ЗАСЯДЬКО ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ

Розповіддю про цього геройського та якогось дивного вояка, який мріяв про польоти до зірок, коли ще не було й велосипеда, розпочинаємо нашу розповідь. 

Отже, Олександр Дмитрович Засядько народився у селі Лютенька неподалік від Гадяча в Полтавській губернії у 1779 році. Рівно 245 років тому. В сім’ї головного гармаша Запорізької Січі – Дмитра Даниловича Засядька, який очолював артилерію Січі за Петра Калнишевського. Після розгрому Січі Дмитро Засядько отримав дворянський чин, і з дозволу цариці у серпні 1790 р. відправив двох своїх синів до інженерного кадетського корпусу у Петербург. У 18 років підпоручика Олександра Засядька призначено в артилерійський батальйон на Херсонщині. Отримавши військовий вишкіл, став артилерійським офіцером. Під командуванням Суворова і Кутузова мужньо бився з ворогами. Кмітливого, винахідливого й мужнього офіцера нагородили орденами Георгія, Володимира, Анни… А за особисту відвагу й героїзм під час штурму фортеці Разград капітан Засядько отримав найпочеснішу в Російській імперії іменну зброю – золоту шпагу "За хоробрість". Першим володарем такої зброї став Багратіон, а третім, уже після Засядька, – за наслідками Бородинської битви фельдмаршал Кутузов.

Зрештою, така вже робота у військових – воювати, а війни в першій половині ХІХ століття Російська імперія вела майже безупинно. І про Олександра Засядька, якби він був просто військовим, навряд чи згадали б ми сьогодні. Однак талант винахідника в характері й діях Засядька переважав, хоч гармати були тоді примітивні і артилерію не називали богом війни. Як людина освічена й енергійна, Олександр Дмитрович постійно розмірковував над удосконаленням зброї.

В 1815-1817 роках він повернувся до рідного села і, продавши батьківський маєток, обладнав майстерню і почав працювати над створенням військових порохових ракет (експерименти з бойовими ракетами, які сягають невиданої на той час відстані – до 3000-4000 метрів). Нову нищівну зброю з успіхом використали у війні з турками під час облоги Варни та інших міст. Вперше в Європі.

Це було щось на кшталт "катюш" тільки зразка XIX століття, з якої можна вести залповий вогонь шістьма пороховими ракетами – за 125 років до появи славетних шестиствольних «катюш».

Так уже склалося в історії людства, що війни, гостра потреба мати найдосконаліші засоби в арміях стали чи не найважливішим чинником розвитку науки й техніки.

Засядько став генерал-лейтенантом від артилерії, нагороджений царськими орденами ледь не всіх святих. Крізь вибухи своїх ракет Олександр Дмитрович вдивлявся в майбуття й говорив своїм закіптюженим гармашам: "Мине час і люди поселяться в інших, міжзоряних світах..." Солдати, відкривши з подиву роти, злякано дивилися на дивного генерала, хрестили животи.

Наш видатний земляк 1820 року очолив щойно народжене Михайлівське артилерійське училище (згодом – академія). Під його керівництвом створюється Санкт-Петербурзький арсенал (кращий і досконаліший за будь-які європейські того часу). Під його орудою – пороховий завод, піротехнічна лабораторія. І один за другим винаходи: гарматні лафети, переносна машина для пересування гармат найбільшого калібру, пороховий млин тощо. Аж до організації масового виробництва зброї в ракетному закладі. Коли Олександрові Дмитровичу йшов 49-й рік, його призначили начальником штабу артилерії російської армії. Завдяки йому ракетною артилерією були озброєні не лише сухопутні війська, а й Чорноморський флот та Дунайська флотилія.

1834 року Олександр Засядько за станом здоров’я пішов у відставку й оселився в Харкові. Генерал-лейтенанта полишали сили, але не згасли мрії. Він конструював машину, яка могла б здолати Дніпровські пороги, працював над удосконаленням ракет (перший у світі заснував термін "ракета"), поглядаючи на овіяне романтикою нічне небо й Місяць, на якому майже через 200 років після народження винахідника на його честь буде названо кратер, адже розроблені ним розрахунки та принципи реактивної тяги і балістики – вагомий внесок у розвиток космонавтики.

ЛІТЕРАТУРА

• Білоусько О. Засядько Олександр Дмитрович / О. Білоусько // Нова історія Полтавщини: кінець XVІІІ – початок ХХ століття. – Полтава : Оріяна, 2003. – С. 102-103.
• Вовк І. У Лютенці хочуть відкрити музей Олександра Засядька / І. Вовк // Події та коментарі. – 2017. – 10 листоп. – С. 7.
• Данилець О. Його зброя була потужніша, ніж гармати : [на Полтавщині відзначають 240-річчя першого ракетного генерала Олександра Засядька] / О. Данилець // Урядовий кур'єр. – 2019. – 28 верес. – С. 6.
• Золота шпага генерала-гармаша : [до 240-річчя нащадка запорозьких пушкарів, винахідника бойових ракет Олександра Засядька] // Зоря Полтавщини. – 2019. – 27 верес. – С. 4.
• На честь творця бойових ракет : [у с. Лютенька Гадяцького р-ну відбувся круглий стіл, присвячений 240-річчю від дня народження О. Засядька] // Нова година. – 2019. – № 43 (жовт.). – С. 2.
• Неїжмак В. Стежка пам'яті про творця перших бойових ракет ніколи не заростає  / В. Неїжмак  // Голос України. – 2019. – 20 листоп. – С. 6.
• Неїжмак В. У Лютеньці знову запустили ракети. Як і понад два століття тому... / В. Неїжмак // Голос України. – 2019. – 19 жовт. – С. 8.
• Пістоленко І. "Полтавські" імена та назви в космосі / І. Пістоленко // Полтавський вісник. – 2014. – 11 квіт. – С. 23.
• Правденко О. До Всесвітнього дня авіації і космонавтики - про полтавців, без яких ера польотів у космос не настала б / О. Правденко // Коло. – 2014. – 3 квіт. – С. 2-3.
• Хоменко Ю. Козацький нащадок - піонер ракетотехніки / Ю. Хоменко // Зоря Полтавщини. – 2019. – 4 черв. – С. 2.