У ці вересневі дні ми щороку згадуємо про славетні сторінки історії нашого краю, коли 23 вересня 1943 року Полтава була звільнена від окупантів.
День визволення Полтави від німецько-фашиських загарбників – золотими дзвонами відгукується в душі кожного полтавця. У долі десятків тисяч солдат-визволителів Полтава була рубежем мужності вічної слави місцем, від якого вже ближче була зоря Великої Перемоги. Два роки і п’ять днів тривала окупація фашистами нашого міста. За цей час було закатовано тисячі наших земляків, серед яких більше п’яти тисяч були дітьми...
Що знаєте ви, про ті дні? Мабуть немало. Але відкриваються архіви, нові сторінки народного подвигу.
Пам’ять про подвиг наших предків вимагає від нас не тільки шанобливого ставлення. Ми повинні бути гідними нащадками покоління переможців, справжніми патріотами своєї малої Батьківщини та держави.
Хай дорогами бойової слави дідів і прадідів поведуть вас ці книги.
БІБЛІОГРАФ РЕКОМЕНДУЄ:
Гужва Ю. М. Полтава в роки німецько-фашистської окупації (1941–1943). Підпільна молодіжна група Лімова–Баяна / Ю. М. Гужва, С. В. Козлов. – Полтава : ФОП Говоров С. В., 2013. – 384 с. : іл.
Маловивченою темою є формування і діяльність антифашистського підпілля на окупованих ворогом територіях у роки Великої Вітчизняної війни, в т. ч. і в нашому краї. Сотні простих полтавців стали на боротьбу з ворогом. За два роки окупації у Полтаві діяло до двох десятків підпільних груп і велика кількість патріотів-одинаків, які завдали чималих збитків ворогові та вселяли в людей упевненість і віру в неминучу Перемогу.
Визволенням льотчиків з німецького полону та переправленням їх через лінію фронту займалася підпільна молодіжна група Лімова–Баяна. Вони не вважали себе ні підпільниками, ні партизанами, а виконували свій патріотичний обов'язок.
Але в повоєнні роки молоді люди попали під репресивний "каток". Через 70 років після визволення краю важко встановити істину. Тому автори побудували книгу, спираючись на архівні документи, розповіді очевидців подій, даючи мінімум своїх коментарів.
Історії, обпалені війною: спогади жінок-остарбайтерів, зібрані на Полтавщині. – Полтава : Дивосвіт, 2012. – 100 с.
Письменники, соціальні, музейні працівники зібрали усні спогади жінок-свідків Другої світової війни в п'яти районах області, військовополонених, остарбайтерів, що залучалися до рабської праці у концтаборах, гетто та інших місцях ув'язнення.
Викликають щире захоплення бабусі-полтавки 1918–1928 років народження. Вражає їх любов до рідної землі. Багато з них неодноразово втікали із полону. Своєрідна рекордсменка мешкає у с. Вільшанка Лубенського р-ну. Дівчина утікала від поліцаїв і німців 5 разів, останній раз повернулася аж із Польщі. Змирилася тільки тоді, коли поліцаї пригрозили розстріляти її матір.
Полтавщина. Сторінки історії : виставка фотографій та документів (з приватної колекції Є. Аничина). – Полтава : ТОВ "АСМІ", 2013. – 65 с.
В книзі представлено 60 збільшених фотокопій з фотографій, що зображують Полтаву напередодні Великої Вітчизняної війни, в трагічні роки німецько-фашистської окупації та в післявоєнний період.
У першому розділі Ви побачите довоєнні фото окремих куточків нашого міста, які і сьогодні впізнавані: Палац піонерів, Березовий сквер, окремі будівлі на вулиці Жовтневій.
До другого розділу увійшли переважно знімки, зроблені німцями під час окупації Полтавщини (їх колекціонер придбав у німецьких родинах). Чимало світлин зображують місцевих жителів у різних життєвих ситуаціях: на ринку, під час повені тощо.
Фотографії третього розділу покажуть вам суцільні руїни, на які перетворилася Полтава та людей, які невтомно відбудовували рідне місто. На багатьох фото – юні полтавці.
Пропонована читацькій увазі монографія є першою спробою автора-полтавця дослідити з державницьких позицій події Другої світової війни, що відбувалися на Полтавщині – одному
з центральних регіонів України. За радянських часів не всю правду про війну можна було писати, а в умовах державної незалежності України грунтовно цим питанням ніхто не займався.
Науковець не зміг використати документи, що зберігаються в центральних архівах Російської Федерації, в результаті чого воєнні дії 1941 і 1943 рр. в краї висвітлені побіжно.
Основну увагу Віктор Ревегук звернув на висвітлення тих питань, які мають достатню місцеву джерельну базу: життя полтавців в умовах німецької окупації, їх участь в антифашистському Рухові опору та деяких інших.
Книга розрахована на вчителів, старшокласників і студентів, а також усіх, хто цікавиться цим періодом історії краю.
з центральних регіонів України. За радянських часів не всю правду про війну можна було писати, а в умовах державної незалежності України грунтовно цим питанням ніхто не займався.
Науковець не зміг використати документи, що зберігаються в центральних архівах Російської Федерації, в результаті чого воєнні дії 1941 і 1943 рр. в краї висвітлені побіжно.
Основну увагу Віктор Ревегук звернув на висвітлення тих питань, які мають достатню місцеву джерельну базу: життя полтавців в умовах німецької окупації, їх участь в антифашистському Рухові опору та деяких інших.
Книга розрахована на вчителів, старшокласників і студентів, а також усіх, хто цікавиться цим періодом історії краю.
Требіна Н. М. Грудьми зупинили свинець: жертовні подвиги молодих героїв-полтавців / Н. М. Требіна // Край. – 2013. – № 113 (верес.). – С. 16-17.
Тисячі подвигів були здійснені воїнами в роки Великої Вітчизняної війни. Але серед них були незвичайні, коли офіцери, солдати у найкритичніші хвилини бою, щоб врятувати бойових товаришів від куль ворога, своїм тілом закривали амбразури фашистських вогневих точок.
Цих героїв з 23 лютого 1943 року називали матросовцями.
Серед тих, хто ціною власного життя змусив замовкнути ворожі дзоти, були і шість молодих героїв, уродженців краю, а також ті, хто визволяв Полтавщину або здійснив такий подвиг на полтавській землі.
Троє з них були в числі тридцять одного воїна, хто 1942 року попередив подвиг Олександра Матросова. Про бойову звитягу цих безстрашних воїнів і йдеться у матеріалі.
Тисячі подвигів були здійснені воїнами в роки Великої Вітчизняної війни. Але серед них були незвичайні, коли офіцери, солдати у найкритичніші хвилини бою, щоб врятувати бойових товаришів від куль ворога, своїм тілом закривали амбразури фашистських вогневих точок.
Цих героїв з 23 лютого 1943 року називали матросовцями.
Серед тих, хто ціною власного життя змусив замовкнути ворожі дзоти, були і шість молодих героїв, уродженців краю, а також ті, хто визволяв Полтавщину або здійснив такий подвиг на полтавській землі.
Троє з них були в числі тридцять одного воїна, хто 1942 року попередив подвиг Олександра Матросова. Про бойову звитягу цих безстрашних воїнів і йдеться у матеріалі.
Немає коментарів:
Дописати коментар