БІБЛІОГРАФ - ЦЕ КРУТО!

Одним із найважливіших кроків у житті є вибір професії. Отже про професію ми з вами сьогодні і поговоримо.

Займатися тим, що тебе цікавить, приносить радість, - одна з умов відчуття життєвої повноцінності. Прагнення «знайти себе», стати «самим собою», індивідуальністю – неодмінна ознака юності. Ще Л. Толстой зауважив: «Призначення людини – це прагнення до досконалості». Своє майбутнє ми визначаємо задовго до останнього шкільного дзвінка. Обираючи професію, стараємося зважити всі «за» і «проти» того чи іншого заняття, що приваблює, «приміряти його на себе». Вибір професії – чи не найголовніший чинник того, як складеться твоє подальше життя та як ти в ньому будеш себе почувати. Адже всім хочеться не лише заробляти гроші, але й реалізувати свій потенціал.

Професія БІБЛІОГРАФ… Особисто мені подобається ця професія тому, що бібліограф – це людина освічена, розумна та комунікабельна. Та і в більшості у професії бібліограф, як то кажуть, жіноче обличчя. Сьогодні у бібліотечній справі залишаються лише ті, хто має покликання до цієї професії, любить її, цінує, не дивлячись на невелику заробітну плату. Проте, залишаючись працювати в бібліотеках, вони зробили вибір, який на ділі, а не словах доводить їх відданість духовній культурі. 

Мені дуже хочеться, щоб та молодь, яка ще не зробила свій вибір в отриманні спеціальності, побачила нашу роботу, як  кажуть, «зсередини». І, можливо, саме ви – молоді, розумні, креативні – через декілька років радісно зустрінете нас, своїх «читачів-пенсіонерів», тобто мене, у затишних стінах бібліотеки.

Що ж властиве професії бібліографа в Полтавській обласній бібліотеці для молоді імені Олеся Гончара? Безсумнівно, він повинен бути всебічно освіченим, володіти різнобічними енциклопедичними знаннями, бути людиною високої кваліфікаційної майстерності, належної бібліотечно-бібліографічної культури, ентузіазму, професійного патріотизму. Професія вимагає чіткої світоглядної позиції. Характерними рисами бібліографа є самовідданість, чесність, відповідальність за доручену справу. Йому властиві допитливість, уміння працювати з людьми, глибока внутрішня культура, творчий склад розуму. Для бібліографа потрібний подвійний розум, як говорять у народі, а також необхідний потяг до повсякденного удосконалення, поповнення своїх знань. Бібліограф усе своє життя вчиться, без цього він не зможе бути справжнім фахівцем. Професійне самопізнання – це колективний пошук відповідей на важливі, значимі для професії бібліографа питання. І тому в кожній бібліотеці бібліографічні відділи називають мозком. Бібліограф повинен мати покликання до цієї професії, бути особистістю і авторитетом. 

І сьогодні я хочу розповісти, хто присвятив бібліотечній справі усе своє життя, хто багато років тому переступив поріг бібліотеки і залишив назавжди в ній своє серце, для кого бібліотечна справа стала покликанням.

З цією людиною приємно розмовляти завжди. Здається, вона ніколи не буває роздратованою, непривітною або, не дай, Боже, злою. Її невидима аура - суцільній позитив, яка сприятливо впливає на оточуючих.

Також вона - вимогливий, принципова керівник, якого поважають і люблять колеги.

Не буду втомлювати читача і змушувати мучитися в здогадках: "Про кого мова? Хто ця людина?". А мова  про Требіну Надію Михайлівну.

Багато сил, енергії, ентузіазму практичній бібліографічній роботі віддавала провідний бібліограф, завідуюча сектором краєзнавства Требіна Н. М. 

А зараз я зроблю деякий невеличкий екскурс у минуле Надії Михайлівни.

Народилася 12 січня 1947 року в мальовничому селі Василівці

Семенівського району Полтавської області. 

1965 року Надія Михайлівна закінчила бібліотечне відділення Гадяцького культосвітнього училища і отримала направлення на посаду завідуючої Новачанською сільською бібліотекою Хорольського р-ну, 1969–1970 рр. працювала бібліографом
 Хорольської ЦРБ, в 1970–1972 рр. – старший інспектор обласного управління культури по бібліотеках.

1972 року закінчила Київський державний інститут культури (заочно).

В 1972 – 1978 рр. – бібліотекар, завідуюча відділом технічної
літератури Полтавської обласної державної універсальної наукової бібліотеки ім. Котляревського, з 1978 по 2010 рік   – завідувачка відділом довідково-бібліографічного та інформаційного обслуговування, з 2010 - завідувачка сектору краєзнавчої літератури та бібліографії  Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. О. Гончара. 

Вибору професії дійсно сприяла дитяча любов до книги. Першою улюбленою книгою був "Кобзар" Тараса Шевченка, якого читали для дівчинки дорослі, а потім, ставши активною читачкою сільської бібліотеки, Надія перечитала там сотні книг. Закінчивши восьмирічку на "відмінно", могла вибрати "грошовитішу" спеціальність, але не зрадила дитячій мрії. Чернишевський писав: "Хто працює з любов'ю, той вносить поезію у всяку роботу". Так і Надії Михайлівні хочеться опоетизувати бібліографічні покажчики, списки, розвідки, які надсилаються в бібліотеки області, огляди літератури, які звучать по обласному радіо і друкуються в пресі.

Бібліографічна робота щоденно підтверджує улюблені девізи Надії Михайлівни: "Я знаю, що нічого не знаю" (Сократ) і "Вік живи - вік учись". Більше п’ятдесяти років віддано улюбленій роботі, але коли її робиш охоче, то вона приносить задоволення і зцілює.

Багаторічна праця оцінена: Надія Михайлівна нагороджена медаллю "Ветеран праці", Почесними грамотами міністра культури України, обласної і міської ради, обласної державної адміністрації, обласного управління культури, преміями, Почесною відзнакою УБА в 2013 році «За внесок у розвиток бібліографії та бібліографознавства». 

Навряд чи її життєвий шлях був усипаний пелюстками троянд. Багато довелося пережити, відчути, передумати. Секрет її життєвого успіху – в праці. У разі невдачі Требіна не шукає для себе якихось виправдань, а йде далі, вперед. 

Попри невблаганні літа, залишається гарною людиною. Розгадку я вбачаю у невгасимому оптимізмі, позитивному ставленні до життя, умінні навіть у нинішній непростий час залишатися особистістю. Тому я, як її колега, щаслива, що працюю пліч-о-пліч з однодумцем, другом, який у ставленні до мене та інших є принциповою, відповідальною, чесною та щирою людиною. 

Сім'я – надійний тил героїні нашої розповіді. Вона дорожить сімейними узами, як навчали це робити батьки. Разом з чоловіком Андрієм Панасовичем виховала двох синів, радіє онукам. 

Її кредо – ніколи не задовольнятися набутим, бути в пошуку нового і цікавого. Надія Михалівна впевнена сама і переконує інших, що успіх приносить лише самовіддана праця. Ми, її колеги, пишаємося тим, що нам випала можливість працювати з нею і досягати разом професійних висот.

Врешті-решт, кажучи словами Л. Толстого «важливе не те місце, яке ми займаємо, а той напрям, в якому ми рухаємося».

Зберігаючи все добре і корисне, що було накопичене в галузі бібліографії за всі десятиліття в нашій бібліотеці, сьогодні ми бачимо необхідність змінюватися і ставати фахівцями нового типу; з широким світоглядом, високою культурою, які володіють новими комп’ютерними технологіями, уміють орієнтуватися в мінливих умовах життя суспільства та приймати адекватні рішення.

Сьогодні наша бібліотека – це центр відпочинку і духовності, частими гостями якої є талановиті поети, письменники, музиканти, і просто цікаві особистості. Та найбільше чим пишається бібліотека нині – це нашими читачами. Бо в центрі уваги завжди був і буде користувач, його запити і інтереси.

Завершуючи нашу розповідь я б хотіла сказати словами Надії Михайлівни: 

Бібліотеко! Для мене ти багато значиш,

Я йду до тебе знов і знов,

Моя найперша – ще дитяча, - 

Моя незраджена любов!

«Є в світі істина проста: жити в роботі й досягати мрію», - говорив П.Тичина. Хочу побажати вам знайти свій шлях у житті, зробити правильний вибір, здійснити всі задумані проекти.