УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС

Новий український правопис повноцінно набув чинності

В травні 2024 року в Україні повноцінно набув чинності новий правопис. Він був затверджений Кабінетом Міністрів ще 2019 року, проте отримав п’ятирічний перехідний період для адаптації.

НОВИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС –  ЩО ВІДОМО

Як відомо, його намагалися неодноразово оскаржити через суд. Причиною стала низка спірних норм.

Разом з тим новий український правопис «виграв» усі судові справи, які проти нього порушували противники декомунізації та дерусифікації, а також і деякі прихильники правопису 1993 року. Віднині старі норми вважатимуться нечинними та помилковими.

Чинні норми вважають схожими на правила так званого Харківського правопису, затвердженого Миколою Скрипником 6 вересня 1928 року у Харкові. Він поєднує правила двох головних писемних традицій України – галицької (західноукраїнської) та наддніпрянської (великоукраїнської), правопис проіснував лише до 1933 року. Радянська влада його таврувала як «націоналістичний», а усі норми максимально русифікували.

ГОЛОВНІ ЗМІНИ НОВОГО ПРАВОПИСУ

Директивна норма (та, що без варіантів):

• Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія).
• Пишемо без й слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні.
• Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам’ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але «топ» не поєднується з числівниками).
• Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів.
• За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо.
• Священник пишемо з подвоєнням, як письменник.
• Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний.
• Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті).
• Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой.
• До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара).
• У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: пане лейтенанте, брате Петре, лікарю Ігорю, побратиме Іване.
• Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному.
• Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу.
• Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хобі, хокей, хол, холдинг) та всіх слів східного походження (брахман, джихад, моджахед, харакірі).
• Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Дікенс, Текерей, Бекі, Букінгем.
• Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг.
• Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево – як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна).
• У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят – усі слова (День Незалежності України).
• З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит...
• Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)).

Варіативна норма (можна і так, і так):

• Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер. Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова – з малої і без лапок: гугл.
• Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни.
• У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат.
• На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає).
• У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін.
• У родовому відмінку іменників ІІІ відміни можемо писати закінчення -и та -і: крови й крові, любови й любові, осени й осені, соли й солі, Руси й Русі, Білоруси й Білорусі; гідности й гідності, незалежности й незалежності, радости й радості, смерти й смерті, чести й честі.
• Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)).
• Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові.
• Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Щоголеве і Щоголів, Глібове і Глібов, Гуляєве і Гуляєв, Степанишине і Степанишин.
• У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: друже Максименку і друже Максименко, колего Євгенищуку і колего Євгенищук, пане Ковалю і пане Коваль. Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто.

В Україні зростає кількість людей, які переходять на державну мову. Проте під час вивчення мови виникає багато запитань, які турбують багатьох українців.