неділя, 4 вересня 2016 р.

ЖІНОЧА ДОЛЯ ЖІНОЧОЇ ПРОЗИ В УКРАЇНІ

Молодше покоління жінок-письменниць (покоління 1990-х років) представляють такі авторки, як Лариса Денисенко, Наталка Сняданко, Анна Хома та ін. Не зважаючи на молодий вік письменниць, читати їх буде цікаво, передусім, жінкам молодшого віку. 
Літературна кар’єра Лариси Денисенко розпочалася перемогою в конкурсі «Коронація слова–2002» з романом «Забавки з плоті та крові» (2003), а далі була перемога в конкурсі журналу «Кореспондент»«Краща українська книга 2007» з детективом «Танці в масках» (2006)...
Лариса Денисенко починала як модель, зараз за фахом юрист, крім того, працює автором та ведучою. Веде адвокатську практику. Має ліцензію здійснювати практику в Торонто та Оттаві щодо справ, пов'язаних з біженцями та мігрантами.
Є одним із адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини (Страсбург). 
Працювала директором департаменту міжнародного права Міністерства юстиції України, радником міністра юстиції, науковим консультантом парламентських комітетів, очолювала національне відділення міжнародної антикорупційної організації Transparency International.
Письменниця говорить, що любить писати від імені чоловіка і жінки, аби показати, наскільки по-різному вони мислять, хоча водночас є однаковими. Її книга «Сарабанда банди Сари», що ввійшла в п’ятірку фіналістів конкурсу Бі-бі-сі, – це довгоочікуваний позитив в українській літературі, роман, що порушує проблему родинних цінностей. 
В усамітнене життя головного героя, майже тридцятирічного Павла, який полюбляє затишок, несподівано вриваються родичі Сари, Павлової дівчини, її знайомі й друзі родичів та перетворюють його життя на цілісний оркестр. Спочатку з’являються 12-річний малий Мілік, котрий разом із татом та собакою тимчасово оселяється у квартирі Павла. Його дитяча безпосередність та відкритість поряд із властивістю вставити де треба й де не треба чудернацьку життєву байку про когось зі своєї чималої єврейської родини, вступає в контраст з відлюдькуватістю Павла. Якщо зважити, що протягом всього роману Мілік розучує музичну партію для струнного оркестру та фортепіано Г.-Ф. Генделя,то зрозуміло, що життя Павла раптово змінюється, змушуючи його робити незвичні для нього вчинки та висновки.
Цей твір – добра та світла гумореска, настільки ж весела, наскільки й глибока, зворушливо-проста, вражає багатющою побутовою мовою, чітко виписаними образами героїв та збудованими сценами. 
Згадуючи «короновані твори», не можемо обминути увагою львівську письменницю Анну Хому, яка стала багаторазовим лауреатом конкурсу «Коронація слова» з романами «Репетитор», «Провина»та «Заметіль». Незважаючи на молодість авторки, з-під її пера виходять дуже серйозні твори, на які критики часом «лаються» модним словом «фрейдизм».
За словами Анни Хоми, вона пише про те, «як дивно переплітаються інколи людські долі, про тих, хто опиняється за бортом, про шлях до зірок, але крізь терни, про біль, страждання, радість, про справжні почуття, одним словом – про життя».
«Репетитор» (2002) – це психологічно-детективна історія про юнака, який знайомиться зі своїм батьком під колесами його авто, а незабаром стає головним підозрюваним у справі про замах на його життя. До речі, книгу пи­сьменниця присвятила своєму братові, який допоміг їй при написанні роману. 
Роман «Провина» до останньої сторінки витриманий у рамках психологічної драми. Його родзинкою є те, що авторка намагається показати читачеві подвійну природу людини на прикладі коливання між межею Добра і Зла.
Письменниця Наталка Сняданко – філолог за освітою,за фахом – журналіст і пере­кладач з німецької; закінчила Львів­ський та Фрайбурзький університети. Друкується у львівській та київській пресі («Львівська газета», «Суботня Пошта», «Дзеркало тижня»), журналах «Профиль-Украина» й «Український тиждень».
Її повість «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» вперше вийшла у Львові у 2001 році, і, за словами Юрія Ан­дру­ховича, «стала найцікавішим дебютом протягом останніх п’яти років». У 2004 р. з’явилася в польському перекладі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів, адже польські літературознавці вважають повість «найдо­теп­ні­шою пропозицією перекладеної польською української літератури». Ця книжка також перекладена і видана російською мовою. 
«Колекція пристрастей» поділена на розділи, кожен з яких розповідає про пристрасті: «пристрасті по-українськи», «пристрасті по-ро­сійськи», «пристрасті по-італійськи», «аристократичні пристрасті» тощо. 
У 2005 р. вийшла збірка оповідань Наталки Сняданко «Сезонний розпродаж блондинок». Роман «Синдром стерильності», як і її перша повість, був перекладений російською і вийшов під назвою «Агатангел, или Синдром стерильности». 
Книга письменниці «Чебрець у молоці» починається з екскурсу в недалеке радянське минуле, зокрема, спогадів про телеперегляди виступів радянських фігуристів. Той, хто жив у ці часи, зможе ще раз згадати (можливо з жахом) пережиті роки, як смакувала одеська кава з бляшанки, грузинський чай «№ 36», свіжопривезений і миттєво розкуплений чергою хліб, той самий чебрець у молоці від бабиної корови. Це своєрідна подорож в історію однієї сім’ї, де бабця, як виявилось, під час війни керувала підпільним шпиталем для поранених вояків УПА, а після самогубства доньки взяла на себе тягар виховання та опіки над онукою, про батька, який довів родину до трагедії і не заслужив на прощення ображеної доньки, котра, на відміну від татуся-графо­мана, стала справжньою письменницею, і про перший гіркий досвід кохання... 
Як сказала сама авторка: «"Чебрець у молоці" – це книга про спогади, які ми всі прожили, але встигли забути. Почуття того часу мені захотілось зберегти, принаймні в своїй пам’яті… так і з’явилась книжка». 
Огляд навіть декількох сучасних письменниць показує різноманітність сюжетів, жанрів, глибину розкриття життєвих колізій в їхніх творах.
Шановні друзі, наші читачі, приходьте в бібліотеку і читайте!

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...