МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ

Михайло Грушевський – творець української історичної пам’яті

До 160-річчя від дня народження

Михайло Сергійович Грушевський (29 вересня 1866, Холм, нині Хелм, Польща – 24 листопада 1934, Кисловодськ) – видатний український історик, державний і громадсько-політичний діяч, літературознавець, письменник, публіцист, організатор української науки, голова Української Центральної Ради.

Народився в родині педагога Сергія Грушевського. Дитячі роки Михайла минули на Кавказі – у Ставрополі та Владикавказі, куди родина переїхала через роботу батька. Водночас зв’язок з Україною не переривався: під час поїздок до родичів хлопець знайомився з українським селом, народною культурою та мовою. Саме ці ранні враження значною мірою визначили його подальший життєвий шлях.

У 1880 році, у 14-річному віці, Грушевський вступив до Тифліської гімназії. Тут особливо яскраво проявилися його здібності до навчання, інтерес до історії та літератури. Він багато читав, пробував писати художні твори, цікавився українською історією та культурою. За спогадами сучасників і самого Грушевського, книга була для нього невід’ємною частиною життя.

Ключові віхи життя

• 1866 – народився в Холмі.
• 1880-1886 – навчався у 1-й Тифліській класичній гімназії.
• 1886 – вступив на історико-філологічний факультет Університету святого Володимира в Києві.
• 1890 – за наукову працю «Нарис історії Київської землі від смерті Ярослава до кінця XIV століття» отримав золоту медаль.
• 1894 – захистив магістерську дисертацію та став професором Львівського університету.
• 1897-1913 – очолював Наукове товариство імені Шевченка у Львові, перетворюючи його на провідний український науковий осередок.
• 1898 – вийшов перший том фундаментальної праці «Історія України-Руси».
• 1907 – оселився в Києві та активно включився в наукове й громадське життя.
• 1917 – очолив Українську Центральну Раду.
• 1918 – став головою Української Центральної Ради в період проголошення Української Народної Республіки.
• 1919–1924 – перебував в еміграції, працював над науковими та політичними проєктами.
• 1924 – повернувся до Києва, працював в Українській академії наук.
• 1934 – помер у Кисловодську; похований у Києві на Байковому кладовищі.

Головна праця

Найвідомішою науковою спадщиною Грушевського стала «Історія України-Руси» – багатотомна праця, у якій він послідовно досліджував історію українського народу від найдавніших часів. Грушевський утверджував окремішність українського історичного розвитку та спростовував уявлення про існування єдиної «загальноросійської» історичної традиції.

Його доробок значно ширший за історичні дослідження. Він писав літературознавчі й етнографічні праці, публіцистику, оповідання, нариси, займався археографією, соціологією, організацією науки. Загалом його наукова та публіцистична спадщина налічує понад 1800 праць.

Грушевський і українська державність

Для української історії Грушевський став не лише ученим, який досліджував минуле, а й людиною, яка безпосередньо долучилася до творення української державності. У березні 1917 року він очолив Українську Центральну Раду – представницький орган українського національного руху. Його ім’я назавжди пов’язане з Українською революцією 1917–1921 років та боротьбою за українську державність.

Михайло Грушевський залишився в історії як людина, яка поєднала науку, культуру і державотворення. Він не просто досліджував українське минуле – він допомагав українцям усвідомити себе окремою нацією з власною історією, культурою та правом на державність.

Цікавий факт: уже в гімназійні роки Грушевський багато читав і пробував себе в літературній творчості. Тобто його шлях до великої науки розпочався ще задовго до університету – фактично в юнацькі роки.

Михайло Грушевський поза політикою і наукою

Він був дуже сімейною людиною. У 1896 році Грушевський одружився з Марією Вояківською – педагогинею, перекладачкою та громадською діячкою. Їхній шлюб сучасники описували як теплий і дружній. Марія була не просто дружиною вченого: вона допомагала йому в роботі, листуванні, громадських справах, а згодом стала його найближчою помічницею.

Особливе місце в його житті займала єдина донька Катерина, яку в родині ніжно називали Кулюнею. Грушевський дуже багато уваги приділяв її освіті. Він радив їй книжки, цікавився її навчанням, поступово залучав до власної наукової роботи. Уже в дитинстві Катерина фактично росла в атмосфері науки, літератури та мистецтва.

Будинок Грушевських у Львові був справжнім культурним осередком. Майже щовечора там збиралися письменники, митці, актори, науковці, громадські діячі. Маленька Катерина слухала розмови дорослих, а її батько працював над своїми історичними дослідженнями. Тож родинний дім став для неї своєрідним університетом ще задовго до офіційного навчання.

Грушевський любив подорожі. Разом із дружиною та донькою він бував у різних європейських містах. Родина подорожувала Італією – відвідала Венецію, Рим, Неаполь, Флоренцію; Катерина навіть піднімалася на Везувій.

У його житті було місце і для звичайних домашніх радощів. Збереглися родинні листи, які показують Грушевських не як «бронзових» історичних постатей, а як звичайну сім'ю: вони обговорювали будівництво будинку, гостей, покупки, подарунки, навчання Катерини. В одному з листів маленька Кулюня розповідала батькові, що мама пообіцяла подарувати їй на іменини кріселко у вигляді фаянсового мухомора та великий флакон.

Грушевський був дуже прив'язаний до свого дому. У Львові він створив для родини власний будинок, де міг працювати, приймати гостей і водночас бути поруч із дружиною та донькою. Пізніше родина придбала будинок на Паньківській у Києві. Війни й політичні переслідування змусили Грушевських неодноразово залишати свої домівки.

Цікаво, що його родина була фактично командою. Марія допомагала чоловікові з листуванням та організаційними справами, а Катерина в дорослому віці працювала з батьковими рукописами, редагувала й упорядковувала його матеріали.

І ще один момент, який дуже добре показує людську сторону Грушевського: попри величезну кількість наукової роботи й політичних справ, він залишався уважним батьком. Катерина згадувала, що батько радив їй, що читати, а що їй ще зарано, і фактично формував її інтелектуальні зацікавлення з дитинства.

Запрошуємо до читання!

Твори Михайла Грушевського чекають на вас у фонді нашої бібліотеки. Читайте, відкривайте, пізнавайте історію України разом із її видатним дослідником!