НОБЕЛІВСЬКА ПРЕМІЯ З ЛІТЕРАТУРИ

Лавреатом Нобелівська премія з літератури у 2024 році стала південнокорейська письменниця Хан Канг

Про це оголосили на церемонії у Стокгольмі у четвер, 10 жовтня.

Нобелівський комітет зазначив, що письменницю нагородили за "її сильну поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам і викриває крихкість людського життя".

Хто така Хан Канг?

Південнокорейська письменниця Хан Канг народилася 27 листопада 1970 року в місті Кванджу. У віці дев'яти років переїхала з родиною до Сеула. Походить з письменницької родини – її батько був відомим романістом. Її брат Ган Донг Рім також є письменником.

Поряд з літературною діяльністю Хан Канг також присвячує себе мистецтву та музиці, що відображено в її творах.

Письменниця розпочала свою кар'єру в 1993 році з публікації віршів у журналі «Література і суспільство». У прозі дебютувала за два роки – у 1995-му – збіркою оповідань «Любов Йосу».

Хан Канг – не нове імʼя на українському ринку, оскільки з її magnum opus «Вегетаріанка» український читач мав можливість ознайомитися ще у 2016 році – саме тоді Хан Канг стала лавреаткою Міжнародної Букерівської премії – не менш престижної літературної нагороди. Піку літературної карʼєри передували й інші численні більш локальні літературні відзнаки.

Міжнародну славу та Букерівську премію їй приніс роман 2015 року «Вегетаріанка». Ця книга розповідає про насильницькі наслідки, які спричиняє рішення головної героїні відмовитися від споживання м'яса.

Цікаво, що цей роман, як і роман «Монгольський слід», вона написала від руки, оскільки надмірне використання клавіатури пошкодило її зап'ястя.

Головний роман письменниці випускало в Україні у 2017-му видавництво КМ-Букс.

Хан Канг – перша жінка-лавреатка з Південної Кореї. У доробку авторки романи «Чорний олень», «Твої холодні руки», «Вегетаріанка», «Віє вітер», «Уроки греки», «Людські вчинки», «Біла книга» та «Я не прощаюся», збірка віршів «Я кладу вечір у шухляду», а також оповідання «Йосу», «Плоди моєї жінки» та «Вогняна саламандра».

Хан Канг, перша кореянка, яка стала лаdреаткою, відмовилася від святкування та пресконференції, посилаючись на глобальні трагедії – війну між Україною і Росією та ізраїльсько-палестинський конфлікт. Її батько, відомий письменник Хан Сонг Вон, передав її повідомлення під час пресконференції в Літературній школі у місті Чанхин.

«(Хан Канг) сказала мені: «Коли війна посилюється і щодня гинуть люди, як ми можемо влаштовувати святкування чи пресконференції? Вона сказала, що не буде проводити пресконференцію», – зазначив він.

Основними темами, які хвилюють авторку є:

• шизофренічність та самотність людини в сучасному світу, який вимагає окреслити власну індивідуальність, а потім випльовує її;
• традиції та ритуали, які продовжують власне життя через смерть;
• дослідження особистих зламів через історію та навпаки;
• життя як рана;
• людська жорстокість та пошук можливостей відмежуватися від неї;
• памʼять про минуле, яка визначає щодення;
• пошук істини через біль тощо.

Лавреати останніх двох років багатьох змусили думати, чи не тікає, бува, Шведська академія в зручний закуток європоцентризму від жахаючого різноманіття викликів та гризот складного постколоніального світу, якими просякнута сучасна література.

Нобелівська премія з літератури була однією з п'яти відзнак, передбачених заповітом Альфреда Нобеля. Вона призначалася для особи, яка в галузі літератури створила «найвидатніший твір в напрямку ідеалізму». Під літературою мали на увазі «не тільки белетристику, але й інші твори, які в силу своєї форми і стилю мають літературну цінність».

Кандидати на літературного Нобеля висуваються щорічно до 1 лютого членами Шведської академії та інших академій, установ і товариств, подібних до неї за статутом і метою, а також університетськими викладачами літератури та філології. Також право висувати своїх кандидатів мають попередні лауреати премії та «президенти тих письменницьких товариств, які представляють літературну творчість у своїх країнах».

Імена кандидатів є засекреченими протягом 50 років, тому будь-які імена потенційних кандидатів до та після оголошення лауреата є чутками.

Вперше Нобелівську премію з літератури вручили у 1901 році – тоді лауреатом став французький поет Рене Сюллі-Прюдом. За цей час її присуджували 116 разів, лауреатами стали 120 осіб: серед них Редьярд Кіплінг, Сельма Лагерлеф, Бернард Шоу, Томас Манн, Герман Гессе, Вінстон Черчилль, Альбер Камю, Семюел Беккет.

Представники України жодного разу не ставали нобелівськими лауреатами з літератури. Втім, серед лауреатів останніх років є дві авторки, важливі для українського/східно-європейського контексту: Ольга Токарчук (2019) та Світлана Алексієвич (2015).