ДЕНИС АНТІПОВ

Люди культури, яких забрала війна. Денис Антіпов: боронити найцінніше

Денис Антіпов народився 30 червня 1989 року в Івано-Франківську. У 2006-му вступив до КНУ ім. Тараса Шевченка та почав навчання на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології. Двічі проходив навчання і мовне стажування у Південній Кореї: у 2008 році в Сеульському національному університеті та в 2011 році в Університеті іноземних мов Ханґук. Отримавши диплом, працював асистентом на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології

Лейтенант Денис Антіпов загинув 11 травня 2022 року біля села Довгеньке під Ізюмом на Харківщині. Офіцер отримав несумісні з життям поранення під час обстрілу танками й артилерією. Захиснику було 32 роки.

Мав багато захоплень і завжди намагався відкривати щось нове. Цікавився авіацією, любив історію України, поширював правду про боротьбу ОУН, УПА, Армії УНР.

Із перших днів Революції Гідності Денис був на Майдані Незалежності в Києві. Після початку війни став волонтером, а у 2015-му році приєднався до 81-ї окремої аеромобільної бригади. Займався аеророзвідкою, став командиром взводу. Виконував бойові завдання під Донецьким аеропортом, у промзоні Авдіївки, на Світлодарській дузі. Взяв позивний Бук на честь свого прадідуся Дмитра Антіпова – воїна УПА.

Після 2016 року повернувся до мирного життя. Продовжив викладати в університеті та відкрив власну справу – виробництво іграшок і подарунків з дерева. Денис пройшов навчання у Київській школі економіки (Kyiv School of Economics) за програмою з підприємницької діяльності для ветеранів АТО і ООС. У жовтні-листопаді 2021-го за програмою UBL (Ukrainian Business Leaders) відвідав Сполучені Штати Америки.

24 лютого 2022 року Денис знову став на захист держави – тепер в аеророзвідці 95-ї десантно-штурмової бригади. Спочатку брав участь в обороні Києва, потім воював на Харківщині.

9 березня 2022-го отримав поранення під час артилерійського обстрілу біля міста Ізюм. У шпиталі створив сайт про злочини росіян в Україні. А в перших числах травня, одразу після завершення лікування, повернувся на передову.

«Денис знав дуже багато мов, їздив у різні держави світу. Йому пропонували переїхати, давали роботу, житло, щоб виїхав за кордон. А він відповів: «Ні за які мільярди я з України не виїду». Син усюди ходив з книгою. Якщо прочитав щось нове, хотів, щоб всі про це знали. Купував книги у двох екземплярах. Одну залишав у себе, а іншу передавав нам. Остання, яку передав – «Справа Василя Стуса», – розповіла мама Марія Антіпова.

«Неспинниий генератор ідей, людина-двіж по життю. Той, хто не відступав перед проблемами і завжди вставав після падінь. За твій неповторний гумор та внесок у розвиток Української Держави. Пам‘ятаємо і помстимось», – написав Сергій Молодід.

«Принциповий активіст. Боровся за українську мову та проти колоніального минулого в Україні... Завжди дотепний, веселий, цілеспрямований і впевнений у майбутньому. Він дуже любив Україну! Жив заради неї», – написав Андрій Ковальов.

Посмертно Денису присвоєно звання почесного громадянина Києва. Його іменем назвали вулиці у столиці та Хотимирі Івано-Франківської області. На Аскольдовій могилі в Києві захиснику відкрили меморіальну дошку.

Воїна поховали в селі Хотимир.

У Дениса залишилися батьки. Після загибелі сина вони започаткували стипендію для студентів кафедри корейської мови та літератури і створили фонд для підтримки студентів імені Дениса Антіпова.