середа, 31 серпня 2016 р.

ДЕНЬ ЗНАНЬ

1 вересня традиційно вважається Днем знань. На календарі цей день не позначається червоним кольором, але це велике свято, свято, що стукає в кожні двері. Воно справжнє, всенародне, сповнене мудрості, доброти і людяності. Учні й вчителі, батьки й рідні, першокласники й випускники – всі вони герої цього свята. 
Більш за всіх хвилюються першокласники, на них чекає знайомство зі школою та першим вчителем, який поведе їх захоплюючою дорогою знань. А випускники... 11 років тому вони теж вперше прийшли до школи, переступили її поріг і потрапили в Країну Знань. Зараз вони передають естафету першачкам, а у самих попереду — самостійне доросле життя.
Офіційно День знань був затверджений Верховною радою СРСР 1 вересня 1984 року. З того часу кожен рік у цей день в кожному навчальному закладі проходять урочисті заходи.
«Знання — сила!» — ці слова приписують Юлію Цезарю. Але свого часу не всі люди мали змогу отримувати знання. Наприклад, у Давній Греції до школи могли ходити тільки сини з родин вільних громадян, а дітей рабів до школи навіть не приймали. А в Київській Русі, за свідченням Михайла Грушевського, освіта набувалася чи то в колективних школах, чи то від поодиноких учителів, причому переважна більшість прагнучих освіти шукала тільки самої письменності — навчання читати. Ще на початку ХХ століття 70% населення Землі було зовсім або частково неграмотним.
Сучасні діти мають чудову нагоду отримувати знання в самих різноманітних учбових закладах незалежно від статі й соціального становища родини.
Висловлювання мудрих людей
  • Знання — це сила, а сила — це знання.
  • Знання це скарб, а вміння вчитись — ключ до нього.
  • Знання тільки тоді знання, коли воно набуте зусиллями думки, а не пам'яттю.
  • Найприродніше прагнення — це прагнення знання.
  • Потрібно багато вчитися, щоб знати хоч трішки.
  • Доводити людині необхідність знань — це все одно, що переконувати її у корисності зору.
  • Сам час постійно вимагає: не хочеш відстати від життя — учись!

вівторок, 30 серпня 2016 р.

НАЙКРАЩІ КНИЖКИ СВІТУ, АБО ЩО МАЄ ПРОЧИТАТИ КОЖЕН

Нещодавно "Українська правда. Життя" спробувала систематизувати набутки української літератури. Відтак з'явився своєрідний рейтинг книжок українських авторів, які повинен прочитати кожен освічений українець.
Цього разу ми провели експертне опитування інтелектуалів з метою написати аналогічний список зарубіжних авторів і текстів. Після звернення до низки українських письменників і видавців маємо чергову "двадцятку".
На відміну від списку найкращих українських книжок, тут не вдалося обмежитись 20 авторами.
Кількість часто названих письменників і текстів сягнула трьох десятків. Так сталося через те, більше десятка авторів набрали однакову кількість голосів - 3.

пʼятниця, 26 серпня 2016 р.

ЗГАДАЙМО ЛЕГЕНДУ


Богдан Сильвестрович Ступка (нар. 27 серпня 1941(19410827), смт Куликів, Жовківський район, Львівська область — пом.22 липня 2012, Київ)
Український актор кіно і театру.
Народився в селищі Кулікове, Львівська область, Україна.
Батько Богдана Ступки співав у хорі в оперному театрі, старший брат матері був солістом, тітка  - головним концертмейстером.
Закінчив драматичну студію при Львівському театрі ім. М.К. Заньковецької (1961), навчався на філологічному факультеті Львівського державного університету ім. Івана Франка (1963-1965), закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.К. Карпенка-Карого (1984).
В 1961-1978 роках - актор Львівського українського театру драми ім. М.К. Заньковецької. З 1978 року - артист Київського академічного українського драматичного театру ім. Івана Франка.

У кіно Богдан Ступка дебютував роллю у фільмі Юрія Іллєнко "Білий птах з чорною відзнакою" (1970). На жаль, багатогранний талант актора довгий час не був належною мірою затребуваний. Більшість картин, в яких Ступка знявся за тридцятирічний період (70-ті, 80-ті, 90-ті роки), не стали помітними творами на екрані. Великий успіх прийшов до актора в 2004 році, після зйомок у фільмах "Водій для Віри" і "Свої".

У списку ролей Богдана Ступки - багато історичних постатей: гетьмани Іван Брюховецький "Чорна рада" (2000), Іван Мазепа "Молитва за гетьмана Мазепу" (2002), Богдан Хмельницький "Вогнем і мечем" (1999), а також Чингісхан "Таємниця Чингісхана" (2002) та багато інших.
Богдан Ступка займав пост міністра культури і мистецтв України в 1999-2001 роках, зараз є художнім керівником Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.
Зіграв понад 100 ролей у театрі і кіно, продовжує активно зніматися в художніх фільмах.
Герой України (2011).

  • Костенко, Л. В. Триста поезій : вибране / Л. В. Костенко. - [К.] : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, [2013]. - 416 с. : тв. - (Українська поетична антологія).

У ПОЛТАВІ НАГОРОДИЛИ ЛАУРЕАТІВ ПРЕМІЇ САМІЙЛА ВЕЛИЧКА

Серед видатних синів українського народу почесне місце займає наш славетний земляк Самійло Величко – найвидатніший козацький літописець.
У 2003 році у нашому місті започаткована премія імені Самійла Величка, яка присуджується за кращі здобутки, що утверджують гуманістичні та національні ідеали, ідеї незалежності України, духовні цінності українського народу та є вагомим внеском у національно-культурне відродження Української держави.
Голова журі щорічної міської премії імені Самійла Величка – Полтавський міський голова Олександр Федорович Мамай.
Організаторами Премії є управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради та Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви».
Премія присуджується у семи номінаціях, преміальний фонд складає 17,5 тис. грн., по 2,5 тис. грн. у кожній номінації.
2016 рік:
  • У номінації «Дослідження в царині історії України» Премію імені Самійла Величка отримує Сітарчук Роман Анатолійович, доктор історичних наук, професор, перший проректор Полтавського національного педагогічного університету імені Короленка.

середа, 24 серпня 2016 р.

З ВЕЛИКИМ НАЦІОНАЛЬНИМ СВЯТОМ - ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ!

Біля театру імені М. Гоголя на святкування зібралася велика кількість людей. Усім нам судилося стати учасниками творення новітньої української держави, втілювати у реальність одвічну мрію нашого народу – бути господарем на своїй землі. Наша історія має багато постатей, без яких вона б ніколи не відбулася, але головним її творцем завжди був народ, що крізь віки зберіг свої традиції, мову і культуру.
Роки незалежності стали випробовуванням для всіх нас – тестуванням на зрілість і силу духу. Головний підсумок двадцяти  п'яти незалежних років у тому, що Україна як держава відбулася, її життєздатність не піддається сумніву.
Зараз Україна переживає новий етап розвитку, пишеться її нова сторінка в історії. Багато зусиль сьогодні докладається, щоб Україна була незалежною не тільки територіально, а й в економічному та енергетичному аспектах.
Як відзначив Президент України Петро Порошенко, українці добре знають ціну незалежності, оскільки й зараз борються за свою свободу. Тож сьогодні як ніколи усім нам потрібні громадське порозуміння, політична свідомість і взаємна підтримка для збереження миру в державі та захисту її суверенітету.
Колектив Полтавської обласної юнацької бібліотеки імені Олеся Гончара щиросердно вітає вас з великим національним святом — Днем Незалежності України!

пʼятниця, 19 серпня 2016 р.

ТАРАН (ГЕТЬМАН - ДІВОЧЕ) ВІРА АНАТОЛІЇВНА

Народилася 21 серпня 1961 року в селі Веселий Поділ, Семенівського району, Полтавської області.
З 1968 року по 1978 рік навчалася у Веселоподільській школі. По закінченню школи вступила до Полтавського педагогічного інституту ім. В. Г. Короленка на факультет педагогіки і методики початкового навчання. Закінчила інститут у 1982 році і повернулася працювати у рідну Веселоподільську школу вчителем.
Має сім'ю – чоловіка, двох доньок – Ольгу і Олену та внука Руслана.
Перші поетичні спроби були ще в шкільні роки. Тоді Віра Анатоліївна була учасницею районних поетичних конкурсів.
Навчаючись в інституті, була членом літературної студії "Заспів" та конкурсанткою "Поетичних весен" у місті Полтаві.
Вірші Віра Таран друкувалися в районній газеті "Семенівський вісник" та обласній тижневій газеті "Миргород – гоголівський край". Ще дитяче бажання писати віршів переросло у життєву необхідність.
На деякі вірші Віри Таран написана музика місцевим самодіяльним композитором Вадимом Фенічем. У його виконанні та гурту "Резонанс", що має звання народного, ці пісні звучать на районному радіо.
Радують слух пісні на вірші Віри Анатоліївни, музику до яких написав Василь Михайлович Новохацький та Микола Опанасович Буланий.
Пісні, написані Вірою Таран у народному стилі, звучали на обласному фестивалі в місті Полтаві на Співучому полі у виконанні народного самодіяльного фольклорно-етнографічного колективу "Криниця".
Працюючи класним керівником у 2000 році Віра Анатоліївна стала переможцем районного конкурсу "Класний керівник 2000. Крок у ХХІ століття".
Зараз Віра Анатоліївна Таран працює у Веселоподільській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів заступником директора з виховної роботи.
В бібліотеці є її перша поетична збірка "Я папороті цвіт знайду".

Таран, Віра. Я папороті цвіт знайду [Текст] : поезія / В. Таран. - [Б. м. : б. и.], [2008]. - 175 с.

середа, 17 серпня 2016 р.

КВІТИ В НАШОМУ ЖИТТІ


Хобі бібліографа....
Ще з давніх часів квіти в житті людей грали величезну роль. Вони завжди асоціювалися з любов'ю, радістю, гарним настроєм і бадьорістю. Наші предки дарували квіти не тільки у свята, а також і в будні дні, бо вірили, що магія квітів здатна навіть хвору людину підняти на ноги.
Безліч квітів не тільки роблять наше життя яскравішим, вони також сприяють очищенню і оздоровленню повітря навколо нас, наповнюючи його киснем, тонким і ніжним ароматом. Вчені довели, що ці прекрасні створіння вміють поглинати негативну енергію, натомість віддаючи позитивно заряджені частинки.
Лише згадайте посмішки і радість людей, яким ви дарували квіти ...
Дивовижний, незрівнянний за своєю ніжністю запах фіалки й приємне поєднання лілового, білого, рожевого  забарвлення квітки із соковитою, яскравою зеленню листя з давніх-давен зробили маленьку фіалку улюбленицею людини.
Як оповідає східна легенда, фіалка виникла із вдячних сліз Адама, коли архангел Гавриїл приніс йому на острів Цейлон радісну звістку, що Господь простив йому гріхи.
Інша легенда свідчить: одного разу бог сонця Аполлон переслідував своїми пекучими променями чарівну юнку, нещасна дівчина звернулась до Зевса, благаючи сховати й захистити її. І ось великий громовержець почув її благання, перетворив дівчину на чудесну фіалку й сховав у затінку кущів, де вона з того часу щовесни розквітає й наповнює тонким запахом небесні гаї.
Завжди дорогим своїм людям даруйте квіти. Даруйте від щирого серця, з посмішкою та добротою!

вівторок, 16 серпня 2016 р.

ФОБІЇ ВІДОМИХ ПИСЬМЕННИКІВ І ПОЕТІВ


Примхи та звички відомих літераторів можуть розповісти про них набагато більше, ніж сухі факти біографії. І, вже точно, вони набагато цікавіше, хоча деякі фобії знаменитих письменників можуть викликати серед шанувальників їхньої творчості неоднозначну реакцію.
Сподіваємося, що при прочитанні цікавих фактів та цікавих історій з життя великих творців ваші реакції будуть однозначні і виключно позитивні.
Микола Гоголь - боявся, що коли-небудь його поховають живцем. Такий страх великого письменника не безпідставний, адже в молодості Гоголь переніс малярійний енцефаліт, котрий в подальшому житті залишив наслідки у вигляді глибоких непритомностей з подальшим сном. Він серйозно боявся, що під час чергового нападу його можуть прийняти за мертвого і поховати. В останні роки життя його боязнь перейшла в панічний страх, у зв’язку з цим він навіть не лягав спати в ліжко і весь час спав сидячи, щоб сни були більш чуйними.
Володимир Маяковський  - панічно боявся підчепити інфекцію. Тому він ніколи не доторкався до дверних ручок і носив рукавички, практично їх не знімаючи.
Оноре де Бальзак - відчував страх при одному лише слові «одруження». Довгий проміжок часу він пристрасно любив заміжню даму – графиню Евеліну Ганську. Через 10 років з дня їхнього знайомства вона овдовіла, але Бальзак пручався одруження ще близько 8 років. Графиня все ж наполягла на весіллі. Від свого ж страху письменник сильно захворів, і на весільну церемонію його доставили в кріслі, так як сам він йти вже не міг. А через 5 місяців після вінчання помер.

неділя, 14 серпня 2016 р.

ЛЮДМИЛА ОВДІЄНКО

до річниці смерті
ЛЮДМИЛА ОВДІЄНКО
14 серпня 2015 року зупинилося серце поетеси Людмили Овдієнко.
Народилася 1 травня 1948 року в селі Нова Гребля Роменського району на Сумщині. В 1980 році закінчила Полтавський педагогічний інститут. З 1966 року на журналістській роботі. Працювала в Лохвицькій та Чорнухинській районних газетах Полтавської області, в Талалаївській районній газеті на Чернігівщині – на посадах літпрацівника, завідуючої відділом, відповідального секретаря. 
В Кобеляках у районній газеті "Колос" пропрацювала 38 років, 
з 1969 року, з 1991 – редактором цього видання. 
Вірші почала писати ще школяркою. Першу добірку надруковано в лохвицькій районній газеті “Зоря” (1964), згодом публікації з'явилися в полтавських газетах “Зоря Полтавщини”, “Комсомолець Полтавщини” (1966‑1967), чернігівській газеті “Комсомольський гарт” (1968). Виходом на широку всеукраїнську читацьку аудиторію став дебют в альманасі "Вітрила" (1968) та участь у республіканській нараді молодих поетів м. Київ, а на всесоюзну – участь у Фестивалях молодих поетів в м. Алма‑Ата (1968) та м. Кутаїсі (1974). 
Видавалася в колективних поетичних збірниках "Ворскла" (1977), "У Ворскли і Янтри одні береги" (укр. та болгар. мовами; 1981), в альманасі "Біла альтанка" (1996), в антології любовної лірики XVII – XX століть "Слобожанська муза" (2000), в антології української поезії XVIII – XX століть "Ветер с Украины" (рос. мовою, 2004), в антології поезії полтавських літераторів XX століття "Калинове гроно" (2004), в антології громадянської лірики кінця XVII – початку ХХІ століть "Слобожанська яса" (2006). Окремі твори перекладалися російською, болгарською мовами.

пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

МЯСКОВ КОСТЯНТИН ОЛЕКСАНДРОВИЧ

МЯСКО К. О.
Народився в музичній сім'ї 15 серпня 1921 року в Полтаві. Батько сам виготовляв музичні інструменти і навчив сина грати на концертіно та баяні. Мати співачка. Із 7 років Костянтин виступав у художній самодіяльності. 
Із 1935 року навчався в Харківському музичному училищі. У 1939–1945 рр. баяніст-концертмейстер ансамблю Харківського військового округу (виступав на фронтах Другої світової війни). У 1946–1951 соліст Донецької обласної філармонії, в 1951–1952 соліст республіканської філармонії у Києві. У 1952 вступив і 1958 р. закінчив Київську консерваторію по класу композиції, де був учнем композиторів К. Ф. Данькевича та Л. Ревуцького. 
Автор кількох десятків популярних пісень на слова Дмитра Луценка, Юрія Рибчинського, музики для кіно, пісень для дітей, інструментальних творів. Автор романсів на слова Тараса Шевченка, Лесі Українки, Максима Рильського, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, А. Малишка, які виконували відомі співаки Д. Петренко, А. Мокренко, Д. Гнатюк та ін. Автор музики до кінофільмів й телепостановок ("Капітани не запізнюються" та ін.). Його твори на вірші Т. Г. Шевченка – "Защебетав жайворонок", "І ти, моя єдиная", поема "Думи мої". Понад 400 творів опубліковані, понад 500 записані у фонд радіо. Писав твори для оркестру та ансамблів народних інструментів.
Нагороджений медаллю ім. О. Александрова (1987) та ін. Був членом Національної спілки композиторів України.
Останні роки життя Костянтин Олександрович провів у злиднях, тяжко хворий, не маючи грошей на необхідні ліки, без будь-якої допомоги з боку держави. Доведений до відчаю, скоїв самогубство – викинувся з вікна 4 січня 2000 р.
Твори :
Оперета "Браво, пане Антоніо" (Київ, 1976);
для солістів, хору і симфонічного оpкестру – Кантати : "Світанок над Африкою" (сл. В. Шкоди і африканських поетів, 1963); 
"Донбас" (сл. М. Упеника, 1966);

четвер, 11 серпня 2016 р.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МОЛОДІ

Молодь – особливо енергійна частина людства. Молодь завжди кипить ентузіазмом, прагне до змін, прагне боротися зі злом і утверджувати справедливість. Ідея відзначання Міжнародного дня молоді була запропонована самою молоддю.
12 серпня 1998 року в Лісабоні відбулася Всесвітня конференція по справах молоді. За пропозицією цієї конференції Генеральна Асамблея ООН встановила святкувати Міжнародний день молоді (12 серпня). 
Крім того, конференція внесла рекомендації організувати пропагандистські та просвітницькі заходи, в першу чергу для молодих людей, про Всесвітній програмі дій, виробленої ООН в 1995 році і стосується саме молоді.
У той час як молодь складає одну чверть світової робочої сили, на неї припадає половина безробітних. Ринки праці зазнають труднощів із забезпеченням стабільної зайнятості з гарними перспективами для молодих людей, за винятком висококваліфікованих фахівців.
Сьогодні у світі налічується майже 3 мільярди жителів у віці до 25 років. Більше півмільярда з них живуть в бідності. Понад 100 мільйонів дітей не відвідують школу. Щодня близько 30 тис. дітей вмирають від убогості. Щодня 7 тис. молодих людей заражаються ВІЛ / СНІДом.
Генеральний секретар ООН закликав міжнародне співтовариство визнати взаємозалежність поколінь і вирішувати проблеми різного віку спільно.
У цей день привітання отримують молоді хлопці та дівчата. Молодість – найяскравіша частина життя. В молодості у людини є безліч можливостей, а також сили для їх реалізації.

вівторок, 9 серпня 2016 р.

"УКРАЇНСЬКА КНИЖКА РОКУ"

Президент України  підписав указ "Про присудження щорічної премії президента України "Українська книжка року", документ розміщено на офіційному сайті президента. Цією премією глава держави відзначає авторів, видавництва та видавничі організації за значний внесок у популяризацію української книжки та розвиток вітчизняної видавничої справи.
Згідно указу, премію присуджено трьом книгам: "Месопотамія" у номінації "За видатні досягнення у галузі художньої літератури"; "Українські народні головні убори" у номінації "За вагомий внесок у розвиток українознавства"; "Запороги: роман-трилогія" - Ч.1. "Петро Сагайдачний" у номінації "За сприяння у вихованні підростаючого покоління". 
Відповідно лауреатами премії стали автори та видавництва: Сергій Жадан та видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля"; Галина Стельмащук та "Видавництво "Апріорі"; Віталій Рогожа та "Видавничо-книготорговельна компанія "Самміт-книга".

неділя, 7 серпня 2016 р.

ДАРА КОРНІЙ, ЛЮБА ДОЛИК, НАДІЯ МОРИКВАС ЗУСТРІЧ В БІБЛІОТЕЦІ

Ми всі з нетерпінням чекали цих днів, коли до Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Олеся Гончара завітали письменники Дара Корній, Люба Долик, Надія Мориквас та представники видавництв «Апріорі», «Старого Лева», які завітали на Полтавщину за підтримки книгарні "Книжковий дворик". Незабутнє враження справили наші гості.
Чарівна ведуча зустрічі, розпочала дійство знайомством бібліотечної аудиторії з авторками, але більшість присутіх вже давно прочитали по кілька книг літературних мисткинь. 
Популярна українська письменниця-прозаїк Дара Корній презентувала свої книги. До речі, знана в письменницьких колах як представниця Львова, насправді родом із Волині – з села Секунь Старовижівського району. Викладає у Львівській національній академії мистецтв. Має люблячого чоловіка і двох дітей. Це надзвичайно щира, світла жінка, проста у спілкуванні.
Для Дари Корній писати твори, де діють потерчата, відьмаки, енергетичні вампіри та янголи - природно, адже її захоплення: дохристиянська міфологія, праукраїнські вірування, етнографія, казки, народна музика, книги. Письменниця пише живою, простою українською мовою, часом вдало застосовуючи діалектизми, вплітаючи українські міфи, що є прикладом якісної масової літератури. Після публікації її першого роману видавці «охрестили» Дару Корній українською Стефані Майєр, адже вона проклала власний унікальний шлях у світ вітчизняного фентезі.

четвер, 4 серпня 2016 р.

ЗАПРОШУЄМО ДО БІБЛІОТЕКИ!

7 серпня 2016 р. о 14.00 у Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Олеся Гончара відбудеться зустріч із львівськими письменниками (Дара Корній, Люба Долик, Марія Чумарна та інші) які завітають на Полтавщину за підтримки книгарні "Книжковий дворик".
"КНИЖКОВИЙ ДВОРИК" – це не лише крамниця, де “живуть” книжки, а й мистецький центр, духовний осередок, що об'єднує письменницьку плеяду Львівщини.
Під час заходу відбудеться знайомство з письменниками, презентація їх творів та можливістьпридбання книг з автографами авторів.
Вхід вільний

вівторок, 2 серпня 2016 р.

МАЛЕНЬКИМ УКРАЇНЦЯМ

Привчити дітей до читання, здається просто, коли береш в руки книги українських авторів з неймовірними ілюстраціями та цікавим сюжетом. Пропонуємо добірку книг.

    Бабкіна, К. Шапочка і Кит [Текст] / К. Б. Бабкіна. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 59 с.
Книжка «Шапочка і кит» Катерини Бабкіної присвячена дітям, які борються з онкологічними хворобами. У житті Шапочці багато чого наразі не можна – їсти всілякі ласощі, бігати, кататися на лонгборді і навіть гладити собак. А ще потрібно вчасно приймати таблетки, адже Шап (а так хлопчика звуть відтоді, як у нього після хіміотерапії випало волосся і він не хотів скидати блакитну в’язану шапку) досі бореться з лейкозом. Однак хлопчик не впадає у відчай, а спілкується зі своїм новим другом – блакитно-сірим китом, який невідь-звідки узявся в повітрі над містом. Кит навіть може катати Шапа на спині понад хмарами…
Книжка «Шапочка і кит» Катерини Бабкіної присвячена дітям, які борються з онкологічними хворобами.

  • Прохасько, Т. Як зрозуміти козу [Текст] / Т. Прохасько, М. Прохасько. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 78 с.
Третя книжка«кротячої епопеї» Тараса Прохаська і Мар'яни Прохасько«Як зрозуміти козу» потішить і дітей, і дорослих, які не забули, як то– бути дитиною. Адже лише дитина може писати листи Миколаєві, щиро вірячи, що від нього можна просити і отримати геть усе – від мандаринок до летючого корабля. І вже на цьому кораблі з поетичною назвою «Метафора» можна вирушити в мандри до моря – разом з Муркавкою, Повзом та їхніми друзями. Можна замешкати на острові і навчитися розуміти навіть… козу.

  • Людкевич, М. Ярко і змій Головастик [Текст] / М. Й. Людкевич. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 59 с.
Ця книжка про дивовижну дружбу хлопчика Ярка та його повітряного змія Головастика, кольорового і крилатого, про польоти в космос, індіанські вігвами і дракончика Пончика, з яким, виявляється, можна знайти спільну мову. А ще про те, які неймовірні пригоди спіткають нас на кожному кроці, варто лише повірити в себе, набратися бодай трохи мужності й таки вирушити в дорогу.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...