ПІДЛІТКОВА ЛІТЕРАТУРА

Не залишайся на самоті: книжки, що допоможуть підлітку подолати булінг

Сучасні підлітки знають про булінг багато – розмови у школах, обговорення в серіалах і книжках. Попри це, згідно з даними соціологічних опитувань, фактично половина дітей, які зазнають цькувань з боку однолітків, мовчать про це і не розповідають про те, що їм доводиться переживати.

Книги – один із найкращих способів зрозуміти, як почувається людина, яка переживає агресію, побачити ситуацію з різних сторін і навчитися підтримувати одне одного.

Художні історії дають можливість безпечного проживання досвіду. Кожна книжка – це шанс змінити власне ставлення до складної ситуації та побачити, що допомога поруч, а вихід є завжди.

Ця добірка літератури Вам допоможе:

Нікуліна А. Сіль для моря, або Білий Кит : роман-буря / А. Нікуліна. – Харків : Vivat, 2017. – 224 с. : тв. – (Книжкова полиця підлітка).

Чотирнадцятирічна Ліза не знаходить спільної мови ані з батьками, ані з однокласниками. Здається, єдині, хто її розуміють, – це море і хлопець під загадковим ніком Білий Кит. А ще дивна Анна, яка вчить: «Головне не те, що зовні, і не ті, хто навколо. Головне, що в тебе всередині». Чи випадкова їхня зустріч? Чи зустрінуться Ліза і Білий Кит? І хто кого порятує, коли настане час відплати?

У цьому романі – калейдоскоп підліткових проблем – нерозуміння з боку дорослих, їхня емоційна незрілість, булінг, харчові розлади, небезпечні онлайн-знайомства, смертельні ігри. Іноді це дуже болючий текст, роман-буря, як говорить про нього авторка. Але це історія про справжню дружбу і підтримку, яка нагадує про те, що як би до тебе не ставилися і якою би ти не була – важливо те, ким ти є.

Теми, підняті в романі «Сіль для моря або Білий Кит», варто проговорювати дітям разом із дорослими, щоби підказати, де шукати вихід.

Гіффін Е. Усе, чого ми бажали : роман / Е. Гіффін ; [пер. з англ. Н. Савчук]. – Харків : Vivat, 2019. – 320 с. : тв.

Це бентежний і емоційний роман про підліткові помилки і їхні наслідки, про батьків, які намагаються захистити дітей, про класову нерівність та расову дискримінацію, на які суспільство не повинно закривати очі. А ще це роман про кохання, вірність, моральні цінності та важливість вміти прощати рідних.

Невеличке містечко Нешвіл сколихнув найгучніший скандал, в центрі якого опинилися дочка місцевого тесляра Лайла і син заможних благодійників Фінч. Одна компрометуюча світлина, яку розповсюдили швидше, ніж новини про пожежу, назавжди змінила життя двох родин. Щасливе майбутнє дітей і, зрештою, репутація батьків потрапили під загрозу. На тлі суспільного резонансу головні герої мають усвідомити, що для них важливо і зробити свідомий вибір. У хороший чи поганий бік – залежить від них самих.

Б'єрбу Л. Страшні дівчата / Л. Б'єрбу, Ю. Ліндбек, С. Ульссон ; зі швед. пер. С. Волковецька. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. – 240 с. : тв.

Восьмикласниця Тільде навіть уявити собі не могла, що одного дня її фото опиниться на інстасторінці «Страшні дівчата». Дівчині й так доволі складно адаптуватися в новій школі, а ця подія додає ще більше неприємностей. Шкільна красуня Ясмін також не сподівалася, що одну з її фоток можна потрактувати як страшну, але, опинившись під цим хештегом в інсті, дуже хвилюється, що стала загальношкільним посміховиськом. І лише Елені, яка володіє аналітичним складом розуму, починає вести своєрідне розслідування, об’єднуючи довкола себе все більше дівчат, щоби викрити анонімного зловмисника.

Повість шведських авторок Ліси Б’єрбу, Юганни Ліндбек та Сари Ульссон допоможе підліткам навчитися протистояти булінгу, повірити у власні сили та усвідомити свою цінність попри будь-які оцінки зовнішності.

Кідрук М. Не озирайся і мовчи : роман / М. Кідрук. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2024. – 512 с. : тв.

Деколи складно бути підлітком – діти можуть бути дуже жорстокими і часто знаходять для себе об’єкт для знущань. Книга «Не озирайся і мовчи» Макса Кідрука якраз розповідає історію Марка – чотирнадцятирічного хлопчика, з якого знущалися у школі.

Книга порушує питання складних відносин між батьками та дітьми – Соня страждала від свого батька-алкоголіка, що призвело до певних ситуацій. Марк же не мав таких проблем, але мав інші. Це суміш трилера, жаху та психологічної драми – книга сподобається тим, хто не боїться складних та неоднозначних сюжетів. Читається на одному диханні, але думати про неї ви ще будете довго.

Бернстейн Д-р Дж. Мене ніхто не розуміє! Як упоратися зі стресом у школі, сім'ї та стосунках / Д-р Д. Бернстейн ; пер. з англ. Ю. Кузьменко. – Київ : Наш формат, 2023. – 224 с. : тв.

Чи бувало з вами таке, що хочеться влитися в тусовку однолітків, але складно знайти спільну мову? Хочеться прийняття, а батьки тиснуть через оцінки? Хочеться встигати в школі й поза нею, але за навчанням нема коли гуляти з друзями. Думаєте: ну що зі мною не так? Чому мене ніхто не розуміє?

Якщо так, то ви не самотні: схоже переживають усі майже дорослі. Ба більше, ви можете впливати на власний стан. Цей «посібник із виживання» покаже, що відбувається у вашому мозку, як упоратися з хвилюванням і стресом, як когнітивно-поведінкова терапія допомагає боротися з негативними думками.

Для підлітків та дорослих, які хочуть дізнатись про антистресові навички та навчитись назавжди уникати потрясінь.

Лущевська О. Скелет без шафи / О. В. Лущевська. – : Ранок, [2019]. – 96 с. : тв.

У житті підлітків бувають моменти, коли вони почуваються так самотньо… Друзів у Ані фактично немає, через статуру її часто обзивають і ображають однокласники, найкраща подруга Кіра переїхала в інше місто… Єдина відрада дівчинки – це наука. Зокрема, анатомія. Аня мріє стати експерткою з медицини та веде анатомічний блог. А ще має особливого таємного друга. Він завжди підтримає, зрозуміє й розрадить. І, можливо, допоможе дівчинці стати впевненішою та популярнішою серед однокласників.

Гант Л. М. Риба на дереві / Л. М. Гант ; [пер. з англ. Д. Березіної]. – Харків : Vivat, 2019. – 320 с. : тв. – (Книжкова полиця підлітка).

Еллі Нікерсон – особлива дівчинка. Найкраще в класі малює, кмітлива, щира, неабияка фантазерка, але... У неї дислексія, вона не може читати й писати, і це впливає на її самооцінку, стосунки з однокласниками, навчання, життя. Жахливо, коли ти не хочеш нікого смішити, а з тебе сміються. Коли найбільше прагнеш почуватися такою, як усі. Коли виконання домашнього завдання перетворюється на випробування. Потрібна неабияка сміливість, щоб кожного дня приходити до школи.

Коли до школи приходить новий учитель, дівчинка зважується кинути виклик хворобі. Врешті-решт вона усвідомлює, що мислити не так, як усі – це дар, такі люди запалюють світ. Це оптимістична історія про людину, яка прийняла те, що є не такою, як інші. Але на шляху до цього оптимістичного завершення і прийняття Ешлі пройшла чимало випробувань. І розповідь про те, як вона протистояла обставинам, на які не мала впливу, може допомогти іншим дітям, які перебувають у схожій ситуації.

Такі люди запалюють світ.

Всі книги є в фондах нашої бібліотеки. Запрошуємо до читання!

КОТЕЛЕВСЬКИЙ КОРЖИК

Котелевський коржик – бренд автентичного печива від Оксани Дорошенко з Котельви Полтавської області. Це випічка, у якій поєднані традиції регіону та власне художнє бачення майстрині.

Її коржики більше нагадують витвори мистецтва, адже Оксана малює на них справжні картини. Натхненням для смаколиків стали традиційні полтавські панянки – обрядове печиво, яке здавна пекли у регіоні до Різдва. Бажаючи відродити звичай, який почали забувати, майстриня взялась за творчість.

Як виник Котелевський коржик

Пройшло років 15 з мого дитинства і я почала зустрічатись зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Якось на Різдво він приніс мені панянок. У мене був культурний шок. Виявляється, його бабуся та сестра досі пекли це традиційне печиво.

Пройшов час, ми одружились, у нас народилась дитина. У 2016 році мені захотілось долучились до традиції сім’ї і самій спробувати все спекти. Я цілу ніч розписувала своїх панянок. У мене, звісно, не виходило, бо я робила це вперше. Але це мене не зупиняло. Не вдалось завитушки робити, так я крапочками розписувала.

Святки пройшли, а мій потяг до тіста ні. Але ж панянки, як і паски, печуть лише раз на рік і це не та випічка, з якою можна гратись, розважатись або робити мейнстримом. Тоді я почала експериментувати – знайшла перший ліпший рецепт імбирного печива, випікла його і намагалась розписати білковою глазур’ю. Мені сподобався сам процес, тож я буквально вигризала час для себе, щоб можна було щось зробити. Поки дитина вночі спала – я малювала. Поки у неї був денний сон, я доганяла те, що недоспала вночі.

Секретні інгредієнти Котелевського коржика

Котелевський коржик відрізняється від традиційних панянок. По-перше, панянки печуться з прісного тіста – це борошно, цукор, вода і амоній (розпушувач). На смак вони як солоденький сухарик. А Коржик я “кроїла” під себе багато разів, поки добилась потрібної консистенції – щоб він був твердий і не розсипався. Мені подобається, що він ароматний, але без штучних ароматизаторів – у складі какао, кероб, лікер амаретто, ром.

У панянок і Коржиків різний розпис. Панянки – це класика. Це рожева основа і завитушки. І все. Я також використовую традиційний розпис, українські традиційні орнаменти, які є на писанках і на посуді, але це більше і ширше, ніж просто завитушки. Тому я називаю це авторською інтерпретацією традицій.

Котелевські коржики, до слова, можна довго зберігати. Завдяки природним консервантам – мед та кориця – він придатний до споживання пів року. Він не стає сухим як сухарик, а завдяки вершковому маслу з часом виходить більш хрумкий. А класична панянка робиться просто на воді і коли висихає, стає настільки дубовою, що нею можна зуби зламати. Її розмочують у чаї і так їдять.

Зараз Котелевський коржик популярний далеко за межами України – він уже побував у 30-ти країнах світу, став героєм сюжету Reuters та увійшов до каталогу проєкту про традиції Ukraine with love.

«Панянки» – це один із різновидів української святкової випічки, яку готували на Котелевщині напередодні різдвяно-новорічних свят. Особливістю цієї випічки є характерне оздоблення. Більшість виробів фарбували у рожевий колір, а вже зверху тонкими візерунками через паперові ріжечки наносили глазур – білу, жовту та синю. Традиція виготовлення «панянок» простежується з 18 століття.

«Панянок» визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини.

Ці солодощі є важливим елементом ритуалів зимових свят у Котелевській громаді. Зокрема, на Святвечір ними обдаровували «вечірників» хрещені батьки, а на Різдво господарі пригощали колядників. Дівчатам дарували «панянок», хлопцям – «коників».

Котелевську святкову випічку планують включити до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини й надалі просувати обрядове печиво «панянки», аби його внесли до Національного переліку НКС України.

МАКСИМ КРИВЦОВ

Збірка віршів Максима Кравцова вийшла у Франції

Поетична збірка «Вірші з бійниці» Максима (Далі) Кривцова вийшла друком у французькому перекладі.

Книжку опублікували 16 жовтня 2025 року у французькому видавництві Éditions Bleu et Jaune, яке приділяє основну увагу перекладам та видає твори європейських авторів різних країн і мов.

Французькою мовою збірка отримала назву Poèmes de la brèche («Вірші прориву»).

В анотації йдеться: «Ці вірші, написані просто з окопів, вражають, мов уламки снарядів: вони ранять, осяюють, пробуджують. Вони говорять про страшні страждання й скромні мрії солдатів. Вони вловлюють людяність людей, відкриваючи тендітну красу життя навіть у самому серці руйнування. Вони залишають незгладимий слід. Це – літературний заповіт».

«Вірші з бійниці» Максимa «Далі» Кривцова – це щира і потужна збірка поезій, створених на передовій. Ці рядки, написані у складні воєнні часи, пронизані реаліями війни, смутком втрат і неймовірною силою духу. Кожен вірш – це погляд з бійниці, через яку автор бачить не лише війну, але й надію, віру, життя. Ця книга – не просто збірка віршів, а голос покоління, яке переживає складні випробування, захищаючи рідну землю.

Збірка «Вірші з бійниці» Максима Кривцова розповідає про боротьбу українських військових у найскладніших умовах війни, але не лише про фізичні бої. Вірші глибоко проникають у душу і передають емоції, які неможливо описати словами – біль втрат, надію на перемогу, любов до рідної землі та прагнення до свободи. У книзі зібрані ті почуття, які автор пережив на передовій, і які тепер передаються читачам через його поезію. Кривцов описує війну як болючий процес, у якому кожен має свій шлях і кожен знаходить своє місце в боротьбі за Україну.

Зазначається, що видання доповнене фотографіями та рукописами віршів. А також є QR-коди, перейшовши за якими можна почути голос автора.

Переклад зробила Ніколь Дзюб, яка має українське походження. Раніше вона працювала над творами Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» (2024), «The Ukraine» Артема Чапая (2025) та «Тут були ми» Артура Дроня.

Максим Кривцов – поет і військовослужбовець (позивний «Далі»), учасник Революції Гідності. Народився у Рівному, у 2014 році закінчив Київський національний університет технологій та дизайну.

Після початку російсько-української війни у 2014-му пішов до Добровольчого українського корпуса «Правий сектор». Згодом працював у Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО та ООС і Veteran Hub-і.

«Після 2014-го дещо запустився двигун потяга «Україна». Почали з’являтися обговорення щодо важливості мови, культури тощо. У кінотеатрах можна було піти не лише на «Скалу» Джонсона, а й на українських акторів. Я дуже тішився ініціативам типу БУРу, УАЛу. Навколо подібного формувалися спільноти людей, об’єднаних чимось світлим, чимось, за що готові нести відповідальність. А від того, як усе раніше потоплене українське виринає сьогодні на поверхню, у мене перехоплює дихання. … Водночас мені лячно, щоб знову не сталося зворотного процесу – відкату назад, як це було після 90-х», – розповідав він.

Після початку повномасштабного російського вторгнення повернувся на фронт.

Вірші поета виходили друком у збірках «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21 століття Vol. 1: що тебе заколисує?», «Поміж сирен. Нові вірші війни».

Загинув на фронті 7 січня 2024 року.

У серпні 2025 року Максиму Кривцову надали звання Героя України за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові. Окрім того, поета нагородили орденом «Золота Зірка» посмертно.

Як повідомлялось, поетична збірка загиблого військового і поета Максима Кривцова Eilėraščiai iš šaudymo angos («Вірші з бійниці») перемогла у номінації «Найкраща перекладна поетична книжка» на літературній премії 15min metų knygų rinkimai – щорічній книжковій відзнаці литовського видання 15min.lt.

ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

Класика, яка не втрачає актуальності

Серія «Vivat Класика» – унікальна колекція творів найвідоміших українських письменників, що охоплює золотий фонд вітчизняної літератури. Вона представляє читачеві не лише обов’язкову шкільну програму, а й маловідомі, проте надзвичайно цінні зразки літературної спадщини. Усі тексти подані в авторському стилі, з поясненнями, сучасним редагуванням і чудовим художнім оформленням.

«Vivat Класика» – це серія книг, де зібрані твори української класичної та класично-сучасної літератури: як класики минулих століть, так і сучасних авторів.

Видавництво «Vivat» позиціонує ці книги як частину культурної спадщини – вони допомагають глибше пізнати українську культуру, мову, традиції та літературну історію.

Часто ці видання виходять у привабливому оформленні – у твердій палітурці, з упорядкуванням, передмовами, іноді із словниками архаїзмів чи поясненнями контексту, щоб класика була доступнішою сучасному читачеві.

Чому це цікаво

• Дає змогу прочитати важливі твори української літератури: від класиків (наприклад, авторів XIX–XX століть) до творів сучасних письменників, котрі працюють у класичних або «неокласичних» традиціях.
• Допомагає зрозуміти культуру, історію, ментальність українців – література «Vivat Класика» часто відображає ті теми, які важливі для формування національної ідентичності.
• Такі видання можуть стати гарною основою для домашньої бібліотеки – як для щирих любителів класичного слова, так і для тих, хто хоче зануритися у літературну спадщину без зайвих утрат у якості перекладу або оформлення.

«Vivat Класика» буде корисна, якщо ти:

• хочеш познайомитися з українською літературною класикою;
• цікавишся літературною спадщиною, історією, культурою;
• шукаєш якісні видання для своєї домашньої бібліотеки;

Запрошуємо вас у захопливу мандрівку незвіданими просторами української класики.

Йогансен М. Ситутунга / М. Йогансен. – Харків : Vivat, 2025. – 400 с. : тв. – (Vivat класика).

Майк Йогансен – одна з найяскравіших постатей українського літературного авангарду 1920–1930-х років. Письменник, перекладач, мовознавець, мисливець і невтомний експериментатор, який умів поєднати інтелектуальність із живим народним гумором.

«Ситутунга» – збірка п’ятнадцяти творів, що розкривають різні грані таланту автора. Тут фейлетон межує з романом, а легкий жарт обертається на гостру сатиру. Автор із легкістю переходить від дитячої безпосередності до філософських роздумів, граючи зі словом, формою, очікуваннями читача. Ці тексти сповнені несподіваних образів, тонких спостережень і гумору, який не старіє. Кожен рядок живе рухом і зміною, тому з цією книжкою неможливо нудьгувати – вона дивує навіть там, де, здається, усе вже сказано.

У цій збірці є відчуття свободи, гри та щирої любові до життя. Йогансен сміється з людських вад, але робить це доброзичливо, дозволяючи читачеві побачити себе збоку. «Ситутунга» – це погляд на реальність крізь призму творчості, у якій навіть найсерйозніші речі звучать легко. Книга змушує замислитися над тим, як залишатися людиною у світі, що часто забуває про людяність.

Журба Г. Доктор Качіоні / Г. Журба. – Харків : Vivat, 2025. – 320 с. : тв. – (Vivat класика).

Пристрасть, що обернулася на смерть, і зрада, яка ранить глибше за ніж. Печальна історія нещасливого кохання. Хворобливі й болючі почуття, істеричний шал життя. Представляємо вам класику української мелодрами – оповідання та роман Галини Журби.

У романі «Доктор Качіоні» ви поринете у вир фатальних подій, що сколихнули тихе волинське містечко. Юна красуня, мов метелик, зачарований полум’ям кохання, згоріла у його пекельному вогні. Її сміх, жарти, флірт, жага до життя – усе обірвалося на міському цвинтарі, де білий мармур її могили потопає в п’янких пахощах акацій і бузку. Лише один свідок тих давніх днів здатен розкрити завісу цієї сенсаційної і таємничої історії, яка сталася в буремні роки Першої світової війни.

Шевченко Т. Княгиня / Т. Шевченко. – Харків : Vivat, 2024. – 272 с. : тв. – (Vivat класика).

Зворушлива історія наймички, яка до кінця життя не могла зізнатися у своєму материнстві, відверта сповідь колишнього каторжника Кирила, моторошні сільські бувальщини та драматична доля княгині Катрусі – три перші Шевченкові повісті по-новому розкривають нам світ людини першої половини ХІХ століття, її переживання, змагання, мрії та розчарування. Блискучі переклади українською мовою знаних майстрів слова Бориса Антоненка-Давидовича й Віктора Сапіцького ніби наближають Шевченка до нашого часу: його герої та героїні живуть, кохають, страждають і борються, як ми сьогодні.

Франко І. Маніпулянтка / І. Франко. – Харків : Vivat, 2025. – 464 с. : тв. – (Vivat класика).

«Жіночі» тексти чоловіка... Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини і слідство, мобінг і суїцид – усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації і наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.

Кобилянська О. За ситуаціями / О. Кобилянська. – Харків : Vivat, 2024. – 288 с. : тв. – (Vivat класика).

Жінка та її «взаємини» зі світом – головна тема прози Ольги Кобилянської. Щасливо вийти заміж чи знехтувати особистим щастям заради мистецтва? Це та точка, у якій фокусуються пошуки в повісті «За ситуаціями» й новелі «Ідеї». Фатальний збіг обставин, містичні знаки й сеанси гіпнозу переплітаються з розмовами про народ і музику, вибір життєвого шляху і хаос жіночої душі, гроші і зраду в різних її варіантах. І ще – два чоловіки, між якими неможливо знайти рівновагу дівчині з химерним характером і екзотичним ім’ям Аглая-Феліцітас у світі, що вже відчуває на собі подих Першої світової війни.

Домонтович В. Доктор Серафікус / В. Домонтович. – Харків : Vivat, 2024. – 320 с. : тв. – (Vivat класика).

Серце професора – це енциклопедія пристрастей, прихованих за списками літератури й примітками. У «Докторі Серафікусі» воно пульсує в унісон із вибуховими хвилями історії. Воно поривається до аудиторій і бібліотек, але не може уникнути парків і модних кав’ярень, затишних ярів і диких завулків. Чи важко натрапити на хіпстерку у 1920-х роках? Що простіше – закохатися в таку дівчину чи в місто? Як залишатися українськими інтелектуалами після навали «хороших росіян»?.. Відповіді знають В. Домонтович і його химерні, зате переконливі персонажі. Один із найзагадковіших українських романів уперше друкується з розділами й фрагментами, які дивом уціліли в архіві.

ОЛЕКСА ПІДЛУЦЬКИЙ

Лідери, що змінили світ

Олекса Підлуцький – відомий публіцист та журналіст-міжнародник. Відвідав 53 країни світу. Був засновником і головним редактором першої в Україні недержавної економічної газети «Фінансовий Київ», заступником головного редактора мюнхенського журналу «Ukraine Report», першим редактором відділу міжнародної політики та інформації газети «День», прес-офіцером Прес-служби католицьких церков під час підготовки і проведення візиту Його Святості Івана-Павла ІІ в Україну. Кандидат економічних наук, був докторантом Українського вільного університету в Мюнхені та Інституту економіки НАН України. Має 135 наукових публікацій, зокрема дві монографії, та близько 1600 публікацій у періодичній пресі. Викладає журналістську майстерність в Інституті журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.

Підлуцький Олекса. Лідери, що змінили світ / О. Підлуцький. – Харків : Фоліо, 2020. – 444 с.

Нова книга Олекси Підлуцького – це глибоке дослідження про суперечливе, динамічне, різнобарвне, яскраве й водночас трагічне ХХ століття, здійснене шляхом оцінки діяльності та ретельного змалювання психологічних портретів найвидатніших діячів цієї епохи. Юзеф Пілсудський та Віллі Брандт, Махатма Ґанді та Вацлав Гавел, Авґусто Піночет та Марґарет Тетчер... Героїв цієї книжки об’єднує те, що кожен з них зміг стати справжнім лідером нації, згуртувати співвітчизників і вивести свою країну з глибоко кризових ситуацій. Автор, розповідаючи про 30 знакових особистостей минулого століття, показує їх без звичних штампів, надає маловідомі факти і водночас змушує замислитися, яким має бути політичний лідер, що може Україна запозичити з безцінного досвіду цих видатних діячів. До книги увійшли матеріали, опубліковані на сторінках аналітичної газети «Дзеркало Тижня».

Книга являє собою блискучий і захоплюючий публіцистичний твір, адже Олекса Підлуцький володіє рідкісним даром – розповідати про складні речі простими, але вкрай влучними і яскравими словами. І водночас вона без сумніву має усі ознаки серйозної дослідницької просопографічної праці. Перед нами – наукова реконструкція колективної біографії вищої управлінської еліти суспільства – державних діячів, ідеї та діяльність яких змінила хід історичного процесу не лише в окремій країні, але й на цілих континентах. Неупереджена оцінка їх діяльності подана на загальному тлі світового історичного розвитку, що дозволяє отримати адекватне уявлення про складність й суперечливість історичних процесів новітнього часу і, водночас, відчути їх людський вимір, їх живий, творчий зміст.

Виходячи з методологічних засад історизму та обʼєктивності автор будує свої реконструкції на широкій джерельній базі, вичерпній і цілком достатній для відтворення як епохи, так і обраного персонажу. У колі використаних джерел знаходимо: офіційні (програмні) урядові і партійні документи; промови, виступи, інтервʼю та інші публіцистичні, науково-популярні, літературно-філософські твори та наукові праці політичних лідерів; мемуари, спогади та автобіографічні праці; художні твори, присвячені історичним постатям тощо. Відтак є усі підстави віднести книгу Олекси Підлуцького до строго документально-історичного жанру.

Насамкінець хотілося б побажати автору створити, можливо, основний нарис його життя, – про особистість, яка виведе Україну з темряви навʼязаної агресивним сусідом війни і розірве колись «братні» обійми, які міцно тримають нашу державу в зоні «русского мира» і приведе її врешті до Європейського Союзу. А нам залишається стати вдячними читачами такої праці.

НІКОЛА ТЕСЛА: ТА КНИГИ ПРО НЬОГО

Книжки пояснюють: що винайшов Нікола Тесла, і чому це важливо

У новому циклі публікацій «Книжки пояснюють» ми розповідаємо про сучасні пізнавальні видання для дітей і підлітків. Вони присвячені видатним особистостям, великим винаходам, явищам природи, флорі і фауні та різним наукам. У сьогоднішньому огляді – книжки, присвячені Ніколі Теслі, видатному винахідникові в галузі електрики, магнетизму та електротехніки.

Що не подобається на уроках фізики? Багатьом учням досить важко по-справжньому зацікавитися законами механічного руху, тепловими двигунами чи паралельним і послідовним з’єднаннями провідників. Звісно, якщо це не їхня пристрасть змалечку. Те, наскільки цікаві й важливі подібні теми, більшість із нас розуміє вже в дорослому віці.

Утім, усе має зовсім інший вигляд, якщо учням трапився талановитий учитель фізики. Або ж якщо вони черпають інтерес із мотиваційної літератури, яка вміє цікаво й зрозуміло пояснити складні речі. Спрацьовує психологічний закон: щойно дитина самостійно пробиває стіну нерозуміння й вигукує «Еврика!», її охоплює інтелектуальний азарт.

У цьому огляді розповідаємо про книжки, присвячені винахідникові Ніколі Теслі. Вони в захопливий спосіб торкаються багатьох тем зі шкільної програми. Також це гарні зразки біографічної літератури, здатні надихати дітей і дорослих.

Лука Новеллі. Тесла та машина на космічній енергії.

Італійський письменник і художник Лука Новеллі написав і намалював серію книжок для дітей про видатних науковців – Галілея, Ейнштейна, Дарвіна та інших. Це біографії, адаптовані так, що їх можуть читати діти від 8-9 років. Верхньої вікової межі у його книжок немає – дорослим вони цікаві теж.

Нікола Тесла – батько багатьох технологій, якими ми користуємося щодня. Він винайшов змінний струм та електродвигуни, радіопередавання та пульт дистанційного керування. Навіть радар та літаки вертикального злету спроектував наш неймовірний Нікола.

Головні герої у книжках Новеллі розповідають про себе самі. Цей прийом наближає «далеких і незбагненних геніїв» до дитини, дозволяючи збудувати довірливу розмову на рівних. Читач може краще засоціювати себе з персонажем, а отже – глибше пережити текст і більше з нього почерпнути.

Привіт усім. Чи то пак «Здраво», як кажуть на моїй батьківщині! Мене звати Нікола, я син Мілутіна та Джуки Теслів. Я серб і живу в селі Сміляні, що розкинулося на схилі гори в Королівстві Хорватії.

Книжка Луки Новеллі максимально залучає прийоми розважальної літератури, щоб зацікавити недосвідченого читача. Ілюстрації, що поєднують елементи коміксів і карикатур, тут не менш важливі за текст. Вони задають правильний настрій, показуючи, що читати про науковців – не нудно чи складно, а весело, легко й захопливо. Наприкінці книжки подано словничок термінів.

«Тесла та машина на космічній енергії» не пояснює, як зібрати радіо чи з чого складається електродвигун. Це було б досить складно зробити для обраної вікової групи. Але ця книжка цілком здатна надихнути юного читача – відразу чи трохи згодом – узяти до рук іншу книжку, в якій будуть усі потрібні пояснення.

Що робить ця книжка:

• Розповідає біографію Ніколи Тесли для дітей від 8-9 років;
• Пояснює, що саме винайшов Тесла та як його винаходи змінили історію;
• Робить незбагненного генія близьким і зрозумілим дитині;
• Показує, що наука – захоплива й дотепна, а читати про науковців – весело;
• Кумедні ілюстрації сприяють кращому розумінню та запам’ятовуванню.

Опанасенко. О. Нікола Тесла : біографічні нариси для дітей / О. Опанасенко. - Київ : Агенція ІРІО, 2017. - 112 с. : м. - (Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей).

Українське видавництво ІРІО кілька років тому започаткувало серію «Видатні особистості. Біографічні нариси для дітей». Історію життя Ніколи Тесли для неї написала журналістка Ольга Опанасенко, авторка раніше опублікованої в цій же серії біографії Блеза Паскаля.

З різних джерел, зокрема й автобіографії Тесли, авторка добирає найцікавіші та найяскравіші епізоди і компонує їх у послідовну, розмірену й детальну розповідь, зрідка перемежовану, на жаль, суто декоративними ілюстраціями.

Ані Лука Новеллі, ані сам Тесла (в автобіографії, про яку буде сказано нижче), не мають змоги в межах обраних ними форматів детальніше зупинятися на якихось незрозумілих моментах чи термінах. Але понад сто сторінок цього видання дають змогу Опанасенко розжувати й розкласти по поличках усе, що може здатися дитині заскладним. Зроблено це так органічно й талановито, що хочеться відразу ж замовити письменниці який-небудь альтернативний підручник чи посібник для школи.

Спостерігати дію електрики можна повсюдно. Наприклад, ще в ранньому дитинстві Тесла був зачарований яскравими блакитними іскрами, які «сипалися» з його улюбленого кота Мачека, якщо в темряві погладити його густе хутро. […] Електричний струм – це потік заряджених частинок. […] У проводах струм може текти весь час в одному напрямку – тоді його називають постійним. Або він може бути змінним – це коли заряджені частинки-електрони, немов косяк рибок, пливуть то в одному напрямку, то, через рівні проміжки часу, у протилежному.

«Нікола Тесла» – це чітко витриманий формат нон-фікшн для читачів середнього шкільного віку (і старших), зі списком використаних джерел, рекомендованої літератури та іншими атрибутами поважної пізнавальної книжки.

Але головна заслуга даного видання – це створення літературного «байопіку»: у ньому з кінематографічним масштабом зображено непересічну особистість, яка може надихати і мотивувати людей різного віку, талантів і професій.

Що робить ця книжка:

• Дає детальну і ґрунтовну біографію Ніколи Тесли для дітей від 9-10 років;
• Зрозуміло пояснює фізичні явища і складні терміни;
• Правильно розставляє акценти: жоден талант не обернувся на генія без зусиль, наполегливості й невтомної праці;
• Провокує до спільного родинного читання.

Тесла, Нікола. Мої винаходи. Автобіографія / Н. Тесла ; пер. з англ. О. Гординчук. - Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. - 132 с.

1919 року американський науково-технічний щомісячник Electrical Experimenter розпочав публікувати цикл статей Ніколи Тесли. У них винахідник розповідав про своє життя, погляди та відкриття. Згодом ці публікації зібрали під однією палітуркою й видали друком як автобіографію Тесли.

Свої статті Тесла адресував передусім юнацтву, яке було основною аудиторією журналу. Тож від докладно зупинявся на тому, які чинники сформували його як особистість, інженера-винахідника й мислителя. Тесла відверто розповідає не лише про перешкоди, які йому довелося здолати на шляху до омріяної професії, але й про свої хвороби та численні дивацтва. До того ж, він робить це з гумором та м’якою іронією, що прихиляє до нього читачів.

«Я мав палку нелюбов до жіночих сережок, але інші прикраси, як-от браслети, мені якоюсь мірою подобалися, залежно якого взору. Вигляд перлини мало не обурював мене, але захоплював блиск кристалів чи предметів із гострими краями та гладкими поверхнями. Я б нізащо не торкнувся волосся іншої людини, хіба що під дулом пістолета.»

Автобіографія Тесли – це нагода почути його «живий голос», зрозуміти хід думок і прагнень людини, що була одночасно і суголосною своєму часові, і випереджала його. Це також нагода здивуватися точності внутрішнього барометра Тесли. Він не лише провістив чимало винаходів майбутнього, як-то бездротовий зв’язок, але й зробив точні передбачення щодо історичних катаклізмів ХХ століття – ядерної зброї, тоталітарних режимів, холодної війни.

Якщо ми колись розщепимо атом чи винайдемо якийсь інший спосіб вироблення дешевої й невичерпної енергії в будь-якому місці земної кулі, це досягнення, замість стати благословенням, може призвести до катастрофи, спричинивши поширення міжусобиць та анархії, що врешті закінчиться приходом до влади ненависного силового режиму.

Що робить ця книжка:

• Показує Ніколу Теслу зсередини;
• Розповідає, як жили, про що розмірковували та мріяли люди кінця ХІХ – початку ХХ століття;
• Доводить, що геній-винахідник може бути нездарою-бізнесменом;
• Озвучує міркування та прогнози, від яких стає трохи моторошно;
• Демонструє численні фото Ніколи Тесли та його видатних експериментів.

Карлсон В. Бернард. Тесла. Винахідник електричної епохи / В. Б. Карлсон ; пер. з англ. К. Булкіна. - [Київ] : КМ-БУКС, [2020]. - 416 с.

Номінант премії Royal Society Winton з наукової літератури (2014)

Почесна згадка Асоціації американських видавців у PROSE Awardin Biography and Autobiography (2013)

Одна з найкращих книжок про науку 2013 року за версією Amazon.com

Вибір 2013р. Outstanding Academis Titles!

У цій книжці В. Бернард Карлсон демістифікує постать легендарного винахідника, поміщаючи його в культурний та технологічний контекст часу й зосереджуючись як на власне винаходах Тесли, так і на завоюванні та підтриманні його зіркової слави. Ця ґрунтовна біографія по-новому висвітлює містичний підхід Тесли до винахідництва та бізнес-стратегії, що стояли за його найважливішими технологічними звершеннями.

В. Бернард Карлсон є професором науки, технології та суспільства у Школі інженерних і прикладних наук, а також професором історії в Університеті Вірджинії.

Тайны и загадки Николы Теслы / [составитель Ю. Пернатьев]. - Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2019. - 319 с. Нікола Тесла – унікальна і непересічна особистість в історії світової науки. Його наукова діяльність і особисте життя породили безліч міфів, загадок і легенд. Донині точно не відомо, де правда, а де вигадка в життєписах одного з найбільш талановитих винахідників і містифікаторів XIX-XX століть. Дивакуватість Тесли проявлялася у чому: він майже завжди ходив в рукавичках і патологічно боявся мікробів. Волів обідати на самоті. А прогулюючись по вулиці, міг ні з того ні з сього зробити сальто або, зупинившись на алеї парку, продекламувати уривок з «Фауста». Тесла стверджував, що він черпає свої феноменальні знання з величезної бібліотеки Всесвіту... Кажуть, геніальність межує з безумством. Так чого ж було більше в знаменитому вченому – дивних і часом лякають фобій або істинного таланту?

ІРЕНА КАРПА

Досьє присвячене творчості Ірени Карпи – письменниці, чиї книги допомагають природньо перейти на українську мову. Людині, яка втілює сучасний образ української інтелектуалки: вільної, іронічної, творчої, тому в її текстах українська звучить легко і живо. Це досьє – про любов до слова, що робить нас справді українцями. Видання адресоване молодим і дорослим читачам, які цінують відвертість, самоіронію та свободу самовираження. Тим хто шукає власну ідентичність, прагне сучасної української мови та відкритого погляду на світ і себе в ньому.

Книжки, які допомагають перейти на українську. Ірена Карпа: біобібліографічне досьє / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара ; уклад. О. Пошибайло. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2025. – 28 с.

КАТЕРИНА БІЛОКУР

Розвідка розповідає про долю художниці-самоучки з Богданівки Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині – Яготинський район Київська область), її творчий доробок, що підкорив світ, та видатних особистостей, які відіграли особливу роль у її житті. Рекомендовано старшокласникам, студентам, викладачам та всім, хто цікавиться видатними особистостями України.

Життя в обіймах квітів: до 125 річчя від дня народження Катерини Білокур) : бібліограф. розвідка / Полтавська обласна бібліотека для юнацтва ім. Олеся Гончара ; уклад. Н. Карпінська. – Полтава : ПОБЮ імені Олеся Гончара, 2025. – 24 с.

АНДРІЙ ФИЛИПЧУК

Люди культури, яких забрала війна. Андрій Филипчук : зберегти історію

2 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на сході України загинув наш колега, археолог Андрій Филипчук.

Народився 25 вересня 1989 року у Львові в родині відомого українського археолога Михайла Филипчука. У 2006-2011 роках навчався на історичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, у 2011- 2014 роках – в аспірантурі при кафедрі археології та спеціальних галузей історичної науки.

З юних років Андрій Филипчук був закоханий в археологію, тому поринув у вивчення минувшини нашого краю. Разом із батьком проводив дослідження слов’янських пам’яток Українського Прикарпаття. Після створення у 2015 році історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» обійняв у ньому посаду заступника директора з наукової роботи, провадив активну дослідницьку роботу – керував археологічними експедиціями, публікував та редагував збірники наукових праць, статті та монографії, докладав значних зусиль для популяризації середньовічної історико-археологічної спадщини України.

У планах були нові студії, захист дисертаційного дослідження. Однак трапилося 24 лютого 2022 року. Андрій став на захист нашої Батьківщини зі зброєю в руках, перебував у найгарячіших точках, мужньо виконував свій обов’язок, бо, як сам вважав: «За кого ми воюємо: за сім’ю, за рідних, за дім, за Україну».

Був учасником численних археологічних експедицій, головних робіт Інституту археології ЛНУ ім. І. Франка, очолюваного його батьком. Зокрема, під його керівництвом працював у Пліснеській археологічній експедиції (2003-2014) де пройшов шлях від різнороба до керівника одного з розкопів (спрямованого, переважно, на вивчення фортифікацій городища).

Також Андрій Филипчук проводив дослідження слов’янських пам’яток Українського Прикарпаття. Після створення у 2015 році Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» обійняв у ньому посаду заступника директора з наукової роботи, провадив активну дослідницьку роботу – керував археологічними експедиціями, публікував та редагував збірники наукових праць, статті та монографії, докладав значних зусиль для популяризації середньовічної історико-археологічної спадщини України.

З початком повномасштабної війни російської федерації проти України, відомий вчений вирішив стати на захист Батьківщини. Служив у складі 103-тої окрема бригада Сил територіальної оборони Збройних сил України.

За спогадами колег та близьких, він перебував у найгарячіших точках, мужньо виконував свій обов’язок, бо, наголошуючи: «За кого ми воюємо: за СІМ’Ю, за РІДНИХ, за ДІМ, за УКРАЇНУ».

2 лютого життя відомого вченого трагічно обірвалося внаслідок артилерійського обстрілу окупантів під Кремінною на Луганщині.

Своїми спогадами про полеглого захисника поділився його колега, відомий історик Тарас Чухліб:

«Познайомився особисто з Андрієм під час захисту ним у 2011 зразкової магістерської роботи у Львівському Національному університеті імені Івана Франка. Тоді був головою державної екзаменаційної комісії й відразу виокремив ґрунтовну дослідницьку працю з археології України молодого, розумного і красивого хлопця.

Потім ми з Андрієм часто переписувалися на Facebook щодо різних історичних проблем, бачилися у Львові під час наукових конференцій і я часто консультувався у нього щодо питань археології Русі…

Героїчна загибель Андрія – це велетенська втрата для його родини, батька Михайла і мами, друзів, колег та усієї історичної науки України..»

Надзвичайно зворушливі та теплі слова про відомого залишив на своїй сторінці у Facebook Руслан Бондаренко:

«Мав честь бути знайомим з Андрій Филипчук. Його ерудиція, глибинні знання з предмета, вміння змусити студентів критично мислити залишились в пам’яті після єдиного семінарського заняття на істфаці. Андрій Михайлович гідно продовжив справу свого видатного батька. Його самовіддана праця в історико-культурному заповіднику «Давній Пліснеськ» заслуговує найвищих оцінок. Мужній крок – захищати Батьківщину, Рідних, Друзів з перших днів війни характеризує Андрія як справжнього Героя. Дуже важка втрата. Мої співчуття близьким. Така світла людина як Андрій обов’язково надихатиме нас на добрі вчинки своїм життєвим шляхом».

В Андрія Филипчука залишилася дружина Галина, маленький син Артур та сестра Христина.

Над Пліснеськом сходить сонце. Прохолодні ліси дихають туманом, а хлопці з археологічної експедиції вже познімали футболки та кидають лопатами землю. Серед них – студент історичного факультету Андрій Филипчук. Усміхається, мружиться в небо, затягується цигаркою.

День на розкопках прадавнього слов'янського городища почався рано. О 5:30 розпалили піч, о шостій поставили готуватися сніданок, о восьмій уже взялися до роботи. Андрій копає, жартує, не замовкає ні на хвилину, навіть щоб віддихатися. При цьому пильнує, щоб усе було зроблено правильно. Стінки розкопу мають бути ідеально рівними, кілочки – однаковими, мотузки, що розмежовують ділянку, – прямими.

Після обіду робота на розкопі спиняється, але Андрієві не сидиться на місці. Він вигадує для експедиції спортивні змагання. Футбол, волейбол, запливи у ставку, іноді – бої з дерев’яними щитами й мечами, як у давнину. «У нас тут наче спортивний табір, а не наукова експедиція», – сміється його майбутня дружина Галина.

Увечері, під зорями, накривають великий стіл, запалюють свічки. Хтось приносить із намету гітару, хтось розглядає знайдений за день «шмельц» – невеличкі фрагменти кераміки, які часто трапляються на розкопках. Андрій розпалює люльку і каже:

– От уявіть, скільки людей мало б стояти на обороні Пліснеська, щоб відбити напад Володимира Святославовича?

Розмова спалахує, жвавішає, не стихає до глибокої ночі. Говорять про давні війни, археологію та історію, яку відчувають під ногами. Але врешті все зводиться до одного. «Завжди Пліснесько, – каже Галина. – Він завжди хотів говорити про Пліснесько».

Давньоукраїнське городище Пліснесько лежить біля села Підгірці на Львівщині. За часів розквіту, у IX-X столітті, його площа лише по периметру оборонних ліній сягала 225 гектарів, що набагато перевищувало площу давнього Києва часів Київської Русі. Згодом Пліснесько захопив князь Володимир Святославович, а у 1241 році його знищила орда хана Батия. Досліджувати городище почали ще 1810 року. У 1990-х роках за розкопки взявся Андріїв батько, Михайло Филипчук.

Андрій уперше потрапив на розкопки Пліснеська в чотирнадцять років і прикипів до нього на все життя. «Кожна заблудла в давній історії душа, яка хоч раз побувала на Пліснеську, його не зможе викреслити зі свойого серця», писав він. «Якби ви хоч день провели на Пліснеську, – каже Андрієва колега Оксана Якубовська, – ви б зрозуміли, чому ми всі тут застрягли». Пліснесько, писав Андрій, це «скарб», «перлина», «наріжний камінь», на якому постало одне з найбільших слов’янських городищ Європи, а язичницькі святилища перетворилися на християнську церкву. Це була спадщина Андрієвого батька, який присвятив Пліснеську життя, і спадщина всього українського народу, чию історію Андрій читав у шарах брунатної землі.

КНИГИ, ЯКІ РОЗВИВАЮТЬ УЯВУ ДІТЕЙ

Книги, що розвивають уяву та фантазію у дітей

У сучасному світі, де діти оточені гаджетами та візуальним контентом, книга стає особливо цінним джерелом розвитку фантазії. Адже під час читання мозок працює активніше, ніж під час перегляду мультфільмів або відео, оскільки він самостійно створює образи, доповнюючи сюжет власними деталями.

Вибір правильної літератури може значно вплинути на розвиток уяви дитини. Ось кілька тем книг, які особливо корисні:

• Казки та міфи. Вони знайомлять дітей із символами, архетипами та основами фантазійного мислення. Казки вчать розрізняти добро і зло, розвивають емпатію та логічне мислення.
• Пригодницькі романи. Читання історій про подорожі, загадкові місця та героїчні вчинки стимулює бажання досліджувати світ і створювати власні альтернативні сценарії.
• Фентезі та наукова фантастика. Такі твори допомагають розширити межі уяви, адже у них відсутні обмеження реального світу. Дитина вчиться думати нестандартно, придумувати нові світи та можливості.
• Книги з інтерактивними елементами. Це можуть бути книги-загадки, енциклопедії з доповненою реальністю або творчі збірки завдань. Вони мотивують дитину до активного мислення та участі в процесі.

Сент-Екзюпері А. де. Маленький принц / А. де Сент-Екзюпері ; [пер. із франц. Туан Ань Нгуєн]. – [Харків] : Ранок, [2024]. – 112 с. : тв. – (Бібліоманія).

«Маленький принц» розповідає про пілота, який опинився в пустелі, лагодячи свій літак, доки одного дня він не зустрічає хлопчика – Маленького принца. Хлопчик розповідає пілоту багато історій про свою чарівну подорож зі своєї маленької планети та про зустрічі з різними дорослими.

Історія зосереджується на тому, що дорослих цікавлять лише цифри або маловажливі життєві справи, яких Маленький принц не може зрозуміти. Історія підкреслює, як більшість дорослих втрачають такі прості речі в житті, як дружба, кохання, мрії та краса світу, тому що вони занадто зайняті здобуттям багатства та влади. Їх обманом змушують повірити, що цифри, ціни та гроші важливі, а без них життя не має сенсу.

Завдяки своїм стосункам із Маленьким принцом пілот знову починає малювати, і картини надзвичайно чарівні. Ілюстрації до казки робив сам Антуан де Сент-Екзюпері.

Рутківський В. Джури козака Швайки : [роман] : / В. Рутківський. – [19-тє вид.]. – [Київ] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2023]. – 337 с. : тв.

Серія книг Володимира Рутківського «Джури» – це захоплива історично-пригодницька тетралогія, яку рекомендують як дітям, так і дорослим. Рецензії відзначають динамічний сюжет, яскравих персонажів, багату мову з прислів'ями та прислівниками, а також розкриття важливих тем, як-от патріотизм, дружба, зрада та боротьба добра і зла. Книги пропонують читачам поринути в атмосферу історичної України, дізнатися про козацькі часи, навчитися військової справи та життєвої мудрості.

Функе К. Чорнильне серце : [трилогія «Чорнильний світ» : Кн. 1] / К. Функе ; пер. з нім. О. Логвиненко. – Вінниця : Теза, 2012. – 576 с. : тв.

«Чорнильне серце» Корнелії Функе є першим романом у «Чорнильній трилогії». Ця фентезі-трилогія, що розповідає про пригоди дівчини Меггі та її батька-палітурника, складається з трьох книг: «Чорнильне серце», «Чорнильна кров» та «Чорнильна смерть».

Меґґі обожнює казки, але відтоді, як її мати загадково зникла, батько чомусь не читає дівчині вголос…

Та настає день – і батькові доводиться розкрити доньці таємницю: коли він читає вголос, слова оживають, а лихі персонажі сходять зі сторінок історії в реальний світ. І вже скоро Меґґі – разом з батьком і тіткою Елінор – потрапляє в такі пригоди, про які досі читала лише в книжках…

Чи вдасться Меґґі переконати автора переписати книжку й долі героїв? А головне – чи зможе дівчина відшукати матір?

АНАСТАСІЯ ФОМІЧОВА

«Соціально свідома література»: українка здобула французьку премію імені Андре Мальро

«Я маю велику честь оголосити, що Volia отримала премію Андре Мальро, яка щороку присуджується за твори, присвячені людській долі, написані французькою мовою», – сказала Фомічова.

Українська письменниця, політологиня та колишня бойова медикиня парамедичного батальйону «Госпітальєри» Анастасія Фомічова стала однією з переможців французької літературної премії імені Андре Мальро.

Фомічову відзначили за книжку «Воля. Доброволиця в українському опорі» (Volia: Engagée volontaire dans la résistance ukrainienne) у номінації «Соціально свідома художня література».

Анастасія Фомічова – політологиня, письменниця, колишня парамедикиня «Госпітальєрів». Народилася у Києві, виросла у Франції. Її дослідження та публікації здебільшого стосуються зв’язків між війною, недержавними структурами, олігархами, корупцією та інституційною трансформацією Української держави.

У 2017 році вона приєдналася до батальйону «Госпітальєри» – волонтерської організації, яка евакуює поранених із передової в Україні. З початком повномасштабного вторгнення призупинила навчання в докторантурі та повернулася в Україну, аби взяти участь в обороні країни.

«Воля. Доброволиця в українському опорі» (Volia: Engagée volontaire dans la résistance ukrainienne) вийшла у вересні 2025 року у французькому видавництві Grasset французькою мовою. «Воля» – українське слово, яке не має відповідника у французькій мові, але яке можна перекласти як "бажання" і "свобода". Це слово втілює в собі рішучість цілого народу і є лейтмотивом розповіді, яку Анастасія Фомічова подає нам тут. Про участь авторки в українському опорі, а також занурює читачів у коріння війни між Україною та росією, що триває вже понад століття. Через її особисту та сімейну історію постає насильницька спадщина СРСР: Голодомор – великий голод, організований Сталіним, який вбив мільйони українців, механізми радянської номенклатури, до якої належав дід Анастасії, і, звичайно, Чорнобильська катастрофа, яка змусила її матір виїхати до Франції в 1990-х роках. Це прониклива і жахлива історія, яка звучить як борг перед тими, хто пожертвував собою, щоб Європа залишилася вільною», – йдеться в анотації.

Премія імені Андре Мальро щороку відзначає художній твір, присвячений людському буттю, написаний або перекладений французькою мовою, а також за есе про мистецтво, опубліковане протягом року або в процесі публікації.

Лауреати отримують грошову винагороду в розмірі 1933 євро – число, що символічно відсилає до 1933 року, коли Андре Мальро отримав премію Гонкур за роман «Людська умова» (La Condition humaine, Gallimard). Спеціальна відзнака журі не є грошовою.

«Створення літературної премії імені Андре Мальро – це спосіб увічнити пам’ять цього видатного письменника, чия творчість і далі є джерелом світла, прозрінь і громадянської відданості. Разом із постаттю Андре Мальро ми вшановуємо цінності незаангажованості та художньої творчості, що утверджують сенс людської умови», – зазначили журі.

ВІД СКОВОРОДИ ДО СЬОГОДЕННЯ

Від Сковороди до сьогодення: 100 знакових творів українською мовою.

Продовжуємо серію публікацій, присвячених письменникам та їхнім творам, що увійшли до ТОП-100 та які є в нашій бібліотеці. Це книги українською мовою, які формують уявлення про культуру, цінності, людські почуття й історичні події.

Запрошуємо вас у захопливу подорож сторінками безсмертних творів.

Майк Йогансен.1895, 28 жовтня – у Харкові народився Майк (Михайло) Йогансен – письменник, поет, перекладач, автор першого українського бестселлера, один із засновників ВАПЛІТЕ.

По батьківській лінії був чи то шведом, чи то норвежцем, чи то латишем. По матері походив зі старобільського козацького роду Крамаревських. «І, хоч опускалось коріння мого генеалогічного дерева в сиву запорізьку старину, все ж перші вірші свої я, Майк Йогансен, вирізав на дверях льоху німецькою мовою,– пише Йогансен у «Автобіографії», опублікованій 1929-го у альманасі «Літературний ярмарок». – Мавши вже 9 літ з дня народження, дуже розумно філософствував там про старість і смерть. Року 1918-го спробував писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніше». Вільно володів англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, скандинавськими, майже усіма слов’янськими мовами, знав старогрецьку та латину.

Навколо Майка Йогансена гуртувалися талановиті митці – Юрій Яновський, Микола Бажан, Юрій Смолич, Василь Еллан-Блакитний. Близькі стосунки пов’язували його з Миколою Хвильовим та Володимиром Сосюрою. Дружба з Олександром Довженком зав’язалася зі спільного захоплення полюванням та рибалкою.

Був вправним гравцем у більярд. Відпочиваючи з друзями, задля розваги вирішили заключити парі на «ганьбу». Володимиру Маяковському-затятому більярдисту, який програв, довелося лізти під більярдний стіл і звідти декламувати вірші.

1925-го вийшов пригодницький роман Майка Йогансена під псевдонімом Віллі Вецеліуса «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших», який мав шалену популярність. Кожний розділ роману виходив окремим випуском. Цьому твору судилося стати справжнім бестселлером, бо протягом року загальний наклад книжок становив сто тисяч примірників.

У цей час Майк Йогансен відкрив для себе кіно. З Юрком Тютюнником вони написали сценарій фільму «Звенигора». Стрічку знімав Олександр Довженко. Він вніс зміни до сценарію, тому Йогансен відмовився від авторства. Після цього згасає їхня дружба.

Йогансен звертається до сюжетного вірша, балад, віршованих оповідань, нарису, поєднання прози та поезії, містифікації. Відчуваючи власну загибель, 1920-го він написав вірша «Я знаю: загину».

У дахiв iржавiм колоссю

Никає мiсяць кривавий,

Удосвiта серп укосить

Молоду зiв'ялу отаву.

Яке ще сонце глибоке,

Як виють собаки на мiсто

Гей кликом тисяч i тисяч!

Я знаю: загину високий,

В повiтрi чистiм i синiм.

Мене над мiстом повiсять:

Зорi досвiтнiй в око,

В холодне око дивитись.

18 серпня 1937-го о 16-й НКВСівці заарештували Майка Йогансена за звинуваченням в діяльності антирадянської, націоналістичної організації, яка прагнула шляхом терору й збройного повстання проти радянської влади відірвати Україну від Радянського Союзу. На допитах письменник тримався гідно: «Я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, – свідчив Йогансен на допиті 16 жовтня 1937-го, – Що саджають людей безневинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади».

Майка Йогансена розстріляли 27 жовтня 1937-го у Києві. Тіло було таємно поховане у Биківнянському лісі.

Йогансен М. Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію : вибрані твори / М. Йогансен. – Київ : Знання, [2016]. – 190 с. : тв. – (Скарби).

У цій книжці ви знайдете твори, які стали візитівкою Йогансена, – іронічний, пародійний роман «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію», ключовий для розуміння творчого підходу автора текст «Як будується оповідання» та вибрані поезії.

Це тексти справжнього літературного експериментатора. Його мета — розхитати наші уявлення про те, якою має бути література, і, з одного боку, занурити читача в мистецьку гру, а з іншого – показати, яке естетичне задоволення можна отримати від цих експериментів.

Свого часу він зізнався читачам, що ніколи не зупиняється перед тим, аби порушити ще одну традицію. Це і визначило стиль його творчості – ламати правила та з їхніх уламків витворювати нову поетику.

Іван Карпенко-Карий. Народився 29 вересня 1845 в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда (Херсонщина). У сім’ї управителя поміщицького маєтку Карпа Тобілевича. З цієї творчої родини походили – Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський.

Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на «відмінно». Іван Тобілевич отримав посаду писарчука в 14 років, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше – до столоначальника у кримінальній частині.

Протягом 23 років був чиновником і довгий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий 1883 за постачання паспортами революціонерів.

З 1860-их років приймав активну участь у театральному житті. Він був членом різних театральних груп, на основі яких і утворився театр корифеїв. Саме Карпенко-Карий був одним із його засновників.

У 1880-і роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. У 1886 році в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» І «Розумний и дурень». У 1887 році була видана його драма «Наймичка» (в Херсоні), в 1891 – «Мартин Боруля» (надруковано в «Зорі»).

Перевага його драм – жвавість, цілісність характерів і хороша мова.

У 1900-1904 рр. письменник створив свою трупу. Сам грав переважно комедійні ролі.

1906 – захворів, залишив сцену й виїхав на лікування до Берліна.

15 вересня 1907 року Карпенко-Карий помер після тяжкої хвороби у Берліні, куди їздив на лікування; поховано його на хуторі Надія.

Карпенко-Карий І. Безталанна : драма в 5-ти діях / І. Карпенко-Карий // Карпенко-Карий І. Вибрані п’єси. – Київ : Дніпро, 1976. – С. 69-121.

Події драми розгортаються у XIX столітті, в українському селі. Точного географічного розташування села не вказано. Час дії – невизначений період протягом XIX століття, що дозволяє зосередитися на універсальних проблемах людських взаємин та морального вибору. Історичний контекст відображає тогочасні соціальні умови українського села, де норми моралі та суспільні стереотипи мали значний вплив на життя людей.

Драма «Безталанна» розповідає про складні взаємини між селянами Гнатом, Варкою та Софією. Гнат, палко закоханий у Варку, одружується з Софією, яку не кохає. Його ревнощі та гордість, а також метання між двома жінками, стають причиною внутрішніх страждань. Софія, його дружина, терпляче зносить його ставлення, але відчуває глибоку зневіру. Стосунки між Гнатом і Софією поступово загострюються, переростаючи у непорозуміння та емоційні спалахи. У кульмінаційний момент, під впливом неконтрольованого гніву, Гнат завдає Софії смертельного удару. Драма завершується загибеллю Софії, оплакуванням її батьком Іваном та усвідомленням Гнатом трагічних наслідків своїх вчинків, що робить його трагічним вбивцею. Твір показує, як сліпі почуття та нездатність керувати емоціями можуть призвести до непоправної трагедії.

Григорій Квітка-Основ'яненко. Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова у дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім – Основ’яненко). Спочатку навчався вдома, а потім – у Курязькій монастирській школі. У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана.

У 1801 р. він став послушником монастиря. Але через чотири роки повернувся на військову службу. У 1806 р. майбутній письменник подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні.

У 1812 р. він працював директором Харківського театру, заснував Інститут шляхетних дівчат, згодом організував, відредагував і опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Харьковский Демокрит» і «Украинский вестник». Збирав кошти на відкриття Харківської публічної бібліотеки. Протягом 1817-1828 рр. Григорій Квітка чотири рази переобирався предводителем дворян Харківського повіту.

З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1837 р. вийшла друга книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Гры- цьком Основьяненком». У 1840 р. Григорій Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843 р., похований у Харкові.

Літературознавець М. Зеров писав про письменника: «Квітка – друга велика, поряд з Котляревським, постать в українській літературі 20-40 рр. XIX віку, творець української повісті – психологічної, витриманої в сентиментальних тонах, і жанрово-анекдотичної, де він талановито дотримується лінії народного гумору».

Григорій Квітка, який узяв собі псевдонім Грицько Основ’яненко, сучасник автора «Енеїди», створив нову українську прозу, розвинувши в ній тенденції сентименталізму, а також і гумору. Він успішно виступив і в жанрі комедії – відомі його п’єси «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик».

Прозову спадщину Квітки-Основ’яненка умовно можна поділити на дві групи. До сентиментально-психологічних повістей належать «Маруся», «Щира любов», «Сердешна Оксана», «Добре роби, добре й буде», «Перекотиполе», «Божі діти» та ін. У другу групу входять «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень», «Конотопська відьма», «Пархімове снідання», «На пушення – як зав’язано», «Підбрехач», «Купований розум», «От тобі й скарб».

Автор «Марусі», як указував Франко, був письменником-новатором у європейському масштабі. Його новаторство світового значення йшло поряд з утвердженням і захистом нашого письменства. Проза Квітки-Основ’яненка пройнята духом побожності, християнської покори перед Божою волею. Звідси її дидактизм, повчальний характер. Автор роздумує над людською долею і промислом Божим; розповідь розпочинається і переривається дидактичними й насамперед релігійними роздумами та зверненнями.

Як фундатор української прози, Григорій Квітка-Основ’яненко виявився письменником дуже широкого мистецького діапазону. В його спадщині й елементи сентименталізму, і те, що називають реалістичним способом зображення життя, і синтез мистецьких тенденцій минулого (бароко, бурлеск). Він творчо переробив і поставив на небувалу висоту традиції «химерного» мистецтва слова. Був поетом душі свого народу, глибинно увібравши у свою творчість його пісні, думи, звичаї.

Квітка-Основ'яненко Г. Конотопська відьма / Г. Ф. Квітка-Основ'яненко. – Київ : Школа, 2006. – 272 с.

«Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ’яненка – це гостра, смішна і водночас сатирична повість, яка, здавалося б, торкається містичних тем, але насправді піднімає глибокі соціальні питання. У центрі сюжету – конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха, людина недалека і зарозуміла, яка через свою дурість і жадобу влади потрапляє у низку комічних і водночас повчальних ситуацій.

Автор майстерно обіграв народні вірування у відьом, підсилюючи повість яскравими образами українського села та іронічно зображуючи тогочасну владу. Через пригоди сотника і писаря Пістряка Основ’яненко показує, наскільки абсурдними можуть бути люди, наділені владою, і як їхні особисті вади призводять до смішних і трагічних ситуацій. «Конотопська відьма» висміює людську тупість, забобонність та безвідповідальність, що робить її актуальною і сьогодні.

Повість читається легко і весело, але залишає після себе важливий осад про природу людських вад та їхні наслідки, що і є основною силою цього твору.