ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР

Хрестовоздвиженський монастир було засновано 1650 року Мартином Пушкарем та козаками Полтавського полку на честь перемоги над військом польської шляхти. Проте бурхливі події доби Б. Хмельницького та І. Виговського не дали змоги одразу спорудити цей храм з каменю. Будівництво кам’яного собору розпочалося лише наприкінці XVII століття клопотаннями й коштом генерального судді козацького війська В. Кочубея. Як відомо, доля склалася трагічно. І з 1708 року добудовувати собор довелося його синові. 1756 року будівництво храму завершилося.

Хрестовоздвиженський монастир є прекрасним взірцем українського бароко. Це рідкісної форми семибанний храм. На відміну від церков, що будувалися в ті часи, він не має головного й другорядного фасадів, всі його боки рівноцінні в архітектурному відношенні. За таких умов основна ідея будівлі втілюється ясно й виразно.

Не менш благородною є розробка стін обителі. їх прорізано довгими вікнами, оздоблено чудовими рельєфними оправами для ікон. Незвичайна простота й чіткість архітектурних ліній, загальна імпозантність ансамблю, абсолютне дотримання відомих на той час форм будівництва є підставою для визнання Хрестовоздвиженського монастиря однією з найцінніших пам’яток української архітектури.

Загалом ХVІІІ століття можна сміливо назвати періодом розквіту монастиря.

Саме в цей час було зведено основні його споруди. З 1775 по 1798 роки тут перебували архієпископи Слов’янський і Херсонський. Тоді ж при монастирі було засновано Слов’янську семінарію, учнями якої були видатний український письменник та поет Іван Котляревський, Василь Гоголь-Яновський (батько Миколи Гоголя), майбутній ректор та професор Петербурзької медико-хірургічної академії Семен Гаєвський, видатний грецький вчений-енциклопедист та просвітник Афанасіос Псалідас та багато інших. Серед архієпископів в монастирі проживали відомі у світі люди – грек за національністю, друг великого французького просвітителя Вольтера, Євгеній Булгарис, а також земляк Булгариса – Никифор Феотокі, або Миколай. Саме з цими двома постатями, а також з архієпископом Андрієм Серебрєнніковим та єпископом Банулеско-Бодоні пов’язаний значний престиж Полтавської Слов’янської семінарії.

В монастирі бували Тарас Шевченко, який навіть замальовував монастирські споруди,

Малюнок Т. Шевченка

"Воздвиженський монастир"

та відомий художник Григорій М’ясоєдов. Останній у 1901 році подарував Полтавському театру картину-завісу розміром 6 на 12 метрів, на якій було зображено дорогу на монастир, біля якої сидить кобзар з обличчям Тараса Шевченка і грає для подорожанина з обличчям Миколи Гоголя.

Під час громадянської війни монастир не раз спустошували. Хоча справжній грабунок почався після введення в дію декрету Раднаркому про відбирання культових коштовностей.

У 1923 році монастир закрили. В його спорудах у 20-30 роках минулого століття розміщували клуб залізничників, історичний архів, Полтавську дитячу трудову колонію НКВС, гуртожиток та студентську їдальню Полтавського педагогічного інституту.

Під час фашистської окупації община монахинь з дозволу відновленого єпархіального управління заснувала у колишньому чоловічому монастирі жіночий. У повоєнні роки в ньому налічувалось до 100 монахинь, на початку 50-х було відновлено деякі споруди, постраждалі в період війни. Але у 1960 році монастир знову закрився. Офіційно він став пам’яткою культури та старовини, хоча це не врятувало дзвіницю від підпалу підлітками, а одну з церков – від влаштування у ній автомайстерні…

1991 року діяльність Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря відновлено.

ЛІТЕРАТУРА

• Документ про закриття Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря // Край. – 2009. – № 64 (серп.). – С. 15.
• Єфанов М. Ласкаво запрошуємо до Полтави / М. Єфанов // Край. – 2012. – № 103 (листоп.). – С. 18.
• Кривко С. Старовинні вулиці Полтави : [Монастирська вулиця. Вулиця ім. В. Куйбишева. Вулиця Театральна в Полтаві] / С. Кривко // Край. – 2008. – № 50 (черв.). – С. 8-10.
• Малик М. 280 років від дня народження намісника Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря Яценка Луки Степановича / М. Малик // Край. – 2009. – № 66 (жовт.). – С. 21.
• Перець О. Храми національної долі: козацькі муровані церкви / О. Перець // Пам'ятки України. – 2014. – № 8. – С. 8-17.
• Стрілець А. Монастир заснований на честь перемоги зброї українсько козацтва / А. Стрілець // Полтавський вісник. – 2020. – 15 жовт. – С. 16.