 |
| Олег Ольжич |
Після закінчення інституту батько Ольжича, Олександр Олесь працював ветеринаром на Київській бойні і в кінці 1909 року перевіз сім'ю до Києва, а пізніше родина оселилась у мальовничій Пущі-Водиці, де в 1909 – 1923 роках Олег здобував середню освіту в трудовій школі.
Роки, на які припадає дитинство О. Ольжича, були для України надзвичайно складними. Хлопчик був свідком багатьох драматичний подій, пізнав холод і голод 1921 року, на власні очі побачив розгул терору і післявоєнну розруху. У 1918 році мало не загинув батько, а в 1919 куля обірвала життя маминому брату. Олександр Олесь шукав виходу із складної ситуації, і коли йому запропонували посаду культурного аташе в Будапешті, він з радістю погодився. В 1923 році О. Олесь через Організацію Міжнародного Червоного Хреста добивається виїзду сім'ї за кордон. В січні Олег з матір'ю прибули в Берлін, а потім вже разом з батьком виїхали до Чехо-Словеччини. З цього часу розпочинається еміграційний період життя і невтомної праці майбутнього вченого, поета і політичного діяча.
В 1924 році Ольжич став студентом філософського факультету Карлового університету в Празі, водночас навчався в Українському вільному університеті, вивчав археологію та історію мистецтва. Ще в студентські роки він проводив археологічні розкопки у Галицькому Поділлі, вивчає експонати в західноєвропейських музеях. Здібному студенту по закінченню університету присвоюють ступінь доктора археології. Двацатитрьохрічного доктора наук чекала блискуча кар'єра вченого, він брав участь у багатьох археологічних розкопках, зокрема на Балканах; обійняв посаду асистента на кафедрі археології Українського вільного університету, працював одночасно завідувачем в археологічному відділі Чеського національного музею в Празі, брав участь у міжнародних археологічних симпозіумах і конференціях, читав лекції у Гарвардському університеті США (у 1938 році заснував там Український науковий інститут).
Діапазон наукової діяльності О. Ольжича охоплював, крім археології, історію, історію мистецтва, етнографію, літературу.
Перші проби пера – прозові та поетичні твори, пародії, епіграми, жарти блукали по альбомах, листах, звучали на вечірках, але коли поезії почали з'являтися на сторінках "Літературно-наукового вісника", "Студентського шляху" та інших журналів, громада відчула, що за цим карбованим, неначе витесаним із житомирського граніту, простим і чітким за думкою поетичним рядком стоїть горда націленість сина славетного лірика на категоричне власне, абсолютно не схоже на батьківське поетичне самовираження та ідейно-естетичне самоутвердження. Літературна творчість О. Ольжича поставила Україну в контекст світової духовності. В його поетичних творах відбито трагізм нашої історії. Поетичний світ О. Ольжича – це планетарність, порив вперед, героїчний дух, сильний характер. У його поезії відбито погляди на минулу і сучасну історію України, виражено життєву позицію автора. Епізодичні штрихи інтимної лірики, а пейзажної особливо, – це той фон, який допомагає усвідомити громадську і державницьку позицію автора, розуміння ним явищ дійсності.
Творчий набуток О. Ольжича в царині поезії є невід'ємною частиною нашої національної культури, багато сторінок якої ще не прочитано. За його життя вийшли збірки "Рінь" (Львів, 1935) і "Вежі" (Прага, 1940), а посмертно "Підзамчя" (1946), "Цитаделя духа" (1991). У 1994 році вперше на Україні було видано твори, які ввійшли до збірки під назвою "Незнаному воякові". До 100-річчя від дня народження О. Ольжича видрукувано його "Вибрані твори", окремою книжкою вийшла праця "Дух руїни", збірка "Поезія. Проза.".
О. Ольжич був не тільки вченим, поетом, але й полум'яним публіцистом. Його праці про освіту і виховання, літературознавство, культуру сповнені вболіванням за долю нашої духовності і самосвідомості.
Перед ним відкривалися двері науки, його вірші свідчили про поетичний дар, неповторність творчої палітри. Та йому судилась інша доля. О. Ольжич обирає тернистий шлях державотворення і повністю відає себе боротьбі за незалежність України. В 1929 році він вступає до створеної Організації Українських націоналістів (мельниківців) і залишався вірним її ідеям до своєї трагічної загибелі. Він стає одним з найактивнішим членів ОУН, керівником культурного сектора, а згодом – заступником голови Проводу ОУН. У 1938-1939 роках брав активну участь у діяльності короткочасного державного утворення – Карпатської України – в її збройній боротьбі проти угорських окупантів, потрапив на кілька днів до Тячівської в'язниці.
В 1941-1942 роках О. Ольжич жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні, яка намагалась розбудувати українське життя формуванням національних органів влади. Зокрема, у серпні 1941 року він прибув до міста свого дитинства – Житомир. Одним з перших організаційних заходів, здійснених групою Ольжича в Житомирі, був випуск газети "Українське слово". З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів переїхав до Львова. 2 серпня 1943 року одружився з дочкою улюбленого професора літератури Л. Білецького –Катериною.
25 травня 1944 року гітлерівці напали на його слід і заарештували у Львові на приватній квартирі. Львівське гестапо, допити, тортури, перевезення до Берліна, а звідти – в концтабір Заксенгаузен. Там, у залізобетонному бараці-бункері, де сидів майже весь провід ОУН, після багатоденних допитів і катувань мужній Олег Ольжич 10 червня 1944 року помер. Ненадовго пережив сина батько: 22 липня 1944 року в Празі помер Олександр Олесь. 31 липня 1944 року народився син Ольжича – Олег.
…Він був і творцем, і героєм великої доби в історії України, коли дві мілітарні потуги світу – сталінська і гітлерівська імперії – зіткнулися в смертельному двобої за можливість владарювати в Європі.
З цієї боротьби Україна "черпала свою духову міць і своє провідництво", щоб силою своєї духової напруги і творчого розкрилення бути в авангарді нової людської цивілізації.
Життєвий шлях Олега Ольжича – це подвиг, вартий уваги нових поколінь, а смерть – це смерть переможця на полі бою за незалежну Українську державу.
Згадуючи і пошановуючи Ольжича як національно-політичного діяча, ми особливу увагу звертаємо на його глибоке розуміння культурницької національної політики в духовному ставленні нації.
Олег Ольжич був визначним вченим-археологом, неперсічним поетом, ідеологом, літературознавцем, політиком і революціонером, рівного якому ані в той час, ані у наш час, не було і немає. Його життя, поетична творчість і діяльність вимагають нових і основних досліджень зокрема в Україні. Для багатьох дослідників залишиться нерозгаданим питання, чому в час, коли німці програвали на всіх фронтах, вони вирішили вбити саме Олега Ольжича і нікого іншого з кількох десятків провідних членів обидвох націоналістичних організацій, які в той час були також ув’язнені у тому ж самому німецькому концтаборі. Чому саме Ольжича? Велич духу і мужність Олега Ольжича, налякали велику Німеччину, налякав її його інтелектуальний потенціал, як провідника майбутньої України. Нездоланний дух людини може налякати, покорити і здолати імперії і їхні народи. Своєю величчю духу, гідності і мужності О. Ольжич переміг гітлерівську Німеччину.
Вшановуючи світлу пам'ять національного героя Олега Ольжича, окрилимо наш дух високою відповідальністю за Державу. Ми сьогодні творимо колосально важкий і відповідальний процес ідейно-світоглядного переформування українського суспільства, і саме для цього приходить до нас Олег Ольжич як ідейний будівничий Української держави, як лицар слова і філософ чину, як той національний герой, який свідомо спалив своє життя задля того, щоб розпалити пригаслий вогонь у душах і свідомості мільйонів українців.
Електронні ресурси:
- Нові грані Олега Ольжича [Електроний ресурс] // Смолоскип українське незалежне видавництво : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м]. – Режим доступу: http://www.smoloskyp.org.ua/main/360--100-s--.html (дата звернення: 21.06.2017). – Назва з екрану.
- Олег Ольжич [Електроний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2016. – Режим доступу: http://bit.ly/2tscFQc (дата звернення: 21.06.2017). – Назва з екрану.
- Ольжич Олег [Електроний ресурс] // УкрЛіб : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м]. – Режим доступу: http://bit.ly/2sp7eD6 (дата звернення: 21.06.2017). – Назва з екрану.
Немає коментарів:
Дописати коментар