ВІД СКОВОРОДИ ДО СЬОГОДЕННЯ

Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою
Спецпроєкт Українського ПЕН та The Ukrainians

2019 року в онлайн-журналі The Ukrainians з’явився масштабний спецпроект «Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою». Перший літературний ТОП-100, покликаний розповісти українцям і світу про найважливіші літературні твори, написані українською мовою, уклали члени Українського осередку Міжнародного ПЕН-клубу.

Напевно, кожен, роздумуючи, що варто почитати, натрапляв на добірки «100 найкращих книжок усіх часів», «100 найкращих романів, написаних англійською», «100 знакових книжок за версією «Нью-Йорк Таймс»…

Цілі проєкту

• 1.Показати повноту і різножанровість української літератури;
• 2.Звернути увагу українських та іноземних читачів на важливі твори, які з певних причин були забуті або малознані;
• 3.Спрямувати видавців, бібліотекарів та культурних менеджерів до тих творів, які мають перевидаватися, переосмислюватися і бути у фондах українських книгозбірень;
• 4. Спонукати вітчизняні медіа більше писати й говорити про українську літературу

У багатьох національних літературах існують списки обов’язкових до прочитання книжок. Подібні переліки укладають авторитетні медіа, бібліотеки, державні інституції чи знані автори. На основі цих списків видавці формують колекції «Золотого фонду літератури», чиновники і меценати закуповують видання для бібліотек, а читачі – формують свої читацькі плани.

Загалом, Український ПЕН підхопив популярну на сьогодні практику складання різноманітних списків. Їхня очевидна мета – назвати, прорекламувати. Це таке собі укладання не лише переліку назв, але мережі, лабіринту, створеного із запропонованого списку, в якому кожен може йти своїм шляхом та обирати те, що йому імпонує. Важко, однак, уникнути спокуси ієрархії – адже те, що стоїть на початку, асоціюється з вершиною, вражає більше, виглядає значимішим, краще запам’ятовується, але також викликає більше критики. Укладання цього списку тривало понад півроку і включило в себе кілька етапів голосувань та обговорень.

Список розпочинає Емма Андієвська, і це знаменно, бо її ім’я засвідчує цінність та високі стандарти класики ХХ століття. Проте далі виникає інтрига, бо наступною постаттю є Софія Андрухович. Так уже від самого початку наш список стає динамічним і суперечливим, у ньому проявляються вузли конфліктів та інтриг, народжуються збіги та аналогії. Одна з інтриг – те, що розпочинають список не теперішні літератори-«батьки», а їхні «діти». Очевидно, що наступним після Емми Андієвської цілком логічно міг бути Юрій Андрухович – визнаний на сьогодні вже класик сучасної літератури, Батько у буквальному та символічному сенсах. Однак він поступається місцем доньці, яка й задає дальший маршрут мандрівки книжковим лабіринтом.

Так несподівано матеріалізувалась одна з цілей ТОП-100 – розпочинати маршрут від сучасності, оскільки автори не приховують, що список суб’єктивний та вибірковий. Але в тому його цінність, що він не є абсолютом і не претендує бути іконічним. Він живий, як і ми, ті, хто створювали перелік. У випадку із Софією Андрухович відразу спадає на думку питання про конфлікт поколінь, про суперництво доньки (не сина!) з батьком, а в категоріях психоаналітичних цей симптом позначає складний комплекс залежності-і-боротьби водночас. Закономірно також говорити про роль жінок-письменниць і фемінного письма в сучасній українській літературі.

Зазвичай у списках літературних творів, популярних нині у світі, ідеться про те, щоб зробити видимим невидиме – витягнути тексти з бібліотек і полиць, поставити їх перед очі, змусити купити і прочитати. Однак перелік криє у собі також заховану спокусу і владу – ті, хто вибирають, мають владу над текстами й канонами, а ті, хто читають за списком, мають можливість помірятися з уявним суперником щодо рейтингу та кількості прочитаного.

Таким чином, список-рейтинг перетворюється на фетиш, реалізуючи приховані бажання і укладачів, і реципієнтів. Ідеться також про смаки. Зазвичай ці смаки об’єднують групи читачів і відбирають їх із загальної спільноти мало- чи не-компетентних. Для багатьох такі списки – еталон культурної людини, а рейтинги – своєрідні порахунки зі своїми комплексами і непрочитаними книжками.

І, звичайно ж, кожен список є певним проектом та має свою ідеологію. ТОП-100 ВІД ПЕН так само має свою ідеологію. Список укладений за принципом «знакових творів». Звичайно, при цьому йдеться про тематичну актуальність, суголосність характерів і ситуацій, символізм творів. Однак, як показав досвід, значною мірою ці раціональні чинники не працюють під час відбору. Радше йдеться майже про автоматичну і не цілком свідому акцію – передусім відібрано твори, які лежать на поверхні нашої пам’яті. При цьому, однак, глибини пам’яті також переформатовуються, й ті твори та автори, які були десь далеко у підсвідомості, раптом виходять на передній план.

Чому хронологічно починаємо від Сковороди

Тому, що починаємо з умовного початку ХІХ століття, з нової літератури, як її звикли називати, і саме Сковороду вважаємо першим модерним автором, зважаючи на те, яку роль він відіграв у нашій модерній культурній пам’яті. Це зовсім не значить, що давній період Величковського, Довгалевського, Туптала, «Історії Русів» і багато інших творів ми вважаємо не актуальними і не знаковими. Просто, щоби полегшити завдання, ми обрали хронологічні рамки, які водночас були б символічними.

Таку символіку задав Сковорода. Колись Микола Зеров писав історію української літератури «від Куліша до Винниченка», а Михайло Рудницький – «від Мирного до Хвильового». Ми пропонуємо «від Сковороди до сьогодення». Говоримо про два із чимось століття і відпливаємо з гавані Сковороди. Останній, правда, колись писав про небезпеку плавання у глибокому морі:

«Хто віддається на хвилі світу цього обережно,

Плаває в гавані той – човен його у безпеці.

Той же, хто в море глибоке свої повертає вітрила:

Страх його мучить який? хвилі штовхають які?»

Які твори стали лідерами?

За результатами голосування найбільше балів набрали «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського і «Палімпсести» Василя Стуса. На кілька голосів нижче – «Лісова пісня» Лесі Українки і «Valse melancolique» Ольги Кобилянської – як не здивуватись тому, що наш рейтинг знову звів цих незвичайних жінок-письменниць! А де ж Шевченко? – запитаєте. Чергова гра випадку – однакову кількість голосів, і при тому не найвищу! – отримали Шевченків «Кобзар» і «Мойсей» Франка.

Отже, ми пускаємо у світ Ноїв ковчег «ТОП-100 від ПЕН». Сподіваємося, він допливе до своїх читачів, допоможе зревізувати національну культурну пам’ять, стане основою вашої персональної бібліотеки. А головне – змусить вас перечитувати читане й недочитане. Наш список також призначений для реклами – сподіваємося, видавці й культурні менеджери знайдуть для себе важливе, нове і цікаве серед творів, збережених на нашому ковчезі!

Поступово ми будемо Вас знайомити з письменниками, які входять до цього ТОП списку і книжки яких є в фондах нашої бібліотеки.