"Не сліпий, а незрячий" (до Міжнародного дня незрячих)

Інвалідність зовсім не вирок. Про це знають тисячі неймовірних людей. Попри певні негаразди зі здоров’ям, вони досягають нечуваного успіху . До Дня незрячих ми підготували для вас розповіді про людей з вадами зору, для яких це лише незручність, але не перешкода втілювати мрії! 

Давайте розпочнемо з самого дня, чому його відзначають саме 13 листопада? Все дуже просто, у цей день (1745 року) нар одився педагог, завдяки якому відкрилися декілька шкіл і підприємств для незрячих. Йдеться про Валентина Гаюї. До нього незрячі люди не могли отримати освіту. Саме він розробив спеціальний шрифт для незрячих унціал. Він же й видав перші книги для незрячи х. Пізніше Всесвітня організація охорони здоров’я вирішила відзначати Міжнародний день незрячих саме у день народження Гаюї. Адже його вклад важко переоцінити!

Серія "Соціальна взаємодія"  

"Не сліпий, а незрячий" Інформаційний бюлетень № 3      

Укладач: Ольга Пошибайло 

ЦИТАТА ТИЖНЯ. ІВАН ФРАНКО

 

МИРНИЙ Володимир Степанович

Народився 1 листопада 1935 року в с. Супротивна Балка Новосанжарського р-ну Полтавської обл. 1954 р. закінчив середню школу імені Г. С. Сковороди у селищі Чорнухи, а 1959 р. – Львівський університет імені І. Я. Франка.

Працював учителем у Рівненській та Полтавських областях, методистом Полтавської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, старшим науковим співробітником Полтавського краєзнавчого музею. З 1991 по 2000 очолював обласну організацію Національної спілки письменників України. Дебютував у 1952 році як поет.

Автор поетичних збірок: "Криниця", "Матіоли", "Вечірнє поле", "Монолог землі", "Літні зорепади", "Світло берези", вибрані твори "Криниця", "Багряне гроно горобини", "Надія, віра і любов", "В дорозі до храму", "Вибране", "Теплий дощ у неділю", "Сурмачка", "Сто поезій про кохання", "В коронах інею тополі", "Катарсис". Збірок поезії та прози: "Життя по колу йде...", "Стукати у брами...".

Однотомника вибраної прози: "Янголи ридали в небесах".

Володимир Мирний – почесний громадянин смт Чорнухи, батьківщини Г. С. Сковороди.

Поезіям Володимира Мирного властиві ліричність, тонкий психологізм, лаконічність. Його рубаї, сонети наповнені новим змістом. У кожній збірці стверджується нездоланна сила людини в її нерозривному зв’язку з рідною землею. Особливою майстерністю вирізняється пейзажна лірика. У спостереженні над природними явищами письменник намагається знайти відповіді на вічні питання буття, болючі проблеми суспільства. Саме тому в пейзажній структурі так часто вчуваються філософські та громадянські мотиви.

Помер 21 липня 2020 року.

ЛІТЕРАТУРА

• Мирний В. "Сину, дах протікає..." Тож треба латати" [поезії] / В. Мирний // Зоря Полтавщини. – 2020. – 10 листоп. – С. 8. 
• Степаненко М. Дивосвіт прози Володимира Мирного / М. Степаненко // Вечірня Полтава. – 2015. – 28 жовт. – С. 7.