Історія Свято-Троїцької парафії нерозривно пов’язана з історією містечка, потім слободи Котельви. На початку XVII ст. в центрі містечка була збудована земляна фортеця. У фортеці розташовувались 2 церкви та близько 200 житлових будинків. На 1773 р. військова слобода Котельва мала населення близько 9 тисяч осіб. З 1780 р. – це волосовий центр у складі Охтирського повіту.
Історично у містечку Котельва існувало п’ять церков. З них у межах фортеці були розташовані два дерев’яні храми, в тому числі Троїцький. Відомо, що перший дерев’яний Троїцький храм було збудовано не пізніше поч. XVII ст. За даними Філорета (Д. Г. Гумілявського), цей храм був невеличкий, одноповерховий, вкритий очеретом. Він згорів за випадкової пожежі 17 грудня 1631 р. У новій Троїцькій церкві тривалий час зберігалось старовинне Євангеліє, подароване 1632 р. парафіянином Йосипом Санкевичем священику Троїцької церкви Михайлу, який вже будував нову церкву. У 1632 р. постала друга Троїцька церква. Архієпископ Філарет у 1852 р. вказує, що в той час мешканці Котельви ще пам’ятали старий Троїцький храм 1632 р. будівництва: "…он был деревянный, небольшой, низкий, с одним престолом, о трёх главах, покрыт гонтой и столь ветх, что углы опадали сами собой, во многих местах брёвна от древности выдавались концами из стен; материалы, впрочем, были приготовлены для новой церкви деревянной. В этом храме молились 150 лет до 1783 г., когда он был закрыт и имущество его перенесено в Преображенскую церковь".
Будівництво третього за рахунком Троїцького храму було освячене у травні 1786 р. намісником, священиком Іваном Верцінським та священиком Андрієм Пуковським, з благословення київського митрополита Гавриїла. Більшу частину коштів на будівництво надав намісник Верцінський. Новий храм розташувався поряд зі старою церквою. Храм був: "…устроен с одним престолом, о пяти главах, покрыт гонтой, снабжён новой утварью и освящён тем же наместником Верцинским 1787 г. Декабря 9 дня…". Судячи з вищенаведених описів, Троїцькі церкви 1632 та 1786-1787 рр. побудови за своїми архітектурними рішеннями відносилися до української народної архітектури. Перший храм був триверхим, а другий більшим п’ятиверхим. На жаль, у 1808 р. новий храм згорів від удару блискавки.
Після пожежі священики Петро Смаковський і Марк Пантелєєв з парафіянами прийняли рішення будувати муровану церкву. Протягом року готували будівельні матеріали. Нова Троїцька церква закладена 25 липня 1809 р. Будівництво освячене охтирським протоієреєм Максимом Янковським, з благословіня преосвященного Христофора Сулими. Воно велося на кошти громади Котельви та благодійників. Дуже допомогли старости храму Аким Коваленко, Єфим Балановський, Антон Пуковський. Останній пожертвував на будівництво храму 7000 рублів. Священик Пантелєєв збирав пожертви у Харківській губернії, дяк Пуковський – по донських станицях. Допомогу надавали Варвара Славицька, Тетяна Смаковська, Ганна Запорожцева. Є свідчення про те, що парафіяни віддавали на будівництво храму провіантні гроші, по 200, 300, 400 рублів асигнаціями, котрі отримували від партій рекрутів, що проходили тоді через Котельву. Очевидно, цегла на храм надходила з місцевого цегляного заводу Матушинського, де в рік виробляли близько 30 000 циглин. Через три роки постав величний кам’яний одноповерховий храм, вкритий листовим залізом, із двома престолами – головним в ім’я Святої Трійці й другим, на хорах, на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці, освяченим, відповідно, 13 і 15 жовтня 1812 р., з благословення Преосвященного Христофора Сулими, протоієреєм Федором Щербинським та місцевим духовенством.
Первинно Троїцька церква була виконана у стилі класицизму хрещатою, одноверхою, без дзвіниці та портиків. Первісне планування чітко простежується на обмірному плані. Авторство проекту Троїцької церкви наразі не встановлене. Але є припущення, що проект храму розробив зодчий Петро Антонович Ярославський, родом із Охтирки, який у 1776-1809 рр. працював харківським губернським архітектором. У І-й половині ХІХ ст. населення Котельви та парафія Троїцького храму зростали. Виникла потреба у власній дзвіниці та розширенні головного храму слободи. За проектом громада звернулася до відомого харківського архітектора Андрія Андрійовича Тона (1800-1858). Зодчий підійшов до завдання дуже тактовно, щоб поєднати старі та нові елементи будівлі., запроектував добудови у стилі класицизму. Котелевці знову підтримали парафію. Зокрема, генерал-майор Ф.Т. Матушинський пожертвував 1000 рублів. Робота з будівництва дзвіниці і портиків тривали з 1835 по 1837 рр.
До західного рамена церкви була прибудована висока триярусна дзвіниця, увінчана шоломоподібним куполом зі шпилем. Перший ярус дзвіниці є головним входом до храму і має чотириколонний класицистичний портик тосканського ордену. Такі ж чотириколонні портики з трикутними фронтонами були прибудовані до північного і південного рамен церкви.
У 1812 р., після будівництва. При церкві була відкрита перша в Котельві церковнопарафіяльна школа. У 1844 р. побудований церковноприходський будинок. Пізніше навколо церкви збудували муровану огорожу з воротами та з дерев’яною решіткою, яку у 1890-х рр. змінили на металеву. Ця огорожа збереглася до наших днів та є частиною пам’ятки. У 1892 р. поряд із церквою споруджений новий будинок церковнопарафіяльного училища, що зберігся до сьогодні.
Після встановлення радянської влади у 1918 р. для церкви настали важкі часи. Але, служби у храмі тривали до 1933 р. з 22 серпня 1933 р. приміщення церкви використовувалось конторою "Заготзерно" для зберігання сировини. Під час закриття храму більша частина церковного начиння була знищена, невелику частину парафіяни сховали по своїх домівках. У 1934 р. працівники Котелевського МТС зняли дзвони й відправили їх на плавку. 1936 р. богоборці скинули з церкви хрести. Відомий факт, що під час Голодомору 1933 р. котелевці йшли помирати під стіни свого Троїцького храму. Деякі саме тут були врятовані від загибелі.
Служба в храмі була відновлена під час гітлерівської окупації, у грудні 1941 р. Її проводив священик Григорій Савченко. З 1942 р. другим священиком, а згодом настоятелем призначили протоієрея Іоанна Лютенка. У 1952 р. священиком Троїцької церкви став В’ячеслав Олександрович Іванович, який багато зробив для порятунку Троїцької церкви. Саме у 1950-х розгорнулася нова хвиля знищення храмів, в рамках якої богоборці зруйнували у Котельві Спасько-Приображенську та Покровську церкви. Але Торїцький храм вдалося зберегти. У 1956 р. Державний комітет Ради Міністрів УОСР у справах будівництва та архітектури включив споруду Троїцької церкви до списку пам’ятників архітектури Української РСР, що перебували під охороною держави. Постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 24.08.1963 р. охоронних статус пам’ятки був закріплений. Таким чином, Троїцька церква залишилася єдиним діючим храмом Котелевщини.
У 1970-х рр. церковна громада та настоятель звернулися до Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва і архітектури з проханням, щодо виготовлення проекту реставрації пам’ятки й отримали погодження. У 1978 р. інститут "Укрпроектреставрація" виготовив проектно-кошторисну документацію а виготовлення ремонтно-реставраційних робіт по Троїцькій церкві. Автор проекту – реставратор Вадим Трегубов. Протягом 1978-1980 рр. була проведена комплексна реставрація пам’ятки замінені підлога та покриття у церкві, встановлені хрести на верхах і новий іконостас, відремонтована огорожа. Вартість виконаних робіт склала 36 133 руб.
У 1986 р. настоятелем Троїцького храму призначили протоієрея Олександра Перерву. При ньому в 1990р. привезли з Белгорода й встановили церковні дзвони. З 1992 р. настоятелем Троїцької церкви є протоієрей Василь Довганич. У 1990-х рр. проведено ремонт храму. Встановлене водяне опалення. У 2003-2006 рр. харківський художник С. В. Нікулін виконав розписи церковних інтер’єрів. У наш час церковну будівлю використовує для проведення богослужінь УПЦ (МП).
Троїцька церква у Котельві є визначною пам’яткою архітектури регіону. Має статус пам’ятки архітектури національного значення. Це витвір відомого архітектора А. А. Тона, найстаріший збережений історичний храм Котелевщини та єдиний, що залишився діючим. У цілому пам’ятка зберегла автентичність. Потребує додаткових досліджень та охорони.
Відноситься вона до української православної церкви.
Немає коментарів:
Дописати коментар