КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ТА "ЕНЕЇДА"

Цього року українці відзначили 255-річчя від дня народження Івана Котляревського – видатного українського письменника, драматурга, військового та педагога. Його ім’я нерозривно пов’язане з «Енеїдою» – твором, який став фундаментом нової української літератури.

У темні часи українофобства, «Енеїда» Котляревського стала справжнім викликом. Завдяки цьому твору українська мова, література та ідентичність набули нового звучання і стали невід’ємною частиною нашої культури.

Іван Котляревський прожив довге життя, присвятивши 26 років створенню свого шедевру. У його «Енеїді» античні боги та герої постають перед нами в образах простих українців, зі своїми повсякденними радощами і турботами. Цей бурлескно-травестійний твір став справжнім проривом у українській літературі, поєднавши високу поезію з народною мовою та гумором.

Свою літературну діяльність Котляревський розпочав ще в молодості, коли йому було всього 25 років. Деякі дослідники вважають, що він почав писати навіть раніше, під час навчання в семінарії. Однак, через брак достовірних джерел, біографи не можуть точно встановити дату початку його творчого шляху.

Для своєї «Енеїди» Котляревський обрав за основу однойменний твір Вергілія, давньоримського поета. Однак, український письменник настільки оригінально переосмислив сюжет і мову оригіналу, що його твір став самостійним шедевром світової літератури.

«Енеїда» Вергілія була більше, ніж просто літературним твором. Це був своєрідний державний проєкт, покликаний уславити Римську імперію та її імператорів, представивши їх спадкоємцями давніх богів. Вергілій, виконуючи імператорське замовлення, переосмислив грецькі епоси Гомера, створивши новий твір, який на довгі століття став зразком для наслідування та об’єктом пародій.

Через століття до Вергілія звернувся і молодий український письменник Іван Котляревський. Маючи за плечима добру освіту, він володів кількома мовами, зокрема класичною латиною, і добре знав «Енеїду». В той час пародіювання Вергілія було модною тенденцією в європейській літературі. Французи, італійці, німці та росіяни створювали свої версії пригод Енея, додаючи до них елементи гумору та сатири.

Котляревський, який на той час розпочав викладацьку діяльність і мав хист до поезії, не міг залишитися осторонь цього літературного тренду. Він вирішив написати власну версію «Енеїди», але не просто перекласти або переказати твір Вергілія, а створити оригінальний твір, в якому поєднав би античні міфи з українським побутом і гумором.

Чому «Енеїда» Котляревського залишається актуальною

«Енеїда» Івана Котляревського – це не просто літературний твір, а справжній феномен української культури. Ця поема, написана в кінці XVIII століття, досі викликає інтерес і захоплення у читачів. Чому ж цей твір є настільки важливим?

Котляревський жив у буремний час для України. За його життя відбулися події, які назавжди змінили долю українського народу. Руйнація Запорозької Січі, закріпачення селян – все це глибоко вразило душу письменника. Свою любов до рідної землі, біль від втраченої свободи та мрію про незалежну Україну він втілив у образах античних героїв.

Хоча за основу своєї поеми Котляревський взяв твір Вергілія, він наповнив його українським духом. Античні герої в його інтерпретації – це звичайні українці зі своїми почуттями, мріями та проблемами. Троянці – це козаки, які втратили свою батьківщину, а їхня мандрівка – це пошук нового дому.

Котляревський писав своєю поему живою українською мовою, яку чули на вулицях Полтави. Він використав близько 7 тисяч слів, багато з яких були пов’язані з побутом, одягом, їжею та звичаями українців. Завдяки «Енеїді» ми можемо зазирнути в минуле і дізнатися більше про життя наших предків.

«Енеїда» Котляревського стала не лише літературним шедевром, але й джерелом натхнення для багатьох поколінь українських письменників. Вона показала, що українська мова здатна виразити найскладніші почуття і думки, а українська література може бути такою ж багатою і різноманітною, як література будь-якого іншого народу.

Незважаючи на те, що «Енеїда» була написана понад два століття тому, вона досі не втратила своєї актуальності. Теми свободи, незалежності, любові до батьківщини, які порушує Котляревський, є вічними і сьогодні. «Енеїда» нагадує нам про наше минуле, про наших предків, про їхні мрії і прагнення.

Шлях «Енеїди» до читача: складний і тернистий

Історія видання «Енеїди» Івана Котляревського – це окрема і досить загадкова сторінка в історії української літератури. Перші три частини поеми довгий час циркулювали в рукописах, передаючись з рук у руки серед української інтелігенції. Існує думка, що це перше видання з’явилося без відома автора.

Така ситуація могла бути пов’язана з тим, що в той час українофільство розглядалося як небезпечна діяльність. Будучи молодим офіцером російської армії, Котляревський міг оберегти себе від переслідувань, дозволивши своєму твору поширюватися в рукописному вигляді. Цю версію підтверджує той факт, що саме після відставки з військової служби він вирішується на офіційне видання перших трьох частин «Енеїди» у 1808 році. Згодом, у 1809 році, з’являється четверта частина поеми. Однак повного зібрання всіх шести частин «Енеїди» за життя автора опубліковано не було. Це сталося лише у 1842 році, вже після смерті Котляревського.