Полтавська земля споконвіку славилась талановитими людьми, які народжувалися на її родючих землях. Імена багатьох з них є гордістю не тільки рідного краю, а й усієї України, світу.
І нині Полтавщина не збідніла на людей обдарованих, натхненних, тому що сама й надихає їх, дає силу.
Видатні вчені, які внесли неоціненний вклад у розвиток вітчизняної, світової науки, прикрасили наукову еліту України. Кожен вчений, про кого йдеться, – неповторна особистість, яка пройшла непростий життєвий, творчий шлях і може слугувати прикладом для юних.
Видатні вчені, які внесли неоціненний вклад у розвиток вітчизняної, світової науки, прикрасили наукову еліту України. Кожен вчений, про кого йдеться, – неповторна особистість, яка пройшла непростий життєвий, творчий шлях і може слугувати прикладом для юних.
Про премію Державна премія України в галузі науки і техніки – щорічна державна нагорода України. Заснована постановою ЦК Компартії УРСР та Ради Міністрів УРСР від 23 квітня 1969 року.
Премія присуджується:
- за видатні наукові дослідження, які сприяють дальшому розвитку гуманітарних, природничих, технічних наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі;
- за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів, технологій, сучасних способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень;
- за роботи, що становлять значний внесок у розвиток проблем охорони довкілля та забезпечують екологічну безпеку;
- за створення підручників для середніх, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що
відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню знань.
Присуджується щорічно 20 Державних премій, зокрема:
- до 15 – за роботи, що мають відповідний дозвіл для публікації в ЗМІ;
- до трьох – за роботи, що стосуються державної таємниці;
- до двох – за підручники.
Розмір Державної премії України в галузі науки і техніки визначається щороку Президентом України.
Першим лауреатом премії став уродженець Полтавщини Георгій Степанович Писаренко (1910–2001) – академік, директор Інституту проблем міцності Академії наук УРСР, керівник циклу робіт з питань міцності матеріалів при високих температурах.
Премія присуджується:
- за видатні наукові дослідження, які сприяють дальшому розвитку гуманітарних, природничих, технічних наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі;
- за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів, технологій, сучасних способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень;
- за роботи, що становлять значний внесок у розвиток проблем охорони довкілля та забезпечують екологічну безпеку;
- за створення підручників для середніх, загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, що
відповідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню знань.
Присуджується щорічно 20 Державних премій, зокрема:
- до 15 – за роботи, що мають відповідний дозвіл для публікації в ЗМІ;
- до трьох – за роботи, що стосуються державної таємниці;
- до двох – за підручники.
Розмір Державної премії України в галузі науки і техніки визначається щороку Президентом України.
Першим лауреатом премії став уродженець Полтавщини Георгій Степанович Писаренко (1910–2001) – академік, директор Інституту проблем міцності Академії наук УРСР, керівник циклу робіт з питань міцності матеріалів при високих температурах.
ЗІНЧЕНКО Василь Іванович (26.10.1924, с. Вербки Семенівського р-ну – 22.08.2009, Ялта (Крим)) – фахівець у галузі виноробства. Доктор технічних наук (1988), професор (1990). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1992) Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут (1949). Працював на виробництві; у 1952–1955 рр. – державний інспектор з якості вин Міністерства харчової промисловості СРСР; у 1956–1959 рр. – головний інженер та директор Берегівського винзаводу; у 1959 році – в Інституті
винограду і вина "Магарач" УААН (Ялта); у 1965–1975 рр. – зав. кафедрою виноробства Кишинівського політехнічного інституту. Наукові дослідження: технологічне значення у виноробстві полісахаридів винограду і вина; технології перероблення винограду, виробництва виноматеріалів, стабілізація вин. Вчений обгрунтував теоретичні основи й режими потокової технології оброблення виноматеріалів і соків з використанням неорганічних природних синтетичних сорбетів, органічних матеріалів та ферментних препаратів.
Література
- Василий Иванович Зинченко: К 80-летию со дня рождения // Виноградарство и виноделие. – 2004. – № 6.
- Якушина Н. А. Зінченко Василь Іванович / Н. А. Якушина // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2010. – Т. 10. – С. 598.
ЗЮЗЬКЕВИЧ Микола Петрович
(22.10.1938, с. Князищево Білорусь) – гірничий інженер-геолог, кандидат геоло-гічних наук (2003), має звання "Почесний розвідник надр" (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1985).
Закінчив гірничий техінкум (1958), Львівський університет (1967). Пройшов шлях від польового геолога до головного геолога підприємства "Полтаванафтогеологія".
Науково-виробнича діяльність Миколи Петровича пов'язана з пошуками родовищ нафти і газу у Дніпровсько-Донецькій западині. Він брав участь у відкритті більше 50-и нафтогазових родовищ, в тому числі таких значних, як Яблунівське, Глинсько-Розбишівське, Рудівсько-Червонозаводське (Полтав-щина), Тимофіївське, Анастасівське (Сумщина). За відкриття та ефективну розвідку Яблунівського нафтогазоконденсатного родовища на Полтавщині і була присуджена премія. У співавторстві з іншими дослідниками Микола Петрович опублікував 40 наукових статей (статті у фахових виданнях та тези доповідей), в т. ч. одну монографію з питань нафтогазової геології – "Нафтогазоносний потенціал Південного Сходу Дніпровсько-Донецької западини" (1996).
Література
- Зюзькевич Микола Петрович // Полтавці – відомі геологи і географи (біографії. Історичні портрети). – Полтава, 2007. – С. 64–65.
Немає коментарів:
Дописати коментар