вівторок, 28 липня 2020 р.

З ДНЕМ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ - УКРАЇНИ!

1032 роки тому рівноапостольний князь Володимир Великий заклав фундамент єдності нашої держави, її подальшого розвитку та процвітання. Саме утвердження християнських цінностей – ідеалів добра, справедливості та миру – стало важливим дороговказом на шляху українського народу до здобуття незалежності. І саме ці цінності гартують наш народ у боротьбі за територіальну цілісність та суверенітет України.
Прийняття християнства наблизило українців до великої родини європейських народів, заклавши глибокі традиції політичної та правової культури. 
Завдяки тому імпульсу єдності, який понад тисячу років тому дав нам князь Володимир Великий, ми побудуємо сучасну, квітучу, європейську Україну!
Боже великий, єдиний, нам Україну храни!
З Днем Хрещення Київської Русі – України!

вівторок, 14 липня 2020 р.

«А СЕРЦЕ І ДУМКА — У РІДНИХ СТЕПАХ...»


Поети з’являються не звідкись
з-за моря, а виходять зі свого народу.
М. Гоголь

І сьогодні є чимало маловідомих широкому загалу постатей в українській літературі і культурі.
До них можна віднести нашого земляка — людину широких літературних, наукових, громадських інтересів — Кесаря Білиловського, поета-лірика, перекладача, видавця, культурного діяча, доктора медицини і хірургії, дійсного статського радника.
«Кубельцем» свого «веселого, щебетливого та ясного» дитинства він вважав полтавське село Стополівку Золотоніського повіту Полтавської губернії, де народився 4 березня 1859 року у родині сільського фельдшера. Барви рідної природи, «пісень і мови дивні звуки» запали в серце і душу вразливого хлопчика, пізніше у нього з’являться рядки:
Чи є ще де така країна,
Така співоча, гожа й шатна,
Така розкішна, благодатна,
Як ти, моя свята родино!
З дев’яти років він разом з братом навчався у Полтавській гімназії. Захоплюючись красою Полтави, Кесар написав: «Хто дав землі розкошів стільки?..»:
Дрижать на Ворсклі срібні смуги,
Верба схилила віти з туги,
Мов жде світанкової миті.
Чи казка це, чи не в уяві?..
Бо, маю гадку, ці картини
Побачить можна лиш в Полтаві,
У щирім серці України.
Улюбленим предметом юного гімназиста була словесність, легко давалося вивчення іноземних мов, особливо, німецької. Диво шевченкового «Кобзаря» справило на Кесаря незабутнє враження: «І пірнув я в розкоші, як каченя у воду погожу, — писав він у листі до М. Плевако (1890–1941) — Дні і ночі читав. Ходив по саду з «Кобзарем» у руках, мов заворожений». Наслідуючи Тараса Шевченка, пробував писати вірші сам.
Упорядкувавши зшиток своїх поезій, юнак відправив його до київської цензури, надіючись, що його опублікують. Але не так сталось, як гадалось. «Для принятия мер» щодо писання Білиловським віршів «забороненою мовою», зшиток було передано директорові Полтавської гімназії. Щоб не бути виключеним з навчального закладу, після п’ятого класу Кесар виїхав до Дерпта (нині — Тарту, Естонія), де 1875 року закінчив гімназійний курс.
Кесар вступив на медичний факультет Дерптського університету, але не маючи батьківської матеріальної підтримки, змушений був виїхати до Німеччини, де став студентом Лейпцігського університету. Заробляв репетиторством, журналістикою, перекладами. За порадою німецького поета Ф. Боденштедта переклав німецькою мовою вірш Тараса Шевченка «Нащо мені чорні брови», який опублікувала 1876 року лейпцігська газета.
Молодий полтавець подорожував Європою, пізнавав світ, врешті-решт опинився у Відні, ставши студентом тамтешнього університету. Тут зійшовся зі студентами-галичанами, академічним студентським товариством «Січ».
Склалося так, що на Білиловського заводиться справа в поліції, як на людину, яка мала стосунки з політичними емігрантами. Рятуючись від переслідування, юнак виїхав у Флоренцію з рекомендаційним листом професора Віденського університету, українця Івана Пулюя, якому була до вподоби літературно-громадська діяльність нашого земляка.
Тут Кесар познайомився з видатним ученим-славістом Анджело де Губернатісом (1840–1913), якому передав багатий фактичний матеріал про розвиток української літератури для його вісімнадцятитомної «Історії всесвітньої літератури».
Італійський учений наголошував: «...першим автором українських драм був І. Котляревський, якого вважають за справжнього батька українського письменства. Дві його п’єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник»... і досі являють собою найкращу оздобу української сцени...».
За матеріальної підтримки В. Білозерського (1825–1899) Кесар повернувся до Відня: продовжив навчання, писав вірші, займався перекладами творів німецьких письменників.
1881 року Білиловський в особистій справі приїхав у Полтаву (тут жили його батьки), а в місті в цей час перебував М. Кропивницький (1840–1910), з яким вони раніше переписувались. Тепер випала нагода познайомитись особисто.

понеділок, 13 липня 2020 р.

ПОЛТАВЕЦЬ, З ДАВНЬОГО КОЗАЦЬКОГО РОДУ

В. С. Завойко
До 210-ої річниці від дня народження військового діяча, адмірала, літератора Василя Степановича Завойка

Воздасться нам за вчинки і слова,
Які за нас до світу говорили.
О. Ткачук

Полтавщина здавна славиться багатьма родинами. Як свідчить "Енциклопедія історії України", рід Завойків вписав в літопис нашого краю не одну золоту сторінку. Одним із перших був Василь Завойко, який служив військовим товаришем у Переяславському полку (XVII ст.). Його правнук Степан Йосипович Завойко став моряком, штаб-лікарем Миколаївського морського порту. Він прищепив любов до моря і своїм синам, які всі стали морськими офіцерами.
Звернемось до автобіографії середульшого Степанового сина — Василя: "Народився я 28 липня 1810 року в Малоросії Полтавської губернії, у селі Прохорівка. Батько мій був дуже суворо-строгий, а мати ніжно-лагідна... Я з малих літ знав, що таке нужда...".
Він виріс біля сивого Дніпра, але мріяв про далекі моря:
У Прохорівці — сни, мов ріки
напровесні: об груди б’ють,
як об пороги. Думи йдуть,
неначе дзвони. І великі
тумани в головах ростуть.
Семирічного хлопчика спочатку віддали на навчання до Макарівської монастирської семінарії, а далі — Чорноморські юнкерські класи. Після їх закінчення гардемарина Василя Завойка направили на бриг "Мінгрелія".
Кар’єра майбутнього адмірала могла закінчитися, ледве розпочавшись. Під час першого ж шторму Василько через хитавицю не зміг вийти на вахту. Коли про це дізнався капітан — наказав негайно вивести юного моряка нагору, прив’язати до щогли і тримати до тих пір, поки хлопець не дасть слово, що не боятиметься високих і грізних валів, які кидали бриг, як тріску.
"Я знемагав, блював кров’ю, тремтів від холоду. Не знаю, скільки часу минуло. Зрештою, зібравшись із силами, пропищав рідною мовою: "Ой лишенько, їсти хочу, розв’яжіть...". Та на цьому посвята у "морські вовки" не закінчилася. Василька нагодували і знову прив’язали в носовій частині корабля, де хвилі перекочувалися через палубу...
Згодом шістнадцятирічний мічман потрапив на Балтику. За проявлений героїзм у знаменитому чотиригодинному Наваринському морському бою (1827) Василь був нагороджений першим бойовим орденом святої Анни третього ступеня з бантом. У 1834-36 рр. на кораблі "Америка" — уже в чині лейтенанта — вперше здійснив навколосвітню подорож із заходом на Камчатку. Ще через рік, вдруге побував на Камчатці і Алясці.
1840 року Василь Степанович у Санкт-Петербурзі опублікував книгу у двох випусках "Враження моряка після двох навколосвітніх мандрівок", де у формі листів до брата розповів про ці подорожі та, як вперше побачив засніжені гори Камчатки, осяяні сонячним промінням. Мешканці півострова дуже зраділи мандрівникам, адже в цей край, забутий Богом і людьми, транспорти прибували раз на три роки.
На честь моряків камчадали (корінні жителі півострова) влаштували навіть бал. Лейтенант Завойко із захопленням розповідав, як на камчатському березі браві моряки танцювали французьку кадриль з місцевими панночками. Сувора природа краю зачарувала моряків: високі трави, кришталево-прозорі озера, гейзери...
І коли 1849 року капітанові першого рангу Завойку запропонували перейти на урядову службу на Камчатку, він радо погодився. Так, 39-річний полтавець став військовим губернатором землі на краю світу (така посада вводилась вперше) та командиром Петропавловського порту.
Разом з Василем Степановичем на Камчатку прибула і його молода дружина Юлія, високоосвічена баронеса із роду Врангелів. Далекий Схід став і тривалою весільною подорожжю, і запорукою того, що родову справу буде збережено. Народила Юлія одинадцятеро дітей (вижило — десятеро). Завойко дуже любив дружину і довіряв — навіть прапор, відбитий у бою, доручив зберігати саме їй, стоїчній і непереборній Юлії.
Сімнадцять років перебувала родина Завойків на Далекому Сході, "добровільні вигнанці з освіченого кола" суспільства, як їх називали. Дружина пізніше згадувала: "Досі не можу збагнути, звідки в мене бралися сили витерпіти все це... Бог і ці маленькі діти, що плачуть, завжди підтримували мене". Василь Степанович надзвичайно пишався власними нащадками: "Бог нагородив мене щедро — маю красивих і розумних дітей", — хвалився він.
Новий губернатор по-господарському взявся за облаштування Петропавловського порту. За його сприяння збудували велику пристань, а набережну закували у камінь. Звели численні склади, гостиний двір для заморських гостей, купців, китобоїв. На Паратунських гарячих джерелах збудували будівлі і відкрили курорт. Про кипучу діяльність практичного, мудрого, стійкого губернатора свідчили збудовані млин, пекарня, ливарний завод, цегельня, лікарня, магазини, пошта, молочна ферма на триста корів.
Василь Степанович зобов’язав кожну родину висаджувати овочі, які рятували б від важких недуг. Багато хто скептично поставився до задуму полтавського "хлібороба", не вірив в успіх справи. Адже споконвіку Камчатка була краєм риби і хутряного звіра, мала грунти непридатні для землеробства. Але невгамовний Завойко восени 1851 року влаштував виставку сільськогосподарської продукції.

пʼятниця, 10 липня 2020 р.

УКРАЇНСЬКИЙ ЕРУДИТ

Цікавий  сайт "Український Ерудит".
Платформа містить професійно створені тести з різних предметів, зручно оформлені, проста навігація на сайті. 
Для молодших школярів - категорія "Для дітей". 

неділя, 5 липня 2020 р.

ОСІНИНКА

Книга Ірини Гарець "Осінинка" побачила світ у видавництві "Дивосвіт". За жанром це пригодницька навчальна казка де авторка піднімає проблеми охорони довкілля і через фабулу казки показує, у який спосіб потрібно це робити.
Головна героїня Катруся вирушає з батьками до лісу, де знайомиться з чарівною істотою Осінинкою, яка допомагає природі підготуватися до зими.
Головне завдання автора у казковій формі виховати у дітей екологічну свідомість. Крізь призму пригод головної героїні діти зможуть познайомитися з проблемами забруднення навколишнього середовища. Дізнаються навіщо птахи відлітають у вирій, навіщо деревам необхідно обов’язково восени скидати листя, чому взимку ведмедям потрібно спати і т.д. Зокрема, авторка порушує тему доцільності зоопарків, де дикі тварини утримуються у незвичних для них умовах і страждають через людський егоїзм.
Така книга наразі дуже актуальна й допоможе батькам та вчителям виховати у дітей шанобливе ставлення до природи та тварин, навчать любити й берегти їх.
Книга вийшла тиражем 300 примірників на замовлення Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської облдержадміністрації за планом випуску соціально значущих видань.
ЧИТАТИ КНИГУ

субота, 4 липня 2020 р.

МУЗЕЇ СВІТУ

Ви можете провести своїх дітей кращими музеями світу, не виходячи з дому. Карантин змусив всіх нас не тільки працювати з дому, а і знаходити собі в чотирьох стінах різні способи розваги та дозвілля. На щастя, в епоху інтернету можна відвідувати найбільші музеї світу, не виходячи на вулицю. Тому для вас кращі віртуальні музеїв світу.
https://britishmuseum.withgoogle.com (екскурсія Британським музеєм)
https://artsandculture.google.com (художні колекції з усього світу)
https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/ (подорож українськими музеями просто неба)

НЕЗВИЧАЙНІ БІБЛІОТЕКИ СВІТУ

Дивна річ! Незважаючи на наявність інтернету в кожному будинку і десятки мільйонів електронних книг, по продаваних світу щорічно, все ще є люди, які ходять до бібліотеки! Причому, для цих ретроградів будуються всі нові і нові бібліотечні будівлі, деякі з яких стають справжніми шедеврами архітектури! Ось лише десять з цих самих незвичайних бібліотек світу.
Топ - 10 запозичені тут.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...