Архип Юхимович Тесленко народився 2 березня 1882 року в с. Харківцях Лохвицького повіту на Полтавщині в бідній селянській родині. Власної землі, крім городу з невеличким садком, не було. Мати довго наймитувала по панських економіях. А потім вона отримала у спадок клапоть землі й стала там господарювати. А батькові, інвалідові без лівої руки, іноді приходилось підробляти в ратуші переписуванням паперів. Заробітки були дуже малі, і в сі’мї ледве зводили кінці з кінцями, добре знаючи ціну заробленої копійки. Від недостатку, голоду та холоду діти часто хворіли і вмирали. З десяти дітей вижили лише двоє.
Синові намагалися дати найкращу освіту, тому влаштувала Архипа до церковнопарафіяльної школи.
Малого Архипа, хлопчика хворобливого й вразливого, не вабили галасливі дитячі розваги. У нього рано розвинулася спостережливість, нахил до осмислення всього баченого й чутого, нестримний потяг до читання та нових знань. Ще змалечку ненька бавила малого піснями, казками, приказками. Кохаючись у народному фольклорі, й сам став складати оповідки, пізніше писав байки про однокашників. Водночас багато читав релігійної літератури. Але написана вона була складно, багато чого хлопець просто не розумів. Часто за роз’ясненням звертався до наставників, та замість відповідей завжди отримував відкоша.
Добре закінчивши в 1894 році однокласну церковно-парафіяльну школу, Архип одразу ж вступає до двокласної.
Молодий Тесленко вирішує самотужки підготуватися до екзамену на народного вчителя. Але на заваді стали злидні: довелося йти наймитувати, щоб якось допомогти батькам. Тяжка фізична праця виявилася не під силу юнакові.
Отак у 16 років Тесленко опинився обабіч життя: без освіти, грошей, без надії. Щоби не обтяжувати родину, – звернувся до материного брата, щоб той посприяв із працевлаштуванням, та марно, ніхто не допоміг.
Десь наприкінці 1897 року – на початку 1898 року йому пощастило влаштуватися писарчуком у м. Лохвиці, а в 12 серпня 1898 року він перевівся на службу до міської нотаріальної контори повітового нотаріуса Ф. І. Кисловського. Тут його змушували виконувати не лише канцелярську роботу, а й працювати в домашньому господарстві нотаря. Надсильна праця, нестерпні побутові умови згубно впливали на його здоров’я, і без того неміцне. Та чи не найбільше йому дошкуляло переслідування за читання літератури. А читав Тесленко багато, іноді всю ніч міг просидіти з книжкою. Всі свої переживання хлопець переніс у вірші, які спочатку писав російською.
У ці роки чимало працював він і над самосвітою – у міській громадській бібліотеці, а згодом – у новоствореній бібліотеці Народного дому.
У серпні 1901 році Тесленко покинув службу нотаря і поступив на курси телеграфістів на ст. Долинській Південно-Миколаївської залізниці (нині місто районного значення у Кіровоградській області). Водночас ні на мить не полишав книжок, читав до болю в очах. Зрештою постійне напруження очей через погане освітлення далося взнаки. "Слабість на очі" – такий невтішний діагноз поставив лікар. Це стало причиною звільнення. Обірваний, босий, без гроша в кишені поплівся додому.
Спочатку допомагав батькам по господарству, коли траплялася вільна хвилина – готувався до іспитів на право вчителювання. Заприязнився з місцевим викладачем, брав у нього книжки. Під впливом прочитаного написав кілька віршів. Познайомившись із "Вечорами на хуторі біля Диканьки", написав побутовий нарис "Ніч на Івана Купала в селі Харківці" та ліричний роздум "На досвідках".
В цей час Тесленко захоплюється театром, пробує себе в драматургії. Потоваришував із режисером місцевого аматорського театру Миколою Дяковим. Ця дружба допомогла визначитися Тесленку в життєвому напрямі. В 1902 році він пише драму "Горобина ніч", а навесні 1903 – драму "Не стоїть жить". В цей же рік він організував аматорський театр у рідному селі.
У 1903 році Архип отримав дозвіл на постановку вистави "Невільник" Марка Кропивницького, яка мала чималий успіх. Зібрані від вистави кошти пішли на допомогу сім’ям-погорільцям.
Підтриманий М. Кропивницьким, А. Тесленко активізує свою громадсько-культурну діяльність: бере участь у розвитку культурно-освітніх земських заходів, стає одним із організаторів та активних членів "Селянської спілки", веде агітаційну роботу серед селян.
Десь на початку 1904 року Тесленко розпочав працю над своїми першими оповіданнями – і в цьому жанрі утвердив себе як письменник. Перші оповідання, переписані до одного зошита, навесні 1905 року склали збірочку, яка містила п’ять творів. З нею він поїхав у червні 1905 року у Київ, бажаючи її надрукувати. Та друкувати її відмовилися, аргументуючи невиразністю написаного. Рукопис потрапив до Бориса Грінченка, який був редактором "Громадської думки" і ця збірка побачила світ. У 1906-му читачі дізналися про нового письменника.
5 грудня 1905 року відбулися політичні виступи в Лохвиці, в яких прийняв участь і Архип Тесленко. Але цей виступ придушили, троє селян загинули. Почались арешти.
Архип, щоб знову не опинитися за ґратами, втік до Києва. Грошей не має, паспорта й того не було. Люта зима, тулився по нічліжках. Постійним притулком для нього стала редакція газети «Громадська думка», де він міг працювати, читати, вчитися. Першими з написаних у Києві творів були оповідання "Радощі" та "Школяр", які побачили світ в 1906 році.
У рідне село Тесленко повернувся у другій половині серпня 1906 року, але там він попав під слідство. Тесленка переводили з в’язниці до в’язниці – Лохвиця, Гадяч, Миргород, московська Бутирка, Ярославський централ, а потім по етапу його відправили на північ. Близько двох років його тримали в тюрмах, а потім заслали до Вятської губернії. Тюрми та етапи, жорстокі поводження тюремщиків підірвали здоров’я письменника. Ще й хвороби дошкуляли: тиф, плеврит, туберкульоз.
Хворий на туберкульоз, він у 1909 році повернувся в Харківці.
Змучений, хворий, переслідуваний ворогами. Та рідна хата дала сил ще взятися за перо і написати низку дописів, щоправда, під псевдонімом Селянин. Протягом 1909 року письменник написав дві редакції нової повісті "Страчене життя".
Тим часом відбувся новий суд над Тесленком, який засудив його на 2 тижні ув’язнення. Наприкінці 1909 року його збиралися відправити до в’язниці, але погодились зачекати, доки одужає тяжко хвора мати. Її поховали 3 січня 1910 року, а другу половину січня хворий письменник відсидів у Лохвицькій в’язниці. Стан його здоров’я погіршав. Після смерті матері хворий письменник залишився без усякої допомоги, у вкрай тяжких побутових умовах, вдвох із батьком-калікою. Злидні, холод, голод. Смертельно хворий Тесленко не має коштів на ліки. Холодними сірими днями тягнулося життя.
На прохання Грінченків записує весільний обряд ("Харківецьке весілля"), місцеві ліричні пісні, колядки, щедрівки, новорічні "посівальні" побажання, петрівчані пісні. На жаль, ці записи десь загубилися.
Відчуваючи скору смерть, Архип Тесленко робить останнє зусилля і пише твори: "Поганяй до ями!", "Немає матусі", "Прощай, життя!", "В тюрмі", "На чужині", "Що б з мене було?", "В пазурях у людини". Вони теж були опубліковані Грінченком.
Та здоров’я його підірване, організм виснажений до останньої межі. 28 червня 1911 року на 29-му році життя Архип Тесленко помер від туберкульозу. Похований у с. Харківцях.
ЛІТЕРАТУРА
- Ахмедова Ю. Психофізіологія укр. дитини в реалістичній прозі кінця XIX ст. : [в т. ч. в малій прозі А. Тесленка] / Ю. Ахмедова // Українознавство. – 2011. – № 2 (39). – С. 149-153.
- Малик М. 95 років від дня смерті Тесленко Архип Юхимович : [(02.03.1882-1911), народ. в с. Харківці Лохвицького р-ну] / М. Малик // Край. – 2006. – № 26 (черв.). – С. 20-21.
- Потькало О. Автограф Олеся Гончара : [залишений під час відкриття музею укр. письменника А. Тесленка в с. Харківці Лохвицького р-ну] / О. Потькало // Зоря Полтавщини. – 2008. – 30 лип. – С. 3.
- Росоха М. "Співець недолі". Архип Тесленко / М. Росоха // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2017. – № 13-14. – С. 67-69.
- Степаненко М. "Вклоняємось землі Архипа Тесленка" (із життя Харківецького літературно-меморіального музеют Архипа Тесленка) : 125-річчю від дня народження присвячується / М. Степаненко // Рідний край. – 2007. – № 1 (16). – С. 150-162.
- Тесленко Архип Юхимович: до 100-річчя від дня народження : пам'ятка читачу / скл. Л. І. Картальова. – Полтава, 1982. – 5 с.
- Яковенко Л. Життя, мов спалах блискавиці : 125 років із дня народження письменника Архипа Тесленка / Л. Яковенко // Зоря Полтавщини. – 2007. – 6 берез. – С. 3.
- Яковенко Л. Звідки пішло прізвище Архипа Тесленка? / Л. Яковенко // Зоря. – 2013. – 19 лют. – С. 3.
- Яковенко Л. Кобзар в житті Архипа Тесленка / Л. Яковенко // Зоря. – 2014. – 4 берез. – С. 4.
Немає коментарів:
Дописати коментар