середа, 24 травня 2017 р.

ПОЕЗІЯ ІВАНА АНДРУСЯКА

Іван Андрусяк
ми не маски ми стигми тих масок що вже відійшли

ми не стіни ми стогін імен що об стіни розлущені
ідемо до людей у вінках недоспілих олив
у простертих долонях несемо гріхи як окрушини

ми останні пророки в країні вчорашніх богів
ми останні предтечі великого царства диявола
ми зчиняємо галас і це називається гімн
ми сякаємось в руку і це називається правила

а дівки на мітлі це наложниці втрачених вір
це михайло булгаков надламаним сміхом заходиться
в божевільній труні долілиць повертається вій
матюкається сич ремигає зашумлена хортиця

табунами блукають отари і несть їм числа
по найвищих деревах як дзвони гойдаються пастирі
по незвіданих нетрищах душі виходять на злам
і спалахує небо червоною мічене пастою

розенкранце зі сцени старий канделябр забирай
гільденстерне жени за куліси розгнуздану свиту
покоління майстрів відчиняє ворота у рай
а старий азозелло веде під вінець маргариту
вітер
навздогад гортає

твоє волосся
так

як вогонь
сторінка за сторінкою
повільно пожирає
книгу

вівторок, 23 травня 2017 р.

РОЗПОВІДІ ПРО ГЕРОЇВ ФРОНТУ

Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності неньки-України.
Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.
Спокон віків українці боронили свою волю, незалежність, прагнення до свободи. Скільки довелось пройти шляху у боротьбі із ворогами козацької доби, із царським режимом Росії, фашистськими окупантами – гітлерівцями. Але вистояли, вибороли свободу! Ціною власних життів…
На нашу рідну землю прийшло нове лихо - біль утрат в зоні АТО. Ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. 
Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»
Ніхто навіть не міг уявити, що у 21 столітті розпочнеться братовбивча війна між народами, які пліч-о-пліч боролись за свободу і Перемогу у Великій Вітчизняній війні. Російська армія, ховаючись за спинами мирних жителів Донбасу, прикриваючись гаслами про захист російськомовних українців від фашистської хунти, розпочала знищення України зі Сходу.
Але ніхто не очікував, що за цей період український народ так зміцніє духом. Тисячі добровольців та воїнів запасу ідуть на війну, обороняти Україну від російської армії, від свавілля кремлівських бойовиків.
Героям слава! : розповіді для дітей про героїв фронту і тилу / [упоряд. О. Давидова] ; іл. Х. Лукащук. – Київ : Мамине Сонечко, 2016. – 48 с. : іл.
Збірка містить вісім коротких оповідань різних авторів про війну на сході України, про сучасних українських героїв АТО, які рятують бойових товаришів, захищають країну від ворогів та знаходять нових друзів на передовій. Ілюстрації виконані в пастельних тонах Христиною Лукащук.
Ця книжка розрахована на молодших школярів, але буде цікавою для читачів будь-якого віку.

понеділок, 22 травня 2017 р.

"СВІЙ ГОЛОС ШАНУВАТИ ТРЕБА…"

(До 100-річчя від дня народження 
письменника-полтавця К. М. Тесленка)
К. М. Тесленко
Кость Макарович Тесленко – вчитель і письменник, племінник класика української літератури Архипа Тесленка, народився 22 травня 1917 року в с. Мачухи Полтавського р-ну в родині вчителя музики. Його батько помер молодим, залишивши матір із трьома дітьми, Костеві було тоді лише три рочки. 
Змалку хлопчик вирізнявся жадобою до знань. Почав навчатися в школі на рік раніше від інших дітей, ходив до школи у сусіднє село, долаючи щодня немалий відрізок шляху. 1938 року Костянтин закінчив поліграфічний технікум,
а 1946 – філологічний факультет Харківського університету. В університеті його однокурсниками були земляки-полтавці – Олесь Гончар, Григорій Тютюнник, Олексій Коломієць (в майбутньому – знані українські письменники, лауреати Шевченківської премії). 
Цього ж року разом із молодою дружиною Марією Павлівною Лісовською, теж випускницею Харківського університету і майбутнім співавтором, приїздить у Донецьк, де в середній школі № 75 вони викладають українську мову і літературу. 
Енергійні,залюблені у свою справу вчителі привертали до себе і свого предмету серця учнів, запалюючи в них світло любові до української мови, літератури, культури, до землі, на якій живуть.
Кость Тесленко і Марія Лісовська по-новому відкрили для учнів І. Котляревського, Т. Шевченка, Є. Гребінку, П. Мирного, І. Франка, Л. Українку.
Один з учнів Костя Макаровича, відомий журналіст В. Чікалін, згадував: "На уроки наш учитель приходив у костюмі. А коли з нами відправлявся на природу, в посадку з обох сторін залізниці "Донецьк–Маріуполь", одягав вишиванку і солом'яний бриль. І хоч ніхто із наших знайомих так не одягався, ми поважали Костя Макаровича за таку оригінальність. А ще за те, що завжди і скрізь говорив виключно українською мовою, яка у ті часи ще не була державною".
Проби пера молодого вчителя припадають на 1956 рік, перша книжка "Скільки житиму – любитиму" вийшла у Тесленка 1959 року. Костем Макаровичем упродовж тридцяти років творчого життя написано й опубліковано близько сотні оповідань, повістей:"На морі слідів не лишається" (1960), "Крізь громовицю" (1961), "Знайдені крила" (1962), "Різноцвіття" (1966), "Відлучення серця" (1972), "Незгасимі зоряниці" (1978),"Богучари" (1982), "Зимовий грім" (1985), "Крихкий лід" (1989). 

ЛЮБЧЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА СТАЛА ЗАСЛУЖЕНОЮ АРТИСТКОЮ УКРАЇНИ

Тетяна і Олександр
Любченко

В цьому році Президент України Петро Порошенко підписав Указ "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру". За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і театрального мистецтва, значні творчі здобутки та високу професійну майстерність почесне звання "Заслужений артист України" присвоєне провідному майстрові сцени, артистці Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя Тетяні Любченко.
Народилася актриса 10 грудня.
У 2000 році закінчила Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю "Театральне мистецтво", актор драматичного театру і кіно. 
У театрі ім. М. Гоголя працює з 1994 року.
За сумісництвом – викладач сценічної мови театрального відділу Полтавського музичного училища ім. М.В. Лисенка. 
Актриса є постійною ведучою концертних програм і мистецьких заходів міського та обласного рівня.
Нагороди: 
2008 р. – диплом "Краща жіноча роль" (Мавка – "Лісова пісня") VII Міжнародного театрального фестивалю "Класика сьогодні" у м. Дніпродзержинськ.
Знакові ролі колишнього репертуару:
  • Ліска – "Королева чардашу" І. Кальман
  • Вікі – "Театр" Макл Фрейн 
  • Ліза Волкова – "Конкурс" О. Галін
  • Юліска – "Королева чардашу" І. Кальман
  • Глорія Гулек – "Дорога моя Памела" Дж. Патрік
  • Аня – "Вишневий сад" А. Чехов
  • Пріся – "Шельменко-денщик" Г. Квітка Основ'яненко
  • Мм. Брі, вона ж Анжеліка – "В очікуванні короля, або Обдурений чоловік", Ж.-Б. Мольєр.
  • Панна – "Вій", Н. Садур за М. Гоголем
Грає у виставах: 
  • "Безталанна" – Варка
  • "Боїнг-боїнг" – Джуді
  • "Довгі версти війни" – Ведуча
  • "Доньки-матері" – Донька
  • "Енеїда" – Лавися
  • "За двома зайцями" – Настя
  • "Кіт у чоботях" – Кіт 
  • "Лісова пісня" – Мавка 

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ОЛЕСЬ ГОНЧАР


неділя, 21 травня 2017 р.

ВАЛЕНТИН ЧЕМЕРИС

Полтавщина – щедра письменницькими талантами земля. Письменники  земляки, та й уродженці інших регіонів України, які жили і творили у нашому краї у своїй творчості талановито висвітлювали мальовничу природу, життя і побут людей та їх боротьбу за одвічні ідеали справедливості.
Народився на благословенній семенівській землі Валентин Лукич Чемерис  8 липня 1936 року у селі Заїчинці Семенівському районі Полтавської області. 
Благодатна на красу природа Семенівщина дала поштовх до творчості письменника.
Сорок років (з 1953 року) жив і працював у Дніпропетровську, де й розпочався його творчий шлях. 1971 року закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. О. М. Горького. Працював у радгоспі, на ряді підприємств Придніпров’я, в редакціях обласних газет, видавництві "Промінь". У 1989  1993 роках був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України. Працював в адміністрації Президента України. Нині живе в Києві, працює в редакції газети "Літературна Україна".
Прозаїк. Видається з 1962 року, в тому числі й іноземними мовами.
Загалом у письменника вийшли в 1962-2015 р.р. історичні твори, фантастика, гумор, романи-ессе. Також видав 20 веселих збірок  гуморески, пародії, веселі повісті. Серед них: "Вибори таємного агента", "Як стати щасливим", "Коли спокушає диявол", "Операція "Земфіра", "Царська охота", "Де хазяйнує Валя Чемерис" та ін.
Лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору ім. О. Вишні, літературної премії ім. Ф. Маківчука, ім. С. Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася, за найкращі оповідання присуджена премія ім. Ю. Яновського. За романи з історії України "Фортеця на Бористені" та "Ордер на любов" автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва "Лицарське перо", 2008 рік.
В 2009 році присуджена літературна премія ім. Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка "Без права повернення".
Твори Валентина Чемериса друкуються в багатьох журналах: "Вітчизна", "Дніпро", "Березіль", "Ватра", "Київ", "Лель", "Світ пригод", "Пам'ять століть", "Барвінок", "Зміна", "Піонерія", "Перець"; в газетах "Літературна Україна", "Молодь України", "Сільські вісті", "Культура і життя", "Зірка", "Час", "Веселі вісті" та в ін. виданнях.
Помер 4 грудня 2016 року.
КНИГИ:
Чемерис, Валентин Лукич. Амазонка. Київ - Соловки / В. Л. Чемерис.  Харків : ЛА "Час читати", 2016.  507 с. 
Анотація.  Що спонукало Олену Телігу, героїню повісті "Амазонка", вишукану красуню-аристократку, не менш прекрасну поетесу, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? Письменник зображує жінку, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог - стає хороброю та незламною. Такою й зустріла Олена свою смерть у горезвісному Бабиному Яру в Києві у лютому 1942 року, де її, патріотку, члена ОУН, розстріляли німецькі фашисти.

пʼятниця, 19 травня 2017 р.

НАЙКРАЩІ УКРАЇНСЬКІ СОЦМЕРЕЖІ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗАМІНИТЬ "Вконтакті"

Популярні соціальні мережі, такі як "Вконтакті", "Однокласники" тепер заборонені на території України. Багато жителів України використовували ці сайти для спілкування з друзями, перегляду цікавої інформації в групах і багато чого ще. Не варто засмучуватися, адже є багато українських соціальних мереж. Про них розкажуть Українські Новини.
З блокуванням російських соціальних мереж, активність в українських соцмережах зросте, що дасть добрий поштовх до розвитку цього напряму в Україні.

ГЕТЕРОТОПІЯ ПАМ’ЯТІ

«Пам’ять» стала предметом наукових досліджень у різних царинах знань – історії, соціології, культурології, філософії, політології, етнографії, психології і т. д. Зарубіжна історіографія активно накопичує потенціал в царині «memory studies» з другої половини ХХ ст. Для вітчизняної гуманітаристики проблема пам’яті актуалізується після здобуття Україною незалежності й виникнення потреби осмислення минулого у процесі формування національної ідентичності.
Киридон, Алла Миколаївна. Гетеротопії пам'яті : теоретико-методологічні проблеми студій пам'яті / А. М. Киридон. - К. : Ніка-Центр, 2016. - 319 с. 
У дослідженні читач знайде відповіді на низку важливих проблем становлення нового наукового напрямку досліджень – студій пам’яті. Авторка розмірковує над формуванням нової парадигми знання, розширює сучасні уявлення про методологічний арсенал студій пам’яті, упроваджує власні категорії («маски пам’яті», «ландшафт пам’яті», «простір пам’яті» тощо) для осмислення пам’яттєвої парадигми; аналізує роль пам’яті та історії в репрезентаційних практиках тощо.

четвер, 18 травня 2017 р.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Всесвітній день вишиванки — міжнародне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого українського одягу.
Дата проведення — щороку в третій четвер травня (будній день). Свято є самобутнім і самодостатнім, не прив'язане до жодного державного чи релігійного.
Ідею акції "Всесвітній день вишиванки" у 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк.
Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.
Саме ж свято запрошує кожного свідомого громадянина до абсолютно простого вчинку — одягнути вишиванку і в ній піти на роботу чи на навчання. Разом із тим, така дія має глибокий контекст, адже йдеться про вираження своєї національної та громадянської позиції, культурну освіченість та духовну свідомість. 

ПІСНЯ ВИГОЙДАНА В НОТАХ

Щедра полтавська земля завжди була багата не лише ваговитим колосом, а й талановитими митцями. 
Тут народились, жили і творили філософ Григорій Сковорода, класик української літератури Іван Котляревський. Ця земля дала світу генія літератури Миколу Гоголя, стала життєдайним джерелом творчості Панаса Мирного, Василя Верховинця, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Євгена Гребінки. 
Мальовнича Полтавщина – батьківщина багатьох талановитих композиторів.
Переді мною клавіші лежать 
У строгому порядку – чорні й білі, 
Хлоп’ята-пальці весело біжать, 
У сад мелодій рвати звуки спілі... 
Ця дотепна й жартівлива строфа належить нашому знаменитому землякові-сучасникові, чудовому композитору Олександрові Білашу, якому, за висловом поета Бориса Олійника, "пощастило народитися в акваторії, означеній такими творчими вершинами, як М. Лисенко, М. Калачевський, брати Майбороди, з одного боку, І. Котляревський, М. Гоголь, П. Мирний та О. Гончар – з іншого"... 
Я – син. Я – мамине крило. 
Гільце, що в світ широкий проросло.
 Я народився вдачею веселий, 
Таким і виріс, так мені й рости. 
Я хлопець звідти, де співають села, 
Де танцями розгойдані мости. 
Я з тих країв, де люди люблять сонце, 
І сміх такий, що шкіру пробива, 
Де жайвір в полі служить охоронцем. 
Лелека у дворі гніздо звива. 
Ось так писав О. Білаш про рідну серцю Полтавщину – материнський край, де стоїть сповита чебрецем гора Пивиха, де серед квітучих садів розкинулось мальовниче селище Градизьк.
БІОГРАФІЯ
Білаш Олександр Іванович, композитор, народний артист України, Герой України, Лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Народний артист СРСР. Народився 6 березня 1931 року в с. Градизьк на Полтавщині. Закінчив Київську консерваторію. В 1976-1994 роках очолював Київську організацію Спілки композиторів України. 
Помер Олександр Іванович 6 травня 2003-го, на 72-му році. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Олександр Білаш – автор симфонічних творів, опер та музики до тридцяти художніх кінострічок. Композитор співпрацював з яскравим сузір’ям поетів: Михайлом Ткачем, Дмитром Павличком, Борисом Олійником, Андрієм Малишком, Іваном Драчем.
 Понад триста пісень у вагомому доробку композитора-пісняра Олександра Білаша, серед яких «Пісня про Україну», «Лелеченьки», «Ясени», «Два кольори» та інші, що принесли йому велику й невмирущу славу. 
Яка б не гріла груди позолота 
– Серед своїх найвищих нагород 
Вважаю пісню, вигойдану в нотах,
 Що заспівав її народ.
ЛІТЕРАТУРА:
  1. Білаш Олександр Іванович (06.03.1931, смт Градизьк  Полтав. обл. - 06.05.2003, м. Київ) - композитор, поет, нар. арт. УРСР (1977), нар. арт. СРСР (1990), Герой

середа, 17 травня 2017 р.

ПОЕЗІЯ ПРО КОХАННЯ НАТАЛІЇ БАКЛАЙ



Наталя Баклай
Ти не кажеш мені про нього,
А я знаю – тобі болить.
Не люби, дитино, чужого,
Бо чужого треба ділить.

Не пускай його до порогу, 
Не проси його до розмов. 
Не люби, дитино, чужого – 
Доведеться красти любов.

Не проси ту любов у Бога,
Не спіши її перейнять,
Не люби, дитино, чужого,
Бо украдене – не сховать.

Не повторюй мої тривоги, 
Тобі краще того не знать. 
Не люби, дитино, чужого, 
Бо чуже – колись віддавать.
Гріх тебе покинуть, гріх – любить.
Хай підкажуть мудрі, що там чути?
І без тебе вже мені не жить,
І з тобою вже мені не бути. 
Кине осінь картами в траву, 
Як ворожка, гляне прямо в очі. 
І боюсь сказать тобі «люблю» 
Й «не люблю» вже говорить не хочу. 
Стогне сумом на вітрах душа, 
Стука до твого вікна, як гілка. 
Я тобі – ні рідна, ні чужа, 
Нам обом – ні солодко, ні гірко

вівторок, 16 травня 2017 р.

РОМАН КОЛЯДА


ТВОРИ ОЛЕСЯ УЛЬЯНЕНКА - НА ЕКРАНІ

Олесь Ульяненко
08.05.1962-17.08.2010
На Книжковому Ареналі в Києві, який триватиме із 17 по 21 травня 2017 року, відбудуться події, приурочені до ювілею письменника Олеся Ульяненка, нашого земляка, уродженця м. Хорол Полтавської області. 8 травня ц. р. йому виповнилося б 55 років.
На фестивалі представлять нову збірку "Там, де Південь" (видавництво "Люта справа"), куди увійшли чотири повісті – "Там, де Південь", "Зимова повість", "Богемна рапсодія" і "Сідий". У 2016 році однойменну повість переклали на чеську мову і видали в "Větrné mlýny".
У рамках презентації збірки проведуть дискусію про творчість Ульяненка і вручать премію його імені.
20 травня в "Кінозалі №1" о 12:00 відбудеться обговорення екранізацій творів Олеся Ульяненка. Усього готується чотири фільми, три з яких будуть екранізаціями, а четвертий – документальною картиною про письменника. Так, Володимир Тихий готує фільм "Дикі коні", сценарій до якого написано у співавторстві з Ульяненком; лауреатка премії імені Ульяненка Марися Никитюк представить проект короткометражного фільму "Серафима" за однойменним романом письменника; а режисер Юрій Марушевський і продюсерка Катерина Шевченко представлять ще один короткометражний фільм "Наказ", який поставлено за однойменним оповіданням Ульяненка.
На презентації покажуть фрагменти з біографічного документального фільму "Олесь Ульяненко: без цензури", режисером якого виступає Юлія Шашкова, а продюсерами – Володимир Тихий і Мирослав Слабошпицький.

неділя, 14 травня 2017 р.

ПЕРШИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ІСТОРИК УКРАЇНИ

Микола Костомаров
(1817 — 1885)
200 років від дня народження 
Миколи Костомарова
Видатний учений, історик, громадський діяч. Микола Іванович Костомаров народився у слободі Юрасівка Воронезької губернії, Російської імперії. Батько був нащадком козаків-переселенців, місцевим поміщиком, мати – українською селянською дівчиною. Батько з матір'ю обвінчались після народження сина. Раптом смерть батька поставила родину в скрутне юридичне становище. Народжений поза шлюбом, Микола Костомаров як кріпак батька, у спадок переходив тепер його найближчим родичам. Коли ті запропонували матері продати за безцінь на волю синові велику частку родючої землі – вона погодиться без зволікань. Цей факт вплинув на подальшу долю і світогляд майбутнього вченого.
Закінчив 1837 р. історико-філологічний ф-т Харківського університету. 
1845 р. — ст. учитель Першої київської гімназії, з 1846 р. — ад'юнкт-професор кафедри російської історії Київського університету.
У 1845 — 46 рр. разом з М. Гулаком і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство, де брав активну участь у складанні програмних документів — «Книг буття українського народу», «Статуту Слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія», «До братів-українців», «До братів-росіян», «До братів-поляків»; автор записки про об'єднання слов'янських народів.
Костомаров знав Т. Шевченка з 1846 р., оцінював творчість Т. Шевченка як всенародний скарб.
Весною 1847 р. Костомарова арештовано. Після річного ув'язнення в казематі «Третього відділу», а потім у Петропавловській фортеці його вислано до Саратова. Тут він служив (1848 — 1857) у Статистичному комітеті. 

ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА

пʼятниця, 12 травня 2017 р.

160 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ РОНАЛЬДА РОССА

Наш сьогоднішній герой - людина, скажімо так, захоплива. Він займався всім і вся, але тим не менш, встиг зробити відкриття, що принесло йому Нобелівську премію з фізіології або медицини. Хоча, можливо, сам він мріяв про «Нобелівку» з літератури. У будь-якому випадку, сер Рональд Росс, другий "медичний" лауреат, відкрив низку премій, пов'язаних з малярією, самої врожайною в цьому відношенні хворобою. При цьому його відкриття було зроблено пізніше відкриття, за яке вручили премію п'ять років по тому, а остання за часом "малярійна" премія була вручена взагалі в 2015 році.
  1. Рональд Росс [Текст] : разработал методы по борьбе с малярией // 100 великих нобелевских лауреатов. - М., 2003. - С. 295-299
  2. Рятівник тисячі життів [Текст] : [160 років від дня народження Рональда Росса] // Шкільна бібліотека. - 2017. - № 4. - С. 22-35

четвер, 11 травня 2017 р.

ЖІНОЧІ ДЕТЕКТИВИ

Читайте жіночі детективи Сари Джіо, жорстокі убийства, захопливі розслідування та неочікувані розв'язки!
Жіночі детективи варті уваги!
Сподіваємося, зі зростанням української масової літератури цей жанр розвинеться і у нас.
Джио, Сара. Лунная тропа [Текст] / С. Джио ; [пер. с англ. Н. Б. Лебедевой]. - М. : [Э.], 2016. - 384 с.
Джун Андерсен отримує у спадок від тітоньки Рубі легендарний книжковий магазин «Синій птах». Незабаром вона виявляє серед книг унікальні листи - свідчення давньої дружби між Рубі і знаменитою письменницею Маргарет Уайз Браун. Оскільки магазин на межі розорення, Джун вирішує врятувати його за допомогою знахідки. Вона звертається за допомогою до Гевіну, господареві знаходиться по сусідству з «Синім птахом» ресторанчика. Здається, разом у них є шанс, але у Джун чимало секретів, і довіритися Гевіну виявляється не так-то просто.

Джио, Сара. Фиалки в марте [Текст] / С. Джио ; [пер. с англ. И. Метлицкой]. - М. : [Э.], 2016. - 352 с.

У житті Емілі Уїлсон, колись найудачливішою дівчата Нью-Йорка, настає темна смуга. Творчий криза, прохолодні відносини з рідними, а потім і зрада чоловіка змушують Емілі виїхати з мегаполісу і відправитися на острів Бейнбрідж до своєї двоюрідної бабусі Бі, в будинок, поруч з яким ростуть дикі фіалки, а океан піниться прямо біля ганку. На острові Емілі знайомиться з харизматичним Джеком, який розповідає їй кумедну історію про те, як йому не дозволяли в дитинстві підходити надто близько до її дому. Але, здається, Бі не дуже задоволена їх знайомством ... Емілі не отримує від неї ніяких пояснень, але незабаром знаходить датований 1943 роком щоденник якоїсь Естер Джонсон, чиї записи проливають світло на дивну поведінку місцевих жителів і змінюють погляд Емілі на острів, який вона обожнювала з самого дитинства.
Джио, Сара. Фиалки в марте [Текст] / С. Джио ; [пер. с англ. И. Метлицкой]. - М. : [Э.], 2016. - 352 с.

Анна Келлоуей вирішує втекти від надокучливою тепличної життя і відправляється в якості військової медсестри з подругою Кити на острови Французької Полінезії. Але незабаром подруги починають віддалятися один від одного. Анна знайомиться з Уестрі Гріном, чарівним солдатом, якому вдається розвіяти її тугу про будинок і про втрачену дружбу. Одного разу вони знаходять неподалік від дикого пляжу стару закинуту хату, в якій колись жив відомий художник. Намагаючись зберегти знахідку і свої зароджуються почуття в таємниці, вони стають свідками жахливого події ... Сіетл, наші дні. В нашій бібліотеці ви можете безкоштовно почитати книгу «Солоний вітер». Щоб читати онлайн книгу «Солоний вітер» перейдіть за вказаним посиланням.
Приємного Вам читання.

середа, 10 травня 2017 р.

ПОЛТАВКА МАРИНА ЄЩЕНКО - "ЖИТТЯ МОЄ!!!"

11 травня 2017 року о 19.00 у книгарні-кав’ярні "Моя книжкова полиця" (Київ, вул. Пушкінська, 7) відбудеться презентація книжки Марини Єщенко "життЯ моЄ!!!", що побачила світ у видавництві "Пенмен".
"життЯ моЄ!!!" – збірка 28 новел, що вміщує 28 історій пошуків, сумнівів, невдач і любові. Або її відсутності. І лише одна велика спроба зрозуміти цей світ і себе в ньому. Трагізм, іронія, комічність, абсурд і легкість буття. 
Новели об’єднує головна героїня, для якої усі інші персонажі – не більше ніж досвід і не менше ніж декорації, які потрібно вчасно змінити. Можливо, тому деякі персонажі цілком безглуздо помирають. Але ця книжка не про сум, а про переродження і становлення. Або про дорослішання. Про те, що щирість – це інколи усього лиш здоровий цинізм. 
Марина Єщенко
Марина Єщенко народилась 15 березня 1986 року у с. Великий Кобелячок Новосанжарського району Полтавської області. Закінчила Інститут української філології НПУ ім. М. П. Драгоманова, магістратуру Інституту філології КНУ ім. Т. Г. Шевченка (спеціальність "Літературна творчість"). 
Кандидат філологічних наук, бібліотекар читальної зали періодики Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича, прозаїк, публіцист, автор збірки новел "Поговори зі мною". Живе і працює в м. Києві.
Лауреатка літературної премії "Смолоскип" (2014), Міжнародної німецько-української літературної премії ім. О. Гончара (2012), Всеукраїнського літературного конкурсу "Троянди і виноград" (2008) та інших літературних конкурсів та премій. Твори М. Єщенко опубліковані у понад 70-и альманахах, журналах, газетах.
Пані Марино, колектив Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара щиро вітає Вас з виходом нової книги та її презентацією. Бажаємо великих творчих успіхів на літературній ниві, нових злетів і перемог! Ретельно слідкуємо за Вашою творчістю і не втрачаємо надії на зустріч з Вами у літературно-мистецькій вітальні нашої бібліотеки. 

вівторок, 9 травня 2017 р.

НІКОЛИ ЗНОВУ...

У ці дні разом з Європою та світом ми відзначатимемо 8 травня День пам'яті та примирення і вшануємо 9 травня мужність і відданість тих, хто здобував перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.
Ми в неоплатному боргу перед синами і дочками України, юність яких жорстоко обірвала Друга світова війна. Низько вклоняємося подвигу захисників, які ціною власного життя, проявляючи нечуваний героїзм, сміливість та відвагу, зуміли врятувати світ від нацистського поневолення.
Сьогодні кривава військова агресія на сході країни знову затьмарила наше небо, ледь не щодня забираючи життя найкращих українських воїнів. Битва нашого народу за перемогу триває.
Священний обов’язок кожного з нас – бути гідними подвигу батьків і дідів та зробити все для того, щоб на мирній землі виховувати дітей, радіти успіхам у досягненні трудових цілей.
Саме подвиг ветеранів Другої Світової війни надихає сучасних героїв до нових героїчних вчинків. Адже завдячуючи їм, ми маємо яскравий приклад незламності духу, сили волі та того, як сильно потрібно любити свою Україну.
Від щирого серця бажаємо ветеранам Другої світової війни здоров’я і благополуччя. 
Вічна пам'ять загиблим, честь і слава живим героям! 
Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» в Україні встановлено День пам’яті та примирення 8 травня. Таким чином, Україна розпочала нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Її продовженням та утвердженням стануть меморіальні й урочисті акції, які мають відбутися 8–9 травня нинішнього року відповідно до Указу Президента України «Про відзначення у 2017 році Дня пам’яті та примирення і 72-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні» (№ 84/2017 від 28 березня 2017 року).
Новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги включає в себе:
  • переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
  • рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства усіх Об’єднаних Націй, як держав, так і бездержавних тоді народів (євреїв, українців та ін.);
  • перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь вшанування.
Символ відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги — червоний мак.
Гасло – «1939—1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо».

У ВИРІ ВОЄННОГО ЛИХОЛІТТЯ ...

У квітуванні весни, буянні зелені, 17 травня, шанованому народом письменникові, лауреатові Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Анатолію Дімарову виповнилося б 95 років. Напередодні всенародного свята, Дня Перемоги, згадаємо слова ветерана-фронтовика, чия молодість була розтоптана, розтерзана фашистськими зайдами: 
"Хто пережив ту війну, хто вцілів у її нещадному полум'ї, хто вперше глянув у чисте небо, звідки перестали сипатися бомби, той і досі не може забути, яким святом шаленим стало для нас 9 травня, День Перемоги. Яким вибухом радості, щастя, надії на мирне життя, без вбивства і крові. І чи могли ми, що вціліли у кривавій м'ясорубці, уявити навіть, що минуть роки, і це святе для нас свято буде затьмарене тими подіями, що відбуваються зараз у нашій державі, яку залила злоба і ненависть…"
Одразу після перемоги над ворогом, у травні 1945 року, у 23-річного солдата Анатолія Дімарова, неймовірні емоції вилилися у віршовані рядки: 
Чотири роки у дорозі,
Чотири роки на війні.
Не раз в затаєній тривозі 
Тужили рідні по мені.
І заростали коло хати
Давно не топтані стежки,
Й брела од сліз осліпла мати
У безнадію навпрошки.
На запитання кореспондента однієї з газет: "Чи не страшно було загинути молодим?", – письменник відповів: "Звичайно, страшно. Хай не обманюють, що на війні ніхто не думав про смерть. Не знаю, хто мене від смерті вберіг. Може, мама за мене Богу молилась. У всякому випадку, на фронті я в Бога повірив".
Статистика свідчить: із ста чоловік 1922 року народження з війни повернулись… двоє.
За творами Дімарова можна вивчати історію Другої світової війни. Вона у нього в багатьох книгах. Але роман "Біль і гнів", друга частина якого удостоєна 1981 року Шевченківської премії, особливий. Вперше в історії української літератури головну літературну премію країни дали за другу частину роману, першу навіть не згадавши.

понеділок, 8 травня 2017 р.

ПОЛТАВЕЦЬ СЕРГІЙ ДЗЮБА - "УКРАЇНСЬКИЙ ПЕТРАРКА"

Відомі українські письменники Тетяна та Сергій Дзюби нещодавно нагороджені почесною міжнародною медаллю Франческо Петрарки в Італії – за визначну творчість.Вони стали переможцями Міжнародного літературно-мистецького фестивалю (Італія – Німеччина – Україна) та Міжнародного літературного конкурсу "Пушкін і Гоголь в Італії". Яскраві поетичні фестивалі проводяться там щороку, а відтепер організатор чудового дійства – Міжнародна Академія "ЛIК" – діячів літератури, мистецтв та комунікацій (Німеччина – Україна; президент – письменниця, мистецтвознавець, журналіст і громадський діяч Олена Ананьєва), котра об’єднує талановитих людей із різних держав світу. Академія швидко розвивається, адже до неї увійшли знані письменники та науковці.   
У престижному міжнародному гоголівському конкурсі взяли участь поети і прозаїки з  дев’яти держав. Сергій і Тетяна здобули найвищу відзнаку – "Діамантовий Дюк у Римі" – водночас у двох номінаціях. Тетяна Дзюба –  за нову книжку віршів «Танок Саломеї» (Канада, Торонто) і численні наукові статті про Миколу Гоголя, Пантелеймона Куліша, Михайла Коцюбинського й інших видатних наших класиків в українських та зарубіжних виданнях. А Сергія Дзюбу нагороджено за поетичний цикл "Українець Микола Гоголь в Італії" та його есеї і рецензії.
В Італії Сергія Дзюбу, уродженця м. Пирятин, назвали "українським Петраркою", адже більшість його проникливих поезій – про кохання до однієї Жінки, а ще про любов – до людей, України, природи і Всесвіту... Причому всі свої книжки (їх уже 70) він неодмінно присвячує дружині Тетяні. На думку фахівців, це – єдиний такий випадок у світовій літературі.
Президент Міжнародної літературно-мистецької Академії України, поет  Сергій Дзюба розповів про нашого Гоголя – справді видатного українського письменника, котрий щиро любив свою Вітчизну – Україну, однак не зміг витримати задушливої, казенної атмосфери Російської імперії, тому майже дванадцять років мешкав у Європі, в основному, в сонячній Італії, що надихала його, як і рідна земля.
Тому ми повинні захищати від фальсифікацій свого геніального добродія Миколу Гоголя, великого Українця, і справедливо пишатися ним перед усім світом!
Один із віршів Сергія Дзюби, поданих на цей конкурс, так і називається:  

ЦИТАТА ТИЖНЯ. НІНА СУПРУНЕНКО


середа, 3 травня 2017 р.

ЕКСКУРСІЯ В БОТАНІЧНИЙ САД

27 квітня 2017 року працівники Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара відвідали ботанічний сад Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка.
Потрапивши на територію саду, відразу поринули в зелень кущів та рослин, якими буяє, квітує ботанічний сад.
Історія заснування ботанічного саду у м. Полтава своїми коріннями сягає початку ХХ ст. Спершу сад представляв собою агробіологічну станцію, що використовувалась як навчальна база виключно для студентів природничого факультету вишу. Упродовж 60-80-х рр. було закладено квітники з однорічними й багаторічними культурами, створено альпійські гірки, зібрано велику колекцію кактусів.
Один з улюблених об'єктів гостей саду – оранжерея. Тут під склом ростуть різні дива – величні пальми, філодендрони, агави, квітує алое, олеандри, гібіскуси, бугенвілія, плодоносять інжир, гранат та монстери.
Працівники із захопленням ходили доріжками між велетенськими рослинами, відчуваючи себе зовсім кріхітними. 
У всіх нас перехопило подих від колекцій кактусів, молочаїв, каланхое та фікусів...
Оранжерея поділена на сектори, які відповідають за відповідні кліматичні зони: тропіки, субтропіки, пустелю, джунглі. В оранжереї за пару хвилин можна здійснити цілу навколосвітню подорож.
На всю цю красу варто подивитись власними очима. Утім, як і на решту флори, яка прикрашає буйним цвітом територію ботанічного саду. І для цього не обов'язково чекати якоїсь особливої нагоди, адже свято квітучої краси тут триває цілий рік.
Велика подяка голові профспілки Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара, Андрух Тетяні Володимирівні, що організувала прекрасну екскурсію в наш санітарний день.... ДЯКУЄМО!!!!!
ФОТО ЕКСКУРСІЇ 

110 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІРИНИ ВІЛЬДЕ

Доля не минула її ласкою, але, тамуючи біль, вона зігрівала втомлені душі своїх читачів, кликала народ до боротьби і вірила в свою Україну самостійну і незалежну, омріяну та оплакану вічним патріотським серцем. Вона вміла прихиляти до себе людей і не боялася впускати незнайомців у душу. Вона – Ірина Вільде, або ж Дарія Дмитрівна Полотнюк, відома українська письменниця, громадський діяч, лауреат Державної премії ім.. Т. Шевченка, і зрештою, проста сильна, незламана українська жінка, що не боялася кинути виклик життєвим труднощам.
Хтозна, чому юна Дарина Макогон обрала собі літературне псевдо Ірина Вільде. Але такий вибір здається невипадковим – адже «Vilde» в перекладі з німецької означає «дика, бурхлива». Можливо, такою майбутня письменниця була ще з дитинства, а можливо – хотіла такою стати. Але одне можна стверджувати точно – цей псевдонім повністю відповідає характеру Дарини: дикою, нескореною, волелюбною, неприборканою – саме такою вона була в житті. Ніхто не міг примусити її робити щось проти волі, вона завжди спромогалася відстояти свою думку. Ірина Вільде не лише подарувала українській літературі роман «Сестри Річинські», що виявився знаковим для 1960-х років, а й стала «хрещеною мамою» багатьох сучасних українских письменників.
Народилася Дарина Макогон (за чоловіком – Полотнюк) 5 травня 1907 року на Буковині в родині народного вчителя, українського письменника Дмитра Макогона. Саме батько був її першим учителем літератури, а його книжки – початковою позакласною літературою. Можливо, саме від батька Дарині передалися письменницькі здібності.
Проте 1935 року Першу літературну премію Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка присудили Ірині Вільде – за повісті «Метелики на шпильках», «Б’є восьма» та «Повнолітні діти».
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...