли він ставав до молитви. Молитву творив щоранку й щовечора, а заходячи до хати, щоразу хрестився до образів».

Коли почалося розкуркулення в 1928 році, вночі до батька прибіг голова сільради і порадив сховати дружину, бо вранці прийдуть розкуркулювати. «Жінку вивезуть у Сибір, пропаде там iз малими дітьми. Батько нас спорядив, мені, шестирічному, наділи наплічник, мама взяла на руки трирічного братика, і ми пішли в ніч. Йшли до самісінького ранку. Доки не дістались села біля Псла, де мамина приятелька вчителювала. Мама закінчила семінарію, на вчительку вивчилась, тож її взяли працювати в школу — своїх, пролетарських, вчителів ще не встиг­ли наплодити... Батька вранці розкуркулили: розтягли-знищили все, нічого не лишилося...»

У дитинстві Анатолій пережив страшні часи Голодомору. Коли закінчив середню школу, його мобілізували на фронт Другої світової, був поранений, ледве вижив на окупованій території.

Після закінчення війни працював у редакції газети «Радянська Волинь» та в декількох видавництвах. Анатолій Дімаров так згадував той період свого життя в Західній Україні:

«Я туди приїхав запеклим сталіністом, а виїхав націоналістом. Я там таких жахливих речей надивився, – розповідав Анатолій Дімаров, – як із цим нещасним населенням розправлялися, які провокації влаштовували. Пішов якось на ринок. Раптом з’явилися енкаведисти і почали людей зганяти на майдан. І я з тим натовпом пішов. Коли під’їжджає вантажівка. На машині – шибениця, петля звисає. Старшина з такою мордякою, про яку кажуть «просить кірпіча», тримає чоловіка, бо, видно, його так катували, що вже й сил на ногах стояти нема.

Майор виходить із кабіни, зачитує вирок, бандит, мовляв, засуджений до страти. Накидають чоловіку петлю на шию, він ще встиг вигукнути «Слава!..», мабуть, «Слава Україні!» сказати хотів, як лунає команда: «Пашол!» Машина рушає з місця, аж раптом обривається мотузка, і приречений падає. Йому знову петлю на шию – «Пашол!» – смикнув і вдруге мотузка обірвалася. Вони його втретє тягнуть! Як почала жіночка кричати: «Що ж ви робите, та його сам Бог милує!» Такий же давній звичай є – якщо страта не вдається, засудженого відпускають! Але чоловіка знову витягли на шибеницю і таки повісили. А в мене й досі оте «Пашол!» у вухах дзвенить».

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА

Сучасна українська проза, перекладена за кордоном

На жаль, війна в Україні стала стимулюючим фактором для збільшення зацікавленості Україною та українцями серед іноземців з різних куточків планет. І якщо до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, Україна не попадала у світові Google-тренди, то після 24 лютого все змінилося з точністю до навпаки.

Видання українських книжок за кордоном за останні кілька років нарешті набули стабільного характеру. Не завадили цим процесам ні ковідна криза, ані повномасштабне вторгнення. Щороку іноземними мовами з’являється близько півтораста-двохсот українських книжок: від зіркових жаданів-андруховичів до представників невмирущої класики, від історичної публіцистики до дитячих видань.

Погортаємо якісні різноманітні українські книжки в добрих перекладах – не соромно людям показати і собі потішитися.

Андрій Курков. Сірі бджоли (Grey Bees)

У «сірій зоні» є село Мала Староградівка. З одного боку – ДНРівці, з іншого – українські військові. Заходять в донецьке село обоє: укри – до Сергійовича, сепари – до Пашки. В селі залишилося жити тільки ці двоє. У Сергійовича шість вуликів на господарці, що чекають на весну. Тоді навесні і хлоп забереться з села, заради бджіл виїде з мертвої землі.

У сусідньому селищі, що в кілометрах десяти звідси, все наче краще: і електрика є, і обстріли не такі часті, і магазин працює, і діти бігають. В Малій Староградівці ж життя зупинилося. Є тільки дві цілі вулиці – Шевченка і Леніна. Однієї ночі Сергійович самотужки перейменовує вулиці. Знімає геть всі таблички і там, де були вказівники «вулиця Леніна», прибиває «вулиця Шевченка». Це нічого не міняє.

Війна Куркова дуже страшна: це одна людина проти однієї людини, віч-на-віч. Не Шевченко проти Леніна, а Пашка проти Сергійовича. Занадто людська історія.

Зокрема, роман «Сірі бджоли» видали у Швеції, Фінляндії, Ісландії, Італії, Чехії та Польщі.

Сергій Жадан. Депеш Мод (Depeche Mode)

«Роман «Депеш Мод» – «непричесана» і жорстка історія входження в серйозне життя. Дія твору відбувається у червні 1993 року.

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити йому про самогубство вітчима. Саша Карбюратор повинен встигнути на похорон… Що це: пронизливий ліричний текст? стьоб? практичний довідник для нонконформіста і лівого терориста? релігійний роман? роман-знущання? «Депеш Мод» тільки з першого погляду скидається на галюцинацію напівголодного студентика, насправді це строкатий портрет перехідної доби і покоління, яке зависло в жорстокому міжчассі дев’яностих.».

Також за кордоном вийшли п’ять прозових книжок Сергія Жадана. Зокрема, Український інститут книги за програмою Translate Ukraine підтримав чотири переклади його романів: «Ворошиловград» – шведською, іспанською і хорватською.

Водночас його романи «Інтернат» та «Депеш Мод» видали у Чехії.

Оксана Забужко. Музей покинутих секретів (The Museum of Abandoned Secrets)

Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури.

Це – сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.

Маркіян Камиш. Оформляндія (Stalking the Atomic City Life Among the Decadent and the Depraved of Chornobyl, Грузія, Болгарія)

«Оформляндія» – емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-«сталкерів».

В книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, нудних історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини на явище нелегального туризму в Чорнобильську Зону відчуження. Тут – смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся. Тут спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю.

Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда (A Biography of a Chance Miracle, Чехія)

Лєна з дитинства була особливою: без царя в голові, навіть Бог у неї був позичений.

Дівчина живе в Сан-Франциско, яке аж надто нагадує Івано-Франківськ. І населений він злими обмеженими людьми – суцільний Догвіль тобі, а не Фріско. А Лєна – дівчинка з принципами (за що їй регулярно від земляків прилітає). Хоче зватися Лєною в абсолютно україномовному середовищі і зветься. Хоче стати українською націоналісткою і майже стає, бо відволікли стосунки з ямайським студентом: людоньки пояснили, що не можна бути націоналісткою і спати з чорношкірим. Еко-активістка. Борчиня за інклюзію. Виростає в незалежну журналістку-правозахисницю.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ДОНОРА

Кожного року згідно рішення 58-ї сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я в Женеві (2005 р.) відзначається 14 червня Всесвітній день донора крові.

Традиційно Всесвітній день донора крові проводиться у всьому світі і координується Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Щорічно в Україні стають донорами крові близько 500 тисяч людей. У цей день привертається увага українців до необхідності регулярного добровільного та безоплатного донорства крові та її компонентів, так як завдяки донорству рятуються мільйони життів.

Потреба в донорській крові в умовах сьогодення виникає як у цивільного населення так і у наших захисників та захисниць. Здаючи кров, донор надає шанс на життя, робить свій безцінний внесок у добру справу.

Відносини щодо захисту прав донорів крові та компонентів крові та їх законних інтересів врегульовано Закон України від 30 вересня 2020 p. № 931-ІХ «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові», який було введений в дію 25 січня 2021 року.

Цим Законом держава гарантує донорам низку пільг та соціальних гарантій: встановлено надбавку до пенсії; зберігається середній заробіток у дні медичного обстеження; надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця після кожного дня донації крові та/або компонентів крові.

Також донору протягом року виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності у зв’язку із захворюванням у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи, якщо він протягом року безоплатно здійснив донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у двох разових донаціях методом аферезу.

Секретаріатом Уповноваженого здійснюється моніторинг щодо додержання прав громадян України у забезпеченні їх доступними, якісними та безпечними компонентами донорської крові в умовах воєнного стану.

Цікаво, що в багатьох країнах світу стати донором – це звичайна справа. Не за гроші!

Наприклад у Швеції знайшли вдалу мотивацію для донорів – подяку. Щоразу, коли кров донора була використана для переливання, йому автоматично надсилається смс-повідомлення. Людина радіє, що її кров врятувала комусь життя, адже переливання використовуються в екстрених випадках.

В Японії вже традиційно групу крові відносять до індикаторів особистості. Традиція настільки развинулася, що в японській версії Facebook при реєстрації профілю зазвичай вимагають вказати свою групу крові.

Пам’ятаймо, що лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лиха!

ОЛЕНА ПЧІЛКА: ШЛЯХЕТНА ПАНЯНКА, ЯКА ЛЮБИЛА ЖИВЕ, НАРОДНЕ СЛОВО

У день народження Олени Пчілки – талановитої поетки, прозаїкині, драматургині, публіцистки хочеться відзначити неоціненний внесок, зроблений нею для становлення української нації. Також згадати імена непересічних українських письменників, дороги яких перетиналися з нашою героїнею, засвідчуючи, що літературний процес безперервний: він присутній у минулому, твориться у теперішньому, проростає у майбутнє.

Матеріал не є вичерпним, використана література взята з публікацій журналів та зі шпальт газет, книг, краєзнавчих видань, які є в наявності у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара.

Бібліографічний покажчик адресується юнацтву, бібліотекарям, краєзнавцям і всім, хто прагне більше дізнатися про Олену Пчілку.

«Олена Пчілка: шляхетна панянка, яка любила живе, народне слово» : до 175-річчя від дня народження : бібліографічний покажчик / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. Ю. Новоселецька. – Полтава, 2024. – 22 с.

БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ГЕРОЯ

 Порадити книжки нашим захисникам – найменше, що ми можемо для них зробити. І водночас – це те, що під силу кожному з нас. Бо книжка така маленька, але тепла річ. Когось вона можливо поверне до життя. Бо слова теж лікують. Інколи швидше і краще, ніж найкращі у світі ліки. В даному покажчику висвітлено книги про військове мистецтво, тактику бою, поради, що читати, аби не втрачати віру та оптимізм, як справлятися з надмірними емоціями, як краще зрозуміти, що відбувається та сформувати чітку громадянську позицію.

Бібліотека для героя : бібліографічний покажчик. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. Пошибайло. – Полтава, 2024. – 32 с. 

СОФІЯ АНДРУХОВИЧ

Українська письменниця Софія Андрухович стала лауреаткою Міжнародної премії імені Германа Гессе 2024 року за роман «Амадока»

Українська письменниця Софія Андрухович та перекладачі роману «Амадока» німецькою – Александр Кратохвіль і Марія Вайсенбьок – стали лауреатами Міжнародної премії імені Германа Гессе. Про це йдеться на сайті премії.

Фонд імені Германа Гессе вручає премію кожні два роки «за літературне досягнення міжнародного рівня у поєднанні з його перекладом». Вручення відбудеться 2 липня 2024 року, у день народження Германа Гессе, в Кальві.

Премія імені Германа Гессе – одна з найпрестижніших німецьких літературних відзнак, її розмір становить 20 000 євро. Нагорода присуджується, відповідно до статуту, «за літературне досягнення міжнародного рівня разом із його перекладом».

Журі премії відзначило Софію Андрухович за німецькі видання її творів «Історія Романи» (Die Geschichte von Romana) та «Історія Уляни» (Die Geschichte von Uljana) як є частинами її роману «Амадока».

Третя частина – «Історія Софії» (Die Geschichte der Sofia) вийде у жовтні 2024 року у видавництві Residenz Verlag.

Як зазначають члени журі, Андрухович вдалося «створити широку панораму України XX століття у формально різноманітний і вражаючий спосіб, а обидві книжки свідчать про мовну потугу, винахідливість та амбітність авторки».

«Амадока» – роман української письменниці Софії Андрухович, виданий 2020 року Видавництвом Старого Лева. Оформленням книжки займалася Творча майстерня «Аґрафка». Авторка писала роман протягом трьох років, а від моменту задуму до реалізації ідеї пройшло шість років.

За сюжетом книжки після тяжкого поранення в ході російсько-української війни на сході України головний герой роману втрачає пам’ять. Його понівечене обличчя ніхто не може впізнати. Потрапивши до клініки, чоловік не мав жодних документів. У такому стані повної амнезії та невпізнанності його знаходить жінка, яка вважає його своїм загубленим на війні чоловіком і намагається відродити чи принаймні вибудувати наново його пам’ять. Назва роману відсилає до легендарного озера, яке, за Геродотом, знаходилося на теренах теперішньої України. Озеро Амадока протягом століть відтворювалося картографами, аж поки врешті не зникає без сліду.

Софія Андрухович – українська письменниця, публіцистка, перекладачка. Авторка популярних романів «Фелікс Австрія» і «Амадока».

Софія авторка кращого твору 2014 року за версіями літературних премій Книга року BBC та Літакценту. За мотивами її роману «Фелікс Австрія» поставлено однойменну п’єсу, а також знято фільм «Віддана». У 2015 році Софія стала лавреаткою премії імені Джозефа Конрада.

Софія Андрухович у своїй літературній біографії також має переклади та книжки для дітей. Перекладає з польської та англійської мов. Найвідомішими перекладеними романами є: «Не відпускай мене» Кадзуо Ішіґуро та четверта книжка про хлопчика-чарівника, який вижив (у співавторстві). У 2016 році виходить дитяча книжечка «Сузір’я курки» у творчому тандемі Софії Адрухович-Мар’яни Прохасько. У 2017 році вона входить до каталогу книжкових рекомендацій «Білі круки 2017».

МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ'Я

Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне. Ментальне та фізичне здоров'я – нерозривне ціле.

Матеріали щодо самодопомоги та підтримки інших включають в себе:

• Базові навички турботи про себе та інших. Розроблений на матеріалах ВООЗ довідник, який пропонує техніки з допомоги іншим і собі насамперед, адже за будь-яких обставин «кисневу маску спершу надягаємо на себе».
• Розділ «Етика взаємодії у період стресу» у «Довіднику Безбар’єрності» – вчить, як виявити стрес у себе, близьких і в робочому колективі, як підтримати, контролювати і допомогти собі та іншим людям.
• Техніки з підтримки себе та інших від українських зірок. Швидкі техніки, які допомагають зіркам справлятися зі стресом – фаворити сцени, улюбленці глядачів та лідери думок діляться порадами з власного досвіду.
• Відеоролики про те, як перемогти стрес. Зрозумілими образами і простою мовою відповідають на питання «як ти почуваєшся», а також дають рекомендації з психологічної самопідтримки і допомоги тим, хто поруч.
• Важливі навички у періоди стресу. Ілюстроване керівництво ВООЗ із техніками самодопомоги у часи переживання стресових подій.
• Додаток BetterMe: Mental Health, де доступний курс «Важливі навички у періоди стресу», розроблений за експертної підтримки ВООЗ. У легкій інтерактивній формі надає поради, як убезпечити себе від розвитку стресового кризового стану.

ІРЕН РОЗДОБУДЬКО. "ФАРІДЕ"

Ірен Роздобудько – письменниця, поетеса, сценаристка, журналістка. Народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Працювала у Донецькому відділку ТАРС-РАТАУ телеграфісткою, у багатотиражці Донецького металургійного заводу, журналістом та диктором радіогазети. З 1998 року живе в Києві. Її називають однією з найуспішніших українських письменниць, вона – неодноразова переможниця літературного конкурсу «Коронація слова», 2012 року отримала відзнаку «Золотий письменник України».

"Я – повернусь!" – це нагадує, що наш дім завжди з нами".

Щоб досліджувати Голодомор не обов'язково бути українцем, щоб досліджувати Голокост не обов'язково бути євреєм, або мати єврейське коріння, відповідно щоб досліджувати депортацію кримських татар, не обов'язково бути татарином.

Українська письменниця Ірен Роздобудько дослідила трагічну історію кримських татар минулого століття, та на основі опрацювань написала роман-апокриф. В міру узагальнений та дещо суб'єктивний.

Крим у 30-40 роках – це дім для кримських татар, євреїв, вірмен, переїхавших громадян із великої країни Рад. Всі вони перемішані як камінці на березі моря, і не замислюються про "своїх" і "чужих". Всі будують світле майбутнє на благо комуністичного суспільства. Про господарювання могутньої країни нагадує знищена мечеть, трактор у церкві, та синагога, що стала колгоспним зерносховищем. Але радянській "ідилії" завадила війна.

Під час німецької окупації, будучи свідками винищення єврейських громад, кримські татари то думали, що переживають найстрашніші часи. І татари свято вірили, що тисячі їхніх синів, які служать у лавах радянської армії, очистять країну, в тому числі й Крим від окупанта. Очистили. А як нагороду, – їх визнали зрадниками й "посіпакамами фашистів". Далі – депортація.

До слова, інших солдат визволителів, які виконували свої обов'язки воїнів, теж "нагородили". Не вперше зустрічаю у літературі факт, що за наказом «товариша» сталіна понівечених війною самотніх калік, виловлювали як псів по містах, вивозячи за місто помирати. Так країна-переможниця зачищала міста від "людського непотребу".

Але головний аспект книги "Фаріде" – не емоції та політика, це те що пережив кримсько-татарський народ, їхнє непереможне бажання справедливості та віра в повернення додому. Книга хоч і не документальна, але її сміло можна відносити до тієї літератури, яка ламає радянський спосіб мислення.

Зараз Крим для кримських татар як і у 1944 р. вже не пахне ароматами персиків, інжиру, айви та винограду. Він оповитий морем людських криків, страхом та відчаєм.

ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА КНИГ ШРИФТОМ БРАЙЛЯ

На кінчиках пальців: онлайн-бібліотека книг шрифтом Брайля

Ідея створення онлайн-бібліотеки книг шрифтом Брайля Braillem.com Міжнародного благодійного фонду «Здоров’я майбутнього» для дітей, а згодом – для дорослих, з’явилася у 2018 році. Тоді засновниця мріяла про таке місце, де будуть зібрані усі книжки доступні для читання шрифтом Брайля.

В Україні щороку з’являється близько 20-25 найменувань нових «брайлівських» книжок від різних організацій. Braillem.com виробляє, а також зберігає й розповсюджує такі книжки для незрячих людей.

За допомогою онлайн-бібліотеки люди, які мають порушення зору, можуть отримати доступ до літератури, виданої в Україні за останні роки. Фізичним особам і організаціям доступне замовлення поштою будь-яких книг, що є на сайті.

Організатори проекту оплачують пересилання книг. Крім того, їх можуть відправити спеціальним письмовим повідомленням для людей з порушеннями зору. В рамках благодійного проекту, крім сайту з книгами, які створили також книжки-комікси для людей з порушеннями зору, а також постери і гіпсові рельєфи з аудіосупроводу для музеїв. Однак, для майбутніх проектів благодійники збирають додаткові кошти, адже це тільки початок, а бібліотека буде поступово розширюватися.

Засновниця бібліотеки та директорка МБФ «Здоров’я майбутнього» Вікторія Карасьова, а також менеджерка проєкту Яна Пламаділ.

Бібліотека почала працювати у 2018 році. Тоді й вирішили взяти участь у Книжковому арсеналі, організатори якого запропонували зробити «кімнату Брайля».

Під час Книжкового арсеналу бібліотека об’єднала до 10 таких організацій. У «кімнаті Брайля» представили не лише книжки, а й тактильні речі та обладнання, щоб показати, як це працює: проводили майстер-класи, вчили охочих написати своє ім’я цим шрифтом Брайля, а також робили листівки з малюнками й підписами.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україні зросла кількість людей, які мають порушення зору.

За даними Національної служби здоров’я України у 2021 році йшлося про майже 17,5 тисяч осіб, а у 2022-му це число зросло ще на дві тисячі. У 2023, лише за 7 місяців, лікарі підтвердили понад 19 тисяч таких діагнозів, а це більше, ніж за весь попередній рік.

Через повномасштабне вторгнення рф в Україну онлайн-бібліотека шрифтом Брайля вимушено перестала функціонувати. Нині роботу бібліотеки відновлено.

Багато людей втратили зір внаслідок травм, спричинених мінними вибухами та ракетними обстрілами. Ці статистичні дані не лише висвітлюють прямі фізичні втрати від війни, але й підкреслюють довгострокові кризи у сфері охорони здоров’я, що виникають після неї. Тож зараз гостро постає проблема доступності для людей з порушеннями зору, зокрема щодо питань комунікації, дозвілля та навчання.

Інклюзія – це важливо

Про роботу бібліотеки розповідають зокрема, залучаючи на ті чи інші події якомога більше людей, а вони вже діляться інформацією зі своїм колом спілкування, адже представники спільноти незрячих з різних міст підтримують зв’язок.

Також бібліотека займається аудіодискрипцією фільмів, тобто записом окремих звукових доріжок до кіно для незрячих людей. Завдяки цьому люди з порушеннями зору можуть споживати фільми: звукозапис передає голосом те, що відбувається на екрані, поза діалогами та важливими звуками. Фонд створив аудіодескрипцію і провів благодійні покази зокрема перших трьох фільмів про Гаррі Поттера.

Бібліотека почала робити усі власні проєкти у двох варіантах: звичайним текстом і шрифтом Брайля – тобто в універсальному дизайні. Були запити й пропозиції, завдяки яким бібліотеку почали розширювати й тепер в асортименті не лише література для дітей, а й для дорослих.

Торік бібліотека розпочала співпрацю з міжнародними організаціями. Зокрема з «Товариством Червоного Хреста України» розробляли довідник для дітей про першу допомогу.

У планах проведення майстер-класів на цю тему для незрячих дітей у різних містах України.

«У нас довга співпраця з Укрсиббанком – дуже цікаві проєкти. Вони відкрили новий формат книжок Брайлем. Одна з перших наших колаборацій з банком – книжка «три в одному» «Явища природи» Світлани Поліщук: її можна прочитати, послухати, доторкнутися і навіть розмалювати», – зазначила менеджерка проєкту.

«Ми з ними також зробили гру-вікторину і книжку в універсальному дизайні «Лицарі чистої планети» Олени Комової (коли шрифт Брайля поєднаний разом зі збільшеним плоским текстом і малюнками), а також трилогію «Чудове чудовисько» Сашка Дерманського», – розповіла Пламаділ.

У співпраці з Оленою Павловою зробили тактильний блокнот кота Інжира. У ньому є листівки, які можна підписати й шрифтом Брайля, і звичайним текстом, тож його можуть використовувати, як зрячі, так і незрячі.

Також у співпраці з громадською організацією «Сучасний погляд» створили серію інклюзивних книжок «12 місяців» (укладачки Олеся Перепеченко й Олена Комова).

«Ми розповідаємо дітям про цікаві свята на кожен день, які відбуваються саме в цей місяць, наприклад: день шоколаду, день поцілунку, день обіймів. Також є розділ з рецептами для дітей. Далі є віршики та оповідання. Ще є розділ безпеки, наприклад, як поводити себе при пожежі», – поділилася Карасьова.

За словами менеджерки проєкту Яни Пламаділ, книжки в універсальному дизайні мають попит і значно розширюють авдиторію: «Це можуть бути, наприклад, батьки, які читають своїм дітям, або ті, хто втрачає зір і вчить шрифт Брайля. У таких книжках шрифт збільшеного розміру»

Щоб надрукувати ту чи іншу книжку шрифтом Брайля, бібліотека звертається до видавництва, отримує дозвіл і авторські права. Нині в переліку майже 500 найменувань без урахування частин.

Є потреба вчити людей читати шрифтом Брайля

Бібліотека допомагає читачам зорієнтуватися й обрати, яку книжку почитати. На кожній книжці є наліпка шрифтом Брайля, щоб незряча людина могла прочитати назву. Також діє сайт, де за допомогою інструментів озвучування (або ж з поміччю близьких) можуть обрати книжку онлайн і замовити її додому.

На сайті Brailem.com є курси з вивчення шрифту Брайля, після проходження яких можна отримати сертифікат.

Цього року бібліотека планує створити буквар для дорослих, щоб вчити шрифту Брайля тих, хто втратив зір у дорослому віці. Для цього збирають архівні матеріали з різних інтернатів, спілкуються з фахівцями.

Книги випущені в рамках Благодійної програми «Світ на дотик» Міжнародного благодійного фонду «Здоров’я майбутнього» за фінансової підтримки АТ «УКРСИББАНК» є в наявності в нашій бібліотеці. Рекомендуємо деякі з них:

Дерманський С. Чудове Чудовисько і Погане Поганисько : у 3-х частинах. Ч. 1 / С. Дерманський. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2023. – 158 с. : тв.

Пригоди Чудового Чудовиська і дівчинки Соні тривають! Блискучі діалоги, живописні характери, природна й багата художня мова яскраво засвідчують, що Сашко Дерманський гідно продовжує літературні традиції наших веселих класиків – від Котляревського й Гоголя до Остапа Вишні і Всеволода Нестайка…

Ролінг Д. Гаррі Поттер і таємна кімната : у 5-ти частинах. Ч. 1 / Д. Ролінг ; [пер. В. Морозов]. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. – 147 с. : тв.

Це друга книжка про пригоди Гаррі Поттера. Він знову вступає у відчайдушну сутичку зі злом. Проте цього разу ворог такий сильний, що надії на перемогу майже немає…

На вас чекають нові пригоди у світі чарівників, де старі секрети, літаючі автомобілі, грізна верба, дивний щоденник та небезпечні улюбленці Хегріда оживають на сторінках книги!

Шутко О. Роксолана : у 2-х частинах : видатні українці. Люди, які творили історію. Ч. 2 / О. Шутко. – Київ : ТОВ Фірма "Антологія", 2023. – 75 с. : тв. – (Видатні українці. Люди, які творили історію).

Серія книжок «Видатні українці. Люди, які творили історію». – це унікальний проєкт, який сприяє якісному дозвіллю батьків і дітей. Книжка, розповість дивовижну історію про найвідомішу султану Османської імперії. Це історія українки Роксолани – полонянки кримського хана, яка стала дружиною наймогутнішого султана Сулеймана Пишного та матір’ю його наступника – Селіма II.

Промахов О. Ігор Сікорський : видатні українці. Люди, які творили історію : у 2-х частинах. Ч. 1 / О. Промахов. – Київ : ТОВ Фірма «Антологія», 2023. – 91 с. : тв. – (Видатні українці. Люди, які творили історію).

Нині багатотонні літаки й гелікоптери в небі – звична річ. Та трохи більше ста років тому, коли подібне диво могли собі лишень уявити дослідники і шанувальники творчості Леонардо да Вінчі й Жуля Верна, жили кілька відчайдухів, готових втілити в реальну мрію про небо. Серед піонерів авіа будівництва, однією з найвидатніших ключових фігур став авіаконструктор Ігор Іванович Сікорський.

ДЕПОРТАЦІЯ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ

18 травня – жалобна дата в історії кримських татар та України. 80 років минуло від початку злочинної масової депортації радянським режимом кримськотатарського народу з Криму. Упродовж 34 років кримські татари намагаються повернутися додому. Понад 10 років Кримський півострів окупований росією, яка продовжує військове вторгнення в Україну вже третій рік поспіль. Щороку, згадуючи про жертви в ім’я виживання та боротьбу за повернення на історичну батьківщину, кримські татари спрямовані у майбутнє – до вільного українського Криму, національно-територіальної автономії під міжнародним захистом. Про це – у матеріалі бібліографічного покажчика. Рекомендовано старшокласникам, студентам, викладачам та всім, хто цікавиться минулим та сучасним України

«Позбавлені Батьківщини» (18-20.05 – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу; 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу) : бібліограф. покажч. / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Н. Карпінська. – Полтава, 2024. – 32 с.

МАКИ ПАМ'ЯТІ

Квітка маку в українській традиції.

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. Ця квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: “Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке – як мак процвітає…”. У відомій пісні “Ой, ти, Морозенку, славний козаче”, мак згадується поруч зі смертю козака: “…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко в неволю попався…” Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак у такому символічному значенні перейшов у художню літературу. В Івана Франка: “Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе”. Легенду про мак обробив і Михайло Стельмах у творі “У долині мак цвіте”: “…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…” Одна із героїнь роману Олеся Гончара “Прапороносці” гине в долині червоних маків.

Мак – символ пам’яті у світі.

Його появу пов’язують із віршами двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та представниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 році написав твір “На полях Фландрії”, що починався словами: “На полях Фландрії розквітли маки Між хрестами ряд за рядом”. Друга – 1918 року написала вірша “Ми збережемо віру”, в якому обіцяла носити червоний мак у пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл у листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 році Національний Американський легіон прийняв маки як офіційний символ, а в 1921-му червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11–18 травня 1944 року Другого корпусу генерала Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії.

Мак як уособлення пам’яті в Україні.

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам’яті та Національної телекомпанії України. Автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з другого – кривавий слід від кулі. Поруч із квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни – 1939-1945 – та гасло “Пам’ятаємо. Перемагаємо”.

Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Пам’ятаємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.

ДЕНЬ ЄВРОПИ

Цьогоріч Україна вдруге долучиться до заходів з нагоди Дня Європи – свята, яке традиційно 9 травня відзначається в Європейському Союзі та інших країнах на знак миру та єдності на континенті. "Будемо вшановувати нашу історичну єдність – єдність усіх європейців, які знищили нацизм і переможуть рашизм", – сказав президент Володимир Зеленський у зверненні 8 травня після підписання указу про щорічне відзначення свята в Україні.

Історія появи свята

У країнах Євросоюзу День Європи як символ єдності та миру на континенті відзначають 9 травня. Цю дату затвердили у 1985-му році на саміті Європейської ради в Мілані, оскільки 9-го травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити нову форму організації держав у Європі у вигляді "наднаціональної спільноти". Метою такої спільности, за словами французького урядовця, було створення механізму попередження воєн, щоб їх не лише "не можна було уявити, а й вони були неможливими". У своїй декларації він наголошував, що економічна співпраця допоможе підвищити стандарти життя та стане першим кроком до об’єднаної Європи.

Тому 9 травня вважається днем народження Європейського Союзу. Доти День Європи відзначали 5 травня, адже цього дня у 1945-му була створена Рада Європи. Тепер ця дата залишилася лише щорічною згадкою про заснування цієї міжнародної організації.

Як День Європи відзначають у ЄС

День Європи відзначають як держави-члени ЄС, так і країни на шляху до євроінтеграції. Щорічно 9 травня прапором Європейського Союзу прикрашають вулиці всіх міст. У цей день влаштовують лекції про європейські цінності та історію створення союзу. В інституціях ЄС проводять екскурсії.

Офіційним вихідним День є у двох країнах, – де і народився Робер Шуман у 1886 році, та Косово. В інших країнах це свято відзначають вивішуючи прапори та організовуючи спеціальні заходи.

Як відзначатимуть цей день в Україні

Вперше українці відзначили День Європи 20 років тому. Відповідний указ підписав тодішній президент Леонід Кучма. Відтоді Днем Європи щорічно вважалась третя субота травня. Проте з 2023 року Україна відзначає День Європи разом із країнами-членами союзу.

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту. 

До речі у 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи. Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563" північної широти і 24 ° 1130" східної довготи.

Віднянський С. Об'єднана Європа : від мрії до реальності : історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу / С. В. Віднянський, А. Ю. Мартинов ; Національна Академія наук України, Інститут історії України. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – [Київ] : [Видавничий дім "Києво-Могилянська академія"], [2011]. – 395 с.

У книзі подано політичні біографії сімнадцяти політичних діячів, котрі відіграли суттєву роль в історії європейської інтеграції: німців, французів, британців, чехів, австрійців, італійців, поляків. Своїми ідеями, поглядами та діяльністю у ХХ на початку ХХІ ст. вони помітно вплинули на розвиток та формування сучасної моделі об'єднаної демократичної Європи. Багатий і оригінальний конкретно-історичний матеріал, який проаналізовано й узагальнено в книзі, дає змогу читачеві глибше зрозуміти основні передумови, етапи, характер, проблеми й перспективи європейського інтеграційного процесу. Неупереджена оцінка внеску історичних особистостей у складний процес кристалізації європейської ідеї та її реального втілення, подана на загальному тлі історичного й геополітичного розвитку Європи впродовж новітньої історії, дає змогу скласти адекватне уявлення про складність європейських процесів і, водночас, відчути їх людський вимір, їх живий творчий зміст.

Горюнова Є. Євроінтеграція : навчальний посібник / Є. О. Горюнова. – Київ : Академвидав, 2013. – 224 с.

Європейська інтеграція – один із найуспішніших інтеграційних проектів, результатом якого є створення потужного глобального гравця – Європейського Союзу. Історію формування та інституційну систему ЄС, принципи європейської єдності, а також різноманітні виміри спільних політик країн – членів ЄС, сучасні проблеми економічного і політичного розвитку Євросоюзу, євроінтеграційні процеси в Україні розкрито в пропонованому навчальному посібнику.

Копійка В. Україна та Європейський Союз / В. В. Копійка, В. А. Манжола, Н. М. Весела. – Київ : Знання, 2012. – 78 с.

У пропонованому навчальному посібнику висвітлюється історія й аналізується сучасний стан європейської інтеграції. Логіка викладення матеріалу відповідає діалектиці інтеграційних процесів у Європі, починаючи з перших повоєнних років і завершуючи початком ХХI ст. За структурою посібник побудовано згідно з основними етапами розвитку європейської інтеграції, що дає можливість розкрити закономірності й послідовність євроінтеграційного процесу, становлення спільного економічного, соціального, валютно-фінансового, політико-правового, науково-дослідного простору, простору свободи, безпеки та законності. Особлива увага приділена проблематиці відносин України і Європейського Союзу. У додатках наведено необхідні таблиці, словники, схеми, які мають полегшити систематизацію та узагальнення знань з історії інтеграційних процесів у Європі.

КОРОНАЦІЯ СЛОВА

Золоті письменники України

Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців відзнаки «Золоті письменники України» під час фестивалю «Книжкова країна» на ВДНГ.

«Золоті письменники України» – українська літературна відзнака започаткована у 2012 році. Відзнака вручається українським письменникам-романістам які видали твори українською або в перекладі українською мовою у форматі паперової книжки сукупним накладом понад 100 тис. За словами Тетяни та Юрія, на започаткування цієї нагороди їх надихнула «золота авторка» «Коронації слова» Люко Дашвар, сукупний наклад творів якої перевищив сто тисяч на той час.

«Коронація слова» – міжнародний літературний конкурс романів, п'єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей, заснований в 1999 році.

Проєкт Тетяни і Юрія Логушів. Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок – наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру – якісними українськими фільмами й п'єсами.

До списку відзначених потрапили:

• Ірина Мацко – українська дитяча письменниця, казкарка, член НСПУ (з 6 березня 2018), громадський діяч, видавець, голова ГО «Творчий простір ОРЕЛІ», керівник креативної студії «ІРИска». Голова Тернопільської філії Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва. Член головного журі 4-го та 5-го телефестивалю «Відкрий Україну!» м. Київ. Координаторка у Тернополі всеукраїнських проектів «Додай читання!» та «Тату, почитай!», «Книжковий марафон 42» від Євгенії Пірог. Авторка та координаторка благодійного проекту для незрячих та слабозорих дітей «Історії тих, хто бачить серцем».
• Андрій Демиденко – український поет, Народний артист України. Автор багатьох книг поезій та віршів популярних пісень, редактор-упорядник белетристичної спадщини Михайла Грушевського, заслужений діяч мистецтв України (1994), Почесний академік Національної Академії педагогічних наук України (2022), дійсний член (академік) Національної академії наук вищої освіти України (2023), професор. Лауреат Народної премії України імені Тараса Шевченка (2021). Обраний секретарем Національної спілки письменників України (2023).
• Вадим Крищенко – український поет-пісняр. Заслужений діяч мистецтв України (1995), народний артист України (2008), заслужений працівник культури (1985), член Національної спілки письменників України (1972), лауреат літературно-мистецьких премій імені Івана Нечуя-Левицького, імені Андрія Малишка, імені Дмитра Луценка «Осіннє золото», Богдана Хмельницького (2019), премія імені Володимира Сосюри (2021). Кавалер багатьох державних нагород – ордена Ярослава Мудрого V ступеня, повний кавалер ордена «За заслуги», ордена Трудового Червоного Прапора, найвищої київської відзнаки «Знак Пошани», найвищих нагород Української православної церкви – ордена Андрія Первозваного та ордена Святого Володимира, найвищої відзнаки громадських організацій – Лицар Вітчизни та багатьох інших. Автор більш як 55 поетичних збірок, понад 1000 пісень. Найвідоміші пісні: «Наливаймо, браття, кришталеві чаші», «Одна-єдина», «Хай щастить вам, люди добрі», «Родина», «Десять Господніх заповідей», «Молитва», «Хай береже усіх Господня сила», «Благослови», «Бути українцем», «Україна», «Україно, пам'ятай героїв», «Білі нарциси», «Берег любові», «Отчий край», «Лебеді кохання».
• Еліна Заржицька – письменниця, журналістка, громадська діячка, членкиня Національної спілки письменників України. Нагороду отримала напередодні, оскільки не змогла бути на церемонії нагородження. Керівник секції літератури для дітей та юнацтва «Джерело» при ДОО Національної спілки письменників України. Член Національної спілки журналістів України. Автор і керівник проекту «Аудіокнига «Письменники Дніпропетровщини – шкільним бібліотекам» (2012) разом із Наталією Дев’ятко і Фіделем Сухоносом. Редактор-упорядник електронної книги – збірника творів дніпропетровських письменників – екологічної читанки для дітей «Наш кращий друг – природа» (2013).