БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

середу, 2 березня 2022 р.

ТЮТЮННИК ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ

Народився 4 березня 1929 року в с. Шилівка Зіньківського району. Двоюрідний небіж Григорія й Григора Тютюнників. Закінчивши Шилівська семирічку, пішов навчатися у Зіньківську середню школу №1, після школи відразу вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського політехнічного інституту, який закінчив у 1954 році. Спеціальність за освітою у Федора Григоровича – інженер по хімічному устаткуванню. За призначенням його було направлено на одне з оборонних підприємств, у Всесоюзному науково-дослідному і конструкторському інституті хімічного машинобудування, в Українському науково-дослідному вуглехімічному інституті – майстром, старшим інженером – конструктором, науковцем.
Але так склалася доля, що потяг до творення, дух творчості став провідним у його житті. У 1964 році новелою "Кура" Федір Тютюнник дебютував на сторінках газети "Літературна Україна". А потім були публікації в журналах "Дніпро", "Вітчизна", "Ранок", "Літературна Україна" під псевдонімом Лісовий. Федір Григорович друкувався майже в усіх популярних республіканських виданнях.
У 1967 році виходить перша збірка оповідань "Співуче джерело". А в 1968 році він став членом Спілки письменників України. Великою популярністю серед читачів користувалися збірки новел "Співуче джерело" (1967), "Зелений легіт" (1970), "Осінь пахне криницею" (1973), та інші, які видавалися е лише українською а й іншими мовами, за кордоном.
У 1976 році Федір Григорович став лауреатом обласної премії П. Артеменка за збірка повістей та оповідань "Осінь пахне криницею".
Мав міцний талант прозаїка-оповідача, дуже точного в деталях спостерігача сільського життя, а надто – був гарним стилістом і пейзажистом. Щось таке в його прозі було від російських Федора Абрамова, Валентина Распутіна чи Василя Бєлова.
У 1989-1991 роках письменник працював у редакції Зіньківської районної газети і до останніх днів не поривав з нею зв'язків.
Федір Григорович Тютюнник був членом редакційної групи по написанню історії Зіньківщини. А ще у нього був задум написати історію роду Тютюнників. Не судилося, на жаль, завершити свій задум. Якраз у день 74-річчя трагічно обірвалося його життя під колесами несамовитого авто на сільській вулиці на Полтавщині.
Книги Федора Григоровича відтворюють життя у всіх його гранях.
Член Спілки письменників України з 1968 року.
Література
  1. Тютюнник Ф. Зіньківський район Полтавської області : короткий довідник-путівник / Ф. Тютюнник. – Полтава : Полтавський літератор, 2010. – 38 с.
  2. Тютюнник Ф. Г. На бистрині : докум. повість [про Полт. турбомех. з-д] / Ф. Г. Тютюнник. – Х. : Прапор, 1978. – 159 с. 
  3. Тютюнник Ф. Г. Перепелині дзвони : оповідання / Ф. Г. Тютюнник. – К. : Молодь, 1978. – 127 с. 
  4. Моцар І. М. Поклик рідної далини : [Федір Тютюнник] / І. М. Моцар // Моцар І. М. Овиди пам'яті. Літ. спомини, щоденники. – Полтава, 2010. – С. 68–77.
  5. Тютюнник Ф. Дезертир : [оповідка, біографія автора, уродженця с. Шилівка Зіньківського р-ну] / Ф. Тютюнник // Калинове гроно : антологія прози і драматургії полтавських літераторів ХХ ст. . – Полтава, 2006. – Т. 2. Кн. 2. – С. 92–105.

1 коментар:

  1. Уточняю: був членом редакційноъ групи по навписанню краэнавчого видання "Зіньківщина. Історичны нариси".( оскільки краєзнавчих видань написан багато, але він не брав там участі).

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...