ЗНАТИ РІДНЕ, ЩОБ ГОРДИТИСЯ
Цього року виповнюється 183 років з часу виходу в світ, упорядкованого полтавцем Є. П. Гребінкою, альманаху "Ластівка". Вийшов він 1841 року в Петербурзі. Відкривався альманах вступним словом Євгена Павловича "Так собі до земляків", де він писав, що потурбувався про тих, хто залишився по хуторах і селах: зібрав, що було в нього по-нашому написане, і своє, і добрих людей, і одніс у друкарню.
Читачам була запропонована книжка для читання, тобто цілком складена з художніх творів. Крім того, упорядник орієнтувався виключно на українського читача.
Альманах «Ластівка» став унікальною книжкою в молодому українському письменстві, він був упорядкований з великим смаком, багато творів, опублікованих у ньому, увійшли в історію української літератури. Видання підтвердило непересічні редакторські здібності 29-річного полтавця.
«Вітре буйний», «Причинна», «На вічну пам'ять Котляревському», «Тече вода в синє море», уривок з поеми «Гайдамаки», «Реве та стогне Дніпр широкий». Вперше після «Кобзаря» (1840) тут публікувалися нові твори Т.Шевченка.
Доробок Т.Шевченка, представлений на сторінках «Ластівки», підтверджував образ провідного поета України, а першодруки його знаменитих творів піднесли вагу альманаху.
Представив на сторінках «Ластівки» свої твори і полтавець Левко Боровиковський: романтичні балади, ліричні вірші, фольклорні записи: народні приказки, загадки (з відгадками). 86 приказок, подані поетом і байкарем, поклали почин публікації цього фольклорного жанру.
Упорядник «Ластівки» запросив до участі в альманасі і свого шкільного товариша, полтавця О. С. Афанасьєва. Під псевдонімом Афанасьєв-Чужбинський він опублікував тут два вірші: «Є. П. Гребінці» і «Прощання». Обидва вони вкладалися в романтичну концепцію «Ластівки».
Дебютував на сторінках «Ластівки» знаменитий український поет-романтик Віктор Забіла. Він опублікував тут три вірші: «Голуб», «Пісня» та «Повіяли вітри буйні», у яких постав як глибокий автор теми гіркого, нерозділеного кохання.
Сам упорядник Є. П. Гребінка опублікував у «Ластівці» три поетичні твори: дві байки і один ліричний вірш "Українська мелодія", який відзначався такою поетичною довершеністю, що йому судилося стати народною піснею.
Проза була представлена творами Г.Квітки-Основ'яненка та П.Куліша. Надрукований наприкінці альманаху «уривок з казки» «Циган» був літературним дебютом П.Куліша як українського письменника.
Завершувала альманах післямова упорядника Є. П. Гребінки: "Полюбіть же земляки, нашу "Ластівочку". Нехай летить до вас, нехай собі щебече по хуторах. Читайте її швидше, бо незабаром, може, прилетять солов'ї, тоді хто стане слухати ластівку?".
Побачивши, якою художньою силою володіє "Ластівка" і якої популярності набуває українська книга, видана в столиці, критик В. Бєлінський, не зрозумівши ні задуму альманаху, ні змісту цитованих творів, принизився до брутальної лайки: "Гарна література, яка тільки й дихає, що простакуватістю селянської мови та дубовістю селянського розуму".
Значення альманаху було непересічним. Це була антологія тодішньої української літератури, до якої упорядником було відібране все найкраще, що існувало тоді в українському письменстві. Альманах – своєрідний подвиг нашого земляка, великого патріота рідної землі, який стверджував: "Нема на світі кращого місця, як Полтавська губернія!"
Немає коментарів:
Дописати коментар