БІБЛІОГРАФІЧНА ПОЛИЧКА

09:00 Загальнонаціональна хвилина мовчання пам’яті загиблих у війні проти росії. Схиляємо голови перед Героями, які боролися і загинули за наше майбутнє.

вівторок, 26 квітня 2022 р.

КИТАЙГОРОДСЬКИЙ ІСАК ІЛЛІЧ

Майбутній хімік народився 27 квітня 1888 року в м. Кременчуці в сім'ї бідного службовця. Велика увага приділялася музичному вихованню дітей. Ісак уже в дитячі роки добре грав на фортепіано. До моменту вступу до інституту опанував інструмент настільки, що знайомі музиканти рекомендували йому присвятити себе виконавській діяльності. Але музика, як і захоплення живописом, яке він проніс крізь уже життя, не стало його спеціальністю.
Не дивлячись на обмежене матеріальне положення, батько добився, щоб Ісак, три його брата і сестра здобули вищу освіту. У 1906 р. вступив до Київського політехнічного інституту. У студентські роки Ісак Ілліч здійснив поїздку на Близький Схід і Балкани. Вона запам'яталася йому на все життя. Навіть на схилі віку він розповідав колегам і учням про цю подорож.
8 лютого 1911 р. І. І. Китайгородському був вручений диплом про закінчення повного курсу наук по хімічному відділенню, у 1910 році закінчив інститут.
Незабаром після закінчення інституту Ісак Ілліч одружився на уродженці тієї ж місцевості, де жили його батьки. Гаряче кохана ним дружина Ася Борисівна Синделєвич, яка була на три роки молодша за свого чоловіка, походила із заможної сім'ї, закінчила Бестужевські курси.
І. І. Китайгородський починає працювати на Запруднінському склозаводі на посаді інженера. Запрудненський завод спеціалізувався на випуску аптекарсько-парфюмерного посуду і, отже, на світовому ринку повинен був виступати конкурентом знаменитих французьких скляних заводів.
У 1914 році народився первісток – Олександр, згодом відомий учений, професор, доктор фізико-математичних наук. А через чотири роки народився другий син Юрій, який також закінчив фізичний факультет МДУ і потім став кандидатом технічних наук. 
17 жовтня 1918 р. Ісака Ілліча призначають заступником голови президії Головного комітету скло-фарфорової промисловості при Вищій Раді Народного Господарства в Москві.
У 1926 році очолив першу в Радянському Союзі кафедру технології скла при Московському хіміко-технологічному інституті ім. Менделєєва. Основні його праці відносяться до вивчення силікатів. Він розробив методи виробництва нових типів скла: піноскла, надзвичайно міцні штучні камені. Вчений створив новий клас склокристалічних матеріалів-ситали.
У 1929-1930 рр. Ісак Ілліч опублікував близько 20 статей з різних питань скляної технології, зокрема оригінальні роботи про застосування гірських порід в скловиробництві. За дослідження з цієї теми він у 1930 р. отримав премію Комітету з хімізації.
Китайгородський – автор понад 50 книг по технології скла, а "Теория стеклообразования и методы варки стекла" у 1935 році і "Технология стекла"
У 1929 р. отримав звання професора, а у 1931-1933 рр. він очолював кафедру технології скла у Московському інституті силікатів і будівельних матеріалів.
І. І. Китайгородський – вчений в області фізико-хімічної технології скла. Заслужений діяч науки і культури Російської Федерації з 1959 року.
Отримав Державні премії в 1941 і 1950-х роках, а також Ленінську премію в 1963 році. Нагороджений чотирма орденами. Помер 26 червня 1965 року в Москві, де і похований.
Література:
  1. Китайгородский Исаак Ильич // Волков В. А. Выдающиеся химики мира: биогр. справ. – Москва, 1991. – С. 205 – 26.
  2. Китайгородский Исаак Ильич // Волков В. А. Химики : биогр. справ. – Київ, 1984. – С. 237.
  3. Китайгородський Ісак Ілліч // Джурка Г. Ф. Видатні хіміки Полтавщини : навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Полтава, 2011. – С. 78-95.
  4. Кравченко Т. Краєзнавчий матеріал з хімії / Т. Кравченко // Антологія краєзнавства Полтавщини. – Полтава, 2005. – С. 140–144.
  5. Малик, М. Китайгородський Ісак Ілліч // Край. – 2008. – № 48 (квіт.). – С. 22.
  6. Чирва В. Я. Китайгородський Ісак Ілліч (26.04.1888, м. Кременчук – 26.06.1965, Москва) – фахівець у галузі фізико-хімії і технології скла. Сталін. (1941, 1950) і Ленін. (1963) премії / В. Я. Чирва // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2013. – Т. 13. – С. 114-115.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...