КОТЕЛЕВСЬКИЙ КОРЖИК

Котелевський коржик – бренд автентичного печива від Оксани Дорошенко з Котельви Полтавської області. Це випічка, у якій поєднані традиції регіону та власне художнє бачення майстрині.

Її коржики більше нагадують витвори мистецтва, адже Оксана малює на них справжні картини. Натхненням для смаколиків стали традиційні полтавські панянки – обрядове печиво, яке здавна пекли у регіоні до Різдва. Бажаючи відродити звичай, який почали забувати, майстриня взялась за творчість.

Як виник Котелевський коржик

Пройшло років 15 з мого дитинства і я почала зустрічатись зі своїм тоді ще майбутнім чоловіком. Якось на Різдво він приніс мені панянок. У мене був культурний шок. Виявляється, його бабуся та сестра досі пекли це традиційне печиво.

Пройшов час, ми одружились, у нас народилась дитина. У 2016 році мені захотілось долучились до традиції сім’ї і самій спробувати все спекти. Я цілу ніч розписувала своїх панянок. У мене, звісно, не виходило, бо я робила це вперше. Але це мене не зупиняло. Не вдалось завитушки робити, так я крапочками розписувала.

Святки пройшли, а мій потяг до тіста ні. Але ж панянки, як і паски, печуть лише раз на рік і це не та випічка, з якою можна гратись, розважатись або робити мейнстримом. Тоді я почала експериментувати – знайшла перший ліпший рецепт імбирного печива, випікла його і намагалась розписати білковою глазур’ю. Мені сподобався сам процес, тож я буквально вигризала час для себе, щоб можна було щось зробити. Поки дитина вночі спала – я малювала. Поки у неї був денний сон, я доганяла те, що недоспала вночі.

Секретні інгредієнти Котелевського коржика

Котелевський коржик відрізняється від традиційних панянок. По-перше, панянки печуться з прісного тіста – це борошно, цукор, вода і амоній (розпушувач). На смак вони як солоденький сухарик. А Коржик я “кроїла” під себе багато разів, поки добилась потрібної консистенції – щоб він був твердий і не розсипався. Мені подобається, що він ароматний, але без штучних ароматизаторів – у складі какао, кероб, лікер амаретто, ром.

У панянок і Коржиків різний розпис. Панянки – це класика. Це рожева основа і завитушки. І все. Я також використовую традиційний розпис, українські традиційні орнаменти, які є на писанках і на посуді, але це більше і ширше, ніж просто завитушки. Тому я називаю це авторською інтерпретацією традицій.

Котелевські коржики, до слова, можна довго зберігати. Завдяки природним консервантам – мед та кориця – він придатний до споживання пів року. Він не стає сухим як сухарик, а завдяки вершковому маслу з часом виходить більш хрумкий. А класична панянка робиться просто на воді і коли висихає, стає настільки дубовою, що нею можна зуби зламати. Її розмочують у чаї і так їдять.

Зараз Котелевський коржик популярний далеко за межами України – він уже побував у 30-ти країнах світу, став героєм сюжету Reuters та увійшов до каталогу проєкту про традиції Ukraine with love.

«Панянки» – це один із різновидів української святкової випічки, яку готували на Котелевщині напередодні різдвяно-новорічних свят. Особливістю цієї випічки є характерне оздоблення. Більшість виробів фарбували у рожевий колір, а вже зверху тонкими візерунками через паперові ріжечки наносили глазур – білу, жовту та синю. Традиція виготовлення «панянок» простежується з 18 століття.

«Панянок» визнали елементом нематеріальної культурної спадщини Полтавщини.

Ці солодощі є важливим елементом ритуалів зимових свят у Котелевській громаді. Зокрема, на Святвечір ними обдаровували «вечірників» хрещені батьки, а на Різдво господарі пригощали колядників. Дівчатам дарували «панянок», хлопцям – «коників».

Котелевську святкову випічку планують включити до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини й надалі просувати обрядове печиво «панянки», аби його внесли до Національного переліку НКС України.