ТВОРЧІСТЬ НІНИ ФІАЛКО

Фіалко Н. І.

Ніна Іванівна Фіалко, народилася на Черкащині в селі Косенівка Уманського району 10 вересня 1943року в родині сільської інтелігенції. 

У важкий голодний 1947 рік, захворіла на туберкульоз кісток і від того часу дитинство минало не так, як у більшості дітей її віку. Семирічку закінчила з однією четвіркою і мама влаштувала її в Уманську бухгалтерську школу, в яку приймали учнів після закінчення десятирічки. Мабуть батьки, вважали, що іншої роботи вона не зможе виконувати, а жити якось треба. Щоб не відставати від інших, їй доводилося вчитися з подвійним навантаженням. Старт в доросле життя ніби був добрий, бо в не повних шістнадцять роківвона вже нараховувала у колгоспі людям трудодні. Папери і рахівниця з ранку до смеркання. 
Жодної вільної хвилини! Зненавиділа цю роботу і стала замислюватись, яким чином її можна змінити. На щастя у селі започаткували вечірню десятирічку і вона вступила до 8 класу. Не розповідаючи батькам про свої плани, після закінчення подала документи до Київського технікуму харчової промисловості.

Мріяла вбити два зайці: вирватися з села і набути професію, не пов'язаної з сільським господарством. 

Закінчила лише перший курс, а учбовий заклад розформували. Студентів відділу кондитерського і хлібопекарного виробництва перевели до Кам'янець-Подільського.

Після закінчення навчання в технікумі харчової промисловості здобула фах техніка-технолога і по направленю попала на роботу до Тернополя. Обраній професії присвятила тридцять шість років життя.
Ніна Іванівна заміжнямає двох синів, радіє онукам....

У неї також ж своєрідна і творча біографія. Раніше ніколи не писала. Та економічна криза 90-х змусила її переосмислити життя. Стрес став поштовхом для розкриття у собі нових можливостей. Щоб майнути за кордон чи зайнятися "бізнесом" - не мала ні бажання, ні здоров'я. А щоб від безгрошів'я не втратити розум почала писати жіночі романи. Відсутність відповідної освіти далися взнаки, тому в перших романах прискіпливий читач може побачити деякі огріхи. Романи написані правдиво і мабуть тому користуються найбільшим попитом у читачів.

Її творчість також особлива. Пише лише восени і взимку, бо влітку зайнята на дачі та з онуками. Сюжет для чергової книжки виношує місяцями, а потім сідає за комп'ютер і працює день удень по 6-7 годин, поки не завершить книгу. 

Самі перші критики її книг – це подруги. А тоді вже, взявши до уваги зауваження та побажання, допрацьовує текст і несе до видавництва.