ІРИНА АГАПЄЄВА

Письменниця Ірина Агапєєва, авторка гостросюжетних романів і художніх біографій. Народилася й виросла в Сімферополі, де закінчила Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого.

Володарка декількох міжнародних премій, учасниця Паризького книжкового ярмарку. Перша книжка «Річка спогадів» стала лауреатом Німецького літературного конкурсу в номінації «Дитячі книжки».

Роман «Троянди за колючкою. Сповідь про жіночу тюрму» посів перше місце на німецькому міжнародному літературному конкурсі «Найкраща книжка року» в номінації «Гостросюжетна проза». В 2018 році книжка увійшла до довгих списків Книги року BBC.

Також авторка отримала відзнаку «Письменник року» на всеукраїнському конкурсі KS Motivation за популяризацію ідей свободи та гендерної рівності.

Агапєєва І. Жіноче щастя : роман / І. Агапєєва. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2020. – 272 с. Пропонована вашій увазі книга «Жіноче щастя» популярної української письменниці – це нетиповий любовний роман, в якому переплелися містика та детективна історія.

Сюжет книги розгортається навколо Елізи – сучасної молодиці, яка вирішує змінити життя раз і назавжди. У неї був заможний чоловік, все необхідне та навіть більше, проте її душа була заручницею задушливої розкоші та суєти. Еліза відчувала, що справжнє щастя десь поза цією кліткою. Вона ризикує віддати своє серце справжнім емоціям та відкритим можливостям, крокуючи в невідоме, де кожен день приносить щось нове, а кожен вибір визначатиметься лише її власним бажанням. Так вона облишила перейматися дрібницями, нервуватися через невизначеність, сумувати за нездійсненним, бажати неможливого, але зворотною гранню стало невміння радіти власним досягненням, захоплюватися прекрасним, тремтіти від збудження.

У що може вилитися знайомство з чоловіком, про якого вона майже нічого не знає, але так тяжіє, ви дізнаєтеся на сторінках цієї книги.

Наскрізною ниткою крізь весь твір проходить роздум про поняття «жіноче щастя», визначення якого суспільство у всі часи прагнуло нав’язати та піднести вище індивідуальної точки зору.

Описані життєві ситуації та реалістичні герої Ірини Агапєєвої знайдуть відгук серед поціновувачів любовних романів, які не відпускають від першої до останньої сторінки.

Агапєєва І. Остров'янка. Ціна мрії / І. Агапєєва. – Київ : [Кириченко], 2021. – 288 с. Сюжет, на перший погляд, не новий. Хто не знає Робінзона Крузо? Та відмінність «Остров’янки» в тому, що на острові опиняється жінка, і цим оригінальність роману не обмежується. Тут паралельно проходять дві лінії: самотність і свобода. Через призму авантюрного роману ненав’язливо розглядаються філософські поняття, які хвилюють людину відтоді, як вона навчилася мислити. Самотність і її наслідок – здичавіння. Щоб відтінити цю тему, у роман вводиться таємничий дикий чоловік. Чи здичавіє так само наша героїня? Чи може людина зберегти себе, свою особистість у таких обставинах? Інша проблема життя на безлюдному острові – свобода. Здавалося б, у твоїх володіннях цілий острів, одначе ти не можеш його залишити з власної волі. Скільки ж простору потрібно маленькій людині, щоб почуватися вільною? Острів – в’язниця. Цілий світ – в’язниця, якщо ти обмежений у можливості приймати рішення.

Агапєєва І. Троянди за колючкою : сповідь про жіночу тюрму : роман / І. Агапєєва. – Київ : Брайт Стар Паблішинг, 2018. – 240 с. Досвід жінок у місцях позбавлення волі – це досвід заборонений, табуйований, «ганебний», про який не можна говорити взагалі. Навіть оповити сумнівним ореолом «блатної романтики», як досвід чоловічий, не виходить. Жінки, що побували «за колючкою» для більшості обивателів – навік тавровані, і не важливо як вони там опинилася, за що, що вони там пережили – «зечки» і все. Важлива книжка для тих, хто хоче бачити без призми стереотипів, вийшла у письменниці Ірини Агапєєвої, яка розповідає про власний досвід. Сумно, що народне прислівя, яке застерігає нас вважати себе навік невразливими від злиденності та увязнення, все ще не пішло в забуття. В нашій країні все ще можливо втратити свій соціальний статус і закріплені за ним привілеї «одного чудового дня». Для Ірини та її брата, звичайних, зовсім молодих симферопольців, цей день, точніше, вечір, настав, коли якісь невідомі чоловіки напали на хлопця на вулиці, а дівчина спробувала його захистити. Про те, що ті нападники були працівниками міліції в штатському і що вони помилилися, переплутали Ірину та брата з тими, кого насправді шукали, молоді люди дізнаються згодом. І це ніяк не полегшить їхньої долі. Вони вийдуть на волю по амністії та лише через рік. Але ті, хто порушував і допускав порушення елементарних прав людини у місцях позбавлення волі, – вони там і досі працюють. Ті самі люди, які повинні охороняти законність.