З 1959 по 2001 рр. працював слюсарем-лекальником на Лубенському заводі "Комсомолець". Майстерності фотографувати навчився самотужки. Перші фотознімки зробив у 1952 році і з тих пір фотографія – його основне захоплення. Велика серія робіт присвячена місту Лубнам та його мешканцям.
Фотокіноматеріали В. Білоуса стали основою документального фільму "Григір Тютюнник" (Луганська кіностудія – Т. Дейнегіна), відеофільму "Здрастуй, княгине Сула" (режисер – письменник Григорій Білоус). Знімки друкувалися в журналах "Советское фото", "Вітчизна", "Дніпро", "Київ", а також використовувались як ілюстрації до книг: "Григір Тютюнник" (зібрання творів у двох томах, видавництво «Радянський письменник», Київ 1984р.), "Вічна загадка любові" (Київ, 1988 р. видавництво "Радянський письменник").
Персональні виставки (більше 20): Київ, Лубни, Миргород, Чорнухи, Лохвиця, Полтава.
Виставка "Григір Тютюнник, його друзі та прототипи літературних персонажів" відбулася у Спілці письменників України в 1996 році. Того ж року ця виставка, але зі зміненою назвою – "Григір Тютюнник зблизька" експонувалася у Києво-Могилянській академії.
У 1997 році близько 15 робіт фотохудожника із циклу "Життя без ретуші" та знімки із серії "Курган Скорботи" були передані Федором Габелком, відомим політичним діячем діаспори, в Український дім, Мельбурн, Австралія і з тих пір знаходяться у постійній експозиції. У 1999-2000 роках створив сюрреалістичну серію "Сновидіння". В Київському видавництві "Твій Інтер" (2005) видано фотоальбом "Григір Тютюнник і його епоха у фотографіях Володимира Білоуса".
Лауреат міжнародного фотоконкурсу 2000 року, започаткованого газетою "День" та фірмою "Кодак – Україна" та володар призу глядацьких уподобань на цьому конкурсі. Володимир Федорович стає лауреатом міжнародної премії ім. Дмитра Нитченка (Австралія) як фотохудожник. Лауреат літературно-мистецької премії ім. Володимира Малика, автор фотовиставки про письменника. Організатор і натхненник народного фотоклубу "Софіт", Володимир Федорович був творчим наставником для багатьох молодих фотохудожників. За його активної участі було влаштовано більше тридцяти виставок учасників фотоклубу "Софіт" в галереї образотворчого мистецтва Лубенського краєзнавчого музею імені Г. Я. Стеллецького, а також у Полтаві, Миргорді, Чорнухах, Вовчицькому історико-краєзнавчому музею ім. І. І. Саєнка.
Був палким патріотом України, рідного краю.
10 травня 2014 року на 77-му році Володимир Білоус пішов з життя.
Володимир Федорович - член Національної спілки фотохудожників України член Національної спілки журналістів України, лауреат міжнародної премії ім. Дмитра Нитченка.
ЛІТЕРАТУРА
- Плотникова Р. "Він шукає її півстоліття...": фотохудожнику В. Ф. Білоусу / Р. Плотникова // Плотникова Р. Без фіранок: поезії. – Лубни: "Лубни", 2013. – С. 153-154.
- Світлій пам’яті Білоуса Володимира Федоровича: [фотохудожник, 1937-2014: некролог] // Лубенщина. – 2014. – 17 трав. – С. 8.
Немає коментарів:
Дописати коментар