КИРИЧЕНКО РАЇСА ПАНАСІВНА

До дня пам'яті

У світлий день християнського свята Покрови Матінки Божої – 14 жовтня 1943 року у селі Корещина Глобинського району в родині фронтовика Панаса Коржа та його дружини Марії народилася донечка Рая. "Сім'я була величенька – писала Раїса Кириченко, батьки, чотири брати та я… Тато з мамою жили дружно, були гарною парою, удвох журилися, співали і танцювали, то ж було кого послухати і навчитися добра".

Першу співочу практику Раїса Кириченко пройшла у Землянківській школі, в громадському житті якої приймала активну участь. Була щаслива, що пісня так вільно ллється з її грудей, що так слухають її, так аплодують дзвінкому голосу. Здавалося, цьому голосу було затісно в шкільних стінах, він виривався на волю, на широкий простір. Вірила, що неодмінно стане співачкою, буде виступати на великих сценах і слухатиме її не гурт малят, а багато солідних дорослих людей. Першою її піснею була російська "Вижу чудное приволье". 

Життя перемагало, прийшла юність, чекала чогось нового, незвичайного, співоча душа рвалася до вершин. І тут доля щиро усміхнулася Раїсі. Красива, ставна, співуча дівчина привернула увагу професійного музиканта Павла Оченаша, а свято пісні у с. Великі Кринки стало для Раї Корж відправною точкою у світ мистецтва. Керівник народного хору Кременчуцького автомобільного заводу КрАЗ Оченаш П.Ф. запросив її працювати у колективі. Це була перша співоча школа, перші сходинки до слави.

У січні 1961 р. співачка стає солісткою народного хору Кременчуцького автомобільного заводу під керівництвом Павла Федоровича Оченаша. Вже з червня 1962 р. працює у професійному колективі – Полтавському жіночому хоровому театралізованому ансамблі "Веселка", концертмейстером та баяністом якого був Микола Михайлович Кириченко. Піснею Бог освятив їхнє світле й чисте кохання. Цього ж року сталася трагедія – пішов з життя батько співачки.

У листопаді 1962 р. Раїса Опанасівна переїздить на роботу до вокально-хореографічного ансамблю "Льонок" при Житомирській філармонії. А 15 грудня 1963 р. Раїса Опанасівна та Микола Кириченко одружилися.

ТАРАС АНТИПОВИЧ – ПЕРЕМОЖЕЦЬ РЕЙТИНГУ

"ЛітАкцент року – 2016" у номінації "Проза".

"ЛітАкцент року" — книжкова премія літературного порталу "ЛітАкцент". Надається у трьох номінаціях: "Художня література", "Літературознавство" та антипремія "Золота булька". Розмір грошової винагороди у перших двох номінаціях становить 5000 гривень. Переможці визначаються групою експертів у кількох етапах протягом року. Нагорода надається враховуючи художню або наукову якість книги, а також поліграфію видання. 

27 січня 2017 року в Києві відбулася церемонія нагородження переможців книжкового рейтингу "ЛітАкцент року –2016". 

Подаємо інформацію для користувачів про переможця у номінації "Проза" – полтавця Тараса Антиповича. 

Тарас Георгійович Антипович народився 10 липня 1978 року у м. Полтаві у родині, шанованих у краї, журналістів. Закінчив полтавську СШ № 3. Вищу освіту отримав у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті журналістики. Працював журналістом у багатьох періодичних виданнях. Був першим заступником головного редактора журналу «Сучасність». 

Його перший роман "Мізерія" (2007) був відзначений Всеукраїнським рейтингом "Книжка року" як найкращий прозовий дебют. Інтерес критиків викликав також цикл оповідань "Тіло і доля" (2008). 

2011 року у видавництві А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА вийшов друком фантастичний роман Антиповича "Хронос", який отримав позитивні оцінки літературознавців. 

Живе і працює в м. Києві. 

Недавня розмова з письменником, журналістом, сценаристом відкриє користувачам незнані досі грані творчості нашого земляка, його особливе світобачення. Багато що пов'язує молодого митця з Полтавщиною : пам'ять, місцева говірка, родина. 

Тарас Антипович: «Людство втомилося від свого складного світу» [Електроний ресурс] // ЛітАкцент : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2007-2017. – Режим доступу: http://litakcent.com/2017/02/08/taras-antypovych-ljudstvo-vtomylosja-vid-svoho-skladnoho-svitu/ (дата звернення: 10.02.2017). – Назва з екрану.

БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:

• Антипович, Тарас. Хронос : історія одного винаходу [Текст] : роман / Т. Антипович. - К. : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. - 200 с. 
• Антипович, Тарас. Мізерія [Текст] : роман / Т. Антипович. - К. : Нора-Друк, 2007. - 208 с.

ЮЛІЯ ДЕЙНЕГА

До 25-річчя від дня народження 

Народилася 13 лютого 1992 році в місті Карлівка Полтавської області. Випускниця Карлівської загальноосвітньої школи №3. Закінчила факультет філології та журналістики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

"Читати навчилася дуже рано і читала все, що лиш попадалося на очі, в цьому були і свої мінуси, оскільки написи на стінах я також читала і потім усіх розпитувала, що означають ці слова" – згадує Юлія.

Неодноразова переможниця районних конкурсів на кращого читця, володарка Гран-прі обласного конкурсу "Шевченко в моєму серці". Отримала І місце на обласному етапі всеукраїнського конкурсу "Я – патріот" за оповідання "Марійка-квіточка", ІІ місце в обласному конкурсі "Собори душ своїх бережіть". Зі своїми творами неодноразово виступала на обласному радіо "Лтава" у програмі "Бібліофіл".

Твори друкувалися в обласній періодиці "Життя і слово", "Зоря Полтавщини", "Дієслово", "Рідний край", збірці молодих полтавських авторів "Острови", збірці оповідань письменників нової хвилі "Озброєні слова", альманасі сучасної української літератури "Нова проза" (Т. 23). Оповідання "З точки зору осені", новела "Віддала", оповідання "Незношені черевички", "Марійка-квіточка", "Один плюс один – дорівнює один" та ін. 

Живе в Чернівцях. Грає в Народному драматичному театрі. Зараз навчається в Чернівецькому Національному університеті імені Юрія Федьковича на філологічному факультеті кафедра зарубіжної літератури і теорії літератури.

Література в бібліотеці:

1. Дейнега Ю. З точки зору осені. Віддала / Ю. Дейнега // Нова проза. – Луцьк, 2013. – Т. 23. – С. 39–47.
2. Дейнега Ю. Марійка-квіточка. Один плюс один – дорівнює один : [оповідання, коротка біогр. авторки, уродженки м. Карлівка] / Ю. Дейнега // Острови : альманах молодих полтавських авторів. – Полтава, 2010. – С. 120–135.
3. Дейнега Ю. Незношені черевички. Руїна : оповідання / Ю. Дейнега // Рідний край. – 2010. – № 1 (22). – С. 49–52.
4. Юлія Дейнега. Спокій болить // Дієслово. – 2010. – № 5. – С. 5–7.