160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ДЖОРДЖА БЕРНАРДА ШОУ

(26.07.1856 - 02.11.1950)

Джордж Бернард Шоу (1856-1950) – англійський драматург, видатний критик свого часу.

Йому шістдесят разів відмовлями у видавництвах. "Займіться іншою справою, юначе! Не забирайте у зайнятих людей час!". А він вперто йшов до мети і врешті-решт став літератором, та ще яким!

Бернард Шоу – єдина людина, яка була нагородження і Нобелівською премією в галузі і літератури, і премією "Оскар".

При отриманні Нобелівської премії він із властивою йому дотепністю назвав цю подію "знаком подяки за те полегшення, яке він приніс світу, нічого не не надрукувавши в цьому році". Він як ніхто інший умів ідеально поєднувати гумор і глибокі спостереження. А його влучні і точні цитати підтверджують всю глибину його світогляду.

---

ЦИТАТИ

---

1. Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатіючи.
2. Секрет успіху – в тому, щоб викликати обурення у якомога більшої кількості людей.
3. Любіть чоловіків. Їм дуже потрібна ваша любов. Навіть якщо вони в цьому ніколи не зізнаються. За кожним великим чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила. І любила по-справжньому.
4. Читаючи біографію, пам`ятайте, що правда ніколи не годиться до опублікування.
5. Вміти виносити самотність і отримувати від неї задоволення - великий дар.
6. Той, хто вміє – робить, хто не вміє – вчить інших.
7. Старіти – нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
8. Моя слава зростала з кожною моєю невдачею.
9. Людина – як цегла: обпалюючись, твердне.
10. Життя полягає не в тому, щоб знайти себе. Життя полягає в тому, що створити себе.
11. Навчився говорити – значить виріс, навчився мовчати – значить порозумнішав.

РОМАНІВСЬКА МАРІЯ МИХАЙЛІВНА

Народилася Марія Михайлівна 28 липня 1901 р. в с. Єрки Миргородського повіту на Полтавщині, звідти батьки виїхали, коли ій було 4 роки. Батько був священиком, а мати вчителькою. Дитинство до школи пройшло в Кобеляках. Народилася письменниця з кривою ніжкою, діти глузували, а батьки возили по лікарнях. В 4 роки їй зробили невдалу операцію в Кременчуці, а в 12 років в Харкові знову робили операцію, виправили ногу.

В 12 років в лікарні і було написано перше оповідання "Операція". Вірші, пісні й казки складала з 5 років. "Полтавский вестник" надрукував два вірші, коли вона була вже в четвертому класі: перший – "Осінь", другий – "Баллада" (російською мовою під псевдонімом "М. Єльская"). Вірш "Баллада" був проти імперіалістичну війну, а вірш "Осінь" про пророцтво її одиноку старість.

Марія Романівська свою першу освіту отримала в Зіньківській жіночій гімназії в 1918 році, де працювали її мати. Після закінчення цього закладу в 1919 р. Марія Михайлівна працювала у різних новостворених радянських установах, піаністкою театрального колективу в місцевому Народному домі, вчителькою музичної грамоти в школі, музичним керівником агітбригади червоноармійського полку. 

У 1921 році М. Романівська переїздить до Харкова і вступає до музичного технікуму, а пізніше навчалася на Вищих музичних курсах. Водночас працювала співробітником в газеті "Вісті", де писала статті про музику, рецензії на концерти та кіно, вірші та оповідання.

В 1927 р. Марія Романівську перевели до Києва до новоствореної організації кінематографії, де вона працювала упродовж п'яти років.

85 РОКІВ ВИПОВНЮЄТЬСЯ ІВАНУ МИХАЙЛОВИЧУ ДЗЮБІ

Іван Михайлович Дзюба (26 липня 1931, с. Миколаївка Ольгінського (тепер — Волноваського району) Донецької області (тоді Сталінської)) — український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, Герой України, академік НАНУ, другий Міністр культури України (1992—1994), голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (1999—2001).
Співголова Головної редакційної колеґії «Енциклопедії сучасної України».

Нагороди і відзнаки:

• 26 липня 2001 року указом Президента України Л. Д. Кучми присвоєне звання Герой України з врученням ордена Держави — за визначні трудові досягнення, заслуги перед Україною у розбудові її державності та відродженні національної духовності.
• Кавалер Ордену Свободи (16 січня 2009) — за вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України.
• Державна премія Української РСР імені Т. Г. Шевченка в галузі літератури, журналістики і мистецтва 1991 року (у галузі журналістики і публіцистики) — за серію публіцистичних виступів «Бо то не просто мова, звуки…», статті «Україна і світ», «Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність?» (27 лютого 1991)
• Книга Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість» видавництва «Києво-Могилянська академія» стала лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2008» в номінації «Хрестоматія — Критика, біографії, мемуари».
• Лауреат Міжнародна премія від 1990 року фундації Антоновичів, за есе «У всякого своя доля».
• Лауреат літературної недержавної премії Олеся Білецького, та наукової премії НАН України імені Володимира Вернадського. 

РЕКОМЕНДАЦІЙНИХ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 

«ІВАН ДЗЮБА – ПИСЬМЕННИК І ДІЯЧ»