Євромайдан (також Єврореволюція, Революція гідності) – національно-патріотичні протестні акції в Україні, передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європейського вектора зовнішньої політики України.
Протести розпочалися 21 листопада 2013 року як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом і значно поширилися після силового розгону демонстрації в Києві вночі 30 листопада. Протести, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке в подальшому переросло у Революцію гідності.
Майдан – це, без сумніву, подія вищого духовного гуманістичного порядку, яка знаходиться над економічними інтересами, над соціальними проблемами, навіть над політикою. В основі Майдану – Людина, гідність якої була зневажена і яка вийшла з протестом проти неповаги до себе, до своїх прав, перш за все – права на життя, проти нехтування свободами, які даровані не владою, не законом, а Вищим Началом. Тобто українці прийшли вирішувати екзистенційні, смисложиттєві проблеми – і не тільки свої власні, а й цілого народу.
Імена загиблих на Майдані на устах у всієї України. Про героїв, які померли від куль снайперів та спецпризначенців, пишуть вірші, пісні. Небестною сотнею називають людей, які загинули під час сутичок в Україні між незадоволеними
українською владою та силовиками.
Полтавці, які загинули на Майдані.
українською владою та силовиками.
Полтавці, які загинули на Майдані.
Ігор Сердюк, Кременчук, 40 років. Ігор був підприємцем, займався організацією ремонтно-монтажних робіт. З початку 1990-х брав участь у національному русі у місті Кременчук. Захоплювався дайвінгом. Був одружений, виховував доньку Олександру.
Ігор почав їздити до Києва з перших днів Євромайдану, інколи їздив додому, щоб навідати дружину Ірину та доньку Олександру. На майдані був прапороносцем 9-ї сотні самооборони. 18 лютого під час побудови барикад неподалік Маріїнського парку, невстановлені особи, імовірно, тітушки або "беркутівці" спочатку влаштували сутичку з активістами, після чого вистрілили Ігорю впритул у обличчя на перехресті вулиці
Інститутської та Кріпосного провулку.
Похований 21 лютого у Кременчуці.
У Кременчуці встановлено дві меморіальні дошки: одна – на будинку, де мешкав Ігор Сердюк, другу – на будівлі школи № 18, де він навчався.
Нагороди:
Інститутської та Кріпосного провулку.
Похований 21 лютого у Кременчуці.
У Кременчуці встановлено дві меморіальні дошки: одна – на будинку, де мешкав Ігор Сердюк, другу – на будівлі школи № 18, де він навчався.
Нагороди:
Звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (21 листопада 2014, посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Медаль "За жертовність і любов до України" (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
Андрій Черненко, с. Слобода-Петрівська Гребінківський район Полтавська область, 35 років. Народився у селі Слободо-Петрівка Гребінківського району Полтавської області. Дитинство пройшло в Черкасах, де й тепер залишились його батьки та брати. Закінчив Національний транспортний університет. Андрій був інженером-технологом та працював автоелектриком у Києві. У 2008–2012 рр. разом з дружиною працював у Посольстві України в Нідерландах.
Він із самого початку відвідував Майдан, ходив туди після роботи. Працював на СТО, недалеко від місця подій. 18 лютого поранений в груди та був доставлений з Будинку профспілок до 17-ї лікарні із проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини.
Залишив дружину та 8 місячну доньку Яну. Мешкав у Києві. Похований у Слободо-Петрівці.
Нагороди:
Звання Герой України з удостоєнням орден "Золота Зірка" (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Медаль "За жертовність і любов до України" (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
На честь справжніх героїв і патріотів, які віддали найдорожче, що в них було, за кращу долю дітей та внуків, кожного з нас та цілої України, уже називають вулиці. Небесна сотня увійде в історію творення вільної, незалежної України і назавжди залишаться в наших серцях.
Завдяки таким героям, Україна обов'язкого зміниться на краще. Саме на Майдані гартувалася Революція Гідності, й переважна більшість українців усвідомила те, що ми є єдиною нацією, а наша Батьківщина – соборна, незалежна та вільна. Для нас всі вони – герої. Ми завжди повинні пам'ятати їхній подвиг. Герої не вмирають – вони залишаться навічно в наших серцях.
Немає коментарів:
Дописати коментар