ЗНАТИ РІДНЕ, ЩОБ ГОРДИТИСЯ
Народився 3 березня 1903 року у селі Білогорілка Лохвицького повіту. Український поет, прозаїк, діяч діаспори (літературний псевдонім Поль Половецький).
Батько його був першою людиною в селі, котрий навчився читати й писати від дяка, мати – домогосподарка, виховувала п'ятьох дітей. Його дід по батькові був учасником оборони Севастополя в часі Кримської війни, дослужився до чину унтер-офіцера.
Полікарп ходив до церковно-приходської школи, згодом вчителі порадили батькам віддати його в Лохвицьку школу, де навчався у 1915-1923 роках. Окремо брав уроки гри на фортепіано.
Працював у школі Глинська, організував хор, яким диригував.
1926 року вступив до Київського інституту інженерів шляхів. По його закінченні (1930) відділом кадрів спрямований як "політично неблагонадійний" до роботи на Томську залізницю. Тоді написав низку віршів, які побачили світ лише після війни.
1935 року звільнений з роботи. Перебував під постійним наглядом НКВД, оскільки "демонстративно розмовляв з усіма працівниками установи лише по-українськи". Брат його Іван, учитель, був закатований сталінськими дияволами 1938 року (посмертно реабілітований 1958 р.).
В липні 1941 року не бажаючи евакуюватися на Урал, переховується в Києві.
1945 року опиняється у Західній Німеччині, у таборі утікачів у Міттенвальді, там працює учителем математики в українській гімназії.
Одним із перших узявся досліджувати генезу Голодомору 1932-1933 років, послуговувався власним досвідом і спостереженнями та архівами американських газет, зокрема "TheNewYorkTimes". Поль Половецький у своїй праці "Співучасники Сталіна в голодовому народовбивстві 1933 року" писав, що "…події, що відбувалися на початку тридцятих років на українських землях… – найбільший, найгидніший злочин з арсеналу всіх злочинів, будь-коли утворених в історії людства… Голодоморний злочин, вчинений безбожницькою Москвою, піддається загальному засудженню й прокляттю…". – Ці слова П. Половецького особливо актуально звучать в часі вкотре розв’язаної імперським Кремлем новітньої жахливої війни ХХІ-го століття.
1950 року переїхав до США.
З осені 1958 до літа 1959 року плідно й активно працював над створенням англо-російського математичного словника в Анн Арборі (Мічіган). 1961 року видані варіанти тлумачників Американською Математичною Асоціацією в США та Математичним Інститутом ім. В. А. Стєклова Академії Наук у СРСР (без згадки про Плюйка із суб'єктивних причин).
До 1968 року працював механічним інженером в Клівленді (штат Огайо).
У серпні 1974 року написав коротку автобіографію "Мій родовід".
Ненадруковані твори: "Записки крігсфербрехера", "Намісники Христа і їх діяння". Друкувався у 1960-х роках у газеті "Наша Батьківщина", м. Торонто.
Помер 1979 року у США.
Отже, Поль Половецький має ввійти в українську історію не лише як поет знаменитих поетичних есеїв, але в першу чергу як відважний український публіцист, патріот високого лету й багатогранних зацікавлень.
Немає коментарів:
Дописати коментар