ПІДЛІТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Останні події в українському книговидавничому процесі свідчать, що український культурний контекст (і не вперше!) нарешті реагує на загальносвітові тенденції не через двадцять років, а тут і зараз. І хоча слово «фемінізм» перестало сприйматися як лайка в більшості західних країн, здавалося б, ще в середині минулого століття, в останні роки теми, проблеми й інциденти, пов’язані з гендерною рівністю, опинилися у фокусі всіх світових медіа.

А простіше кажучи, з’ясувалося, що попри вже понад півстолітнє існування праць Сімони де Бовуар, Кейт Міллет і Люс Іриґерей, чиїсь права все ще не такі рівні, а чиїсь таланти, здібності й сила ставляться під сумнів просто тому що ця хтось – «ти ж дівчинка». І тому такі нібито цілком логічні явища, як соцмережні флешмоби #metoo та український #янебоюсьсказати (котрий відбувся навіть раніше), виявилися холодним душем для дуже багатьох людей у нібито прогресивному світі, де вже начебто давно побороли всі упередження.

Нові часи – нові казки на ніч

Елена Фавіллі, Франческа Кавалло. Казки на ніч для дівчат-бунтарок / перекладачка Тетяна Савчинська. – Київ: Книголав, 2018. – 224 с.

У квітні 2016 року, ще до #metoo, але вже десь дуже поруч із #янебоюсьсказати, в Америці дві «ти ж дівчинки», журналістка Елена Фавіллі та письменниця й театральна режисерка Франческа Кавалло, ініціювали на краудфандинговій платформі Kickstarter збір коштів на публікацію дитячої книжки. Проєкт профінансували понад 20 тисяч користувачів платформи, заявлену суму вдалося перевищити в понад 15 разів. Вже в грудні 2016-го книжка вийшла – і була розпродана сотнями тисяч примірників, неодноразово перевидана, перекладена десятками мов. У 2017 році на тій-таки Kickstarter запустили збір коштів на другий том.

Що такого особливого виявилося в цій книжці? Та ніби й нічого, всього-на-всього 100 коротеньких історій про сотню жінок, які зуміли змінити світ. Декотрі з них відомі всім і кожному, а декотрі довгий час були забутими й замовчаними, деякі з цих жінок – сучасниці (а то й ровесниці) читачок і читачів книжки, а деякі жили сотні років тому. Об’єднані простим і промовистим заголовком «Казки на ніч для дівчат-бунтарок» (англ. Goodnight Stories for Rebel Girls), ці історії мали таку ж просту й промовисту мету – розказати дітям (і не лише дівчаткам) про сильних жінок, яким вдалося подолати безліч обмежень, упереджень, утисків та стати видатними особистостями.

Чи варто говорити, наскільки необхідною в умовах сучасних дискусій про гендерну рівність виявилась така книжка. І далеко не лише в Америці й загалом англомовному світі. Бо з літературознавчого погляду форма «Казок на ніч для дівчат-бунтарок» замахується не на абищо, а на класичний хронотоп казки, випрацюваний, виточений і дбайливо бережений чи не в кожній європейській країні.

А багато ви знаєте народних казок (хай навіть і українських), які проходять тест Бекдел (тобто перевірку твору на гендерну упередженість)? А багато таких, де головна дійова особа – дівчинка чи жінка?

І так, український книговидавничий ринок не лишився осторонь цієї ідеї – і, окрім власне перекладу оригінальної книжки українською, за останні два місяці відбулося аж дві презентації збірок історій про видатних українських жінок, котрі запозичили формат у книжки Елени Фавіллі та Франчески Кавалло. І «Сила дівчат: маленькі історії великих вчинків» від видавництва «Книголав», і «Це зробила вона», продукт видавництва «Видавництво», не були обділені увагою ані медіа, ані читацької публіки. Ідея та сама, схожий формат, чимало героїнь перетинаються – але, попри це, книжки вийшли зовсім різними, самодостатніми й цікавими не лише для дитячої аудиторії. Втім, у справі перевідкривання видатних українок широкому загалу вони таки не були першими.

2017 року на Книжковому арсеналі в Києві відбулася презентація книжки, яка стала справді безпрецедентним для України явищем. Це були твори чотирьох українських письменниць, про яких дуже мало хто доти чув. Попри складність становища жінки-письменниці в Україні навіть у ліберальні 20-ті, коли вона мусила розриватися між родиною та літературною кар’єрою, їхніх творів назбиралося на цілу антологію. Назву для неї – «Моя кар’єра» – було запозичено з одного з оповідань Марії Галич, які увійшли до антології, проте концептуально вона виявляється значно місткішою. Всі твори, об’єднані під обкладинкою, написані жінками, про жінок і для жінок. Такі собі «казки на ніч», тільки вже для дорослих бунтарок. Не завжди зі щасливим кінцем, проте завжди такі, що надихають і дивують.

Катерина Бабкіна, Марк Лівін. Сила дівчат / ілюстрації Анни Сарвіри та Юлії Твєрітіної. – Київ: Книголав, 2018. – 112 с.

Перша книжка для українських дівчаток-бунтарок про українських жінок-бунтарок, презентована в Мистецькому арсеналі 31 березня, одразу ж після появи перших анонсів викликала неабиякий інтерес читачок і читачів, як малих, так і дорослих. Проте «Сила дівчат» – це книжка, яку не купити в книгарнях і взагалі не так просто дістати. Перший наклад, а саме 5000 примірників, призначений для безкоштовного розповсюдження в шкільні та дитячі бібліотеки Донецької та Луганської областей, а також адресно – дітям загиблих бійців та ветеранів АТО. Прикметно, що до «Сили дівчат» увійшли й історії двох жінок-учасниць бойових дій в зоні АТО – військової Оксани Якубової та парамедиці Юлії Паєвської. Ще одна можливість стати видимими для українського «невидимого батальйону» і ще одна змога наочно продемонструвати дітям: жінки на війні – це далеко не лише медсестри. І бути жінкою на війні – героїчно й почесно.

Загалом, акцент на сучасницях є однозначно сильним боком «Сили дівчат». Попри складність відбору героїнь, котрі провадять свою діяльність тут і зараз, вибірка вийшла справді вдалою. Читачки й читачі легко зможуть знайти профілі героїнь у соцмережах, якщо одразу не впізнають імена Нати Жижченко, Ольги Харлан чи Олени Притули. Усвідомлення, що справжні героїні – зовсім поруч і ділять один час і простір з тобою, однозначно мотивуватиме й надихатиме юних бунтарок і бунтарів ще більше. Не обійшлося, ясна річ, і без історичних хрестоматійних постатей: як уже відомих Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Марії Примаченко, Катерини Білокур, так і діячок, про яких не зайве дізнатися більше, репортерки Софії Яблонської, народної мисткині Параски Плитки-Горицвіт, феміністичної активістки Мілени Рудницької чи Оксани Антипчук, вшанованої званням праведниці народів світу.

Попри таку строкатість набору героїнь та відмінність їхніх історій, стиль книжки, як і «оригінальних» американських «Бунтарок», рівний і не обтяжений надмірними складнощами. Історії витримано в приблизно однаковій формульно-казковій сюжетній схемі – не в останню чергу завдяки тому, що всі 50 історій написали лише двоє авторів, Катерина Бабкіна й Марк Лівін (ілюстрації теж намалювали дві художниці – Анна Сарвіра та Юлія Твєрітіна). Автори, як вони самі зізнавались на презентації, постали перед неабияким викликом, обираючи собі персонажок: про деяких із них на момент початку роботи над книжкою їм майже нічого не було відомо, про інших же, навпаки, хотілося розповісти стільки, що вистачило б на цілу книжку. І якщо у збірці й відчуваються якісь стилістичні розбіжності між оповіданнями, то саме тоді, коли автори були більш чи менш заангажовані в історії своїх персонажок.

Хай там як, пророблена цим тандемом робота справді вражає, а книжка вдалася цілісною, легкою і приємною, якою й мала вдатися. А ще одна «фішка» книжки – підписи до ілюстрацій. Вони навчають, як ставати схожими на зображену на них героїню, а зібрані разом складають непоганий план із самовдосконалення. І не лише для дівчаток.

Це зробила вона / [наукова редакція Д. Вортман] ; [Національний Демократичний Інститут Міжнародних Відносин (НДІ)]. - [Київ] : Видавництво, [2018]. - 104 с.

І от вже є в України одні «Казки на ніч для дівчат-бунтарок». Та й читачам, очевидно, цікаво, навіщо було видавати дві однакові книжки про українських жінок. Втім, навіть говорити зайве: попри те що частина героїнь двох книжок перетинається (бо є такі українські жінки, про яких неможливо не написати), вийшли вони абсолютно різними.

Як пам’ятаємо, всі сто історій, які склали «Казки на ніч для дівчат-бунтарок», написали дві авторки – Елена Фавіллі та Франческа Кавалло. Ілюстраторок було значно більше. «Сила дівчат» зберегла концепцію двох авторів і стилістичної цілісності не лише в текстовому, а й в ілюстративному оформленні. Творці «Це зробила вона», навпаки, вирішили максимально урізноманітнити книжку: один автор/одна авторка – одна історія, один художник/одна художниця – одна ілюстрація.

Можна сказати, що «Це зробила вона» – навіть не так збірка, як мистецький альбом. Серед авторок історій, окрім знаних українських дитячих письменниць (Валентина Вздульська, Валентина Захабура, Саша Кочубей), – і літературна критикиня Ганна Улюра, і громадська активістка Анастасія Мельниченко, і журналістка Марія Семенченко, і літературознавиця Тамара Гундорова, і чимало інших, чиє письмо вже встигли оцінити читачі. Що вже казати про ілюстрації: «Це зробила вона» зібрала, напевно, всі найяскравіші авторські стилі та техніки, які зробили безліч українських сучасних видань справді унікальними, а художниць/художників – поцінованими. Хочете дізнатися, як (і хто) пишуть та ілюструють в Україні у 2018-му – погортайте «Це зробила вона».

Проте цілісності «Це зробила вона» як збірці оповідань-історій таки бракує. «Оригінальний» казковий модус збережено лише в кількох історіях, більшість же героїнь на присвячених їм сторінках живуть своїм життям.

Вони то відсторонено спостерігають за описом подій із власного життєпису, то стрімко стартують із його кульмінаційного й найбільш відомого моменту, то піддаються ностальгії й дитячим спогадам, а то взагалі ламають «четверту стіну», звертаючись безпосередньо до читачів. Плавно прочитати книжку на одному диханні не вийде: занадто вже різкими й візуально, і текстуально є стилістичні переходи від історії до історії. Це автоматично «підвищує» вік цільової аудиторії «Це зробила вона», порівнюючи із «Силою дівчат». Коли остання має на меті передовсім розповісти, познайомити читачок і читачів з видатними персонажками, то «Це зробила вона» очуднює і образ кожної персонажки, і її життєву історію в свій унікальний спосіб.

Окрім того, вона символічно «реабілітує» тих українок, які зробили кар’єру чи стали відомими закордоном. Зокрема, тут ціла когорта діаспорянок: перша українська адвокатка Марія Бек, килимарка Стефанія Шабатура, астронавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, німецько-американська акторка Анна Стен, яка майже підкорила Голівуд, балерина Віденської опери Рома Прийма-Богачевська, одна з найвідоміших футбольних арбітрок сучасності Катерина Монзуль – чи багато читацька аудиторія знає про цих діячок з українським корінням?

Ще одним важливим штрихом є акцент на жінках-військових, і на сторінках книжки поруч із Людмилою Павличенко та Катериною Зеленко, які здійснювали свої подвиги на фронтах Другої Світової війни, – розвідниця УВО Ольга Басараб та перша українська офіцерка з лав Українських січових стрільців Олена Степанівна. Є велике сподівання, що ці персонажки в уяві сучасних підліток та підлітків постануть однаково героїчними й однаково людяними, без жодних ідеологічних нашарувань.

ПИСЬМЕННИКИ, ЯКИХ ВАРТО ПРОЧИТАТИ

Сучасні українські письменники, яких варто прочитати

Олексій Чупа

Молодого українського автора називають «другим Жаданом». І не тільки тому, що народилися та виросли вони на Донбасі, а тому що проза Чупи така ж нищівна та правдива. До трагічних подій на Сході він працював на металургійному заводі, а у вільний час писав поезію про будні робочих. Сатиричні, іронічні, місцями жорстокі вірші не приховують правди про життя східняків. Його ж проза вражає майстерністю та наївністю.

Варто відзначити книгу «Казки мого бомбосховища». 12 історій про один день із життя жителів будинку в Макіївці: про їхні болі, буденність, проблеми. Але хто міг передбачити, що цей день змусить їх подивитись один одному в очі, коли будинок накриє «Градами». А серед них опиниться і сам автор.

Варто прочитати: «10 слів про Вітчизну», «Бомжі Донбасу», «Казки мого бомбосховища».

Катерина Батушан

Юна поетеса з Дніпра (колишнього Дніпропетровська) вражає своєю емоційністю та відвертістю. Про таких письменників, як вона, кажуть, що краще один раз почути, аніж сотню прочитати. Харизматичність та мужність – саме так можна описати її творчі вечори. Тендітна дівчина, яка не приховує від своїх читачів всі язви навколишнього світу, її міста, її оточуючих. Місцями жорстока, а місцями ніжна та жіночна – саме такою вона постає у своїх поетичних творах.

Варто прочитати: «Третий в лодке», «Заточка», «Homo sapiens любят по Фрейду», «Да святиться имя твое».

Генрі Лайон Олді

«Генрі Лайон Олді» – колективний псевдонім українських письменників-фантастів. Активно публікуються з 1993 року, а до цього часу світ побачили близько 30 їхніх романів. Самі автори свій жанр називають «фантастичним бойовиком». Вони є одними із найпопулярніших фантастів. Їхні романи активно перекладаються на десятки різних мов світу.

Радимо прочитати: «Ойкумена», «Три повести о чудесах», «Гарпия».

Артем Полежака

Полежака є найкращим представником Харківської школи «чорного слему». Неодноразово отримував перемогу на таких літературних турнірах. Він є унікальним автором, чия поетична збірка не містила жодного тексту. Його поезія дзеркально відображає сучасне життя, з усіма радощами та негараздами. Його тексти мають любовні мотиви, проте часто використовує сарказм та іронію. У його текстах часто «проскакує» нецензурна лексика, проте вона сприймається радше як літературний прийом, аніж показник невихованості.

Варто прочитати: «Мої нездійснені мрії», «Вечір іронічної поезії V.I.P».

Люко Дашвар

Під псевдонімом «Люко Дашвар» ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Її літературна діяльність розпочалася після того, як її роман «Село не люди» отримав нагороду на «Коронації слова». За кількісними показниками, вона мало чи не найуспішніша українська письменниця. Її книги продаються небаченими накладами в Україні. Роман «Молоко з кров’ю», для прикладу, розійшовся накладом у 100 тисяч примірників.

Варто прочитати: «На запах м’яса», трилогія «Биті Є», «Мати все», «Рай.Центр».

Ірен Роздобудько

Безхмарна літературна кар’єра донецької письменниці та журналіста розпочалася після 2000-го року. Авторка не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю. Письменниця сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями. За роки роботи їй вдалося вибудувати власну концепцію пера, яку вона називає «життєво-творчою».

Варто прочитати: «Гудзик», «ЛСД», «Ескорт у смерть», «Дві хвилини правди».

Марія Матіос

Марія Матіос особлива постать в українській літературі, оскільки саме її творчість ознаменувала закінчення панування постмодернізму та перехід до нової епохи письменництва. У своїй творчості вона користується таким кредо: пошук украденого щастя нації і пошук украденого щастя людини. У текстах письменниця звертається до людини, її поведінки та мотивацій. Літературний доробок сучасної письменниці становлять численні збірки віршів, а також книги оповідань. Більшість її творів були перекладені російською, китайською, хорватською, японською та іншими мовами.

Варто прочитати: «Армагедон уже відбувся», «Чотири пори життя», «Нація. Одкровення».

Василь Шкляр

Цього письменники критики називають «батьком українського бестселера». Годі й шукати негативних відгуків про його творчість. Проте найбільший резонанс серед українських критиків викликав його роман «Залишенець. Чорний ворон», який було видано у 2009 році. Цей твір яскраво висвітлює трагічні сторінки історії нашої держави – повстанську боротьбу народу проти жорсткої влади окупантів у 20-х роках XX сторіччя. Роман дуже неоднозначний, проте заслуговує на прочитання.

Варто прочитати: «Залишенець. Чорний ворон», «Репетиція сатани», «Елементал».

ВАЛЕРІЙ МАРКУС

Що відомо про Валерія Маркуса

Валерій Маркус – військовий, блогер, письменник, мандрівник, колишній головний майстер-сержант 47-го окремого батальйону, ідеолог благодійного фонду "Markus Foundation" та автор бестселеру "Сліди на дорозі".

Валерій Маркус став відомим з початком бойових дій на Донбасі у 2014 році, коли почав знімати відео про побут десантників з його 25-ї бригади. Тоді він мав псевдонім "Валерій Ананьєв"

Валерій Маркус воював з 2014 року у складі 25-ї повітрянодесантної бригади

"Я використовував популярність, щоб матеріально допомагати роті і сконцентрувати навколо підрозділу волонтерів.", – пояснював Маркус в інтерв'ю BBC Україна.

На початку АТО він був механіком-водієм БМД, воював під Краматорськом, Шахтарськом, Слов'янськом, Добропіллям.

У 2016 році звільнився з армії за станом здоров'я.

У 2018 році Валерій Маркус випадково зустрів в італійській Вероні російського ведучого ток-шоу Артема Шейніна і плюнув тому в обличчя.

"Погано, що ми з вами зустрілися тут. Якби ми з вами зустрілися в іншому місці, я б вас задушив", – говорить Маркус на тому відео, яке набрало більш як 6 млн переглядів.

Також Валерій Маркус написав біографічний воєнний роман "Сліди на дорозі".

Напередодні повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року він періодично проводив ефіри на своєму каналі, які набирали сотні тисяч переглядів, а також планував похід на Еверест.

Після 24 лютого 2022 року повернувся до ЗСУ.

Влітку 2023 року головний сержант 47-ї окремої механізованої бригади "Маґура" Валерій Маркус написав рапорт, у якому просив перевести його на нижчу посаду.

Ананьєв В. Сліди на дорозі / В. Ананьєв. – 4-тє вид. – [Кам'янець-Подільський] : ФОП Гордукова І. Є., [2019]. – 375 с.

Рекомендуємо "Сліди на дорозі" – це історія про наше сьогодення, яке не вкладається у рамки здорового глузду: про війну, яку веде так званий «братній народ» проти свого сусіда, про війну на Сході України, в якій українці змушені боронити свою землю від «заклятого друга», у ХХІ столітті. Книга повчальна, цікава та важка. Вона нагадує, що за декілька сотень кілометрів від вашої квартири, в якій ви спокійно лягаєте спати і маєте можливість прокидатися від звуку будильника, а не автоматної черги – йде справжня війна, на якій гинуть чиїсь чоловіки та дружини, доньки та сини, кохані.

ЯРОСЛАВ СИДОРЕНКО

Книги від Ярослава Сидоренка, вчителя, що працює з ув’язненими

Педагог Ярослав Сидоренко, який працює з ув’язненими, зібрав книги, які не просто його сформували його, але й які він використовує щоденно у своїй роботі. Це тексти, що здатні зрушити, підтримати, поставити важливі питання. Вони – про внутрішню опору, свободу мислення, здатність творити та силу бути собою.

Ярослав Сидоренко – вчитель, перекладач та лауреат низки освітніх нагород – працює у винятковому освітньому середовищі: його учні – підлітки, які перебувають під вартою, дорослі, що відбувають покарання, молодь із непростим життєвим досвідом. У такому контексті книжка – не про саморозвиток і не про дозвілля. Вона – про шанс. На діалог, на переосмислення, на інший вибір.

Ярослав переконаний: книжки формують особистість. Кожна з наведених ним – чимось на нього вплинула, змусила подивитись інакше або надихнула на нові ідеї. Особливо цінні – ті, що приходять у переломні моменти життя.

Його порада: шукайте автентичність. Найкращі автори ті, хто пройшли шлях, про який пишуть, і щиро діляться досвідом. А вчителям він нагадує: «Читайте не лише фахове. Ваші учні потребують того, хто знає не лише предмет, а й більше про життя. Багатогранність робить вас цікавішими як особистість і ефективнішими як педагога».

Віктор Франкл. Людина в пошуках справжнього сенсу

Ця книга написана людиною, яка пройшла через найжахливіші випробування ХХ століття – нацистські концтабори – і зуміла знайти в цьому досвіді не руйнування, а основу для нової психотерапевтичної школи. Франкл доводить революційну думку: не обставини формують нас, а наше ставлення до них.

Австрійський психіатр створив логотерапію – метод лікування через пошук сенсу життя. Його головна теза: людина може витримати будь-які страждання, якщо розуміє, навіщо вона це робить. Читаючи спогади Франкла, розумієш, що навіть у найбезнадійніших ситуаціях у нас залишається остання свобода – свобода вибирати своє ставлення до обставин.

У роботі з людьми, які втратили віру в себе, я постійно повертаюся до цієї книги. Вона показує, що будь-який досвід, навіть найтрагічніший, може стати джерелом сили, якщо знайти в ньому сенс.

Деніел Канеман. Мислення швидке й повільне

Нобелівський лауреат з економіки Деніел Канеман розкриває секрети роботи нашого мозку та пояснює, чому ми приймаємо саме такі рішення. Його теорія двох систем мислення – швидкої інтуїтивної та повільної раціональної – змінює розуміння власної природи.

Канеман детально розбирає когнітивні упередження, які спотворюють наше сприйняття реальності. Наприклад, чому ми більше боїмося літати, ніж їздити на автомобілі, хоча статистика авіакатастроф значно нижча. Або чому перша інформація, яку ми отримуємо, так сильно впливає на всі наступні судження.

Розуміння цих механізмів дозволяє усвідомлено контролювати свої рішення. Особливо це важливо в освітній роботі, де потрібно допомагати іншим людям аналізувати свої вибори та їхні наслідки.

Ювал Ной Харарі. Sapiens: Людина розумна. Коротка історія людства

Ізраїльський історик переосмислює всю еволюцію людства через три революції: когнітивну, аграрну та наукову. Найсильніша ідея книги – пояснення того, як Homo sapiens став домінуючим видом завдяки здатності створювати «уявлені реальності» – релігії, гроші, держави.

Харарі руйнує романтичні уявлення про минуле. Мисливці-збирачі були здоровішими та щасливішими за землеробів, а аграрна революція – це «найбільша афера в історії». Люди почали працювати більше, харчуватися гірше та хворіти частіше заради ілюзії безпеки.

Ця книга особливо корисна для освітян, адже показує відносність багатьох «незмінних» цінностей. Розуміючи, що сучасні інституції – результат історичних випадковостей, можна більш творчо підходити до їх трансформації.

Оксана Забужко. Музей покинутих секретів

Монументальний роман про українську історію ХХ століття через долі трьох поколінь жінок. Забужко майстерно поєднує особисте і політичне, показуючи, як великі історичні події впливають на приватне життя. Роман руйнує стереотип про «маленьку людину» – навпаки, особисті вибори формують історію.

Особливо сильною є тема памʼяті як основи національної ідентичності. Забужко показує: народ без памʼяті приречений повторювати помилки. Водночас вона застерігає від ідеалізації – справжня памʼять включає не тільки героїчні, а й трагічні сторінки.

Читаючи цей роман, розумієш коріння багатьох сучасних проблем і водночас відчуваєш гордість за стійкість українського народу. Це своєрідний довідник з історії, написаний живими людськими долями.

Ліна Костенко. Записки українського самашедшого

Поетична спадщина Ліни Костенко – це літопис душі народу, який пройшов через найскладніші випробування ХХ століття. Її вірші поєднують інтимну ліричність з громадянським пафосом, особисте переживання з національною трагедією.

«Записки українського самашедшого» – це філософське осмислення долі творчої особистості в тоталітарному суспільстві. «Самашедший» у Костенко – це людина, яка зберегла здатність мислити самостійно всупереч офіційній ідеології.

Поезія Костенко лікує душу, надаючи слова для невимовного. Читаючи її, розумієш силу справжньої поезії — не як розваги, а як способу осягнення світу. Її слова стають частиною внутрішнього монологу, допомагають формулювати власні думки.

Всі книги є в фонді нашої бібліотеки!

КНИГИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Як говорити про сором’язливісь із дітьми через книги

Не виділяйте сором'язливість як головну рису дитини. Краще підкреслюйте в розмовах з нею і з іншими дітьми її сильні сторони. Наприклад, делікатність, здатність розуміти почуття інших, стриманість, обережність тощо. У ситуації явної відмови від загальної розмови або гри не соромте і не примушуйте.

Щоб говорити про сором'язливість з дітьми через книги, обирайте відповідні книжки, де головний герой переживає схожі почуття, обговорюйте його дії та почуття, допомагайте дитині пов'язати досвід персонажа зі своїм власним, пропонуйте позитивні шляхи подолання сором'язливості та заохочуйте до читання.

Як вибрати книгу:

Зверніть увагу на героїв:

Шукайте історії, де персонажі стикаються із сором'язливістю, невпевненістю або страхом спілкування.

Обирайте книги за віком:

Переконайтеся, що сюжет і мова відповідають віку дитини.

Як читати та обговорювати:

Читайте разом:

Заохочуйте дитину до читання, читаючи вголос і показуючи власний приклад, як це робите ви для читання та письма.

Задавайте питання:

Після прочитання запитайте дитину, що вона думає про вчинки героя, які почуття він відчував.

Обговорюйте шляхи вирішення:

Розглядайте разом, як герой може подолати свою сором'язливість.

Що ви можете зробити ще:

Підтримуйте дитину:

Говоріть, що кожен має свої сильні та слабкі сторони, і це нормально.

Пропонуємо наступні книги, які допоможуть в вирішенні проблеми:

Ліан Т. Аліса Андерсен : Принцеса на лаві запасних : пер. з норв. [повість] / Т. Ліан ; пер. Н. Іліщук. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. – 168 с. : тв.

Аліса – середульша дитина, має старшого брата і молодшу сестру. Дослідження Зімбардо доводить, що сором’язливість зазвичай є проблемою первістка. Перших дітей більше опікують, вони потребують більше підтримки та схвалення, які рано чи пізно перестають отримувати в тому обсязі, до якого звикли.

Почасти це й випадок Аліси: поки вона прокручує в голові свої внутрішні монологи, шукаючи відповіді на питання батька чи матері, ті уже перемикаються на молодшу дзиґу чи старшого дотепника. Кілька разів Аліса припустить: мабуть, її сором’язливість спадкова. Тільки від кого спадок? Питання це звучить, але відповіді на нього Аліса не шукає.

Самуляк О. Дружу з емоціями. Що робити, якщо ніяково? : психологічні поради / О. В. Самуляк. – [Київ] : CRYSTAL BOOK, 2024. – 32 с. : тв. – (Перша кольорова книжка).

Щоб дитина росла успішною і щасливою, потрібно своєчасно та грамотно розвивати її емоційний інтелект.

Вміння розуміти, приймати та екологічно висловлювати свої емоції та почуття допомагає дітям легше соціалізуватися, знаходити друзів, почуватися впевнено та мати гарний настрій.

Книга «Що робити, якщо ніяково?» підкаже дитині, як подолати сором'язливість, познайомитися з іншими дітьми та почуватися впевненіше у компанії незнайомих однолітків.

До кожної розповіді наведені питання, завдання та психологічні поради, які навчать дитину розуміти та опрацьовувати власні емоції

А значить, гармонійно розвиватися, долати труднощі та почуватися комфортно за будь-яких обставин!

Райт Н. Як говорити, щоб діти нас слухали / Н. Райт. – Львів : Свічадо, 2013. – 140 с. : м.

Як пізнати унікальність своєї дитини, як правильно слухати її, вибирати час для розмови і налагоджувати взаємини з нею, як будувати стосунки з дочкою та сином підліткового віку? Відповіді на ці та інші питання пропонує автор цієї книжки, особливістю якої є гармонійне поєднання особистих роздумів, різноманітних досліджень у сфері виховання, реальних прикладів і посилань на рядки Святого Письма. Для батьків, вихователів, учителів і всіх тих, хто цікавиться вихованням дітей.

Коли я сумую / [упорядник Г. Меламед]. – [Харків] : Ранок, [2024]. – 11 с. : карт. – (Емоції).

Книга підійде для дітей з особливими освітніми потребами. Зокрема з аутизмом, синдромом Дауна, ЗПР. За цим виданням можна займатися як вдома, так і в навчальних закладах, підійде для інклюзивного навчання.

«Емоції» містить детальну інструкцію про те, як ефективно працювати з книгою. Ви знайдете відповіді на такі запитання: Навіщо дитині вивчати емоції? Як навчити дитину розпізнавати й розуміти емоції? Коли потрібно починати працювати з емоціями? З яких емоцій починати?

У книзі розповідається про 10 емоцій. Для кожної виділено цілий розворот. Детально описуються ситуації, під час яких може виникнути той чи інший емоційний стан, показано, як при цьому можна, а як не можна діяти.

Новара Д. Не кричіть на дітей! Як вирішувати конфлікти з дітьми та робити так, щоб вони вас слухали / Д. Новара. – Київ : Сварог, 2020. – 216 с. : м.

«Не кричіть на дітей!» – легше сказати, ніж зробити. Конфлікти і суперечки – невід’ємна частина життя будь-якої сім’ї. Не важливо, скільки років вашим дітям – чотири або чотирнадцять, – завжди знайдеться привід, за яким думка дитини не збігається з батьківським. І часто в ситуації конфлікту дорослі зриваються на крик. Але кричати на дітей – безглуздо. Кричать від безсилля, коли вже не вистачає терпіння і любові, щоб знайти розумні доводи і згадати, що перед вами не ворог, а ваш близький і дорогий чоловік. Даніеле Новара, дипломований італійський психолог з величезним досвідом, вважає, що конфлікти можуть бути вельми корисні для розвитку особистості і формування здорових відносин всередині родини, потрібно лише навчитися правильно їх «проживати». У цій книзі ви знайдете практичні поради про те, як побудувати спілкування з підлітками та дітьми шкільного та дошкільного віку з урахуванням особливостей їх психології і як навчитися тримати себе в руках, коли, здавалося б, ніяких сил вже не залишилося.

Котка А. 100 та 1 запитання й відповідь про це. Усе, про що підлітки соромляться говорити з дорослими / А. Котка. – [Київ] : CRYSTAL BOOK, 2020. – 64 с. : тв. – (Енциклопедія для дітей).

Що відповісти синові чи доньці, які запитують, звідки беруться діти? Як дібрати слова, аби просто й зрозуміло розповісти підліткам про фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі в період статевого дозрівання, і виховати правильне ставлення до власного тіла? У цій книжці ми пробували коректно висвітлити «важкі» теми, на які дорослі та підлітки часто не наважуються говорити відверто.

Всі книги є в фонді нашої бібліотеки!

ВІД СКОВОРОДИ ДО СЬОГОДЕННЯ

Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою.

Продовжуємо серію публікацій, присвячених письменникам та їхнім творам, що увійшли до ТОП-100 та які є в нашій бібліотеці. Це книги українською мовою, які формують уявлення про культуру, цінності, людські почуття й історичні події.

Запрошуємо вас у захопливу подорож сторінками безсмертних творів.

Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьку, у шістдесятницькій родині з давніми історичними традиціями. Її батько був педагогом та перекладачем, у сталінські часи він був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї. А її мама була вчителькою української літератури. Батьки багато часу приділяли освіті доньки, вона з дитинства досконало володіла англійською.

Писати вірші Забужко почала, за її словами, «з дописемного віку». Дебютувала з віршами в періодиці у 9 років.

Перша її збірка мала бути опублікована в 13 років (1973), а передмову до неї написав Михайло Стельмах. Та на жаль, під час репресій 1972 року її батьки потрапили в «чорні списки», і збірку було знято з виробництва. Ранні вірші Забужко ніколи так і не були опублікувовані.

Тривалий час вона працювала викладачем. Причому лекції з естетики кандидат філософських наук Оксана Забужко читала не тільки київським студентам, а й їх колегам з всесвітньо відомих університетів: Гарвардського, Йельського, Колумбійського.

Оксана Забужко – один з небагатьох українських письменників, які живуть на гонорари від написаних книг. Хоча, значна частка доходу – все ж від книг, виданих за кордоном

З ім’ям Оксани Забужко пов’язаний вихід сучасної української літератури на міжнародну арену. Твори письменниці перекладені понад 20 мовами, окремими книжками виходили в Австрії, Болгарії, Італії, Ірані, Нідерландах, Німеччині, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, США, Угорщині, Франції, Хорватії, Чехії, Швеції.

Поезії Забужко покладені на музику багатьма українськими та зарубіжними композиторами

Найвідоміші книги Забужко: «Польові дослідження українського сексу», «Тут могла б бути ваша реклама», «Музей покинутих секретів», «Let my people go».

На думку письменниці, книги необхідно читати для того, щоб бути не лише освіченою, але й зуміти зрозуміти і хоча б трохи урізноманітнити наше життя.

Забужко О. Польові дослідження з українського сексу : роман / О. Забужко. – К. : Факт, 1998. – 116 с.

«Польові дослідження…» – книжка, що присвячена свободі жінки, спричинила гучний скандал та мала великий успіх водночас. Цей роман справив незворотній вплив на українську літературу. Завдяки авторці тема гендерної рівності перестала бути табу в художній літературі, а кількість жінок в письменстві стрімко зросла.

Не зважаючи на критику, книга перевидавалася більше десятка разів і стала першим бестселером в сучасній Україні.

Загребельний Павло народився 25 серпня 1924 р. в с. Солошине на Полтавщині.

1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в Битві за Київ, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого – полон, і до лютого 1945 р. – нацистські концтабори смерті.

У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. – навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченню (1951 p.) – майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.

Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у нацистському концтаборі.

У 1961–1963 pp. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше – «Літературна Україна»), приблизно в той же час з’явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960).

У 1964-1979 – секретар, 1979-1986 – 1-й секретар правління Спілки письменників України. Голова Комітету з Державних премій ім. Т.Шевченка (1979-1987). Депутат ВР СРСР 10-11 скликання (1979-1989), ВР УРСР 9 скликання (1974-1979). Член КПРС (1960-1990), кандидат у члени ЦК КПУ (1974-1979), член ЦК КПУ (1979-1989). Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (09.1996 – 11.2005).

Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Загребельний П. Диво : роман / П. Загребельний. – Харків : Фоліо, 2001. – 637 с. – (Література).

Великий історичний роман, якого так бракує сучасній літературі. Багатолінійний сюжет із кількома хронологічними пластами. Павло Загребельний створює культ будівлі Софії Київської – передає не релігійний трепет, а вагомість архітектурної пам'ятки, над якою працювали довгі роки істинні митці та яку оберігали як культурну святиню. Він пропонує хроніку історії храму як симбіоз християнської та язичницької традицій – адже їхнє поєднання й формує унікальність нашої культури. Філософсько-історичний текст, у який занурюєшся з головою, – без спекуляцій на ностальгії та без бідкання над травмами. Роздуми про культурно-історичний контекст як вони мають бути.

ОБ'ЄДНАНІ УКРАЇНОЮ

В цьому році Україна святкує 34-й день Незалежності. Кожен рік є важливим для українців – для всіх, хто нині бореться за її незалежність і свободу. Ми зібрали для вас 25 книг – по одній з кожної області України та Криму. Кожен регіон представлений письменником, уродженцем цього краю, та художнім твором, у якому змальовано історичні та життєві події, що змінили хід нашої історії; цінності, які формують українську ідентичність, а також риси менталітету нашого народу. Це – літературна мандрівка Україною. Видання адресоване широкому колові користувачів – історикам, літераторам, викладачам та студентам, працівникам бібліотек, а також усім хто захоплюється Україною.

Об’єднані Україною : літературний путівник / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. Пошибайло. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2025. – 40 с.

Прочитать другие публикации на Calaméo

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЧИТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КНИГ

В 2014 році компанія OverDrive запропонувала оголосити 18 вересня Міжнародним днем читання електронних книг (International Read an eBook Day) – це всесвітнє свято електронних книг та електронного читання. Це день, щоб оцінити зручність, доступність та інновації, які електронні книги приносять у наше життя.

Історія Дня читання електронних книг

Ідея електронної книги народилася в 1930 році, але лише через 41 рік вона з’явилася на світ. Концепцію представив Роб Браун, який уявив собі майбутнє книг, подивившись свій перший відеофільм.

У 1949 році вчителька іспанської мови Анхела Руїс Роблес винайшла перший автоматизований пристрій для читання книг Enciclopedia Mecánica, хоча він так і не був запущений у масове виробництво.

1971 – з’явилася перша електронна книга, коли Майкл Гарт набрав на комп’ютері свою копію Декларації незалежності і виклав її в мережу ARPANET. Це призвело до заснування проекту «Гутенберг», який зосередився на створенні електронних копій текстів і публікацій.

Наприкінці 1980-х і в 2000-х роках з’явилися різні винаходи та інновації, які зробили електронну книгу такою, якою вона є сьогодні, зокрема, перші електронні читалки, стандартизація форматів електронних книг та інтернет-магазини електронних книг.

Вперше Міжнародний день читання електронних книг був відзначений у 2004 році компанією Rakuten OverDrive Inc. OverDrive, найбільший постачальник електронних книг для бібліотек у всьому світі, має на меті заохотити книголюбів читати свої улюблені книги в цифровому форматі.

Відтоді це свято відзначається у більшості країн світу, адже у такого формату є багато переваг.

Переваги електронних книг

• Економія коштів та часу.
• Можливість зберігати тисячі томів в одному електронному пристрої.
• Доступність.
• Можливість підключення словника для перекладу текстів.
• Також захисники довкілля наголошують на економії паперу, заради якого вирубуються гектари лісу.

Електронні книги дозволяють читачам брати з собою улюблені історії та авторів у будь-який час і в будь-яке місце. На відміну від звичайних книг, електронні книги не можна пошкодити або вкрасти, і вони не займають багато місця. Вони також є екологічно чистими, рятуючи тисячі дерев від вирубки.

Протягом останніх півстоліття бібліотеки та школи віртуально об’єднуються 18 вересня, щоб відсвяткувати радість цифрового читання в День читання електронних книг.

Як відзначити День читання електронних книг

• Прочитайте електронну книгу
• Створіть клуб любителів електронних книг. Клуб любителів електронних книг пропонує більше можливостей, ніж традиційний книжковий клуб. Ви можете зустрічатися онлайн і спільно читати, не чекаючи на друковані копії.
• Поділіться своєю #ebookLove
• Поділіться тим, що ви читаєте, у соціальних мережах з хештегом #ebookLove і долучайтеся до обговорення. Розкажіть людям про переваги електронної книги і дайте їм змогу читати за допомогою цифрових засобів.

Цікаві факти про електронні книги

Коментар до Нового Заповіту Макартура є найдовшою окремою електронною книгою, що еквівалентно 13 080 друкованим сторінкам.

Художня література є найбільш продаваним жанром електронних книг.

Щомісяця близько 56 тис. електронних книг видаються самостійно і випускаються для читачів.

Лише 7% дорослого населення США читають лише електронні книги.

Незважаючи на глобальну пандемію, продажі друкованих книг зросли на 13,2%, а електронних – впали на 8% порівняно з 2020 роком. Все ж ми любимо гортати сторінки…

Відтворення сторінок на екрані

Незважаючи на ці очевидні переваги, залишається багато прихильників паперових видань. Адже перегортання сторінок «живої» книги несе у собі якусь таємницю та робить сам процес читання особливим ритуалом. Тому виробники електронних видань розробили технологію, яка дозволяє відтворювати на екрані монітора паперові сторінки книги.

Цікаво, що перші спроби такої імітації проводилися розробниками компанії Xerox в 70-х роках минулого століття.

Міжнародний день читання електронних книг – це більше, ніж свято книги та святкування цифрового читання. Це визнання того, як технології трансформували наші стосунки з літературою. Приємного читання!

ЕДІТ ЕГЕР

Едіт Еґер – видатна лікарка-психотерапевт, якій вдалося вижити в Освенцимі. Едіт народилася у Кошице, тогочасній Чехословаччині у 1927 році. Докротка Еґер потрапила до Аушвіцу, коли їй було 16 років, там вона втратила батьків, а їй із сестрою вдалося вижити. Через кілька років після звільнення вона емігрувала до Америки, де протягом десятиліть працювала над тим, щоб зцілитись від травми. Після одруження переїхала у 1949 році до США, де здобула психологічну освіту, та вирішила присвятити своє життя терапії, працюючи з жертвами фізичних та психічних травм.

Тепер девʼяностотрирічна докторка Егер проводить практику з клінічної психології в Ла-Хоя, що в штаті Каліфорнія, займає посаду в Каліфорнійському університеті в Сан-Дієго, регулярно читає лекції по всій країні й за кордоном та консультує армію й військово-морські сили США у питаннях тренування стійкості та лікування посттравматичного розладу. Вона брала участь у численних телевізійних передачах, зокрема в «Шоу Опри Вінфрі» та програмі CNN, присвяченій вшануванню сімдесятої річниці звільнення Аушвіцу, а також стала головною героїнею документальної стрічки про Голокост, яка виходила на Нідерландському національному телебаченні. У 1972 році докторка Еґер отримала звання Вчительки року серед учителів психології, а в 1987 році – Жінки року в Ель-Пасо. У 1992 році докторка Егер була відзначена Гуманітарною премією від Сенату штату Каліфорнія. Святкуючи девʼяносту річницю з дня народження Віктора Франкла на Міжнародній конференції з логотерапії, докторка Егер виступила із ключовою промовою. «Вибір» – її дебютна книга.

Дебютну книгу мемуарів «Вибір. Прийняти можливе», яка стала світовим бестселером, авторка опублікувала у 2017 році у віці 90 років. Українські читачі побачили книгу завдяки видавництву Книголав.

У цій книжці історія її перебування у концтаборі та її звільнення, історія самозцілення та яку роль у цьому процесі відіграв Віктор Франкл, психотерапевт і теж вцілілий у Аушвіці, а також це історії її пацієнтів, яким вона допомогла пережити скрутні моменти.

За словами авторки, ніхто не може уникнути страждань у своєму житті, але кожен має вибір, як вийти з таких ситуацій – як жертва чи той, хто вцілів. І ця книжка про те, як дійти до такого вибору, як звільнитись від травм.

Це універсальне послання про надію та можливості для всіх, хто намагається звільнитися від болю та страждань. Читачі та читачки, що перебувають у полоні нещасливого шлюбу чи деструктивної родини, чи роботи, яку ненавидять, чи за колючим дротом переконань, якими себе обмежують, у пастці яких застряг їхній розум, дізнаються з цієї книги, що вони в змозі обрати радість та свободу незалежно від обставин.

Друга книга авторки «Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя» була опублікована у 2020 році - це путівник по емоціях, та посібник з керування тривожністю, в Україні вийшла у видавництві Книголав. За словами авторки, цю книгу вона не планувала писати, але через велику кількість листів з проханням детальніше розказати про боротьбу з травмами, Едіт Еґер вирішила поділитися методами позбавлення від страждань, та методами покращенням ментального здоров’я, написавши ще одну книгу, яка допомогла багатьом читачам в усьому світі вийти з тіні своїх почуттів.

Книги Едіт Еґер сповнені корисних порад, які стануть актуальними для більшості українців у важкі часи. Сама письменниця відреагувала на війну проти України, побажавши нам залишатися сильними.

ЯРОСЛАВ ГРИЦАК

Ярослав Грицак (нар. 1960) – доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, почесний директор Інституту історичних досліджень ЛНУ. Засновник щорічного видання «Україна модерна», автор понад 500 наукових публікацій на історичну тематику. Лауреат премій Фундації Антоновичів, Єжи Гедройця та багатьох інших, нагороджений орденом «За інтелектуальну відвагу». 2024 року журнал NV («New voice») включив Ярослава Грицака до переліку 30 публічних інтелектуалів, до чиїх думок дослухаються українці.

Професор УКУ історик Ярослав Грицак став лауреатом премії польської фундації о. Юзефа Тішнера та краківського католицького видавництва «Знак» у категорії – видання, які продовжують тему Тішнера «Мислення згідно з цінностями». Премію Ярослав Грицак отримав за книгу «Україна. Вирватись з минулого» (“Ukraine. Wyrwać się z przeszłości”) – про історію України від хрещення Київської Русі до повномасштабного російського вторгнення 2022 року.

«Журі вирішило, що Ваша чудова книга є обов’язковою до прочитання для поляків і робить значний внесок у розбудову солідарності між нашими народами», – йдеться у листі від організаторів премії.

Урочисте нагородження відбулося 21 листопада 2024 року в Польщі.

«Якби я міг би мріяти про якусь нагороду, то премія Тішнера була би на першому місці. Я був завжди захоплений його постаттю і його філософією, а також гумором. Маю надію, що середовище УКУ виховає колись людину такого масштабу і впливу», – каже Ярослав Грицак.

Премія передбачає фінансову винагороду у сумі 50 тис. злотих. Усі гроші Ярослав Грицак переказав благодійному фонду компетентної допомоги українській армії «Повернись живим».

Досягнувши 30-річчя незалежності, Україна все ще шукає той шлях, який дозволить вийти на траєкторію стабільного розвитку. Що допоможе країні знайти вихід із кризи сучасності і змінюватися зсередини? Тільки дискусія. Чесна, об’єднуюча навколо спільної мети та цінностей. Щоби взяти на себе відповідальність і самим творити зміни. Поштовх до такої ціннісної дискусії, розвитку та об'єднання – перед вами. Ця книжка – результат 15-літньої роботи професора Ярослава Грицака. У ній автор прискіпливо препарує минуле і закликає до співтворення сучасної України. Він намагається зрозуміти сам і дати читачам розуміння, що і чому відбувається з нами тут і тепер, і яким може бути майбутнє країни. Для чого це видання? Щоб розвінчати міфи, стереотипи та ілюзії про Україну. Відкрити нові горизонти і теми для осмислення минулого. Знайти нові вектори для дискусії про сучасне та майбутнє України. Створити візію майбутнього України. «Подолати» минуле – вийти за рамки національної історії і «перезавантажити» країну.

Грицак Я. Подолати минуле: глобальна історія України / Я. Грицак. – Київ : Портал. –  2024. – 416 с.

Історична наука постійно продукує дискусії, суперечки та обговорення. Особливо це стає актуальним, коли мова йде про вітчизняну історію. Адже стільки гострих та болючих питань ще варто переосмислити, підняти та зробити складні, проте правильні висновки. Більше того, в середовищі низки академічних вчених та публіцистів побутує думка, що повноцінна і комплексна історія України ще не написана. Отже, ця задача стоїть на першому місці.

Книга Ярослава Грицака «Подолати минуле: глобальна історія України» ставить перед собою саме таку амбітну мету. Її автор намагається не лише описати події минулого, але й оцінити їх із позицій теперішнього часу. У процесі подання матеріалу він ставить головне питання своєї книги: «Якою має бути сучасна Україна?». Ярослав Грицак починає дискусію на цю тему і запрошує долучитися до дискусії всіх читачів. Він загострює увагу навколо питання цінностей, за якими, на його думку, і має формуватися сприйняття нашої історії. Автор з позицій постструктуралізму та теорії деконструкції дає провокаційний заклик відійти від національної історії як такої та зосередитися на новому її сприйнятті.

Безперечно, книга Ярослава Грицака викликає багато обговорень, дискусій та суперечок. Вона спрямована не лише до академічної історичної науки, але й до всіх без винятку читачів, котрі цікавляться даним питанням.

• Грицак Я. Й. "... Дух, що тіло рве до бою..." : спроба політ. портр. І. Франка / Я. Й. Грицак. – Львів : Каменяр, 1990. – 180 с.
• Грицак Я. Й. Життя, смерть та інші неприємності / Я. Й. Грицак. – [Київ] : Грані-Т, [2008]. – 232 с.
• Грицак Я. Й. Нарис історії України : Формування модерної нації XIX-XX століття / Я. Й. Грицак. – Київ : Yakaboo publishing, 2019.–- 653 с.

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Сучасні українські письменники, яких варто прочитати

Якісна сучасна українська література допомагає осягнути нюанси свого часу. Адже саме письменник, як ніхто інший, має сили та наснагу хоробро дивитися в очі дійсності і не приховувати правду. Сучасне українське літературне поле достатньо широке. Серед письменників є «живі класики», а й є звичайні графомани, яких варто оминати десятою дорогою. Про 24 сучасних українських письменників, яких варто знати, читати та слухати, повідомляють «Українські реалії».

Олександр Михед

Молодий діяч у свої 37 вже досягнув небачених успіхів: публікації у провідних українських та іноземних ЗМІ, його проект «АмнезіЯ project: відкрита платформа» увійшов у сімку найкращих поетів світу. Після виходу його книг у світ, не в одного українського читача перевернулись уявлення про українську книжку. Адже Михед не вважає себе письменником у звичному значенні слова, а у своїй мультивекторній роботі він поєднує літературу, кінематограф й мистецтво у єдину гримучу суміш.

Варто прочитати:

Михед О. Астра : [психотрилер] / О. Михед. – [2-ге вид.]. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, [2015]. – 212 с.

Михед О. Позивний для Йова. Хроніки вторгнення / О. Михед. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. – 344 с.

Михед О. Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід / О. Михед. – 6-те вид., доповнене. – Київ : Наш формат, 2024. – 368 с.

Любко Дереш. Це, напевно, один із найзагадковіших та найекзотичніших письменників України. Свою першу книгу він написав ще у 15. За що його називають «феноменом української літератури». Творчість Дереша змушує людину думати, усвідомлювати себе, усвідомлювати світ, себе в ньому. Його книги важко назвати випадковими, а відокремити читача від автора майже неможливо.

Варто прочитати:

Дереш Любко. Миротворець : [повісті та оповідання] / Л. Дереш. – Львів : Кальварія, [2013]. – 196 с.

Дереш Любко. Остання любов Асури Махараджа : роман / Л. Дереш. – Київ : Нора-Друк, 2013. – 226 с.

Дереш Любко. Пісні про любов і вічність : збірка / Л. Дереш. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2014. – 368 с.

Дереш Любко. Погляд Медузи / Л. Дереш. – Львів : Видавництво Анетти Антоненко, [2024]. – 196 с.

Сергій Жадан. «Голос Сходу», так часто називають Жадана. І не тільки тому, що він родом із Луганської області, а тому, що його література має присмак «пролетарщини», гнилої радянщини у свідомості покалічених людей. Естетика книг та їх демократичне наповнення свідчать про відвертого та щирого письменника. Мова пересипана гострим слівцем, але хто власне заперечить, що такою є вся українська мова сучасності. У його книгах – портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до непристойності відвертий.

Варто прочитати:

Жадан С. Арабески / С. В. Жадан. – [Чернівці] : Meridian Czernowitz, 2024. – 136 с.

Жадан С. Вишиваний король України : лібрето опери / С. В. Жадан. – [Чернівці] : [Меридіан Черновіц], [2020]. – 112 с.

Жадан Сергій. Ворошиловград / С. В. Жадан. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. – 320 с.

Жадан С. Динамо Харків : вибрані вірші / С. В. Жадан. – 6-те вид. – Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2020]. – 304 с. : тв. – (Українська Поетична Антологія).

Жадан С. Хлібне перемир'я : п'єса / С. В. Жадан. – [Чернівці] : Meridian Czernowitz, 2020. – 128 с.

Також радимо прослухати спільний музичний альбом із «Собаками в космосі»: «Бийся за неї».

Настасья Мілевська. Тендітну харківську поетесу по праву вважають найемоційнішою на літературній сцені України. Її виступи – своєрідні моноспектаклі, які «прошивають» наскрізь слухача. Поезія залишає після себе незрівняний післясмак. Адже для неї написання – це своєрідний священний ритуал. Її творчість симбіоз літератури та театру, що вражає силою слова та неймовірною щирістю.

Варто прочитати: «PSI*».

Юрко Іздрик. Він є одним із креаторів станіславського феномену. Як не дивно, сам Іздрик себе письменником теж не вважає. Його часто називають «людиною-оркестром», оскільки крім літератури він займається ще музикою та живописом. Його непересічне вміння торкатися словами до свого читача дивує. Поетична творчість – це суцільний потік нюансованих доторків до буття, текстових тіней і симпатичних ігрових монстрів. Проза ж тяжіє до ремінісцентної гри з читачем, коли справжній зміст ховається у мікрошарах тексту. Варто прочитати:

Іздрик Юрій. Інші речі : [поезія] / Ю. Р. Іздрик. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. – 288 с.

Іздрик Ю. АМ : [роман в новелах] / Ю. Р. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 318 с.

Іздрик Ю. АМ ТМ : Як досягнути безсмертя в домашніх умовах : [роман в новелах] / Ю. Р. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 314 с.

Іздрик Ю. Таке / Ю. Р. Іздрик. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2010. – 271 с.