Народився майбутній головнокомандувач Української повстанської армії у Львові. Дитинство Шухевича пройшло в містечку Краківці на Львівщині. Навчався він у філії львівської Академічної гімназії, а потім закінчив Львівський політехнічний інститут.
ІЦе юнаком Шухевич включився в боротьбу за незалежність України. В 1929 році він стає членом ОУН, а через кілька років – одним із організаторів підпільних структур, професійним бойовиком-революціонером. Не вдалося йому уникнути й переслідувань з боку польської влади – в 1934 році він був заарештований і ув’язнений у концтабір у Березі Картузькій, а потім переведений до в’язниці.
Після угорської окупації Закарпаття та падіння Польщі Роман Шухевич брав активну участь у створенні Революційного керівництва ОУН, яке очолив Степан Бандера. У ході Другої світової війни – у березні 1941 року – почалося створення українських бойових дружин, але після проголошення Акта про відновлення Української держави та арешту керівництва ОУН усі українські військові формування було інтерновано – тобто відправлено в концентраційні табори.
У травні 1943 року Шухевич, якому досвід підпільника допоміг уникнути арешту, стає главою керівництва ОУН, а в 1944 році – й головнокомандуючим Українською повстанською армією, кількісний склад якої на той час був близько 50 тисяч бійців. Метою ОУН-УПА стає боротьба проти повернення сталінського режиму.
За даними МДБ СРСР, тільки за два післявоєнні роки загинуло більше 56 тисяч так званих "бандерівців", а 108 тисяч потрапило в полон. Якщо вірити цим цифрам, рух опору мав широку народну підтримку й був добре організований, а оскільки кількість загонів під командуванням Шухевича була значно меншою, репресіям було піддано тисячі безневинних людей.
Роман Шухевич загинув 5 березня 1950 року біля села Білогорща під Львовом у сутичці зі спецгрупою МДБ. Працівники радянських сиецслужб вивезли тіло командира повстанців за межі Західної України, спалили його на березі Збруча в районі міста Скеля-Подільська, а попіл скинули в ріку. Мати, дружина й сестра Шухевича були заслані, а син і дочка поміщені в дитячий будинок.
ЛІТЕРАТУРА
- Зятьєв С. Наші страждання не були даремними... / С. Зятьєв // Військо України. – 2016. – № 1. – С. 40-45.
- Киричук О. Війна пам'яті і визвольний рух / О. Киричук // Україна молода. –2018. – 13 листоп. – С. 12.
- Купчик Л. Всепоглинаюча любов Романа Шухевича / Л. Купчик // День. – 2019. – 5-6 лип. – С. 13.
- Олещук І. Він керував святою боротьбою / І. Олещук // Україна молода. – 2020. – 4 берез. – С. 5.
- Осипчук Н. Легендарний провідник / Н. Осипчук // Україна молода. – 2020. – 11 берез. – С. 9.
- Сергійчук В. Наша держава знає, як вшановувати своїх героїв / В. Сергійчук // Голос України. – 2022. – 17 трав. – С. 15.
- Стецишин О. Полювання на вовка / О. Стецишин // Історія плюс. – 2015. – № 3. – С. 4-5.
- Штокало В. Роман Шухевич – Головний командир воюючої України / В. Штокало // Голос України. – 2018. – 23 серп. – С. 7.
Немає коментарів:
Дописати коментар