«Книга року ВВС»: історія літературної премії, що триває попри війну
За понад двадцять років існування премія пройшла значний шлях: від конкурсу з однією номінацією до масштабної літературної події, що охоплює прозу, дитячу літературу та есеїстику. Її історія тісно пов'язана зі змінами в українському суспільстві, культурі та книговиданні, а останні роки – і з боротьбою України за незалежність та свободу.
Як усе починалося: 2005 рік
Історія премії розпочалася з ідеї, яка виникла в українській редакції BBC. На той час українська книжка потребувала більшої уваги, а незалежної літературної відзнаки з грошовою винагородою фактично не було.
Поштовхом стала ідея журналістки й письменниці Світлани Пиркало, яка запропонувала перетворити розмови про книжки на повноцінний літературний конкурс із грошовим призом. Її задум полягав у створенні своєрідного українського Букера — премії, яка привертала б увагу до якісної української прози та допомагала авторам знаходити свого читача.
Так у 2005 році з'явилася літературна премія «Книга року ВВС».
Першим переможцем став письменник Юрій Винничук із романом «Весняні ігри в осінніх садах». Ця подія започаткувала щорічну традицію відзначення найкращих українських книжок.
У перші роки конкурс мав лише одну номінацію – для дорослої прози. Переможцями ставали автори, які згодом посіли помітне місце в сучасній українській літературі.
Серед перших лауреатів – Сергій Жадан із романом «Капітал», Володимир Діброва з книжкою «Андріївський узвіз», Люко Дашвар із романом «Молоко з кров'ю», Іздрик із твором «ТАКЕ», Сергій Жадан із романом «Ворошиловград» та Володимир Рутківський із книжкою «Сині води».
Поступово премія здобувала популярність, а її результати ставали орієнтиром для читачів, книгарень і видавництв.
Розширення премії: нові номінації
У 2012 році організатори запровадили номінацію «Дитяча Книга року ВВС». Це стало важливим кроком у підтримці української дитячої літератури, яка потребувала більшої уваги та популяризації.
Першою переможницею цієї номінації стала Леся Воронина з книжкою «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів».
У 2018 році з'явилася третя номінація – «Книга року ВВС – Есеїстика». Вона дала можливість відзначати видання, у яких автори осмислюють історію, культуру, суспільство, людські цінності та події сучасності.
Відтоді премія проводиться у трьох категоріях:
- «Книга року ВВС» – для найкращих прозових творів дорослої літератури.
- «Дитяча Книга року ВВС» – для книжок, адресованих юним читачам.
- «Книга року ВВС – Есеїстика» – для художніх і філософських есеїв.
Розширення конкурсу засвідчило розвиток українського літературного простору та прагнення організаторів охопити різні читацькі інтереси.
Як відбувається конкурс?
Участь у премії беруть українські видавництва, які подають книжки відповідно до щорічних правил. Автори самостійно заявки не подають.
Подані видання розглядає журі, до складу якого входять літературознавці, письменники, журналісти, редактори та інші представники культурного середовища. Склад журі визначає BBC News Україна.
Відбір відбувається у кілька етапів. Спочатку формується довгий список книжок, потім – короткий список, до якого потрапляють найкращі видання кожної номінації. Після обговорення журі визначає переможців.
Книжки оцінюють за якістю письма, оригінальністю задуму, творчістю автора та вмінням захопити читача.
Переможці отримують грошову винагороду, розмір якої визначається правилами відповідного року.
«Читач року» – голос тих, хто читає
Особливістю премії є можливість долучитися до неї не лише письменникам і видавцям, а й читачам.
Для цього BBC News Україна запровадила спеціальну відзнаку «Читач року». Її отримує автор найкращої читацької рецензії на книжку з короткого списку конкурсу.
Такий формат заохочує читачів уважніше знайомитися із сучасною літературою, аналізувати прочитане, висловлювати власну думку та ділитися враженнями.
2014 рік – новий етап української історії та літератури
2014 рік став переломним для України. Революція Гідності, окупація Криму Росією та початок російської агресії на Донбасі змінили життя країни й відобразилися на українському літературному процесі.
Письменники дедалі частіше зверталися до тем свободи, національної гідності, історичної пам'яті, втрати дому, окупації та спротиву. Література ставала способом осмислення подій, свідками й учасниками яких були самі автори та їхні сучасники.
Премія «Книга року ВВС» продовжувала свою роботу, відзначаючи твори, що відображали різноманітність українського літературного життя.
У 2014 році головну нагороду отримала Софія Андрухович за роман «Фелікс Австрія». Того ж року Сергій Жадан із романом «Ворошиловград» отримав спеціальну відзнаку «Книга десятиліття ВВС».
Це було символічне визнання твору, який став одним із важливих явищ сучасної української літератури.
Література в умовах змін і випробувань
У наступні роки українська література дедалі більше відображала суспільні трансформації, переосмислення минулого та пошук національної ідентичності.
Серед відзначених премією книжок з'являлися твори про історичну пам'ять, людські стосунки, суспільні конфлікти, культурну спадщину та особистий досвід.
У 2019 році головну нагороду здобула Тамара Горіха Зерня з романом «Доця». У центрі твору – події на Донбасі навесні та влітку 2014 року, окупація, спротив і долі людей, які не погодилися змиритися з російською агресією.
Цей роман став одним із помітних літературних свідчень початку російсько-української війни.
Премія під час пандемії
У 2020 році проведення конкурсу відбувалося в умовах світової пандемії COVID-19. Карантинні обмеження вплинули на культурне життя, зокрема на проведення масових заходів.
Проте літературна премія продовжила свою роботу. Переможців оголосили в онлайн-форматі.
Головну нагороду отримав Сергій Сергійович Saigon із романом «Юпак», дитячу – Уляна Чуба з книжкою «Мед і Паштет – фантастичні вітрогони», а в номінації есеїстики перемогла Оксана Забужко зі збіркою «Планета Полин».
Навіть за складних обставин організатори зберегли традицію конкурсу та підтримали українських авторів.
2022 рік – премія під час повномасштабного вторгнення
24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна охопила всю країну, змінила життя мільйонів людей і поставила перед українським суспільством надзвичайно складні випробування.
Культурне життя також опинилося в умовах небезпеки. Частина письменників стала на захист України, видавництва працювали під час обстрілів, евакуацій та економічних труднощів. Проте українська книжка не зникла з культурного простору.
Премія «Книга року ВВС» продовжила свою роботу. У 2022 році традиційну церемонію нагородження не проводили, а переможців оголосили під час віртуальної церемонії.
Головну нагороду отримав Андрій Сем'янків за роман «Танці з кістками. Медичний трилер». У дитячій номінації переміг Андрій Бачинський із книжкою «Примари Чорної діброви», а в есеїстиці – Павло Казарін зі збіркою «Дикий Захід Східної Європи».
Особливо промовистим стало те, що Андрій Сем'янків і Павло Казарін дізналися про свою перемогу з передової.
Під час оголошення результатів організатори наголошували, що навіть у час війни українські книжки видають, купують і читають. Це стало свідченням того, що культура продовжує жити попри всі випробування.
2023 рік – повернення до живої церемонії
У 2023 році, попри продовження повномасштабної війни, премія повернулася до проведення церемонії нагородження наживо.
14 грудня зустріч письменників, членів журі та читачів відбулася в київській книгарні-кав'ярні Readeat. Це була перша церемонія в живому форматі від початку повномасштабного вторгнення.
Головну нагороду отримала Євгенія Кузнєцова за роман «Драбина». У дитячій номінації переміг Іван Малкович із книжкою «Анна Ярославна: київська князівна – королева Франції», а в есеїстиці – Ростислав Семків із виданням «Пригоди української літератури».
Повернення до живого формату стало важливим знаком того, що українське культурне життя не зупиняється навіть під час війни.
2024 рік – двадцятиріччя премії
У 2024 році «Книга року ВВС» відзначила свій двадцятирічний ювілей. За цей час конкурс став важливою частиною українського літературного життя, відкрив нові імена та допоміг багатьом книжкам знайти широку читацьку аудиторію.
Ювілейна церемонія відбулася в київській книгарні «Сенс» на Хрещатику.
Головну нагороду отримала Юлія Ілюха за книжку «Мої жінки». У дитячій номінації перемогла Грася Олійко з виданням «І ніякі це не вигадки!», а в есеїстиці – Юрій Рокецький із книжкою «Всьо чотко! Сергій Кузьмінський і Брати Гадюкіни».
Особливе місце в ювілейній церемонії посіла тема війни. Організатори наголошували, що премія продовжує існувати вже десять років в умовах російської агресії, а останні три роки – під час повномасштабного вторгнення.
Це стало ще одним підтвердженням стійкості української культури та її здатності розвиватися навіть у найскладніші часи.
2025 рік – українська література продовжує звучати
У 2025 році конкурс відбувся вже двадцять перший раз.
Головну нагороду отримала Лєна Лягушонкова за роман «Мій прапор запісяв котик». У номінації «Дитяча Книга року ВВС» перемогла Катерина Штанко з книжкою «Вершники дощу», а в есеїстиці – Мирослав Лаюк зі збіркою «Списки».
Твори, відзначені цього року, демонструють розмаїття сучасної української літератури: від особистих історій і непростого досвіду життя до осмислення пам'яті, культури та суспільних змін.
Особливо промовистим є те, що серед авторів і учасників літературного процесу є люди, які безпосередньо переживають війну та розповідають про неї через власний досвід.
Значення премії для української літератури
За роки існування «Книга року ВВС» стала не просто конкурсом, а важливою частиною українського культурного простору.
Вона підтримує письменників, сприяє розвитку книговидання, допомагає відкривати нові імена та привертає увагу до книжок, які відображають життя українського суспільства.
Особливого значення премія набула в умовах війни. Книжки стають свідченнями часу, зберігають людські історії, передають досвід пережитого та допомагають осмислювати події, які змінюють країну.
Для бібліотек ця відзнака є важливим орієнтиром у популяризації сучасної української літератури, формуванні книжкових виставок, тематичних добірок і рекомендацій для читачів.
Премія передбачає не лише літературне визнання, а й матеріальну винагороду. Переможці в кожній із трьох основних книжкових номінацій отримують по 1000 фунтів стерлінгів у гривневому еквіваленті. Видавництва книжок-переможців мають право використовувати логотип премії на наступних виданнях. Окрему відзнаку «Читач року» супроводжує власна винагорода – електронна книжка Kindle.
Історія «Книги року ВВС» доводить: українська література продовжує жити, розвиватися й звучати навіть тоді, коли країна переживає найважчі випробування.
Книжка залишається голосом свого часу, пам'яттю поколінь і свідченням того, що українську культуру неможливо зупинити.
Немає коментарів:
Дописати коментар