СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ

Сучасна українська поезія, перекладена за кордоном

Україна не сходить із обкладинок усіх відомих медіа, наші письменники отримують визначні перемоги на міжнародних конкурсах. Минулого року чи не щотижня з’являлися антології української прози чи поезії у закордонних видавництвах. Видані щонайменше 30 поетичних збірок українських авторок та авторів в перекладі іноземними мовами. Пропонуємо деякі з них.

Сергій Жадан. Динамо Харкiв (перекл.: Інгмара Балоде, Яніс Елсбергс, Мара Полякова, Маріс Салейс, вид-во: Orbīta, Латвія).

Латвійське культурне об’єднання «Orbīta» надрукувало збірку Жадана «Динамо Харкiв». У ній зібрані тексти з 10 поетичних збірок, написаних у період з 2001 по 2021 рік. Тексти латвійською пернеклали: Інгмар Балоде, Яніс Елсбергс, Мара Полякова та Маріс Салейс.

Одним з головних плюсів цієї книги є її повнота. Читач отримує можливість ознайомитися з усім багатством творчості Жадана, починаючи від його ранніх робіт і закінчуючи новими, актуальними поезіями. Це дає можливість краще зрозуміти еволюцію стилю та думок поета протягом років та відчути його розвиток як лірика.

Люба Якимчук. Абрикоси Донбасу (перекл.: Ida Börjel, Nils Hakanson, вид-во: Nirstedt/litteratur, Швеція);

Люба Якимчук. Абрикоси Донбасу (перекл.: Ірина Дмитришин, Агата Бонін, вид-во: Des femmes Antoinette Fouque, Франція).

У червні у Швеції вийшла збірка віршів «Абрикоси Донбасу» Люби Якимчук. Книжку підготувало до друку стокгольмське видавництво Nirstedt/litteratur. Переклад шведською вийшов з новою передмовою Любови Якимчук.

Також «Абрикоси Донбасу» побачили світ французькою мовою. Книжка «Les Abricots du Donbas» надрукували у видавництві Des femmes Antoinette Fouque. У січні цього року також з’явилася аудіокнижка, яку озвучила французька акторка і співачка Катрін Деньов.

Це книга віршів, які не лише проникають у душу, а й продирають нутро. Вони залишають наскрізні отвори у свідомості, крізь які прозирає та реальність, від якої хочеться затулитися долонями. Ці «Абрикоси Донбасу» достигають цілком в пору і смакують водночас гірко і солодко.

Ірина Цілик. Глибина різкості (перекл. Богдан Задура, вид-во: Towarzystwo Galeria Literacka, Польща).

У польському видавництві Towarzystwo Galeria Literacka вийшла друком поетична книжка Ірини Цілик «Глибина різкості та інші вірші». До неї увійшла частина віршів зі збірки «Глибина різкості» (Meridian Czernowitz, 2016), але левову частку текстів склали нові, написані протягом останніх двох років. Збірку надрукували двомовною: польською та українською. Видання стало можливим завдяки програмі перекладів Translate Ukraine.

«Глибина різкості» – це збірка поезій Ірини Цілик, які авторка начитала для аудіоверсії. Це ліричні історії про досвід, який може лякати: про любов і біль, мир і війну, неспроможність жити тут і тепер і ще більшу неспроможність тут і тепер не жити.

Олег Лишега. Великий міст (перекл.: Вітас Декшніс, вид-во: Bazilisko ambasada, Литва).

У травні 2023-го побачила світ збірка Олега Лишеги «Великий міст». Литовською книжку переклав Вітас Декшніс, редактор – Владас Бразіунас, дизайнерка – Грета Амбразайте, передмову написала Катерина Міхаліцина.

Найповніше видання віршів Олега Лішеги, великого українського поета. Олег Богданович Лішега – український драматург, перекладач та інтелектуал. Лишега вступивши до Львівського університету 1968 року. Впродовж останнього року навчання його було виключено з університету за участь у неофіційному літературному колі «Львівська богема». Йому було офіційно заборонено публікуватися з 1972 по 1988. Після цього вийшла його перша книжка «Великий міст». У 2000 р. Лішега та його перекладач Джеймс Брасфілд здобули нагороду ПЕН-клубу за переклад на англійську збірки «Вібрані вірші» Олега Лішеги. Лішега – це перший український поет, якого нагороджено цією премією.

ВІКІПЕДІЯ

Протягом березня Міністерство закордонних справ разом з Українським інститутом та ГО «Вікімедіа Україна» провели щорічну інформаційну кампанію «Місяць культурної дипломатії України у Вікіпедії», повідомляє МЗС.

Ця інформаційна кампанія мала на меті збільшити кількість статей про Україну та її культуру українською й іншими мовами, оскільки Вікіпедія – одне з найбільших і найдоступніших світових джерел інформації.

«З 2021 року, коли ми ініціювали наповнення Вікіпедії правдивими фактами про Україну, проєкт досяг неабияких успіхів. Важливо, що цей процес триває вже четвертий рік поспіль і нарощує масштаби, залучає у свої лави небайдужих людей в Україні та всьому світі. Внесок кожного особливо важливий нині в контексті протидії спробам росії знищити українську ідентичність, спотворити українську історію, привласнити наших митців, загалом заперечувати право України на існування. Місяць культурної дипломатії України у Вікіпедії – важлива частина стратегії просування у світі правдивих, заснованих на фактах наративів про Україну», – наголосив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Цьогорічна тема проєкту – деколонізація української культури. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну світова спільнота стала більше цікавитися досі не дослідженою українською культурою. Чимало митців, науковців, історичних постатей, творів мистецтва відомі у світі як російські, проте вони –  фундаментальна частина української культурної спадщини. Проєкт прагне розкрити українську ідентичність цих постатей, формування їхніх світоглядів під впливом української культури, продемонструвати їхній тісний зв’язок з Україною.

Із 2021 року в межах інформаційної кампанії у Вікіпедії було створено понад 6000 унікальних статей на тему української культури різними мовами.

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС

Новий український правопис повноцінно набув чинності

В травні 2024 року в Україні повноцінно набув чинності новий правопис. Він був затверджений Кабінетом Міністрів ще 2019 року, проте отримав п’ятирічний перехідний період для адаптації.

НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС –  ЩО ВІДОМО

Як відомо, його намагалися неодноразово оскаржити через суд. Причиною стала низка спірних норм.

Разом з тим новий український правопис «виграв» усі судові справи, які проти нього порушували противники декомунізації та дерусифікації, а також і деякі прихильники правопису 1993 року. Віднині старі норми вважатимуться нечинними та помилковими.

Чинні норми вважають схожими на правила так званого Харківського правопису, затвердженого Миколою Скрипником 6 вересня 1928 року у Харкові. Він поєднує правила двох головних писемних традицій України – галицької (західноукраїнської) та наддніпрянської (великоукраїнської), правопис проіснував лише до 1933 року. Радянська влада його таврувала як «націоналістичний», а усі норми максимально русифікували.

ГОЛОВНІ ЗМІНИ НОВОГО ПРАВОПИСУ

Директивна норма (та, що без варіантів):

• Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія).
• Пишемо без й слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні.
• Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками).
• Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів.
• За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо.
• Священник пишемо з подвоєнням, як письменник.
• Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний.
• Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті).
• Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой.
• До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара).
• У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: пане лейтенанте, брате Петре, лікарю Ігорю, побратиме Іване.
• Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному.
• Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу.
• Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хобі, хокей, хол, холдинг) та всіх слів східного походження (брахман, джихад, моджахед, харакірі).
• Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Дікенс, Текерей, Бекі, Букінгем.
• Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг.
• Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево – як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна).
• У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят – усі слова (День Незалежності України).
• З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит...
• Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)).