Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики 2025 року отримав Артур Дронь з книгою «Гемінгвей нічого не знає». Про це повідомила комунікаційна команда Українського ПЕН.
Переможець отримав статуетку «Бронзовий ангел», виготовлену скульпторкою Світланою Карунською, а також грошову премію та дипломом лавреата. Урочиста церемонія нагородження відбулася в Києві 17 грудня, в день народження мовознавця, історика української літератури, есеїста Юрія Шевельова. Відзнаку Артуру Дроню вручив президент Українського ПЕН Володимир Єрмоленко.
«Для мене як окремої людини сьогодні найбільше важить, що мою книжку відзначили. Але для нас всіх як спільноти насправді найбільше важить сам факт того, що ми тут робимо. Важить те, що навіть зараз, у найскладніші часи ми спромоглись на те, щоб дбати про літературу. Про мистецтво, культуру, які – як би банально не звучало – роблять нас людьми», – зазначив Дронь у своїй промові.
Артур Дронь прозаїк і поет, військовий ветеран. Його тексти перекладені польською, литовською, італійською, французькою та англійською мовами. Дебютна збірка Артура Дроня «Гуртожиток №6» (2020) відзначена літературною премією ім. Анатолія Криловця. Він також є володарем Молодіжної премії Львівської міської ради «Сміливі 2022» в номінації «Поезія – це також зброя» (2022) та Відзнаки літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2022).
«Для мене есеїстика – це те, що поєднує художні враження. І не лише тим, що і як автор пише. А буквально справляти реалістичне враження. Це має бути опис, майже як подорожній, поєднаний з інтелектуальними розмовами. Ось тоді це – есеїстика. І в Артура Дроня це є», – прокоментував філософ та перекладач, член Капітули Премії Олексій Панич.
Поет та військовий Артур Дронь був звільнений у запас, оскільки отримав інвалідність внаслідок тогорічного поранення. Під час служби він продовжував писати.
"Ця історія мала багато нагод закінчитися раніше й трагічніше. Але все ж закінчується ось так, тож я просто вдячний Богові... Попереду – цивільне життя, продовження занять з реабілітологом і ще одна операція. А під кінець року навіть досягну призовного віку", – йдеться у дописі.
Дронь подякував кожному, хто підтримував його впродовж 3 років і 4 місяців служби, та побажав своїм побратимам і посестрам, аби вони повернулися додому живими.
"Можливо, колись у цьому військовому квитку з'явиться ще якийсь запис. Я тверезо дивлюсь на наші обставини і розумію, що це може бути не закінченням історії, а тільки перервою. Але наразі я скористаюся можливістю, яку пропонує Закон, і відпочину. Тепер я остаточно вдома. Хочу пожити", – зауважив письменник.
"Не знаю, чи то пасує говорити ці слова, коли ти вже цивільний, але на правах ветерана-інваліда війни певне можу собі дозволити. Мав за велику честь знаходитись поруч із найкращими людьми цієї країни і говорити: «Служу українському народові»".
Також Дронь анонсував свою нову книжку "Гемінґвей нічого не знає". Він зазначив, що, передзамовивши її у "Видавництві Старого Лева", можна привітати його з поверненням.
Видання є збіркою короткої прози. В анотації йдеться, що це "свідчення солдата про досвід великої війни. Віра на фронті, братерство між військовими, страх і надія, смерть і Любов. Автор пропрацьовує власні травматичні спогади, але текст може стати психотерапією не лише для нього, а й для читачів".
"Я був дуже спокійним, коли писав ту книжку, бо я знав, що вона дуже важлива і потрібна мені, але я був дуже тривожним, коли чекав її з друку, тому що знав, що вона буде важливою і потрібною ще комусь. І тому я дуже чую таку велику вдячність тим, хто її читали і показали мені, чому і кому вона може бути важливою.
Наприклад, жінці, яка після київської презентації сказала: "Ви собі говоріть, що хочете, а та книжка про мене і про мого чоловіка. Тому що він служив в Зарічному, про яке ви пишете, і загинув в Торському, про яке ви пишете. І, значить, він боявся того, чого ви боялись, і сміявся з того, з чого ви сміялись, і, значить, це про нього". Це найкраще, що можна про книжку почути, і я за це дуже вдячний", – сказав Артур Дронь під час церемонії нагородження.
Про письменника
З початком повномасштабного вторгнення пішов добровольцем і відтоді ніс службу в 125-й окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. З серпня 2022-го у складі бригади виконував завдання в зоні бойових дій на території Донецької, а згодом Харківської областей.
Перебуваючи на фронті, продовжував писати. У 2024 році збірка його поезії "Тут були ми" вийшла норвезькою у видавництві Audiatur.
Про премію
Премія імені Юрія Шевельова присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Нагорода носить імʼя Юрія Шевельова, який започаткував модерну українську есеїстику, та відзначає внесок у незалежність думки та витонченість стилю.
Лауреатами Премії минулих років стали Тарас Прохасько ("Одної і тої самої"), Андрій Портнов ("Історії для домашнього вжитку"), Костянтин Москалець ("Сполохи"), Олександр Бойченко ("Більше/менше"), Вахтанґ Кебуладзе ("Чарунки долі"), Андрій Любка ("Саудаде"), Володимир Єрмоленко ("Плинні ідеології"), Діана Клочко ("65 українських шедеврів. Визнані й неявні"), Тарас Лютий ("Культура принад і спротиву"), Андрій Бондар ("Ласощі для Медора"), Андрій Павлишин ("Нам і далі загрожує вічність"), Олександр Михед ("Позивний для Йова. Хроніки вторгнення"), Мирослав Лаюк ("Бахмут").
