ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородського району Черкаської області). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батько Тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.
Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка.У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка.

1823 року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 році Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним до Петербурга. У 1832 році пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяева, здібності до малярства виявилися в Тараса дуже рано, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Хлопець чимало малював з натури.

1836 року Т. Г. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Цього ж року він знайомиться з учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.

1838 року впливові покровителі Шевченка, викуповують молодого поета з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за немалу на той час суму – 2500 рублів. Щоб її здобути, Карл Брюллов написав портрет Василя Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в лотереї, у котрій взяла участь царська родина.

Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у будинку № 100. Незабаром він став студентом Петербурзької академії мистецтв, а вже там – улюбленим учнем Брюллова.

Будучи вже неабияким портетистом, упродовж навчання він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графікта ілюстратор.

23 червня (5 липня) 1838 року за рисунок з гіпсових фігур на місячному екзамені в Академії мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий.

13 (25) травня 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав до України. Відвідав відставного поручника й українського поета Віктора Забілу на його хуторі Кукуріківщина під Борзною.

У червні 1843 побував у Києві, де познайомився з Михайлом Максимовичем та Пантелеймоном Кулішем.

Перша подорож на Полтавщину (1843 – 1844) – це початок періоду "трьох літ", розпочалася в Качанівці. Євген Гребінка був першим, хто запросив і привіз Т. Шевченка до себе на батьківщину, в Убіжище, влітку 1843 р. 

У липні-серпні 1843 р. Т. Шевченко проживав у Березовій Рудці, Линовиці, Ісківцях, Лубнах та ін. На початку жовтня з рідної Кирилівки поет знову повернувся на Полтавщину. У березані 9 жовтня написав вірш "Розрита могила". Тоді ж, приїхавши до Яготина, копіює портрет кн. Рєпніна. Загалом проживав там аж до 10 січня 1844 р. В цей період він відвідує Березову Рудку, Андріївку Гадяцького повіту, Пирятин, Ковалівку.

У лютому 1844 р. повертається до Петербурга закінчити навчання в Академії мистецтв. У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск "Живописной України", до якого увійшли офорти: "У Києві", "Видубецький монастир у Києві", "Старости", "Судня рада", "Дари Богданові і українському народові", "Казка".

У квітні 1845 р. Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і працювати.

Друга подорожна на Полтавщину відбулася в 1845 – 1846 рр., після закінчення Петербурзької Академії мистецтв. 23 березня 1845 р. Тарас Шевченко отримав дозвіл на поїздку в Україну і виїхав на запрошення О. А. Лук’яновича в с. Мар’їнське Миргородський пов. Там він повинен був малювати портрети членів родини поміщика. Цю справу відклали на осінь, а літо поет провів у роз’їздах по містечках і селах Полтавщини (виконуючи завдання Київської археографічної комісії). Побував у Решетилівці, Шедієвому на Орелі, Василівці (Хорольського пов.), Старих Санжарах, Устивиці, Ромнах та ін. На початку липня 1845 р. Т. Шевченко прибув до Полтави.

Метою перебування Тараса Шевченка в Полтаві було замалювати історичні будівлі та пам’ятні місця. Він замалював Хрестовоздвиженський монастир, відвідав оселю Івана Котляревського, якого вважав батьком української літератури, виконав акварельний малюнок "Будинок Котляревського в Полтаві". Він створив безцінний живописний документ – залишив нам первісний образ хати І. П. Котляревського. Обидва полтавські малюнки Тараса Григоровича зараз зберігаються в Київському музеї Т. Г. Шевченка. Поет відвідав міське кладовище, відшукав могилу письменника якого дуже шанував, доземно йому вклонився. Саме Тарас Шевченко першим звернувся до поетичного вшанування Івана Петровича, створивши поетичну елегію "На вічну пам’ять Котляревському", пророчі слова з якої золотими літерами викарбовані на пам’ятнику на могилі поета.

У липні Тарас Шевченко відвідав Прилуки, Густинський монастир, Сокиринці; у 20-х числах липня – у Ромнах стає свідком і учасником знаменитого тоді навіть за межами України Іллінського ярмарку. Після поїздки на ярмарок, поет відвідує Сорочинці, Лубни, Переяслав і, сповнений яскравими враженнями, з приходом осені, поспішає углиб Полтавщини. 4 жовтня в Миргороді він пише ліричні вірші "Не завидуй багатому" і "Не женися на багатій". Це були перші ластівки його поетичного злету. Своєрідна "болдинська осінь" Т. Г. Шевченка, проведена в Мар’їнському, ознаменувалася створенням таких визначних творів, як "Єретик", "Сліпий" ("Невільник"), "Стоїть в селі Суботові…". Прямуючи з Мар’їнського на Київ, Тарас Григорович відвідує Ісківці, а захворівши, надовго зупиняється у переяславського лікаря Андрія Козачковського. Та навіть хвороба не пригасила вогню духу, і тут, у Переяславі та В’юнищах, поет пише "Наймичку", "Кавказ", "І мертвим, і живим…", "Холодний яр", "Давидові псалми", а 25 грудня 1845 р. – безсмертний "Заповіт" ("Як умру, то поховайте…").

У цей же період Тарас Григорович знайомиться з Костомаровим, формуються його політичні погляди. Він вступає в "Кирило-Мефодіївське товариство". За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки "Три літа" в березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І своїм указом заборонив Тарасу Шевченку писати і малювати, що для нього було досить гнітюче.

За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків, редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання, написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання у столиці, 8 березня поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.

У 1859 році Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. 25 травня 1859 р. Тарас Шевченко проїхав через Зіньків і Гадяч у західні повіти губернії, зупинившись лише в Пирятині, де 10 червня написав мініатюру "Ой, маю, маю я оченята…". А в цей час його чекали в Полтаві. Поет дуже хотів заїхати в наше місто. Його давній друг по Петербургу, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: "Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…".

4 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання акадеціка-гравера. Цього ж року виходить нове видання "Кобзаря".

26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі в Петербурзі.

Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року, перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.

ЛІТЕРАТУРА

• Бондар А. Шевченко любив Полтаву, а Полтава любила його... / А. Бондар // Полтавський вісник. – 2009. – 6 берез. – С. 8.
• Булда М. Т. Г. Шевченко і Чорнухинщина / М. Булда // Край. – 2010. – № 74. – С. 19.
• Голякова Н. Шишацькі шляхи Великого Кобзаря/ Н. Голякова // Зоря Полтавщини. – 2014. – 21 лют. – С. 5.
• Єрмоленко Т. Шевченкіана полтавця Петра Ротача – найкраща книга про Кобзаря : [про презентацію нещодавно виданого другого тому "Полтавської Шевченкіани"] / Т. Єрмоленко // Полтавська думка. – 2012. – 2 лют. – С. 3.
• Кіріндась В. Голос кобзи : [Шевченко слухав Вересая] / В. Кіріндась // Літературна Україна. – 2008. – 22 трав. – С. 7.
• Корнєва В. Найволелюбніша книга всіх часів / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2020. – 21 січ. – С. 5.
• Кошкалда Г. Тут незгладимі сліди Кобзаря : [Т. Г. Шевченко на Решетилівщині] / Г. Кошкалда // Зоря Полтавщини. – 2014. – 14 лют. – С. 6.
• Лобінцева Л. Шевченко на батьківщині Котляревського побував лише раз / Л. Лобінцева // Полтавський вісник. – 2011. – 4 берез. – С. 19 ; Край. – 2012. – № 96 (квіт.). – С. 6-7.
• Ніколенко М. В. Г. Короленко і Т. Г. Шевченко / Ніколенко // Рідний край. – 2010. – № 1 (22). – С. 116-120.
• Приходько Т. Т. Г. Шевченко і Полтавщина (із фондів Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського) / Т. Приходько // Край. – 2014. – № 120. – С. 15-16.
• Розсоха Л. Перекази про Тараса Шевченка на Миргородщині / Л. Розсоха // Народна творчість та етнологія. – 2014. – № 2. – С. 13-20.
• Сверстюк Є. Ім'я "... Неложними устами казали правду" / Є. Сверстюк // Літературна Україна. – 2008. – 26 черв. – С. 2, 3.
• Степанюк В. Полтавська громада і Тарас Шевченко / В. Степанюк // Полтавський вісник. – 2014. – 20 черв. – С. 23.
• Тимошенко К. Мар'янська осінь Кобзаря / Тимошенко // Зоря Полтавщини. – 2013. – 8 жовт. – С. 5.
• Чернов А. "Добре було б лежати не поруч із Тарасом, а хоча б у нього під ногами..." / А. Чернов // Вечірня Полтава. – 2019. – 22 трав. – С. 11.
• Чернов А. Далеко не всі куточки України можуть похвалитися такою кількістю місць, пов'язаних з ім'ям Тараса Шевченка як наша Полтавщина / А. Чернов // Полтавська думка. – 2019. – 14 берез. – С. 14.
• Чернов А. Між Миргородом і Сорочинцями : [Т. Г. Шевченко на Полтавщині] / А. Чернов // Слово Просвіти. – 2014. – 25-31 груд. – С. 6.
• Чернов А. Тарас Шевченко на Іллінському ярмарку / А. Чернов // Вечірня Полтава. – 2020. – 4 берез. – С. 5.
• Чернов А. Шевченківськими шляхами Полтавщини / А. Чернов // Село Полтавське. – 2019. – 7 берез. – С. 15.
• Чернов А. Шевченко в Решетилівці / А. Чернов // Літературна Україна. – 2014. – 30 січ. – С. 5.
• Ширяєва К. Встреча Тараса Шевченко и поэта Аркадия Родзянко в деревне Веселый Подол Хорольского уезда Полтавской губернии / К. Ширяєва // Вечірня Полтава. – 2014. – 12 берез. – С. 21.
• Юшко В. М. Шляхами полтавськими (три подорожі Т. Г. Шевченка) / В. М. Юшко // Юшко В. М. Література рідного краю. – Кременчук, 1998. – С. 55-79.